Постанова

від 20.11.2023 по справі 910/3698/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р. Справа№ 910/3698/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Цимбаліст В. В.;

від відповідача:не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023

у справі №910/3698/22 (Суддя Усатенко І. В.) (повний текст складено 18.05.2023)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн»

про стягнення 483 974,90 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн» про стягнення 483 974,90 грн, з яких: 402 573,02 грн - заборгованість з орендної плати, 30 962,36 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 42 612,68 грн - інфляційних втрат, 7 826,84 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1528-1 від 25.06.2018.

Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.05.2023 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" заборгованості з орендної плати в розмірі 402 573,02 грн, заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 30 962,36 грн, 3% річних у розмірі 7 037,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 42 612,18 грн та судовий збір у розмірі 7 247,80 грн.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 788,94 грн - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд зазначив, що відповідач договірні зобов`язання в частині здійснення платежів з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою виконав неналежним чином, не сплачував їх вчасно і в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість з орендної плати за період з 22.12.2021 по 28.02.2023 у розмірі 402 573,02 грн, заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 28.02.2023 у розмірі 30 962,36 грн.

Крім того, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок 3% річних, з урахуванням строку виникнення зобов`язань з 06 числа поточного місяця, в межах визначеного позивачем періоду дійшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у розмірі 7 037,90 грн та суд погодився з розрахунком втрат від інфляції, здійсненим позивачем, а отже з відповідача підлягають стягненню сума у розмірі 42612,68 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково в частині визнаного відповідачем боргу.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що п.6 Рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №25/25 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва на час дії обмежувальних заходів» із змінами та доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 8 квітня 2021 року №569/610 (надалі рішення №25/25) вирішено тимчасово, на строк з 01 січня 2021 року і на період дії карантинних обмежень, встановлених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не раніше 30 червня 2021 року встановити орендну плату за майно територіальної громади м. Києва у розмірі 50% від орендної плати, визначеної у діючих договорах.

Апелянт наголошує, що підпунктом 1.2 п.1 Рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592 Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва на час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, із змінами та доповненнями, внесенними Рішення Київської міської ради від 15.04.2022 №4569/4610, передбачено, що у сфері комунального майна територіальної громади м. Києва на період дії воєнного часу та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Києва звільняються від орендної плати. З огляду на вищезазначені норми, відповідач був звільнений від сплати орендних платежів в період з 24.02.2022 по 28.02.2023, що є підставою для відмови у стягненні заборгованості за вищевказаний період.

Крім того апелянт зазначає, що визнає заборгованість з компенсації витрат позивача за користування земельною ділянкою в розмірі 30 962,36 грн.

На думку скаржника, твердження позивача про відсутність підстав для застосування до відповідача Рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №25/25, Рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592 на тій підставі, що відповідач неодноразово надсилав листи на адресу позивача та до Департаменту комунальної власності Київської міської ради про продовження строку дії договору із проханням укласти новий договір (листи від 25.05.2020, 16.05.2021,26.10.2021), а також з листами про ненарахування та перерахунок орендної плати (листи від 15.04.2022,06.06.2022, 16.06.2022). Жодної відповіді на вказані листи не отримав і тому вважає, що договір продовжений на новий строк.

Також апелянт надає свій розрахунок 3% річних згідно даних бухгалтерського обліку підприємства.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» в своєму відзиві, наданому до суду 07.08.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Позивач наголошує на тому, що термін дії договору оренди закінчився 23.06.2021 року, а тому підстави для застосування відповідачу пільги у розмірі 50% встановленого обсягу нарахувань відсутні згідно з Рішенням Київської міської ради від 24.12.2020 №25/25.

Крім того, позивач зазначає, що у відповідача немає пільги і встановленої Рішення Київської міської ради від 30.03.2022 №4551/4592 тому, що вона діє для діючих договорів оренди, а в даному випадку термін дії договору оренди закінчився 23.06.2021.

Також позивач звертає увагу суду, що з боку відповідача порушений порядок щодо продовження строку дії договору оренди і тому він вважається припиненим, а саме п.9.7 договору оренди від 25.06.2018 №1528-1 визначає, що договір вважається продовженим, укладанням договору, що є невідємною частиною цього договору, однак він між сторонами не укладався.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 справу № 910/3698/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 витребувано у Господарському суду міста Києва матеріали справи № 910/3698/23.

17.07.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшои матеріали справи № 910/3698/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн" на рішення Господарського суду м.Києва від 17.05.2023 у справі № 910/3698/23 та призначено розгляд справи на 04.09.2023.

04.09.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого суду Майданевича А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн" на рішення Господарського суду м.Києва від 17.05.2023 у справі № 910/3698/23 призначено на 09.10.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці справу № 910/3698/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В.,Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 прийнято справу № 910/3698/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн" на рішення Господарського суду м.Києва від 17.05.2023 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В.,Гаврилюк О.М. та призначено розгляд апеляційної скарги на 13.11.2023.

13.11.2023 судове засідання не відбулось у зв`язку із знаходженням колегії суддів на навчанні у НШСУ з 13.11.2023 по 17.11.2023.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 20.11.2023, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача у судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 20.11.2023 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

25.06.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн" (орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство-балансоутримувач) укладено договір № 1528-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 01.04.2014 №1528).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від " 05" грудня 2017 року № 72 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт оренди), яке знаходиться за адресою: вулиця Івана Пулюя, будинок № 5 літера А для розміщення суб`єкта господарювання, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту - 406,70 кв м, та іншого використання майна - 28,00 кв м (масажний кабінет - 8,00 кв м, солярій - 20,00 кв м).

Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об`єктом оренди (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об`єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею: 434,70 кв.м, у т. ч. 1 поверх - 22,30 кв.м, підвал - 412,40 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 01.04.2014 №1528.

Стан об`єкта на дату передачі його орендареві, визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком підприємства-балансоутримувача і орендаря, є невід`ємною частиною договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 01.04.2014 №1528 (п.2.3 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 01.04.2014 року орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування згідно з договором оренди від 01.04.2014 № 1528 приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 434,70 кв.м (у т.ч. І пов. 22,30 кв.м, підвал 412,40 кв.м.), розташоване за адресою: м. Київ, вул. І. Пулюя, 5 літера А. Стан приміщення, що передається в оренду згідно даного договору - задовільний.

Згідно з п. 2.2 договору, вартість об`єкта оренди, згідно із затвердженим 25.04.2018 висновком про вартість майна станом на 28.02.2018 становить: 5 149 200,00 грн.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 року № 415/1280 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди березень 2018 року: 29,94 грн за 1 кв.м., для площі 406,70 кв.м та 129,74 грн за 1 кв. м, для площі 28,00 грн, що в цілому складає: 15808,93 грн. Орендна плата за базовий місяць розрахунку березень 2018 року до 31.12.2018 становить 12156,04 грн без ПДВ за місяць.

Крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, яка за березень 2018 року складає: 1563,75 грн на місяць (п.3.1.1 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Орендна плата та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, та нараховується починаючи з дати підписання цього договору (п.3.6 договору).

Згідно з п.3.7 договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2. договору, орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Пунктом.9.1 договору встановлено, що цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 25.06.2018 до 23.06.2021.

Згідно з п.9.4 договору договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 3.12 договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючі штрафні санкції, підприємству-балансоутримувачу.

Як зазначено позивачем, відповідач орендовані приміщення не звільнив, за актом приймання-передачі орендодавцеві та підприємству-балансоутримувачу не повернув. Також, позивачем зазначено, що відповідач договірні зобов`язання в частині здійснення платежів з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою виконує неналежним чином, не сплачує їх вчасно і в повному обсязі.

Звертаючись з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 22.12.2021 по 28.02.2023, яка становить 402 573,02 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 28.02.2023, яка становить 30 962,36 грн. Також, позивач просив стягнути з відповідача за загальний період з 22.12.2021 по 28.02.2023 три проценти річних в розмірі 7826,84 грн. та інфляційні втрати в розмірі 42612,68 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейш" та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація", за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди.

Статтею 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно в користування за плату на певний строк.

Як встановлено частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З урахуванням змісту наведених норм вбачається, що в орендаря наявний обов`язок сплачувати оренду плату за весь час користування об`єктом оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п.9.1 договору цей договір є укладений з моменту підписання його сторонами і діє з 25.06.2018 до 23.06.2021.

Пунктом 9.4 договору встановлено, що договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 3.12 договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня повернення об`єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючі штрафні санкції, підприємству-балансоутримувачу.

Суд першої інстанції встановив, що, відповідач орендовані приміщення не звільнив, за актом приймання-передачі орендодавцеві та підприємству-балансоутримувачу не повернув.

Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідач договірні зобов`язання в частині здійснення платежів з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою виконує неналежним чином, не сплачує їх вчасно і в повному обсязі.

Заборгованість з орендної плати за період з 22.12.2021 по 28.02.2023 становить 402573,02 грн., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 28.02.2023 становить 30962,36 грн.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з довідкою заборгованості про нарахування і надходження плати за користування ТОВ "ТС Фешенейшн" вул Пулюя Івана, 5 літера А, наданої позивачем, заборгованість з плати за користування складала 40 2573,02 грн за період з 22.12.2021 по 28.02.2023, заборгованість по компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою складає 30 962,36 грн. за період з 01.01.2022 по 28.02.2023.

Доказів оплати зазначеної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченої заборгованості за користування орендованим приміщенням за період з 22.12.2021 по 28.02.2023 в розмірі 402573,02 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 28.02.2023 в розмірі 30962,36 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 22.12.2021 по 28.02.2023 в розмірі 402573,02 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 28.02.2023 в розмірі 30962,36 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено похідні вимоги про стягнення з відповідача за загальний період з 22.12.2021 по 28.02.2023 три проценти річних в розмірі 7826,84 грн та інфляційні втрати в розмірі 42612,68 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно умов договору оплата орендної плати та компенсації витрат за користування земельною ділянкою має здійснюватися орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця. Отже, відповідач є таким, що прострочив оплачу кожного чергового платежу з 6 числа поточного місяця. Натомість, при здійсненні розрахунків штрафних санкцій позивач визначав період починаючи з 1 числа поточного місяця. Вказані обставини не вплинули на розрахунок втрат від інфляції, оскільки, вони визначаються не на кожну конкретну дату, а за місяць в цілому.

Колегія суддів вважає правильним розрахунок втрат від інфляції, здійсненим позивачем, а отже з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 42612,68 грн.

Також колегія суддів погоджується із здійсненим перерахунком судом першої інстанції 3% річних, з урахуванням строку виникнення зобов`язань з 06 числа поточного місяця, в межах визначеного позивачем періоду, згідно якого з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 7037,90 грн.

Також, місцевим господарським судом правильно відмовлено у позові в частині вимог про стягнення 788,94 грн 3 % річних, оскільки, підстави для нарахування інфляційних втрат за заявлений період відсутні.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Доводи апеляційної скарги щодо заборгованості відповідача з орендної плати за період з 22.12.2021 по 24.02.2022 колегія суддів вважає необгрутованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 9.1 договору № 1528-1 строк дії договору встановлено з 25.06.2018 до 23.06.2021.

Пунктом 6 рішення Київської міської ради від 24.12.2020 № 25/25 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва на час дії обмежувальних заходів», на який посилався апелянт, визначено, що тимчасово, на строк з 01 січня 2021 року і на період дії карантинних обмежень, встановлених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не раніше 30 червня 2021 року встановити орендну плату за майно територіальної громади міста Києва у розмірі 50 % від орендної плати, визначеної у діючих договорах.

Враховуючи те, що термін дії договору від 25.06.2018 № 1528-1 закінчився 23.06.2021, підстав для застосування відповідачу пільги у розмірі 50% встановленого обсягу нарахувань з 24.06.2021 згідно рішення Київради від 24.12.2020 № 25/25 немає.

Доводи відповідача щодо заборгованості відповідача з орендної плати за період з 24.02.2022 по 28.02.2023, колегія суддів також відхиляє, як необґрунтовані з таких підстав.

30.03.2022 Київська міська рада прийняла рішення № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ».

15.04.2022 Київською міською радою було прийнято рішення № 4569/4610 «Про внесення змін до Рішення Київської міської ради від ЗО березня 2022 року № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ». Дата публікації рішення - 21 квітня 2022 року.

14.07.2022 Київською міською радою було прийнято рішення № 4909/4950 «Про внесення змін до Рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення военного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ».

Відповідно до пункту 1 рішення від 14.07.2022 № 4909/4950 підпункт 1.2 пункту 1 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ» викладено в такій редакції: « 1.2. У сфері комунального майна територіальної громади міста Києва: 1.2.1. На період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендної плати, крім орендарів, визначених у пунктах 1.2.2 та 1.2.3 цього рішення».

Відтак, враховуючи те, що термін дії договору від 25.06.2018 № 1528-1 закінчився 23.06.2021, підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати з 24.02.2022 по 28.02.2023 згідно рішення Київради від 30.03.2022 № 4551/4592 (зі змінами та доповненнями) немає.

Також колегія суддів зауважує, що пунктом 9.7 договору оренди від 25.06.2018 № 1528-1 визначено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором, який є невід`ємною частиною цього договору. До матеріалів справи такий договір сторонами не надано.

Інші доводи, викладені учасниками справи не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки відповідач не виконав зобов`язання за договором в частині оплати оренди нерухомого майна, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання, тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/3698/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Києва від 17.05.2023 у справі №910/3698/22 підлягає залишенню без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/3698/22, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №910/3698/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Фешенейшн".

4. Матеріали справи №910/3698/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.11.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк