Постанова

від 22.11.2023 по справі 910/7366/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2023 р. Справа№ 910/7366/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2023

у справі № 910/7366/22 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Собин"

до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору на стороні відповідача: Київської міської прокуратури

та за участю Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про зобов`язання забрати майно,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Собин" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі - Компанія) про зобов`язання відповідача забрати від позивача майно, яке передано останньому за договором відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі №910/7366/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, позовні вимоги Товариства задоволено повністю, зобов`язано Компанію забрати майно, яке перебуває на зберіганні у позивача за договором відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013, а також стягнуто з Компанії на користь Товариства 2 481,00 грн судового збору.

25.07.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 у справі №910/7366/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та набрало законної сили 30.05.2023, видано накази.

05.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Компанії надійшла скарга на дії державного виконавця Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ДВС), у якій скаржник просив суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову від 15.08.2023 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1;

- відкласти проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1;

- зупинити виконавче провадження та виконання рішення місцевого суду щодо зобов`язання забрати майно, передане позивачу за договором відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013.

Вищевказана скарга обґрунтована тим, що виконавче провадження НОМЕР_1 відкрито на підставі наказу №910/7566/22 від 25.07.2023, до якого Компанія не має жодного відношення; скаржник наказом Фонду державного майна України від 08.06.2018 №775 включений до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, а тому згідно з приписами пункту 12 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження НОМЕР_1 підлягає зупиненню; з метою забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом виконавчі дії на підставі положень статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" мають бути відкладені на час розгляду даної скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7366/22 у задоволенні скарги Компанії відмовлено.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з недоведеності Компанією порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та порушення прав скаржника, оскільки помилка у спірній постанові виконавця була виправлена шляхом зазначення правильного номеру виконавчого документа; крім цього, суд зазначив, що суд не вправі перебирати на себе повноваження державного виконавця.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Компанія звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7366/22 та постановити нову - про задоволення скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу без дослідження всіх обставин справи у зв`язку з чим вона є незаконною.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказав на те, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не навів підстав відхилення посилання скаржника на пункт 12 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2023 апеляційну скаргу Компанії передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7366/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги відповідача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7366/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

09.10.2023 матеріали справи №910/7366/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

26.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 поновлено Компанії пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7366/22 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої призначено на 22.11.2023. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 15.11.2023.

ДВС скористалася правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 14.11.2023 через електронну пошту подала до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, ДВС зауважила, що 24.08.2023 державним виконавцем у порядку абзацу 3 частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову, якою виправлено помилку в оскаржуваній постанові, та направлено її сторонам.

З 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX.

Одночасно із введенням в дію Закону від 29.06.2023 № 3200-IX внесені відповідні зміни до процесуального закону.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 8 статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Отже, зазначені положення законодавства передбачають можливість ДВС подавати документи до суду або в електронній формі через ЄСІТС, або в паперовій формі.

Також, у постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 Велика Палата Верховного Суду підтвердила необхідність дотримання вищевикладених положень адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, судовими експертами, державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 263 ГПК України відзив на апеляційну скаргу має містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до частини 4 статті 263 та частини 10 статті 165 ГПК України суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Колегією суддів встановлено, що відзив ДВС не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету та поданий в електронній формі на електронну пошту суду апеляційної інстанції. Крім цього, ДВС не вказала в чому полягає неможливість подання зазначеного процесуального документу через ЄСІТС.

Оскільки вищезазначений відзив поданий до Північного апеляційного господарського суду не у спосіб, передбачений ГПК України, та в ньому не вказані обов`язкові відомості, визначені частиною 2 статті 263 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд апеляційної скарги у справі №910/7366/22 за наявними матеріалами.

Позивач та третя особа правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвал суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 22.11.2023 позивач, третя особа та ДВС явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляли, хоча про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

У даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача, третьої особи та ДВС, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що останні про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляли та не заявляли клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення скарги у даній справі без заслуховування додаткових пояснень зазначених учасників справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити її розгляд без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні 22.11.2023 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив вимоги апеляційної скарги задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення скарги.

22.11.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 25 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, однак ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з нищезазначеного.

Відповідно до частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 326 ГПК України).

Частиною 1 статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 2 Закону однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження наділені правом у відповідності до статті 339 ГПК України звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як зазначалось вище, Компанія звернулася до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії ДВС, в якій просила суд визнати незаконною та скасувати постанову від 15.08.2023 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.

За твердженнями Компанії, незаконність вказаної постанови полягає у зазначенні державним виконавцем неправильного номеру виконавчого документу, на підставі якого має відбуватися примусове виконання рішення суду першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з положеннями пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов`язки виконавців, закріплена обов`язковість вимог виконавців.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, 15.08.2023 головним державним виконавцем ДВС Хорошко Наталією Ігорівною відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/7566/22 від 25.07.2023 про зобов`язання Компанії забрати від Товариства майно за договором відповідального зберігання №10-13- 109з/551 від 24.10.2013, а саме станки для індивідуального утримання свиноматок СДФС в кількості 308 одиниць (заводський №б/н); комплектуючі кормового бункеру в кількості 20 одиниць (заводський №б/н); станки для дорощування СДП в кількості 70 одиниць (заводський №б/н); комплектуючі до кормороздачика в кількості 104 одиниць (заводський №б/н); станки для індивідуального утримання свиноматок СДФС в кількості 312 одиниць (заводський №б/н); станки для опоросу СДО в кількості 437 одиниць (заводський №б/н); комплектуючі до СДФС в кількості 192 одиниць (заводський №б/н); комплектуючі пластикової підлоги в кількості 46 одиниць (заводський №б/н); комплектуючі до станка СДО в кількості 4248 одиниць (заводський №б/н); комплектуючі у вигляді бетонної решітки (1,8*0,32) в кількості 659 одиниць (заводський №б/н); комплектуючі у вигляді бетонної решітки (1*0,5) в кількості 238 одиниць (заводський №б/н); стойки СТ-16 в кількості 170 одиниць (заводський №б/н); КР-СП1 в кількості 375 одиниць (заводський №б/н); КР-СП2 в кількості 230 одиниць (заводський №б/н); тройники D70 в кількості 319 одиниць (заводський №б/н); хомут 3/4 М6 в кількості 8869 одиниць (заводський №б/н); хомут 1/2 М6 в кількості 3146 одиниць (заводський №б/н); хомут 100 М6 в кількості 290 одиниць (заводський №б/н).

Згідно з абзацом 3 частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Також колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у постанові, винесеній у виконавчому провадженні, виконавець не вправі змінювати зміст, суть судового рішення, незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння).

Крім цього, у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, набуло статусу остаточного 20.01.2012) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, пункт 120, ЕСНR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини", заява № 48939/99, пункт 128, ЕСНR 2004-ХІІ, "Megadat.com S.r.I. проти Молдови", заява № 21151/04, пункт 72, від 08.04.2008, "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, пункт 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява №55555/08, пункт 74, від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, пункт 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності в цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", пункт 128, "Беєлер проти Італії", пункт 119).

Як вбачається з автоматизованої системи виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 та правильно встановлено судом першої інстанції, 24.08.2023 головним державним виконавцем ДВС Хорошко Н.І., керуючись статтями 8, 18 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 14 розділу II Інструкції, прийнято постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, відповідно до якої замість неправильного номеру виконавчого документу 910/7566/22 зазначено правильний - 910/7366/22.

Так, державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.08.2023 НОМЕР_1 зазначено хибний номер наказу, на підставі якого має здійснюватися примусове виконання, проте всі інші реквізити, зокрема, суд, який видав наказ, найменування та місцезнаходження сторін, а також предмет оскаржуваної постанови відповідали наказу від 25.07.2023 №910/7366/23.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що постановлення оскаржуваної постанови не призвело до порушення прав апелянта, як боржника у виконавчому провадженні, а відтак судом правомірно відмовлено у задоволенні вимоги про скасування постанови від 15.08.2023 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.

Також у апеляційній скарзі Компанія наголошувала про невмотивованість оскаржуваної ухвали, оскільки судом першої інстанції не наведено підстав відхилення посилань останньої на положення пункту 12 частини 1 статті 34 та статтю 32 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Згідно з положеннями пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Згідно положень статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Колегією суддів встановлено, що наказом Фонду державного майна України від 06.06.2018 №775 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу Компанії на аукціоні з умовами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, зі змісту статей 32, 43 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 343 ГПК України випливає, що зупинення виконавчого провадження та відкладення проведення виконавчих дій не відносяться до повноважень суду, а є повноваженнями виконавця.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суд не вправі перебирати на себе повноваження, які законодавством віднесені до компетенції державного виконавця, а тому у задоволенні скарги в частині зупинення виконавчого провадження та відкладення проведення виконавчих дій було правомірно відмовлено.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 277 ГПК України).

Відповідно до імперативних положень частини 1 статті 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Колегією суддів встановлено, що у порушення вказаних приписів процесуального закону стягувач, боржник та державний виконавець не були повідомлені належним чином про дату, час і місце засідання суду, оскільки скарга Компанії була розглянута судом першої інстанції у письмовому провадженні (без проведення судового засідання та без виклику учасників справи).

Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 внаслідок військової агресії російської федерації в Україні введено воєнний стану, проте навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд, вирішуючи питання про розгляд скарги у письмовому провадженні (без виклику учасників справи) послався на Рекомендації Ради суддів щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.032022.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, по-перше, на те, що Рекомендації Ради суддів щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.032022 не є нормативно-правовим актом, а по-друге, у пунктах 1, 2 вказаних рекомендацій зазначено, що особливості роботи суду визначаються, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Компанії не підлягає задоволенню, проте ухвала Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7366/22, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, - має бути скасована із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги із вищезазначених підстав.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 253-255, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7366/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/7366/22 скасувати.

3. Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, відкладення проведення виконавчих дій та зупинення виконавчого провадження, відмовити.

4. Матеріали справи №910/7366/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 28.11.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова