Постанова

від 28.11.2023 по справі 120/1024/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2023 року

Київ

справа №120/1024/23

адміністративне провадження №К/990/32767/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №120/1024/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року (головуючий суддя Драчук Т.О., судді: Полотнянко Ю.П., Смілянець Е.С.),-

ВСТАНОВИВ:

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 29 червня 2023 року, прийнятим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10 листопада 2022 року №7600228/44796564, яким відмовлено в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної ТОВ «ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС» № 18 від 04 жовтня 2022 року. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 18 від 04 жовтня 2022 року датою її подання на реєстрацію (а.с.134-139).

Копія вказаного рішення була доставлена в Електронний кабінет Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС), 29 червня 2023 року о 18:14 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.142).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 18 липня 2023 року подало апеляційну скаргу (а.с.143-155).

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 4026 грн у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали (а.с.157).

Копія вказаної ухвали були доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 19 липня 2023 року о 16:55 годин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.158).

Ухвалою від 04 серпня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала (а.с.159).

Ухвала суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що останнім днем строку на усунення недоліків апеляційної скарги було 29 липня 2023 року, проте станом на 04 серпня 2023 року вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виконані не були, жодних заяв (клопотань) на виконання вимог вказаної ухвали ні через канцелярію суду, ні поштовим зв`язком не надходило.

Копія вказаної ухвали були доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 04 серпня 2023 року о 13:37 годин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.162 зворот).

Цього ж дня, 04 серпня 2023 року канцелярія апеляційного суду зареєструвала надходження від ГУ ДПС клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке було подано безпосередньо до суду. Заявник просив відстрочити сплату судового збору до закінчення воєнного стану в України. Мотивував свої вимоги тим, що внаслідок впровадження воєнного стану за рахунком КВЕК 2800 не здійснюється фінансування. Посилався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 (а.с.160-161).

28 серпня 2023 року ГУ ДПС повторно подало до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, до якої долучило платіжну інструкцію №1975 від 23 серпня 2023 року про сплату судового збору у розмірі 4026 грн. Із скаргою апелянт також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказував, що первинна апеляційна скарга була подана із дотриманням строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Проте ГУ ДПС не мало можливості усунути недоліки вперше поданої апеляційної скарги через відсутність коштів на сплату судового збору, з огляду на що апелянт подав клопотання про відстрочення його сплати. Апелянт зауважив, що повторна апеляційна скарга була подана у максимально короткий термін від дати отримання копії ухвали про повернення вперше поданої скарги, а також з усуненням відповідного недоліку (а.с.164-172).

Ухвалою від 11 вересня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року. Визнав неповажними причини пропуску ГУ ДПС строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (а.с.177-178).

Оцінюючи наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сплата судового збору є складовою доступу до правосуддя. При цьому для особи, яка діє як суб`єкт владних повноважень і фінансується з Державного бюджету України, саме держава повинна була створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти у кошторисі установи. Посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, апеляційний суд також зазначив, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що у цій справі вдруге апелянт звернувся з апеляційною скаргою у термін, що перевищує 10 робочих днів з моменту отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги.

Ухвалою від 11 вересня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ГУ ДПС та надав апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення (а.с.179).

Копії вказаних ухвал були направлені на електронну адресу ГУ ДПС vin.official@tax.gov.ua 14 вересня 2023 року (а.с.180).

14 вересня 2023 року ГУ ДПС подало до Сьомого апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому просило врахувати суд, що вперше апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції в межах встановленого КАС України процесуального строку, а повторне звернення відбулось без невиправданих затримок та зайвих зволікань та з усуненням недоліків, які слугували підставою для повернення первинної апеляційної скарги. Просив врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 жовтня 2019 року (справа №826/7997/18), від 15 травня 2020 року (справа №820/1212/17), від 06 квітня 2021 року (справа №580/2586/19), від 07 липня 2021 року (справа №640/1238/19) (а.с.181-187).

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 вересня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року (а.с.188-189).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджено належними доказами. Водночас у спірному випадку можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб`єктивний характер. При цьому апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апелянта в частині відсутності зволікання із повторним зверненням до суду з апеляційною скаргою, оскільки таке звернення відбулось у термін понад 10 робочих днів з моменту отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Скаржник доводить, що первинна апеляційна скарга була подана в межах строків, передбачених КАС України. Повторно ж апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий термін, а також з усуненням недоліків, що слугували підставою для повернення вперше поданої скарги. ГУ ДПС вважає, що такі обставини у сукупності є свідченням того, що апелянт намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 березня 2018 року (справа №906/1302/16), від 23 жовтня 2019 року (справа №826/7997/18), від 15 травня 2020 року (справа №820/1212/17), від 06 квітня 2021 року (справа №580/2586/19), від 20 січня 2021 року (справа №640/1238/19), від 10 лютого 2022 року (справа №120/577/21-а).

Ухвалою від 30 жовтня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції ГУ ДПС подало 18 липня 2023 року, тобто, у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Проте, документ про сплату судового збору до вказаної скарги апелянт не долучив, про причини, які зумовили невиконання пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України не повідомив, що обґрунтовано слугувало підставою для залишення без руху первинної апеляційної скарги.

Останнім днем десятиденного строку, наданого судом на усунення недоліків апеляційної скарги, було 31 липня 2023 року (з урахуванням вихідних днів). Із матеріалів адміністративної справи слідує, що у встановлений судом строк апелянт не вчинив жодних дій, спрямованих на усунення недоліків апеляційної скарги. Лише 04 серпня 2023 року, тобто, через 3 дні після закінчення означеного процесуального строку ГУ ДПС подало до суду апеляційної інстанції клопотання про відстрочення сплати судового збору. Разом з тим, останнє не було розглянуте судом апеляційної інстанції, оскільки станом на час його реєстрації канцелярією суду вже була прийнята ухвала про повернення апеляційної скарги.

Ні в клопотанні про відстрочення сплати судового збору, ні в подальшому в інших процесуальних документах, що надавались як до суду апеляційної, так і до суду касаційної інстанції, скаржник не навів жодних пояснень з приводу невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.

Враховуючи викладені обставини у сукупності, подання 04 серпня 2023 року клопотання про відстрочення сплати судового збору не може розцінюватись судом касаційної інстанції як добросовісне ставлення апелянта до своїх прав і обов`язків та вжиття ним заходів, спрямованих на усунення недоліків апеляційної скарги.

Отримавши копію ухвали про повернення апеляційної скарги 04 серпня 2023 року о 13:37 год, скаржник лише 28 серпня 2023 року, тобто через 23 календарних дні, звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно. Сплив такого проміжку часу об`єктивно не може бути визнаним таким, що свідчить про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.

Як уже зазначалось, самого лише усунення недоліків, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, недостатньо для поновлення строку на апеляційне оскарження. Лише у сукупності з обставинами повторного подання скарги у стислі строки таке звернення свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку.

Усталеною є практика Верховного Суду, що хоча повернення апеляційної скарги і не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, це не свідчить про наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

Суд касаційної інстанції зазначає, що питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об`єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки.

У цій справі скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження лише загальними посиланнями на відсутність у нього коштів на сплату судового збору. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Водночас, ГУ ДПС ні до повторної апеляційної скарги, ні до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не долучило жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили, що у період з 18 липня 2023 року (дати подання апеляційної скарги вперше) по 23 серпня 2023 року апелянт дійсно не мав можливості сплатити судовий збір. Суд касаційної інстанції вважає, що сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору. Крім того, необхідним є і доведення того, що протягом усього строку з дати подання первинної апеляційної скарги і до сплати судового збору апелянт вживав залежних від нього заходів для його сплати.

За відсутності таких доводів і доказів на їх підтвердження, а також з урахуванням обставин звернення до суду з апеляційною скаргою повторно лише через 23 дні після отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, суд касаційної інстанції не може визнати поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження лише ту обставину, що під час звернення до апеляційного суду вдруге судовий збір було сплачено згідно з платіжною інструкцією №1975 від 23 серпня 2023 року.

У сукупності з обставинами бездіяльності стосовно виконання вимог ухвали від 19 липня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення на апеляційне оскарження

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції з урахуванням доводів касаційної скарги не знаходить підстав не погодитись з наданою наведеним вище обставинам оцінкою апеляційного суду та погоджується з його висновком про відсутність підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження був пропущений ГУ ДПС з поважних причин.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції під час постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 березня 2018 року (справа №906/1302/16), від 23 жовтня 2019 року (справа №826/7997/18), від 15 травня 2020 року (справа №820/1212/17), від 06 квітня 2021 року (справа №580/2586/19), від 20 січня 2021 року (справа №640/1238/19), від 10 лютого 2022 року (справа №120/577/21-а).

Так, у справах №826/7997/18, №820/1212/17 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не може вважатись поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку. Разом з тим, у деяких випадках розмір належного до сплати судового збору у сукупності з іншими суттєвими обставинами може бути розцінений судами як об`єктивна обставина, що значно ускладнила можливість вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк. Саме такі випадки були конкретизовані у наведених постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанов від 06 квітня 2021 року (справа №580/2586/19), від 10 лютого 2022 року (справа №120/577/21-а) підставою для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на продовження розгляду слугувало те, що податковий орган у стислі строки звернувся до суду з апеляційною скаргою повторно, долучивши до неї документ про сплату судового збору.

У постанові від 20 січня 2021 року (справа №640/1238/19) Верховний Суд встановив, що під час подання як первинної, так і повторної апеляційної скарги апелянт заявляв клопотання про відстрочення сплати судового збору, а строки на усунення недоліків апеляційної скарги надавались йому судом з урахуванням особливостей перебігу таких строків з огляду на карантин, запроваджений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. Наведені обставини у сукупності з обставинами невідкладного звернення до суду з повторною апеляційною скаргою та усуненням її недоліків шляхом сплати судового збору і слугували підставою для висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Посилання скаржника на справу №906/1302/16 взагалі є безпідставними, оскільки 12 березня 2018 року Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у цій справі було прийнято ухвалу про поновлення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Житомирській області строку на касаційне оскарження та відкриття провадження у справі. Разом з тим, правила частини п`ятої статті 242 КАС України встановлюють, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, а не ухвалах.

Отже, обставини у наведених справах не можна вважати подібними цій справі, а висновки Верховного Суду сформовані за наслідками оцінки конкретних обставин.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №120/1024/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко