Рішення

від 01.11.2023 по справі 910/7734/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2023Справа № 910/7734/23

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи майбутнього"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські архітектурні технології"

про стягнення 97 788,42 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи майбутнього" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські архітектурні технології" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення 97 788,42 грн, з яких 68 179,80 грн складає сума основної заборгованості, 4 225,28 грн - три проценти річних, 25 383,34 грн - сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на виконання робіт № 2366 від 04.12.2020 в частині здійснення оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/7734/23 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач в установлений строк відзив до суду не надав.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 12.05.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: 04209, місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 16, квартира 112.

Проте, поштовий конверт (0105494527185) було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з підстави - «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про неможливість вручення поштового відправлення особі за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Беручи до уваги наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.05.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023, не подав до суду відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв`язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронні системи майбутнього», як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські Архітектурні Технології», як замовником, був укладений договір № 2366 на виконання робіт, відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов`язався у порядку та на умовах, визначених сторонами у цьому договорі, у межах договірної ціни та у строки, обумовлені цим правочином, на підставі вихідних даних, що надаються Компанією, виконати наступні проектні роботи стадії «Проект»: розробити розділ «Система пожежної сигналізації, система керуванням евакуюванням», розробити розділ «Автоматична система водяного пожежогасіння», розробити розділ «Автоматична система порошкового/газового пожежогасіння», розробити розділ «Автоматика систем протидимного захисту», розробити розділ «Автоматика внутрішнього протипожежного захисту», розробити розділ «Центральний пункт управління системами протипожежного захисту», розробити розділ «Блискавкозахист», розробити розділ «Інженерно-технічні заходи цивільного захисту» (далі - проектна документація) на об`єкті: «Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональний комплекс з адміністративно-побутовими будівлями по пров. Приладний, 10 у Святошинському районі м. Києва» ІІ та ІІІ черги (поз. 4, 5, 6, 14 по ГП)», а Компанія ? прийняти зазначені роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до пункту 1.5. договору результатом виконання робіт є проектна документація, яка повинна відповідати умовам даного правочину, положенням чинного законодавства України, підзаконним актам та іншим нормативним документам, щодо неї повинні бути зняті всі зауваження, які стосуються виконання Товариством проектних робіт за договором. Крім того, вона має бути придатною для використання за цільовим призначенням.

Згідно з пунктом 2.1. договору строк розробки проектної документації ? 45 робочих днів з моменту отримання Товариством від Компанії грошових коштів, перерахування яких передбачене пунктом 3.3.1. договору, та вихідних даних, необхідних для розробки цієї проектної документації.

За пунктом 3.1. договору загальна ціна робіт (договірна ціна) визначена сторонами в протоколі узгодження договірної ціни на проектні роботи (додаток № 2) та становить 152 683,17 грн та ПДВ 20 % ? 30536,63 грн. Всього з ПДВ 183219,80 грн.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата Компанією робіт здійснюється в наступному порядку: 3.3.1 протягом 5-ти банківських днів з моменту укладення договору, замовник перераховує на банківський рахунок виконавця кошти у розмірі 50 % ціни робіт, зазначеної в зведеному кошторисі № 1 (додаток № 1 до цього договору); 3.3.2 остаточний розрахунок з виконавцем за виконані роботи замовник здійснює протягом 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця коштів у розмірі 50 % ціни робіт, зазначеної в зведеному кошторисі № 1 (додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до пунктів 5.2. ? 5.6. договору Товариство передає Компанії проектну документацію в 5-ти примірниках у твердому вигляді згідно з ДБН А.2.2-3:2014, про що сторони складають акт виконаних робіт. Компанія зобов`язується розглянути наданий Товариством примірник проектної документації протягом 5-ти робочих днів з моменту його отримання та за результатами розгляду прийняти виконані роботи шляхом підписання акту виконаних робіт або не прийняти їх, про що письмово повідомити Товариство. У випадку обґрунтованої відмови Компанії від приймання робіт, уповноваженими представниками сторін складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання.

У пункті 9.2. договору сторони дійшли згоди щодо строку його дії - до 02.03.2021. Договір починає діяти з моменту його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін. Дія договору припиняється в момент належного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань.

Додатком № 1 (зведений кошторис) та додатком № 2 (протокол погодження договірної ціни) до договору сторони погодили вартість кожного етапу виконання робіт та їх загальну вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, Компанія здійснила авансування робіт згідно із платіжними дорученнями від 09.12.2020 № 1503 на суму 46 000,00 грн, від 18.12.2022 № 1519 на суму 22 500,00 грн, та від 13.01.2021 № 1577 на суму 46 000,00 грн. Також було частково сплачено суму щодо виконання Робіт за договором у загальному розмірі 114 500,00 грн, що підтверджується банківською випискою про рух грошових коштів.

05.03.2021 позивач передав, а відповідач ? прийняв виконані останнім проектні роботи за договором, що підтверджується актом приймання-передачі проектної документації. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін без жодних заперечень та зауважень з боку Компанії щодо об`єму, якості й строків виконаних Товариством робіт.

14.04.2021 сторонами складений, підписаний та скріплений печатками обох сторін акт надання послуг № 269 від 14.04.2021.

На підтвердження вказаної господарської операції позивач також надав належним чином засвідчені копії податкових накладних: від 09.12.2020 № 19 на суму 38 333,33 грн, від 18.12.2020 № 42 на суму 18 750,00 грн та від 13.01.2021 № 3 на суму 38 333,33 грн з квитанціями про їх прийняття податковим органом.

14.04.2021 Товариство виставило відповідачу рахунок на оплату виконаних робіт за вказаним договором № 246 на суму 68 719,80 грн. Позаяк, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за договором повну оплату фактично виконаних робіт не здійснив, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

24.03.2023 Товариство звернулося до відповідача з претензією від 23.03.2023 вих. № 19 щодо оплати вищезазначеної суми боргу. Однак вказана претензія залишена Компанією без відповіді та задоволення, що зумовило звернення з цим позовом до суду.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, у силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і в статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду. Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 ЦК України).

Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, ? достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Положенням статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пунктів 3.3., 5.4., 5.5. договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати проведених робіт за договором на момент розгляду справи настав. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не провів остаточного розрахунку з позивачем.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 68 719,80 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариством, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу. Водночас судом встановлено, що у прохальній частині позову Товариство просило суд стягнути з відповідача 68 179,80 грн. Оскільки в силу приписів частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача в розмірі 67 179,80 грн.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасною оплатою виконаних Товариством робіт за договором, останнє просило суд стягнути з відповідача 25 383,34 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості за період з травня 2021 року по квітень 2023 року , а також 4 225,28 грн трьох процентів річних, нарахованих на відповідну суму боргу за період з 22.04.2021 по 15.05.2023.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені позивачем розміри інфляційних втрат та трьох процентів річних не перевищують розраховані судом суми вказаних компенсаційних виплат, дані вимоги позивача також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи майбутнього" про стягнення 97 788,42 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські архітектурні технології"(04209, місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 16, квартира 112, ЄДРПОУ 32044578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронні системи майбутнього" (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, ЄДРПОУ 36797376) 68 179,80 грн (шістдесят вісім тисяч сто сімдесят дев`ять гривень 80 копійок) вартості виконаних робіт, 25 383,34 грн (двадцять п`ять тисяч триста вісімдесят три гривні 34 копійок) інфляційних втрат, 4 225,28 грн (чотири тисячі двісті двадцять п`ять гривень 28 копійок) три проценти річних та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ