Рішення

від 24.10.2023 по справі 908/2539/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/210/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2023Справа №908/2539/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Е Інжиніринг», вул. Перша Ливарна, буд. 48, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код юридичної особи 42503825

до відповідача Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виховної служби України» (№ 99), вул. Запорізька, буд. 32, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441, ідентифікаційний код юридичної особи 08680106

про стягнення коштів

без виклику (повідомлення) сторін

установив

08.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Е Інжиніринг», м. Запоріжжя до відповідача Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виховної служби України» (№ 99), Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №38 від 10.02.2020 в розмірі 166 559,12 грн, з яких: три проценти річних в розмірі 21 977,63 грн, інфляційні втрати в розмірі 144 581,49 грн.

Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 справу № 908/2539/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 25.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2539/23. Присвоєно справі номер провадження № 15/210/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2539/23.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 25.09.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 24.10.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно із вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 24.10.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, заперечення із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про постачання електричної енергії споживачу №38 від 10.02.2020. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу електричну енергію березень-червень 2021 року, що підтверджується актами-рахунками, які погоджені відповідачем без зауважень та претензій. Відповідач поставлену електроенергію не оплатив, через що в нього виникла заборгованість в розмірі 392 649,78 грн, яка стягнута з відповідача, разом із 4265,03 грн трьох процентів річних, 5844,45 грн інфляційних втрат, за судовим рішенням, що набрало законної сили. У зв`язку із тим, що рішення господарського суду не було виконано, просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 21 977,63 грн, інфляційні втрати в розмірі 144 581,49 грн. Судові витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.

Згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 25.08.2023 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 01.09.2023.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзиву на позовну заяву відповідач не надав суду.

Згідно зі ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відзиву відповідача, за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

10.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Е Інжиніринг» (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством «Підприємство державної кримінально-виховної служби України» (№ 99) (споживач, відповідач у справі) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №38 (далі Договір) шляхом приєднання відповідача згідно з Заявою-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (копія Заяви-приєднання додана до позовної заяви).

Цей Договір про постачання електричної енергії Споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 Договору обумовлено, що за цим договором Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 договору).

Згідно з п. 5.6 Договору розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

У пункті 5.7 Договору визначено, що оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим п`яти робочих днів з моменту отримання його Споживачем або протягом п`яти робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про надання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 13.1 Договору цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Додатком № 1 до договору є Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій зазначено, що початок постачання електричної енергії починається з 01 березня 2020 року.

15.12.2020 між сторонами укладено Додаткову угода №1 до Договору, умовами якої були внесені зміни до Комерційної пропозиції.

У Комерційній пропозиції в розділі «Термін дії Договору» сторони узгодили, що Договір набирає чинності з дати погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання та діє до « 31» грудня 2020 року включно. В частині виконання зобов`язань Споживача щодо оплати Договір діє до повного виконання Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником. Договір вважається щороку продовженим, якщо за 21 (двадцять один) календарний день до закінчення дії цього Договору однією із Сторін не буде заявлено про намір його розірвати (припинити).

Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 15.12.2020 абзац 2 пункту 8 «Погодження (коригування) договірних обсягів споживання електричної енергії» Додатку 2 до Договору «Комерційна пропозиція» №3 доповнено наступним: «Якщо за 21 (двадцять один) календарний день до закінчення дії цього Договору жодною із сторін не буде заявлено про намір його розірвати (припинити0, термін дії Комерційної пропозиції вважається продовжним на наступний рік».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором № 38 від 10.02.2020 позивач звертався до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення заборгованості за період з березня до червня 2021 року, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, всього на суму 424 651,06 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 у справі №908/2701/21 позов задоволено частково стягнуто з відповідача на користь позивача 392 649,78 грн основного боргу, 4265,03 грн трьох процентів річних, 5844,45 грн інфляційних втрат, 6041,39 грн судового збору.

Рішення набрало законної сили 08.12.2021.

На примусове виконання рішення видано наказ від 29.12.2021.

05.07.2023 постановою головного державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №908/2701/21 від 29.12.2021.

Докази сплати боргу в матеріалах справи відсутні.

Оскільки рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 у справі №908/2701/21 не виконано, борг не стягнуто, позивач звернувся із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 21 977,63 грн, інфляційні втрати в розмірі 144 581,49 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 у справі № 908/2701/21, що відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 38 від 10.02.2020 про постачання електроенергії споживачу за період з березня до червня 2021 року в розмірі 392 649,78 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 у справі №908/2701/21 позов задоволено частково стягнуто з відповідача на користь позивача 392 649,78 грн основного боргу, 4265,03 грн трьох процентів річних, 5844,45 грн інфляційних втрат, 6041,39 грн судового збору.

У пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14 викладено таку позицію:

«За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.»

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 зазначено: «Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу».

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Доказів добровільної оплати боргу або стягнення його в примусового порядку в ході виконання судового рішення суду не надано.

Ураховуючи не виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд вбачає наявність правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних, обрахований, виходячи з обґрунтованого розміру заборгованості (392 649,78 грн), суд вважає його правильним, тому вимоги слід задовольнити, стягнувши з відповідача три проценти річних за період з 15.09.2021 до 27.07.2023 в розмірі 21 977,63 грн, інфляційні втрати за період з 01.08.2021 до 30.06.2023 в розмірі 144 581,49 грн.

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача три проценти річних в розмірі 21 977,63 грн, інфляційних втрат в розмірі 144 581,49 грн, які підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виховної служби України» (№ 99) (вул. Запорізька, буд. 32, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441, ідентифікаційний код юридичної особи 08680106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е Інжиніринг» (вул. Перша Ливарна, буд. 48, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код юридичної особи 42503825) три проценти річних в розмірі 21 977,63 грн (двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят сім гривень 63 коп.), інфляційні втрати в розмірі 144 581,49 грн (сто сорок чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна гривня 49 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виховної служби України» (№ 99) (вул. Запорізька, буд. 32, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441, ідентифікаційний код юридичної особи 08680106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е Інжиніринг» (вул. Перша Ливарна, буд. 48, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код юридичної особи 42503825) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.11.2023.

Суддя І. С. Горохов