Ухвала

від 23.11.2023 по справі 910/14720/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

23.11.2023Справа № 910/14720/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Атаманенко А.В., розглянувши матеріали справи за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний центр комплексних рішень безпечного виробництва" про визнання припиненими трудових відносин на підставі статті 38 КЗпП України,

за участю представників:

позивача: Шевченко К.Ю.;

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний центр комплексних рішень безпечного виробництва" (далі - Товариство) про визнання припиненими трудових відносин з останнім з 25 липня 2023 року, у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора відповідача за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

12 жовтня 2023 року на електронну адресу суду від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14720/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 листопада 2023 року.

У підготовчому засіданні 23 листопада 2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні. Також представник зазначив, що вважає даний спір таким, що виник з трудових правовідносин, проте, враховуючи останні правові висновки Верховного Суду в аналогічних спорах, позов було подано до місцевого господарського суду.

Товариство про дату, час і місце розгляду справи було повідомлене належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене засідання не забезпечило, жодних заяв та клопотань до суду не подало.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі з огляду на таке.

В обґрунтування своєї позовної заяви, поданої на підставі статті 38 КЗпП, ОСОБА_1 посилався на порушення Товариством його трудових прав, які полягають у бездіяльності відповідача щодо звільнення позивача із займаної посади.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Тобто, подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи, у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, у тому числі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, зокрема, у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи (пункт 3 частини 1 вказаної статті ГПК України).

Водночас у цій нормі Кодексу міститься пряма заборона розгляду господарським судом трудових спорів.

Згідно з частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Зі змісту наведених нормативних приписів вбачається, що при вирішенні питання про те, чи є спір, який виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, слід керуватися положеннями глави XV КЗпП.

Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною 4 статті 65 ГК України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Спори, пов`язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори. У цьому разі позивачу слід звертатися до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що цей позов подано фізичною особою ОСОБА_1 до Товариства (як роботодавця) про визнання припиненими між сторонами трудових відносин. У той же час, у позовній заяві відсутні будь-які посилання на порушення корпоративних прав позивача, не зазначено, що позивач був (або є) учасником (засновником, акціонером, членом) наведеної юридичної особи. Крім того, наведений спір безпосередньо не пов`язаний з управлінням Товариством, а також не стосується відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що спір між сторонами виник з трудових правовідносин, а відтак такий спір не відноситься ні до господарських, ні до корпоративних, ні до кондиційних (пов`язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи).

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У свою чергу, у пункті 3 частини 1 статті 20 ГПК України міститься пряма заборона розгляду господарськими судами трудових спорів, а відтак і інших похідних від них вимог.

Слід також наголосити на тому, що за змістом пункту 2 частини 4 статті 19, статті 430 ЦПК України справи, що виникають з трудових відносин, підлягають розгляду в спрощеному позовному провадженні, а для судових рішень, прийнятих у певних категоріях таких спорів, встановлюється особливий порядок виконання. Водночас ГПК України таких положень не містить, що може призвести до порушення прав позивача на оперативний та справедливий розгляд цього спору.

Саме такі негативні наслідки, пов`язані з тривалим невиконанням рішення суду, поніс позивач під час розгляду трудового спору господарським судом в справі № 910/6133/22.

Також суд звертає увагу на те, що ставка судового збору за подання до суду загальної юрисдикції таких позовних заяв становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тоді як подання до господарського суду позову з немайновими вимогами обкладається судовим збором у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки даний спір виник між ОСОБА_1 - як працівником, та Товариством - як роботодавцем, і предметом позову є визнання припиненими трудових відносин між сторонами на підставі статті 38 КЗпП, суд дійшов висновку про те, що цей спір є трудовим, а відтак підлягає розгляду виключно в судах загальної юрисдикції.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Аналогічна норма міститься в частині 4 статті 236 ГПК України.

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 6 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20, де зазначено, що за частиною 13 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон № 2275-VIII) повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників Товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства. При цьому, директор має дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та статуту щодо порядку скликання загальних зборів.

Однак, про можливість і механізм реалізації права директора на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи останнього, як працівника на підставі статті 38 КЗпП, ні у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, ні в інших постановах Верховного Суду не зазначено.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі № 448/362/22, на яку посилається позивач у своєму позові, міститься висновок про те, що спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

У той же час, Верховний Суд прямо не вказав, що такий "корпоративний" спір може бути вирішений із застосуванням норми трудового права, що міститься в статті 38 КЗпП, а також не написав, як право директора Товариства на звільнення, передбачене цією нормою, узгоджується з приписами частини 13 статті 39 Закону № 2275-VIII, яка визначає можливість припинення повноважень директора лише шляхом обрання нового.

Оскільки спір у даній справі, виходячи з обраної позивачем конструкції позову, не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, провадження у справі № 910/14720/23 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.

Суд також звертає увагу сторін на те, що відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така вимога визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом із тим, за змістом частини 1 статті 7 наведеного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду лише за клопотанням особи, яка його сплатила.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому сплаченої суми судового збору, суд на час постановлення даної ухвали позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті.

Керуючись статтями 231, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 910/14720/23 за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний центр комплексних рішень безпечного виробництва" про визнання припиненими трудових відносин на підставі статті 38 КЗпП України закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254 - 257 ГПК України.

Дата складання повного тексту ухвали: 28 листопада 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко