Рішення

від 23.11.2023 по справі 909/843/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/843/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Оліфіренко О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрідіс"

вул. Івана Мазепи, буд. 16, кв. 18, м. Київ, 01010

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплект-Захід"

вул. Фермерська, буд. 21, с. Підгір`я,

Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл., 77706

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 148 138,90 грн.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрідіс" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплект-Захід" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 148 138,90 грн, з яких: 97 678,00 грн основний борг, 5 660,90 грн 3% річних та 44 800,00 грн інфляційні втрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, водночас суд не визнавав його явку обов`язковою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення договірних зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № ФР-Р-25 від 14.02.2022 відповідач не провів оплату за поставлений товар у повному обсязі, у зв`язку з чим виник основний борг у сумі 97 678,00 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за поставлений товар, позивач здійснив нарахування відповідачу 3% річних в сумі 5 660,90 грн та 44 800,00 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 526, 527, 530, 610-612, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився. В матеріалах справи містить клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 15541/23 від 26.10.2023) з якого вбачається, що представник відповідача 30.10.2023 ознайомився з матеріалами справи, про що зроблений відповідний запис на звороті клопотання.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Правом участі у судових засіданнях та правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався. Інших заяв чи клопотань, окрім вищезазначеного клопотання від відповідача до суду не надходило.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги: - приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми ч. 1 та 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплект-Захід" (далі - покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № ФР-Р-25 від 14.02.2022 (далі - договір).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрідіс", що підтверджується рішенням № 11/08 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрагрант" від 11.08.2022 та зареєструвало оновлену назву в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти (далі - товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість.

В пункті 4.1 договору встановлено, що ціна товару зазначається і узгоджується сторонами у рахунку-фактури, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Згідно п. 4.3 договору, покупець здійснює передплату в розмірі 100% протягом банківського дня в якому постачальник виставив рахунок-фактуру та за реквізитами, вказаними в такому рахунку-фактурі. При здійсненні передплати покупець в платіжному дорученні обов`язково зазначає реквізити рахунку-фактури та реквізити договору по якому здійснюється платіж.

Договір набирає чинності з дня підписання його тексту уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, та діє до 31.12.2022, а в частині невиконаних до зобов`язань та відповідальності - до повного виконання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу паливо дизельне ДП-З-Євро5-ВО в кількості 5880 л вартістю 179 928,00 грн в т.ч. ПДВ 29 988,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 103 від 14.02.2022.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію від 20.04.2023 з вимогою про погашення в семиденний термін заборгованості, доказ направлення міститься в матеріалах справи. Відповідач на вказану претензію відповіді не надав, розрахунки за поставлений товар не провів.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 97 678,00 грн, 3% річних в сумі 5 660,90 грн та інфляційних втрат в сумі 44 800,00 грн.

Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання (ст. 173, 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом положень ч. 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору, а саме п. 4.3 встановлено, що покупець здійснює передплату в розмірі 100% протягом банківського дня в якому постачальник виставив рахунок-фактуру та за реквізитами, вказаними в такому рахунку-фактурі. При здійсненні передплати покупець в платіжному дорученні обов`язково зазначає реквізити рахунку-фактури та реквізити договору по якому здійснюється платіж.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконав договірні зобов`язання щодо поставки нафтопродуктів по видатковій накладній № 104 від 14.02.2022 на загальну суму 179 928,00 грн, а відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 82 250,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 87 від 13.07.2022 на суму 22 250,00 грн та № 110 від 11.08.2022 на суму 60 000,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем щодо поставки нафтопродуктів по видатковій накладній № 104 від 14.02.2022 становить 97 678,00 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань за договором у повному обсязі суду не надав.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 97 678,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Положеннями ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 3% річних у сумі 5 660,90 грн за період з 14.02.2022 до 28.08.2023 з урахуванням часткових оплат є обґрунтованою та підлягають задоволенню.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При перевірці розміру нарахованої позивачем суми інфляційних втрат судом встановлено інший розмір інфляційний втрат, а саме 39 247,06 грн. Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 14.02.2022 до 28.08.2023 з урахуванням часткових оплат 13.07.2022 та 11.08.2022 (розрахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням індексів інфляції за лютий 2022 - червень 2022 на суму 179 928,00 грн = 28 615,44 грн, липень 2022 на суму 157 678,00 грн = 1 103,75 грн, серпень 2022 - серпень 2023 на суму 97 678,00 грн = 9 527,87 грн) є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в сумі 39 247,06 грн. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 5 552,94 грн слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 684,00 грн (платіжна інструкція № 185 від 30.08.2023).

Інших судових витрат позивач не заявив.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 2 583,39 грн слід покласти на відповідача, а в сумі 100,61 грн слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 13, 43, 123, 129, 165, 178, 202, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрідіс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплект-Захід" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 148 138,90 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплект-Захід" (вул. Фермерська, буд. 21, с. Підгір`я, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл., 77706; ідентифікаційний код 42776834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрідіс" (вул. Івана Мазепи, буд. 16, кв. 18, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 42805477) 97 678,00 грн основного боргу, 5 660,90 грн 3% річних, 39 247,06 грн інфляційних втрат та 2 583,39 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 5 552,94 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.11.2023.

Суддя С. М. Кобецька