Рішення

від 21.11.2023 по справі 905/1383/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.11.2023 Справа №905/1383/23

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

за участю помічника (за дорученням судді) Степанян К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 42399676)

до Комунального некомерційного підприємства «Мангушський центр первинної медико-санітарної допомоги» (87400, Донецька область, смт. Мангуш, вулиця Поштова, будинок №22; код ЄДРПОУ 37870963)

про стягнення 33 993,44 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: Орел С.С.

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Мангушський центр первинної медико-санітарної допомоги» про стягнення 33 993,44 гривень, з яких: 23 578,19 гривень заборгованість, 4 800,10 гривень пеня, 933,76 гривень 3% річних, 4 681,39 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу №04-1097/21-БО-Т від 22.11.2021 в частині своєчасного виконання зобов`язань по сплаті фактично переданого газу, у зв`язку з чим за нараховані пеня, інфляційні та річні.

Ухвалою суду від 23.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного провадження; судове засідання призначено на 21.11.2023 об 11:00 год.

13.11.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 21.11.2023 об 11:00 год., та всіх наступних засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 15.11.2023 вказану заяву задоволено.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав викладених у ньому.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі Постачальник, позивач) та Комунальним некомерційним підприємством «Мангушський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі Споживач, відповідач) укладено договір № 04-1097/21-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний таз, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання- передачі природного газу.

Згідно з п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.

За умовами п.п. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 Договору, Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до п. 3.5.1 Договору, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (п.7.1. договору).

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п.13.1. договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягай згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Як зазначає позивач, ним передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 56 553,76 гривень, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу за листопад 2021 - лютий 2022, з ресурсу позивача у відповідності до п.п. 3.5.4 п. 3.5 договору (щодо обсягів природного газу, поставленого в листопаді 2021 - лютому 2022).

У відповідності до п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору, позивачем направлялись відповідачу примірники актів приймання-передачі за листопад 2021 - лютий 2022, підписані уповноваженим представником позивача, проте, такі акти не були підписані та повернуті позивачу.

Доказів надання відповідачем в письмовій формі мотивованої відмови від їх підписання матеріали справи не містять.

З відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 29.09.2023 №ТОВВИХ-23-13704 вбачається, що в листопаді 2021 відповідачем спожито природний газ з ресурсу позивача в обсязі 127,00 куб.м., в грудні 2021 - 936,00 куб.м., в січні 2022 - 1 381,00 куб.м., в лютому 2022 - 972,32 куб.м., що відповідає обсягам, зазначеним позивачем в актах приймання передачі природного газу за листопад 2021 року - лютий 2022 року, які не підписані відповідачем.

За таких обставин, природний газ вважається переданим у власність відповідача в обсязі (об`ємі) та за ціною, визначеною позивачем в актах приймання передачі природного газу за листопад 2021 року - лютий 2022 року.

Оплата за переданий газ відповідачем проводилась несвоєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Залишок неоплаченої вартості переданого газу становить 23 578,19 гривень.

Відповідач доказів оплати поставленого товару на момент прийняття рішення у справі суду не надав, а тому вказана сума є його боргом та підлягає стягненню на користь позивача у заявленому розмірі.

За несвоєчасну оплату відповідачем поставленої продукції позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 4 800,10 гривень за період з 16.03.2022 по 15.10.2022, а також 933,76 гривень 3% річних та 4 681,39 гривень інфляційних втрат за період з 16.03.2022 по 31.07.2023.

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем умов договору та невиконання грошового зобов`язання, позивач має право на нарахування та стягнення штрафних санкцій у вигляді пені.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є арифметично неправильним.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір пені за порушення строків оплати, в межах визначеного позивачем строку, становить 4 800,09 гривень, розмір інфляційних втрат 4 681,37 гривень.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині задовольняються у визначеному судом розмірі.

Розрахунок 3% річних визнано судом арифметично та методологічно правильним, а тому вимоги задовольняються у заявленому розмірі 933,76 гривень.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства «Мангушський центр первинної медико-санітарної допомоги» про стягнення 33 993,44 гривень, з яких: 23 578,19 гривень заборгованість, 4 800,10 гривень пеня, 933,76 гривень 3% річних, 4 681,39 гривень інфляційні втрати задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Мангушський центр первинної медико-санітарної допомоги» (87400, Донецька область, смт. Мангуш, вулиця Поштова, будинок №22; код ЄДРПОУ 37870963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 42399676) 23 578,19 гривень заборгованості, 4 800,09 гривень пені, 933,76 гривень 3% річних, 4 681,37 гривень інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 гривень.

В частині стягнення 0,01 гривень пені, 0,02 гривень інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У судовому засіданні 21.11.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2023.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок №1; код ЄДРПОУ 42399676)

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Мангушський центр первинної медико-санітарної допомоги» (87400, Донецька область, смт. Мангуш, вулиця Поштова, будинок №22; код ЄДРПОУ 37870963)

Суддя С.М. Фурсова