Ухвала

від 29.11.2023 по справі 639/5425/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/5425/23

н/п 2-н/953/1173/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Муратова С.О., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-9» (ЄРДПОУ: 40378916, адреса: 61002, м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12) про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ),

УСТАНОВИВ:

20.09.2023 до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла вказана заява про видачу судового наказу, в якій просить видати судовий наказ, за яким стягнути з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за договором № 19161/1А від 20.10.2020 у сумі 1 462,74 грн. (сума боргу), 20,44 грн. (3% річних), 326,45 грн. (подвійна облікова ставка НБУ), а всього 1 802,10 грн., судовий збір у розмірі 268,40 грн. та 2 000,00 грн. за правничу допомогу.

Вивчивши матеріали поданої заяви, вважаю, що у видачі судового наказу слід відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною другоюстатті 161 ЦПК Україниособа має право звернутися до суду з передбаченою частиною першоюстатті 161 ЦПК Українивимогою в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

При цьому, як зазначено в частині третійстатті 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Як вбачається з поданої заяви, ТОВ «ОХОРОНА-9» заявила серед іншого вимогу про стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Суддя звертає увагу на те, що наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного судочинства, передбачений для розгляду справ, які не потребують повної та детальної процедури розгляду, спрямований на спрощений та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, який є судовим рішенням та одночасно виконавчим документом.

Особливістю провадження є те, що сторонами у наказному провадженні виступають не позивач і відповідач, а стягувач (кредитор) та боржник.

Спрощений порядок наказного провадження зумовлюється й такою особливістю, як обмежене коло вимог, щодо яких таке провадження припустиме.

Так, у ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачені вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Вони повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні заявлена до стягнення сума грошових коштів. У наказному провадженні не може розглядатися спір про право.

Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду саме вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Суд враховує, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Зі системного аналізу норм ЦПК України вбачається, що в контексті наказного провадження під судовими витратами слід розуміти лише витрати щодо сплати судового збору.

Так, за правилами ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги,входить до предмету доказування по справі.

При цьому, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Отже вимога про стягнення витрат на правову допомогу апріорі не може вважатись безспірною, оскільки особа, на яку їх може бути покладено, в силу норм процесуального закону має право заявити клопотання про зменшення таких витрат.

У зв`язку з особливостями наказного провадження, яке не передбачає процедури розгляду справи, зокрема у судовому засіданні, отримання від боржника відзиву та інших процесуальних документів, що притаманно позовному провадженню, в наказному провадженні клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не може бути подано боржником та розглянуто судом.

Відповідно до ч. 3ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Заявник заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн, проте за такою вимогою судовий наказ не може бути виданий, оскільки зазначена вимога не входить до переліку вимог, передбаченого у ч. 1 ст. 161 ЦПК України. Витрати на професійну правничу допомогу входять до предмету доказування у справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження, а тому суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-9 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором з ОСОБА_1 участині вимог про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн.

Відповідно до частини другоїстатті 166 ЦПК Українивідмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першоїстатті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями163,165 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-9» (ЄРДПОУ: 40378916, адреса: 61002, м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12) у частині стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 ч. 1ст. 165ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя С.О. Муратова