Ухвала

від 27.11.2023 по справі 640/20597/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20597/19

УХВАЛА

27 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Аліменка В.О., суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельно-монтажна компанія" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 року позов задоволено.

На зазначене судове рішення Головне управління ДПС у м. Києві 30.08.2022 року подало апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022 року було повернуто апелянту через несплату судового збору.

31.10.2022 року Головне управління ДПС у м. Києві повторно подало апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 року у даній справі, яку було повернуто апелянту ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 року.

09.03.2023 року Головне управління ДПС у м. Києві втретє подало апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поданого клопотання апелянт посилався на те, що ним у встановлений КАС України строк була подана до суду апеляційної інстанції апеляційна скарга, однак ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду було повернуто апеляційні скарги через невиконання вимог ухвал суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строків на апеляційне оскарження було відмовлено та залишено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві без руху через її невідповідність вимогам КАС України.

В якості усунення недоліків апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві подано до Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання, в якому апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 року.

Вищевказане клопотання обґрунтоване тим, що у зв`язку з загрозою ракетного обстрілу російської федерації та довготривалими сигналами повітряної тривоги на території України, звільнення працівників, велике навантаження на новопризначених працівників, ГУ ДПС у м. Києві вживає всіх заходів для своєчасного оскарження судових рішень.

В свою чергу, слід зазначити, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято 26.07.2022 року. Вперше апеляційну скаргу було подано відповідачем з дотриманням вимог ст. 295 КАС України. Водночас ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022 року первинну апеляційну скаргу було повернуто скаржнику, оскільки останнім не надано документ про сплату судового збору.

Повторну апеляційну скаргу було повернуто апелянту ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 року теж через несплату судового збору.

09.03.2023 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду апеляційної інстанції втретє із повторною апеляційною скаргою, однак, судовий збір так і не було сплачено.

Колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропущення строку. При вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин пропущення строку звернення з апеляційною скаргою суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли скаржник дізнався про відповідне рішення суду, характер його процесуальної поведінки щодо виконання своїх обов`язків тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Посилання апелянта на те, що загроза ракетного обстрілу російської федерації та довготривалі сигнали повітряної тривоги на території України, звільнення працівників та велике навантаження на новопризначених працівників є поважною причиною для поновлення процесуальних строків колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки неналежна організація роботи ГУ ДПС у м. Києві, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 та його поновлення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску ГУ ДПС у м. Києві строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено та не надано жодних доказів.

В свою чергу слід зазначити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним визнати неповажними наведені апелянтом причини пропуску строку подання апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Вказане клопотання апелянт обґрунтовує тим, що ГУ ДПС у м. Києві не має можливості вчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках ГУ ДПС у м. Києві.

Водночас жодних доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не надано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» та/або КАС України не внесено.

Колегія суддів звертає увагу, що п. 19 Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590, встановлено черговість здійснення Казначейством та органами Казначейства платежів за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка, однак не передбачено заборону або обмеження щодо проведення платежів зі сплати судового збору. Норми Закону України «Про судовий збір» мають вищу юридичну силу, ніж норми вказаного підзаконного нормативно-правового акту.

Посилання апелянта на скрутне матеріальне становище в якості підстави для відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зазначено, що у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

В свою чергу слід зазначити, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Водночас, поняття юридична особа і суб`єкт владних повноважень, не є тотожними.

Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, оскільки обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи. Отже, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Отже, враховуючи вищевикладене, клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, законодавцем визначено, що десятиденний строк є достатнім для усунення як недоліків позовної заяви, так і апеляційної скарги. Водночас, судом апеляційної інстанції було надано апелянту максимальний визначений законодавцем строк для усунення недоліків.

Верховний Суд в ухвалі від 05.07.2021 у справі № 320/10912/20 зазначив, що продовження процесуального строку є правом, а не обов`язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Водночас жодних доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не надано.

Частиною 1 ст. 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Статтею 119 КАС України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

За змістом ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, колегія суддів вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не є підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» не внесено.

Судом враховується, що законодавчо закріплений обов`язок суду надати достатній для усунення недоліків апеляційної скарги строк, насамперед, обумовлений специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не забезпечив оскарження у встановленому законом порядку рішення суду першої інстанції, відносини стають стабільними із набранням законної сили рішенням суду.

Також колегія суддів звертає увагу, що тривала процедура сплати коштів або їх відсутність не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, адже не є об`єктивною та непереборною причиною пропуску процесуального строку.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України строк усунення недоліків не може перевищувати 10 днів.

На переконання суду, останнім було надано достатній час на усунення недоліків апеляційної скарги, натомість апелянтом у зазначений строк не було усунено недоліків, зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року.

Станом на 27 листопада 2023 року, недоліки, визначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року апелянтом не усунуто.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Таким чином, обставини пов`язані з тривалою внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору не можуть вважатися достатніми для продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги поза строками встановленими процесуальним законодавством.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - залишити без задоволення.

У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про відстрочення слати судового збору та продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельно-монтажна компанія" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко