Рішення

від 15.11.2023 по справі 910/12036/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2023Справа № 910/12036/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Львів"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення №11-р/тк від 02.06.2023

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Токарєва К.К.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Львів" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 02.06.2023 №11-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.08.2023.

16.08.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

23.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову.

28.28.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 29.08.2023 відкладено підготовче засідання на 27.09.2023.

12.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 27.09.2023 відкладено підготовче засідання на 18.10.2023.

Протокольною ухвалою суду від 18.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.11.2023.

У судовому засіданні 08.11.2023 суд заслухав вступні слова представників сторін

Протокольною ухвалою суду від 08.11.2023 відкладено судове засідання на 15.11.2023.

У судовому засіданні 15.11.2023 суд заслухав пояснення представників сторін, суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 15.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

У перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд враховує, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов`язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.

Суд у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню з`ясовує, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

Водночас у вирішенні спорів з відповідних справ необхідно враховувати таке.

Пунктом 5 частини 1 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.

Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов`язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак суд у розгляді відповідних справ з`ясовує, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.

Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв`язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб`єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту.

Подання інформації на вимогу Антимонопольного комітету України чи його органу у встановлений строк, але в неповному обсязі, тобто не з усіх вимог відповідного запиту, не може ототожнюватися з неподанням інформації у встановлений строк, оскільки це є різні, самостійні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначені пунктами 13 і 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

При цьому, встановлення змісту документа, який надходить на вимогу органу АМК в аспекті надання/неповного надання/ненадання інформації на таку вимогу належить до дискреційних повноважень органу АМКУ, водночас дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17.

Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 02.06.2023 №11-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що ТОВ "Хімрезерв-Львів" вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації Антимонопольному комітету України в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 28.09.2022 №127-26.4/04-2164е у встановлений ним строк. За вказане порушення, накладено на ТОВ "Хімрезерв-Львів" штраф у розмірі 126 720 грн.

Судом встановлено, що під час прийняття Рішення Комітет виходив з наступного.

До Комітету надійшла заява від 02.08.2022 №133 ТОВ "Кіровоградпостач" щодо ознак порушення в діях ТОВ "Хімрезерв-Львів", передбаченого ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді неправомірного використання у господарській діяльності позначення "Himrezerv.com" та оформлення упаковки продукції, схожих на позначення "Хімрезерв" та оформлення упаковки продукції, які раніше почало використовувати в господарській діяльності ТОВ "Кіровоградпостач", що може призвести до змішування з його діяльністю.

У зв`язку із потребою встановлення фактичних обставин, необхідних для розгляду заяви, на підставі вимог статей 7, 16, 22, 22-1 Закону України "Про антимонопольний комітет України" ТОВ "Хімрезерв-Львів" надіслано вимогу від 28.09.2022 №127-26.4/04-2164е про надання у 20-денний строк із дня її отримання інформації, пояснень та копій документів. У вимозі містився 21 пункт (запитання), а також зауваження щодо необхідності надання Комітету інформації згідно з нумерацією пунктів вимоги.

Одночасно у Вимозі зазначалося, що відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" вимоги органу Комітету є обов`язковими для виконання у визначені ними строки. Відповідно до ст. 22-1 зазначеного Закону суб`єкти господарювання, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно з п. 13, 14, 15 ст. 50 та ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання органу Комітету інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Отже, Товариство було проінформовано про правові наслідки неподання інформації у встановлений строк, подання недостовірної інформації або подання інформації в неповному обсязі.

Вимогу про надання інформації ТОВ "Хімрезерв-Львів" отримало 02.11.2022, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303515301340.

Отже, останній день строку надання відповіді на вимогу припадав на 22.11.2022.

Інформація від ТОВ "Хімрезерв-Львів" на вимогу надійшла листом від 21.11.2022 №1/21/11/22 у неповному, за твердженням Комітету, обсязі, зокрема, не надало інформації на п. 2-4, 6, 7, 9, 10, 12, 14, 18-21 вимоги. Окрім того, неможливість подання інформації у повному обсязі Товариством у листі не обґрунтувало.

З огляду на викладене, Комітет дійшов висновку, що дії Товариства у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 28.09.2022 №127-26.4/04-2164е у встановлений ним строк є порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №11-р/тк від 02.06.2022 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд визнати недійсним зазначене рішення.

Зокрема, позивач зазначає, що Комітетом позбавлено позивача можливості повною мірою реалізувати свої права внаслідок порушення строку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи; Комітетом не враховано, що надання інформації на вимогу комітету в неповному обсязі є прямим наслідком настання форс-мажорних обставин; надання відповіді на вимогу Комітету не в повному обсязі не вплинуло на виконання Комітетом повноважень з відкриття справи про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції; Комітет прийняв рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте Рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судом, у зв`язку із потребою встановлення фактичних обставин, необхідних для розгляду заяви, на підставі вимог статей 7, 16, 22, 22-1 Закону України "Про антимонопольний комітет України" ТОВ "Хімрезерв-Львів" надіслано вимогу від 28.09.2022 №127-26.4/04-2164е про надання у 20-денний строк із дня її отримання інформації, пояснень та копій документів. У вимозі містився 21 пункт (запитання), а також зауваження щодо необхідності надання Комітету інформації згідно з нумерацією пунктів вимоги.

Разом з тим, позивачем надано Комітету відповідь на вимогу про надання інформації за вих. №1/21/11/22 від 21.11.2022, в якій щодо питань 2-4, 6, 7, 9, 10, 12, 14, 18-21 не надано інформації. Окрім того, неможливість подання інформації у повному обсязі Товариством у листі не обґрунтувало.

Окрім того, ТОВ "Хімрезерв-Львів" не надав доказів наявності причин, через які він був позбавлений можливості звернутися до Комітету з клопотанням щодо продовження строку для надання відповіді на вимогу.

Зважаючи на це, Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України прийнято рішення №11-р/тк від 02.06.2023 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації Антимонопольному комітету України в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 28.09.2022 №127-26.4/04-2164е у встановлений ним строк.

У позовній заяві позивач зазначає, що надання відповіді на вимогу Комітету в неповному обсязі є прямим наслідком настання форс-мажорних обставин, зокрема таких, як введення в Україні воєнного стану, масові обстріли міста Львова, пошкодження об`єктів критичної інфраструктури, відключення за місцезнаходженням позивача електроенергії, опалення, водопостачання, наявність перебоїв із зв`язком та мобільним інтернетом; запровадження дистанційної роботи; відсутність бухгалтера на підприємстві у період надання відповіді на вимогу.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Комітет має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державний уповноважений Комітету є органом Комітету.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Положеннями статей 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що вимоги державного уповноваженого Комітету є обов`язковими для виконання у визначений ним строк; суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу державного уповноваженого Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом тринадцятим статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Враховуючи наведене вище суд приходить до висновку, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить переліку підстав, які давали б можливість позивачу не надавати або частково надавати інформацію на вимогу державного уповноваженого Комітету або звільняють від відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У матеріалах справи наявний сертифікат Львівської торгово-промислової палати №4600-23-3488 про форс-мажорні обставини від 02.08.2023, яким засвідчено форс-мажорні обставини ТОВ "Хімрезерв-Львів" щодо обов`язку надання відповіді на вимогу Комітету від 28.09.2022 (період дії форс-мажорних обставин з 04.11.2022 по 23.11.2022).

Разом з тим, як вбачається із наданого сертифікату, позивач звернувся із заявою про видачу такого сертифікату після винесення Комітетом спірного рішення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Разом з тим Суд наголошує, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати вимогу Комітету. Суд вважає за необхідним також відмітити, що воєнний стан на території України, ракетні обстріли території держави та відключення енергопостачання, мали місце і після 23.11.2022 (строк дії форс-мажорних обставин за сертифікатом), проте це не завадило позивачу вчасно надати інформацію за другою вимогою, яка не є предметом дослідження у даній справі. Окрім того, позивачем не доведено причини неможливості реалізації права на подання клопотання про продовження строку для надання відповіді на вимогу Комітету.

Посилання позивача на запровадження дистанційного режиму роботи та відсутність бухгалтера не підприємстві, суд оцінює критично, оскільки дистанційний режим роботи це лише форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. При дистанційному режимі роботи працівники працюють дистанційно, а відсутність працівників на робочих місцях є лише питанням організації робочого процесу підприємства.

Суд відзначає, що організація трудового процесу є виключно внутрішнім організаційним процесом підприємства під час здійснення ним господарської діяльності. Відсутність на роботі певних посадових осіб суб`єкта господарювання на час розгляду ним вимог не визначається законодавством як підстава для звільнення суб`єкта господарювання від виконання відповідного обов`язку з надання інформації Комітету. Ба більш того, такі обставини не є форс-мажорними в силу ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", оскільки є звичайним процесом кадрових змін на підприємстві.

Щодо доводів позивача про те, що надання інформації на вимогу Комітету не в повному обсязі не вплинуло на виконання Комітетом повноважень з відкриття справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суд зазначає наступне.

Факти неподання суб`єктом господарювання інформації на вимогу органу АМК є самостійними (окремими) порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, у зв`язку з чим неподання позивачем інформації на вимогу Комітету є окремим порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачено пунктом 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Кваліфікація такого порушення передбачає встановлення та доведення одночасно двох складових: факту подання інформації у встановлені Комітетом строки та факту подання інформації в неповному обсязі.

Таким чином, встановлення наявності або відсутності наслідків вчинення суб`єктом порушення, передбаченого ч. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не має значення для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як порушення передбаченого згадуваною нормою, з огляду на що, суд відхиляє доводи позивача в цій частині.

Щодо посилання позивача на процесуальні порушення Комітету, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 27 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, про дату, час і місце розгляду справи особи, що беруть участь у справі, повідомляються не пізніше ніж за п`ять днів до дня її розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, листом №127-26.13/04-2ПЗе від 26.05.2023 було повідомлено позивача про призначення засідання з розгляду справи №127-26.4/5-23 на 0206.2023. Указаний лист було передано до поштового відділення 29.05.2023. Окрім того, як правильно зазначає відповідач, поштове відправлення №0303515835043 надійшло до поштового відділення адресата 02.06.2023, проте отриманий позивачем лише 06.06.2023.

Таким чином, у даному випадку дійсно мало місце прострочення строків, передбачених п. 27 Правил розгляду справ.

Згідно статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що Комітет листом від 09.03.2023 №127-25.3/04-4844е направляв позивачу копію подання із попередніми висновками.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №0303515472900 подання вручено позивачу 07.04.2023.

Матеріали справи не містять доказів висловлення позивачем пропозицій або заперечень щодо висновків та пропозицій, викладених у поданні.

Разом з тим, із означеного вбачається, що позивач був повідомлений про початок розгляду даної справи та не надав Комітету обґрунтовані заперечення проти попередніх висновків.

На переконання суду, дане процесуальне порушення не призвело до прийняття комітетом неправильного рішення по суті, а тому не є підставою для визнання недійсним та скасування спірного рішення Комітету.

Позивач зазначає, що розмір накладеного штрафу є безпідставним, необґрунтованим та неспівмірним із кваліфікацією порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 9, 13-18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Законодавство залишає визначення точного розміру штрафу за органами Комітету - залежно від обставин кожної конкретної справи. Такі повноваження за своєю природою належать до дискреційних, які реалізуються органами Комітету з певною свободою розсуду.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до інформації, наданої Державною податковою службою України листом від 11.04.2023 №4630/5/99-00-04-03-01-05, чистий дохід ТОВ "Хімрезерв-Львів" за 2022 рік становить 31 680,1 тис. грн.

Таким чином 1% від виручки складає 316 801 грн, водночас Комітетом накладено штраф у розмірі 126 720 грн, що відповідає приписам ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи. Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Львів" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення №11-р/тк від 02.06.2023.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.11.2023.

Суддя Н.І. Зеленіна