Постанова

від 27.11.2023 по справі 640/20670/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20670/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Єгорової Н.М.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНОКС ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «БОНОКС ГРУП» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі повідомлення від 08.08.2019 року №149701/10/26-15-14-07-01-15, надісланого Головним управлінням ДФС у м. Києві, головним державним ревізором-інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління по взаємодії з правоохоронними та іншими органами Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві, радником податкової та митної справи III рангу - Карабутою Оленою Вікторівною, відповідно до п.п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, у зв`язку з наданням пояснень та їх документальних підтверджень на запит ГУ ДФС у м. Києві від 14.06.2019 року №115166/10/26-15-14-07-01-15 та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 08.08.2019 року №11126, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНОКС ГРУП» (ЄДРПОУ 40250946), з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ТРЕЙД ІН СЕРВІС» (ЄДРПОУ 41660271) за вересень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2018 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

Повідомлення ГУ ДФС у м. Києві від 08.08.2019 року №149701/10/26-15-14-07-01-15 та копію наказу від 08.08.2019 року №11126 надіслано поштою 08.08.2019 року з повідомленням про вручення, які вручено 15.08.2019 року згідно поштового повідомлення.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ «БОНОКС ГРУП» ОСОБА_1 в приміщенні ГУ ДФС у м. Києві.

Так, перевіркою встановлено порушення ТОВ «БОНОКС ГРУП»: п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року у сумі 89663 гривень; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість за вересень 2018 року у сумі 99625 гривень.

29 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у місті Києві складено акт №188/26-15-14-07-01-10/40250946 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БОНОКС ГРУП».

23 вересня 2019 року на підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДФС у місті Києві було винесено податкове повідомлення-рішення №0312615571, яким визначено суму податкового зобов`язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за податковим зобов`язанням у розмірі 89663 грн. та 44832 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Також, 23 вересня 2019 року Головним управлінням ДФС у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0322615571, яким визначено суму податкового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за податковим зобов`язанням у розмірі 99625 грн. та 49813 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

За нормами п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).

Згідно з п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 201.10. статті 201 ПК України, передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 ПК України, у силу як дня цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, із визначеного в ПКУ поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції, передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Ураховуючи принцип переваги сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

Аналізуючи висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, що надані сторонами під час розгляду спору по суті, судова колегія зазначає наступне.

Так, у вересні 2018 року позивачу були надані послуги (виконані роботи) ТОВ «ТРЕЙД ІН СЕРВІС» (ЄДРПОУ 41660271) згідно договору про надання послуг №16-08/18-ПК від 16.08.2018 року та договору підряду №21-08/18-ПР від 21.08.2018 року.

В бухгалтерському та податковому обліку позивача відображено операції з ТОВ «ТРЕЙД ІН СЕРВІС» за вересень 2018 року за такими первинними документами: договір №21-08/18-ПР від 21.08.2018 року; акт приймання виконаних робіт №1 від 07.09.2018 року; податкова накладна №1 від 07.09.2018 року; договір №16-08/18-ПК від 16.08.2018 року; рахунок-фактура №22 від 14.09.2018 року; акт надання послуг №20 від 14.09.2018 року; податкова накладна №2 від 14.09.2018 року; платіжне доручення №2182 від 22.11.2018 року; платіжне доручення №2183 від 22.11.2018 року; платіжне доручення №2184 від 22.11.2018 року; платіжне доручення №2189 від 22.11.2018 року.

У зв`язку зі здійснення господарських операцій позивачу, підрядником ТОВ «ТРЕЙД ІН СЕРВІС» були виписані наступні податкові накладні: податкові накладні №1 від 07.09.2018 року та №2 від 14.09.2018 року.

Замовником позивача по виконанню робіт, які становлять предмет договору про надання послуг №16-08/18-ПК від 16.08.2018 року та договору підряду №21-08/18-ПР від 21.08.2018 року, було ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» відповідно до договору підряду №03/08/2018 від 03 серпня 2018 року.

В свою чергу, податковий орган при складанні акта перевірки та винесенні податкових повідомлень-рішень керувався тим, що відповідно інформаційної системи АІС «Облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва» від 17.01.2019 року №110/26-15-21-24, ТОВ «ТРЕЙД ІН СЕРВІС» внесена інформація від 31.10.2018 року з ознакою фіктивності: зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Також в акті перевірки зазначено, що першим СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження за №32016100090000068, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2018 року. Під час досудового розслідування допитано як свідка ОСОБА_2 , який являється засновником та директором ТОВ «ТРЕЙД ІН СЕРВІС» (ЄДРПОУ 41660271).

На підставі вищевикладеного, відповідач дійшов висновку про неможливість здійснення господарської операції ТОВ «ТРЕЙД ІН СЕРВІС» у зв`язку з відсутністю матеріально-технічної можливості надання послуг, кваліфікованого персоналу та відсутність факту одержання ідентичних послуг, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність послуги та нереальність здійснення операції.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, податковим законодавством регламентовано умову, за якою платник податків має право формувати податковий кредит - наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, здійснення господарської операції по наведеним вище договірним зобов`язанням позивача з контрагентом, підтверджується відповідними первинними документами, які було надано позивачем до перевірки, зокрема: рахунком на оплату від 14.09.2018 року №22, листом обліку наданих послуг, актом надання послуг №20 від 14.09.2018 року, податковою накладною №2, що зареєстрована в ЄРПН, платіжними дорученнями, договірною ціною на виконання будівельних робіт на об`єкті (додаток до договору від 21.08.2018 року), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт, податковою накладною №1, що зареєстрована в ЄРПН, штатним розписом ТОВ «Бронокс груп» на 2018 рік.

Таким чином, з наведеного слідує, що наведені господарські операції між позивачем та контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, беручи до уваги й те, що характер описаних операцій відповідає фактичній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Водночас, акт перевірки не містить зауважень щодо документів первинного бухгалтерського обліку позивача, якими оформлені такі операції, проте висновки акта перевірки ґрунтуються на результаті аналізу податкової інформації контрагента позивача ТОВ «Трейд Ін Сервіс» в ІС «Податковий блок», а також, на неподанні (несвоєчасному поданні) звітності зазначеним контрагентом, відсутності достатніх трудових ресурсів, основних засобів тощо, проте, суд з даного приводу приймає до уваги, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків-покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 139, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 року у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 року у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 року у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 року у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 року у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 року у справі №500/2733/18.

Основним доводом сторони відповідача є посилання на те, що Першим СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження за №32016100090000068, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2018 року. Під час досудового розслідування було допитано в якості свідка ОСОБА_2 , який являється засновником та директором ТОВ «ТРЕЙД ІН СЕРВІС». Відповідно до протоколу допиту свідка від 31.10.2018 року, ОСОБА_2 надав наступні пояснення: «...до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТРЕЙД ІН СЕРВІС» (код 41660271) не маю жодного відношення. Мені не відомо де знаходяться статутні реєстраційні документи та печатка підприємства ... я не укладав жодних договорів з іншими підприємствами ...мені невідомо хто здійснює бухгалтерський та податковий облік підприємства. Невідомо хто реєстрував податкові накладні від імені цього підприємства мені невідомо хто здійснює діяльність від імені даного підприємства та я не маю до нього жодного відношення ... нікого не наймав на роботу та нікого не уповноважував на ведення діяльності даного підприємства». Відповідач наголошує на необхідності прийняття судом вказаного протоколу допиту свідка, як на підставу для висновку про нереальність господарської діяльності вказаної юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга зазначеної статті).

Межі прийнятності в адміністративному судочинстві обставин, встановлених у кримінальному провадженні, визначені нормою частини шостої статті 78 КАС. Відповідно до цих меж, показання свідка у процедурах кримінального провадження не стає автоматично доказом в адміністративному судочинстві. Протокол допиту свідка у кримінальному провадженні може бути джерелом інформації щодо обставин, на які сторона в адміністративній справі посилається на підтвердження своїх доводів чи заперечень і які входять у зв`язку з цим до предмета доказування. Встановити ж такі обставини суд може тільки на підставі засобів, передбачених частиною другою статті 72 КАС, та в порядку, встановленими нормами КАС України.

До матеріалів справи не було додано жодного вироку суду, що набрав законної сили, яким би було встановлено причетність засновників/керівників контрагента до вчинення кримінально караного діяння, а сам факт відкриття кримінального провадження, не є самостійною підставою для визнання спірних операцій нереальними для товариства позивача, адже вказане розслідування кримінального провадження не є його завершальною стадією, та таке, може мати наслідком не тільки встановлення вироком вини особи, а й його закриття по обставинам відсутності складу злочину.

Відтак, протокол допиту у цій адміністративній справі не може бути визнаний доказом. При цьому, порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб суб`єктів господарювання в процедурах кримінального провадження, не є фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача та контрагента.

У відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про виклик та допит у якості свідка ОСОБА_2 , керівника контрагента позивача ТОВ «Трейд Ін Сервіс», на що судом першої інстанції було вірно зауважено, що вказана особа виклала свої свідчення у протоколі допиту свідка, в якому його було попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України та ст. 385 КК України, тому підстав для його виклику не вбачається.

Крім того, первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Трейд Ін Сервіс» мають всі необідні обов`язкові реквізити, визначені податковим законодавством. Не надано належних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що підтверджують недобросовісність саме позивача, як платника податків.

Отже, висновок ГУ ДФС у м. Києві про порушення позивачем п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року у сумі 89663 гривень та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2018 року у сумі 99625 гривень, спростовується первинними документами, наданими товариством, а тому не знаходить свого підтвердження під час розгляду даного спору в суді.

Таким чином, за наслідком розгляду даного спору, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та зважаючи на достатній та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Єгорова Н.М.

Сорочко Є.О.