Постанова

від 20.11.2023 по справі 908/2721/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2721/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Бурчак А.Ю.

представники сторін:

від позивача: Шурига Д.О., представник (в залі іншого суду);

від відповідача-1: Безрукова С.О., адвокат (в залі суду); Мимхайлуца Ю.В., директор (в залі суду);

від відповідача-2: не з`явився;

прокурор: Карпенко О.І. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 (суддя Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя, повний текст якого підписаний 31.03.2023), у справі №908/2721/22

за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах -

позивача: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" (вул. Вороніхіна, буд. 6, кв. 36, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 30077774)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" (вул. Вороніхіна, буд. 6, кв. 36, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код 44584864)

про визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН", до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" про визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" від 24.11.2021, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва", посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №№9173, 9174 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 45310475).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що на підставі оспорюваного акту недобросовісно шляхом зловживання правами було відчужено майно відповідача-1 з метою недопущення звернення на нього стягнення.

Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 202, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 позов задоволено.

Визнано недійсним акт прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" від 24.11.2021, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва", посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №№9173, 9174 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 45310475).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області кошти, витрачені у 2022 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в сумі 1240,50 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області кошти, витрачені у 2022 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в сумі 1240,50 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАН", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що ТОВ «ОКТАН» дізналося про існування судової справи щодо стягнення заборгованості з орендної плати тільки на початку грудня 2021 року, після надходження ухвали суду від 29.11.2021, коли вже було прийнято рішення про заснування та ТОВ «ЦРСБ» та передання до його статутного капіталу об`єкту незавершеного будівництва. При цьому зазначає, що Позивачем по справі не надано до суду жодного доказу про обізнаність Відповідача по даній справі, а саме - ТОВ «Октан», про розгляд справи №908/2866/21 щодо стягнення заборгованості з орендної плати в суді.

Зауважує, що рішення по цій справі прийнято тільки 01.02.2022, тобто після підписання спірного Акту приймання-передачі. Те, що рішення по справі буде саме таким (що буде задоволений позов прокурора) ТОВ «Октан» точно не могло знати ще в листопаді 2021 року. Тому вважає, що у суду були відсутні підстави вважати, що ТОВ «ОКТАН» діяло недобросовісно та зловживало правами стосовно Запорізької міської ради, так як на момент передачі майна жодного боргу у ТОВ «Октан» не існувало.

Істинна причина передачі майна до статутного капіталу ТОВ «ЦРСБ» це те, що на протязі багатьох років керівництво товариства вело роботу щодо зміни цільового призначення земельної ділянки під спірним об`єктом, для того щоб закінчити будівництво автозаправної станції, що підтверджується численними зверненнями. Але цей процесе закінчився відмовою. Тому було прийнято рішення про заснування іншого підприємства з найнятим директором, який забезпечить закінчення будівництва автозаправної станції, та запустить її до роботи, тобто, почати все з початку. Але після заснування ТОВ «ЦРСБ» всі ці плани були порушені воєнними діями.

Що стосується посилання суду на невідповідності вартості майна - реальній ціні на момент її передачі, так це лише припущення суду та Позивача, без належних та допустимих доказів, щодо спростування вартості майна, яка зазначена в протоколі. В матеріалах справи відсутні будь-яка оцінка цього майна, або інший розрахунок вартості, а рішення суду жодним чином не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, зазначаючи дану вартість, Відповідач виходив з ціни покупки об`єкти, та врахував знос об`єкту нерухомості за 18 років. При цьому Позивачем та судом не зазначено, навіть яку правову норму порушено Відповідачем при визначенні вартості незавершеного будівництва, яке передавалося до статутного фонду.

Звертає увагу суду, що в даній справі не було залучено в якості третьої особи Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепкову О.В., яка може пояснити, яким чином проходила передача майна, який намір мали сторони, при укладанні даної угоди, тобто, в даному випадку не в повному обсязі були з`ясовані всі обставини справи, що є підставою для скасування рішення.

Посилається на правовий висновок Верховного Суду України (постанова від 19.10.2016 у справі № 6-1873цс16), відповідно до якого для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі ст. 234 ЦК України необхідно, зокрема, доведення умислу обох сторін такого правочину. Наявність такого умислу судом не досліджувалась.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу щодо доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зазначив, що відповідач ТОВ «ОКТАН» у встановленому законом порядку повідомлявся про дату, час і місце всіх судових засідань, проте його представники, як і представники іншого відповідача ТОВ «ЦРСБ» жодного разу в судове засідання не з`явились. Судом надано відповідачам достатній строк для реалізації їх процесуальних повноважень, у межах передбачених законом строків розгляду господарської справи, що підтверджується матеріалами справи.

Суд узяв до уваги: обставини та момент укладення спірного правочину; пов`язаність між собою його сторін; мету відчуження майна - неможливість звернення стягнення на нього у межах виконавчого провадження; а також негативні правові наслідки у вигляді неможливості виконати рішення суду про стягнення коштів до місцевого бюджету, та дійшов вірного висновку про те, що такий правочини є фраудаторним, вчиненим із використанням «права на зло».

Суд також урахував, що особливістю таких правочинів є те, що вони мають зовнішній вигляд законності, а їх сторони, використовуючи цивільно-правовий інструментарій, діють недобросовісно, із протиправною метою.

Представник ТОВ «ОКТАН» адвокат Безрукова С.О. стверджує, що товариство дізналось про наявність судової справи № 908/2866/21 за позовом прокурора про стягнення з нього коштів в сумі 787 тис. грн на користь Запорізької міської ради після надходження ухвали суду від 29.11.2021 (про яку ухвалу йдеться, незрозуміло), тобто після прийняття рішення про заснування ТОВ «ЦРСБ» (10.11.2021).

Наведене твердження не відповідає дійсності, оскільки представником ТОВ «ОКТАН», тим самим адвокатом Безруковою С.О., на початку листопада 2021 року до суду подано відзив, датований 01.11.2021 (який міститься в матеріалах справи № 908/2866/21 та копія якого надається суду апеляційної інстанції).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Дармін М.О.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.05.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/2721/22 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

31.05.2023 матеріали справи №908/2721/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2023 (суддя - доповідач Іванов О.Г.), апеляційну скаргу відповідача-1 залишено без руху через неподання останнім доказів направлення апеляційної скарги прокурору, позивачу та відповідачу-2. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

19.06.2023 розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №908/2721/22 з метою дотримання процесуального строку на вчинення відповідної дії, а саме - відкриття провадження у справі, у зв`язку з відпусткою судді - Дарміна М.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023, справу №908/2721/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 (колегія суддів: головуючий-доповідач - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 у справі №908/2721/22; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 02.08.2023.

01.08.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2721/22 у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили зміну складу суду - виходом з відпустки судді Дарміна М.О.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 01.08.2023, справу №908/2721/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Дармін М.О.

Також, 01.08.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2721/22 у зв`язку з відставкою судді Антоніка С.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023, справу №908/2721/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Дармін М.О.

З урахуванням зайнятості судді - члена колегії суддів Паруснікова Ю.Б. 02.08.2023 об 11:30 годині у інших судових засіданнях, розгляд справи відкладено на 04.10.2023.

29.09.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2721/22 у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2023, справу №908/2721/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою суду від 04.10.2023 розгляд справи відкладено на 20.11.2023.

В судовому засіданні 20.11.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено порушення інтересів держави у сфері дотримання вимог земельного законодавства та виконання рішення суду на користь держави в особі Запорізької міської ради.

30.09.2021 заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ТОВ "ОКТАН" про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, зменшеного на суму сплаченого земельного податку за період з 01.10.2018 по 31.07.2021 у розмірі 787 298,22 грн.

Провадження у господарській справі за вказаним позовом відкрито 13.10.2021.

Разом з позовною заявою окружною прокуратурою до суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: незавершене будівництво житлового будинку літ. А, розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Козача, буд. № 3, що перебувало у власності ТОВ "ОКТАН".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.10.2021 у справі № 908/2866/21 у задоволені заяви окружної прокуратури про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві нерухоме майно відмовлено.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 у справі №908/2866/21 задоволено позов заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ТОВ "ОКТАН" та стягнуто дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, зменшений на суму сплаченого земельного податку за період з 01.10.2018 по 31.07.2021 у розмірі 787 298,22 грн. Рішення набрало законної сили 02.03.2022.

23.05.2022 Господарським судом Запорізької області видано судові накази.

Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя з метою виконання вищевказаного рішення суду до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) направлено заяви від 22.06.2022 №52-3193 ВИХ-22 та № 52-3192 ВИХ-22 разом із наказами Господарського суду Запорізької області від 23.05.2022 у справі № 908/2866/21.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі ПСМУ МЮ (м. Дніпро) Кабаченко Ю.Ю. від 27.06.2022 відкрито виконавче провадження № 69302551 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 23.05.2022 у справі № 908/2866/21 про стягнення з ТОВ "ОКТАН" на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, зменшеного на суму сплаченої плати за землю за період з 01.10.2018 по 31.07.2021 у розмірі 787 298,22 грн.

Також, постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі ПСМУ МЮ (м. Дніпро) Кабаченко Ю.Ю. від 27.06.2022 відкрито виконавче провадження №69302507 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 23.05.2022 у справі № 908/2866/21 про стягнення з ТОВ "ОКТАН" на користь Запорізької обласної прокуратури коштів, витрачених у 2021 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 11 809,47 грн.

Постановою державного виконавця від 27.06.2022 виконавчі провадження № 69302507 та № 69302551 об`єднано у зведене виконавче провадження № 69305078.

Постановою державного виконавця від 30.06.2022 у виконавчому провадженні №69302551 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника - ТОВ "ОКТАН" (код ЄДРПОУ 30077774).

Постановою державного виконавця від 01.08.2022 у виконавчому провадженні №69302551 накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

У ході здійснення виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державним виконавцем перевірено наявні у боржника ТОВ "ОКТАН" рахунки, на які накладено арешт, однак, кошти для виконання рішення суду на них відсутні.

Окрім того, державним виконавцем перевірено наявність у ТОВ "ОКТАН" рухомого та нерухомого майна за рахунок якого можливо виконати рішення суду та встановлено, що рухоме та нерухоме майно у боржника відсутнє.

Відповідно до інформації АТ "Мета Банк" кошти на рахунках боржника ТОВ "ОКТАН" відсутні.

Згідно з інформацією Міністерства внутрішніх справ України дані про зареєстровані за боржником ТОВ "ОКТАН" транспортні засоби у МВС України відсутні.

Відповідно до інформації Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 20.09.2022 № 06.1-15/869 станом на 20.09.2022 кошти від ТОВ "ОКТАН" (код ЄДРПОУ 30077774) чи від Шевченківського ВДВС у місті Запоріжжі ПСМУ МЮ (м. Дніпро) на користь Запорізької міської ради на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21 не надходили.

В силу положень ст. 10 розділу VII Закону України "Про виконавче провадження" судове рішення про стягнення коштів може бути примусово виконано шляхом звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, то виконавчий документ повертається стягувачу.

Таким чином, відсутність майна у ТОВ "ОКТАН" наразі унеможливлює виконання рішення суду про стягнення коштів на користь міського бюджету та може призвести до повернення виконавчого документа без виконання.

Разом з цим, об`єктивна неможливість виконання судового рішення про стягнення коштів до бюджету, постановленого за позовом прокурора на користь міської ради, обумовлена неправомірними діями відповідача, які він вчинив під час слухання справи № 908/2866/21.

Так, на момент звернення прокурора до суду ТОВ "ОКТАН" на праві власності належало нерухоме майно: незавершене будівництво житлового будинку літ. А, розташоване за адресою: вул. Козача, 3 у м. Запоріжжі.

Зазначене майно було придбано відповідачем-1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.05.2003 № 46.

Саме розташування зазначеного майна на земельній ділянці комунальної власності, її використання без правовстановлюючих документів та несплата належних платежів за користування землею до бюджету і стали підставами для звернення прокурора до суду.

Іншого рухомого або нерухомого майна товариство не мало та наразі не має, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр).

Після подання позовної заяви прокурором та відкриття провадження у справі №908/2866/21, відповідач вчинив дії щодо відчуження єдиного належного йому майна - об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку літ. А, штучно створивши умови неплатоспроможності та неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

10.11.2021 одноособовим учасником ТОВ "ОКТАН" (ідентифікаційний код юридичної особи 30077774) ОСОБА_1 прийнято рішення № __/21 про заснування від імені ТОВ "ОКТАН" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" (скорочено - ТОВ "ЦРСБ") з місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

Слід зазначити, що вказані юридичні особи до теперішнього часу мають однакову юридичну адресу місцезнаходження, а саме: АДРЕСА_1 .

Частка ТОВ "Октан" в статутному капіталі новоствореного ТОВ "ЦРСБ" склала 90 відсотків, інша частка в розмірі 10 відсотків належить ОСОБА_1 .

Також, вказаним рішенням визначено, що вкладом ТОВ "Октан" є незавершене будівництво житлового будинку літ. А за адресою: АДРЕСА_2 .

15.11.2021 проведено установчі збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ЦРСБ", що підтверджується протоколом установчих зборів учасників ТОВ "ЦРСБ" від 15.11.2021 № 01/21.

Відповідно до зазначеного протоколу TOB "ОКТАН" (ідентифікаційний код юридичної особи 30077774) здійснено вклад у статутний капітал ТОВ "ЦРСБ" у виді майна, а саме незавершеного будівництва житлового будинку літ. А за адресою: АДРЕСА_2 .

19.11.2021 у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано нову юридичну особу - ТОВ "Центр розвитку сучасного будівництва" (ідентифікаційний код юридичної особи 44584864), засновником якого було зазначено ТОВ "ОКТАН" (ідентифікаційний код юридичної особи 30077774).

24.11.2019, на підставі акту прийому-передачі, посвідченого 24.11.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області та зареєстрованого ним в реєстрі за №№ 9173, 9174 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності ТОВ "ЦРСБ" на об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, житлового будинку літ. А по АДРЕСА_2 .

26.01.2022 змінено частку ОСОБА_1 в уставному капіталі ТОВ "ЦРСБ", виключено як засновника ТОВ "ОКТАН", відтак, наразі єдиним учасником як ТОВ "ЦРСБ", так і ТОВ "ОКТАН" є ОСОБА_1 .

Отже, відповідач під час слухання справи в суді про стягнення з нього коштів вчинив цілеспрямовані дії щодо відчуження єдиного належного йому майна шляхом створення нової юридичної особи та передачі зазначеного майна як внеску до статутного капіталу з метою створення штучної неплатоспроможності та унеможливлення примусового виконання судового рішення в майбутнього.

Як наслідок, виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022, у справі № 908/2866/21, наразі є неможливим, оскільки у боржника відсутні кошти та майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Статтею 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

За приписами ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

У відповідності до ст. 37 зазначеного Закону у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 як єдиний учасник ТОВ "ОКТАН" прийняв рішення про заснування від імені цього товариства нової юридичної особи та передачу як статутний внесок нерухомого майна, а наразі є єдиним учасником як ТОВ "ОКТАН", так і ТОВ "ЦРСБ" фактично контроль за зазначеним майном зберігся за тією ж самою особою.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, акт прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Центр розвитку сучасного будівництва" від 24.11.2021, посвідчений 24.11.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області та зареєстрований в реєстрі за №№ 9173, 9174, має фіктивний характер та направлений на ухилення від виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАН", яке передало майно на підставі акту прийому-передачі на користь ТОВ "ЦРСБ", кінцевим засновником якого є один і той же суб`єкт, після пред`явлення до нього позову Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя про стягнення доходу від безпідставно набутого майна, діяло недобросовісно та зловживало правами стосовно Запорізької міської ради, оскільки вчинило оспорюваний правочин з метою недопущення звернення стягнення на майно боржника.

ТОВ "ОКТАН" відчужило майно після пред`явлення до нього позову про стягнення коштів, а саме: судове провадження за позовом прокурора відкрито 13.10.2021, цієї ж дати ухвалою суду відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову, а рішення про створення нової юридичної особи, ТОВ "ЦРСБ", та передання як вкладу в уставний капітал єдиного нерухомого майна відповідача прийнято 10.11.2021. Фактична передача майна відбулась 24.11.2021.

Відчуження майна відбулось на користь пов`язаної юридичної особи, а контроль за ним фактично зберігся у засновника ТОВ "ОКТАН", оскільки він одночасно наразі є єдиним засновником ТОВ "ЦРСБ".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Предметом розгляду цієї справи є визнання недійсним акта прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва" від 24.11.2021, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку сучасного будівництва", посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №№9173, 9174 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 45310475).

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Виходячи з положень пункту 24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності і інших речових прав", отримання майна, переданого як вклад до статутного капіталу господарського товариства, є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права власника господарського товариства.

Тобто, Акт прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Центр розвитку сучасного будівництва" від 24.11.2021, посвідчений 24.11.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області та зареєстрований в реєстрі за №№ 9173, 9174, на підставі якого здійснено відчуження нерухомого майна (незавершеного будівництва, житлового будинку літ. А по вул. Козача, 3 у м. Запоріжжя) за своїм змістом має ознаки правочину, оскільки в результаті таких дій у TOB "ОКТАН" відбулося припинення права власності на вказане майно з одночасним набуттям ним права власника (засновника) ТОВ "ЦРСБ".

Про те, що акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є (може бути) правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має (може мати) юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно) неодноразово робилися висновки Верховним Судом (зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18, від 28.09.2021 у справі №910/17954/20).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Підстави недійсності правочину визначені у ст. 215 ЦК України. Так, за змістом вказаної норми: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, при цьому обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не направлений на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частини першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками у цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов.

Боржник, який вчиняє правочин щодо відчуження належного йому майна після пред`явлення до нього позову про стягнення коштів, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки такий правочин порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17, від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17, від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14- 10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі №755/17944/18.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАН", яке передало майно на підставі акту прийому-передачі на користь ТОВ "ЦРСБ", кінцевим засновником якого є один і той же суб`єкт, після пред`явлення до нього позову Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя про стягнення доходу від безпідставно набутого майна, діяло недобросовісно та зловживало правами стосовно Запорізької міської ради, оскільки вчинило оспорюваний правочин з метою недопущення звернення стягнення на майно боржника.

ТОВ "ОКТАН", відчужило майно після пред`явлення до нього позову про стягнення коштів, а саме: судове провадження за позовом прокурора відкрито 13.10.2021, цієї ж дати ухвалою суду відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову, а рішення про створення нової юридичної особи, ТОВ "ЦРСБ", та передання як вкладу в уставний капітал єдиного нерухомого майна відповідача прийнято 10.11.2021. Фактична передача майна відбулась 24.11.2021.

Відчуження майна відбулось на користь пов`язаної юридичної особи, а контроль за ним фактично зберігся у засновника ТОВ "ОКТАН", оскільки він одночасно наразі є єдиним засновником ТОВ "ЦРСБ".

Крім того, вказані юридичні особи мають однакову юридичну адресу місцезнаходження, а саме: м. Запоріжжя, вул. Вороніхіна, буд. 6, кв. 36.

Так, відповідно до п. 14.1.159 Податкового кодексу України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених у відкритих джерелах, засновником ТОВ "Центр розвитку сучасного будівництва" було ТОВ "ОКТАН", а на теперішній час дані юридичні особи мають одного засновника та бенефіціара - ОСОБА_1 .

Отже, дії ТОВ "ОКТАН" щодо відчуження єдиного належного йому нерухомого майна призвели до створення його штучної неплатоспроможності та, як наслідок, до неможливості виконання судового рішення про стягнення коштів до місцевого бюджету, постановленого за позовом прокурора у справі № 908/2866/21.

Отже, сукупність наведених обставин доводить той факт, що ТОВ "ОКТАН" діяло недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно, як боржника.

Недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

У постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 суд зазначив, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що ТОВ «ОКТАН» дізналось про наявність судової справи № 908/2866/21 за позовом прокурора про стягнення з нього коштів в сумі 787 тис. грн на користь Запорізької міської ради після надходження ухвали суду від 29.11.2021, тобто, після прийняття рішення про заснування ТОВ «ЦРСБ» (10.11.2021), не відповідають дійсності, оскільки представником ТОВ «ОКТАН», адвокатом Безруковою С.О., на початку листопада 2021 року до господарського суду подано відзив, датований 01.11.2021 (який міститься в матеріалах справи № 908/2866/21 та копія якого надана разом із відзивом на апеляційну скаргу).

Як вбачається із тексту судового рішення від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21, прокурором 09.11.2021 подано до суду відповідь на зазначений відзив, 18.11.2021 відповідь на відзив подано позивачем - Запорізькою міською радою (указані обставини відображені в судовому рішенні, яке оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оригінали заяв по суті справи містяться в її матеріалах).

Пояснення заявника апеляційної скарги про причини передачі належного йому нерухомого майна іншому товариству необхідністю «забезпечення будівництва автозаправної станції»; необхідністю отримання відповідних дозвільних документів; зміною цільового призначення земельної ділянки; про причини не оскарження судового рішення від 01.02.2022 у справі № 908/2866/21, не є юридично значущими, безумовно не ґрунтуються на нормах закону, не входять до предмету доказування у цій справі та жодним чином не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Посилання заявника апеляційної скарги на правовий висновок Верховного Суду України майже семирічної давнини (постанова від 19.10.2016 у справі № 6-1873цс16), відповідно до якого для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі ст. 234 ЦК України необхідно, зокрема, доведення умислу обох сторін такого правочину; наявність такого умислу судом не досліджувалась, є безпідставним, оскільки наведений правовий висновок стосується наявності підстав для визнання недійсним (фіктивним) договору дарування, укладеного між близькими родичами з метою ухилення від виконання судового рішення. При цьому висновок сформовано щодо застосування до спірних правовідносин саме ст. 234 ЦК України.

Разом з цим, останніми роками Верховним Судом послідовно напрацьовано судову практику щодо визнання недійсними (фраудаторними) правочинів на підставі загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, розумності та добросовісності, закріплених в п. 6 ст.3 ЦК України, а також недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст.13 ЦК України).

Відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 05.07.2018 у справі № 922/2878/17, від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17.

У постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) Верховний Суд визнав за необхідне розмежовувати кваліфікацію фіктивних та фраудаторних правочинів, зазначивши таке.

Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує.

Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що цілеспрямовано вчиняються боржником на ухилення від виконання обов`язку як до, так і після настання строку виконання зобов`язання.

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що вчиняється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Тож, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі статті 234 ЦК України.

Також Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед перестає бути платоспроможним, добросовісності і набуває ознак боржником на шкоду кредиторам. При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.19 у справі № 910/8357/18, від 03.03.20 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19.

Отже, наведена апелянтом судова практика є застарілою та нерелевантною.

З приводу доводів щодо незалучення до участі у справі приватного нотаріуса Чепкової О.В. слід зазначити таке.

За положеннями ст. 50 ГПК України залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, здійснюється у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

У даному випадку, судове рішення у справі № 908/2721/22 жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на права приватного нотаріуса Чепкової О.В., який засвідчив справжність підписів уповноважених осіб ТОВ «ОКТАН» та ТОВ «ЦРСБ» на акті прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства.

Що ж до припущення апелянта про можливість встановлення за допомогою пояснень нотаріуса обставин передачі майна та намірів сторін, то такі аргументи не заслуговують на увагу, оскільки вчинення фраудаторних правочинів завжди здійснюється в межах реалізації цивільних прав, має видимість законності, разом з цим, спрямоване на досягнення неправомірної мети.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. ст. 4, 53 ГПК України суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до суду в інтересах держави.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Окремо слід вказати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа № 915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а, отже, і інших органів державної влади.

При цьому, відповідно до п.п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з врахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Згідно із ст.ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Статтями 142 Конституції України та ст.ст. 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно.

Згідно з пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з плати за землю.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, за інформацією, опублікованої на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету міста Запоріжжя.

Водночас, враховуючи, що ТОВ "ОКТАН" на підставі оспорюваного акту прийому-передачі майна відчужило нерухоме майно та внаслідок цього не має у власності майна на яке може бути звернуто стягнення за рішенням суду, яке набрало законної сили, тому до бюджету міста Запоріжжя кошти від безпідставно набутого майна не буде стягнуто.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення Європейського суду з прав людини у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інших проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/WestFllianctLimited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям, Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії вказаних норм.

Втручання держави у право власності особи є виправданим якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер громадської діяльності.

За таких обставин "суспільним", "публічним" інтересом звернення окружної прокуратури до суду є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - визнання недійсними договорів, які мають ознаки фраудаторності та спрямовані й укладені з метою уникнення звернення стягнення на його майно, як боржника.

"Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновлення становища, яке існувало до укладення оспорюваного правочину та забезпечення виконання рішення суду про стягнення до бюджету міста Запоріжжя з боржника коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах "Раймондо проти Італії" від 22.02.1994, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, "Ріела та інші проти Італії" від 04.09.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки твердження "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення підстави, за якими майно було набуте у власність.

Водночас, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави та протиправності оспорюваних правочинів на уникнення виконання рішення суду Запорізька міська рада, як представницький орган територіальної громади, обізнана про наявність спірних правовідносин та протягом 12 місяців з часу підписання акту прийому-передачі майна нерухомого майна (24.11.2021), заходів, спрямованих на визнання його недійсним, не вживала.

З огляду на вищевикладене, підписання оскаржуваного акту прийому-передачі нерухомого майна ТОВ "ОКТАН" з пов`язаною з ним юридичною особою з метою невиконання рішення суду, подальше зволікання у пред`явленні відповідного позову може призвести до його відчуження на користь третіх осіб.

Вказане обґрунтовує необхідність вжиття прокурором заходів направлених на захист державних інтересів.

Зазначені обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність перелічених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для їх представництва.

Разом з цим, за інформацією виконавчого комітету Запорізької міської ради заходи щодо оскарження акту прийому-передачі нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:01:005:0107 не вживались, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 у справі №908/2721/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 у справі №908/2721/22 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.11.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков