Рішення

від 10.07.2023 по справі 953/24180/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа№ 953/24180/21

н/п 2/953/1220/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого - судді Шаренко С.Л.,

за участі секретаря - Калантай Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення компенсації за невикористану відпустку,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова 17.12.2021 надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористану відпустку за період з 2005 по 2020 в розмірі 26800 грн..

В обґрунтування позову зазначає, що з 23.10.1970 року позивача було прийнято на посаду старшого інженера до інституту «Південдіпрошахт». 30.11.1979 його переведено провідним інженером. Згідно наказу Міністерства вугільної промисловості №534 від 20.12.2010 року інституту «Південдіпрошахт» було перетворено в ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт». 02.10.2017 позивача призначено на посаду начальника відділу економічних обґрунтувань. 08.01.2020 звільнений у зв`язку з переходом на пенсію. Однак, позивач зазначає, що за період з 2005 по 2020 йому не виплачена компенсація за невикористану відпустку, тому він звернувся до суду з позовом, про стягнення компенсації за невикористану відпустку.

Позивач у судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причину не явки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про розгляд справи без участі представника відповідача або відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.\

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначає позивач та встановлено рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.08.2018 у справі № 640/10389/18 та рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07.08.2020 у справі № 953/8319/20, що відповідно до наказу № 230 від 22.10.1970 ОСОБА_1 було зараховано до відділу техніко-економічного аналізу на посаду старшого інженера. Згідно з наказом № 149 від 30.11.1979 був переведений на посаду провідного інженера по відділу економічних обґрунтувань. Відповідно до наказу Міністра вугільної промисловості України № 534 від 20.12.2010 інститут «Південдіпрошахт» було перетворено в ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт». Відповідно до наказу № 32 К від 08.01.2020 ОСОБА_1 звільнений у зв`язку із виходом на пенсію.

Оскільки у період з листопада 2016 року по січень 2020 року ОСОБА_1 була нарахована, але не виплачена заробітна плата, останній звернувся до суду з позовами, про стягнення зазначеної заборгованості.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.08.2018 у справі № 940/10389/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено. Стягнуто з державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з листопада 2016 року по лютий 2018 року в розмірі 70 997 (сімдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 14 коп., а також судовий збір в розмірі 709,97 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 30.10.2018 рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.08.2018 залишено без змін.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07.08.2020 у справі № 953/8319/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з 01.04.2018 до 08.01.2020 включно в розмірі 142 429 (сто сорок дві тисячі чотириста двадцять дев`ять) гривень 00 коп., а також судовий збір в розмірі 840 гривень 80 коп. рішення набрало законної сили 07.09.2020.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗПП України).

Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до довідки ОК-5 вбачається, що у 2005, 2006,2007, 2009, 2010, 2011, 2012, 2014, 2015, 2016, 2017,2018, 2019 позивачем відпрацьовані всі фактичні робочі дні та у відпустці він не перебував. (а.с. 10-16).

Так, за розрахунком позивача, кількість не використаної відпустки за період з 2005 по 2020 склала 232 дні. З урахуванням розміру щорічної відпустки відповідно до встановленого окладу, який складав 6700 грн., позивач просить стягнути компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 26800 грн.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст. 83 КЗпПУ у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Це - загальна норма, яка застосовується у даних правовідносинах, у зв`язку з чим суд задовольняє, вимогу позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 26800 грн., оскільки відповідач не спростував наведений позивачем розрахунок та крім того, з рішень суду, якими з ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати, вбачається, що компенсації за невикористану відпустку не враховувалась в розрахунок заборгованості.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України та п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» пропорційно до суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, ст. 115-117, 233 КЗпП, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (місце знаходження: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 5) про стягнення компенсації за невикористану відпустку- задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану відпустку за період з 2005 по 2020 в розмірі 26800 (двадцять шість тисяч вісімсот) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606) на користь Держави суму судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 5.

СУДДЯ С.Л. Шаренко