Рішення

від 20.11.2023 по справі 914/2501/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 Справа № 914/2501/23

За позовом: Приватного підприємства «Агро-Прогрес», с. Задвір`я Львівська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп», м. Львів,

про стягнення 269 765, 12 грн

Суддя Манюк П.Т.

за участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники:

від позивача: Фартушок Назар Богданович представник,

від відповідача: не з`явився.

Приватне підприємство «Агро-Прогрес» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп» про стягнення 269 765, 12 грн за договором від 26.04.2023 № О-26./04./2023/1.

Ухвалою суду від 21.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 18.09.2023. Ухвалою суду від 18.09.2023 підготовче засідання відкладено на 09.10.2023. Ухвалою суду від 09.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 30.10.2023. Ухвалою суду від 30.10.2023 розгляд справи по суті відкладено на 20.11.2023.

В судове засідання, 20.11.2023, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та в усних поясненнях.

В судове засідання, яке відбулося 20.11.2023 представник відповідача не з`явився, причин неявки не повідомив, ухвала суду від 21.08.2023, яка була скерована на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 20.11.2023 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Приватне підприємство «Агро-Прогрес» (надалі позивач, постачальник) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп» (надалі відповідач, покупець) про стягнення 269 765, 12 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами у справі був укладений договір від 26.04.2023 № О-26./04./2023/1 (надалі договір).

На виконання взятих зобов`язань за договором позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (соя не гмо) загальною вартістю 1 947 000,00 грн, згідно накладних від 01.05.2023 № 23 на суму 973 500,00 грн (з ПДВ) та від 05.05.2023 № 24 на суму 973 500,00 грн (з ПДВ).

Відповідач порушив свої договірні зобов`язання, оскільки у встановлений пунктом 6 специфікації до договору від 26.04.2023 № 1 строк не здійснив оплати вартості поставленого йому товару у повному обсязі. Так, поставлений позивачем товар відповідачем був оплачений частково в загальному розмірі 1 710 000,00 грн, з яких: 900 000,00 грн згідно платіжної інструкції від 01.05.2023 № 823Ьс19ґ4Ј8, 810 000,00 грн згідно платіжної інструкції від 05.05.2023 №178сі7с812Ь. Враховуючи вищезазначені часткові оплати, відповідач за отриманий товар розрахувався частково (а саме, відповідач оплатив майже 88 % вартості товару), в результаті чого сума боргу за поставлений, згідно накладних від 01.05.2023 №23 та від 05.05.2023 № 24, товар склала 237 000, 00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 29 323, 07 грн та на підставі ст. 625 ЦК України, 1 649, 94 грн інфляційних втрат та 1 792, 11 грн 3 % річних.

Позиція відповідача.

Відповідач участі представника в судових засіданнях не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 26.04.2023 між сторонами у справі був укладений договір № О-26./04./2023/1.

Пунктами 1.1-1.3 договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупця сільськогосподарську продукцію (надалі іменується «товар»), вказаний у специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Постачальник підтверджує, що він є власником товару та відповідно покупець є набувачем права власності на товар. Найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2 договору, поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка зазначена у специфікаціях. Поставка партії товару здійснюється в строки, обумовлені в специфікаціях до даного договору.

На виконання взятих за договором зобов`язань, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (соя не гмо) загальною вартістю 1 947 000,00 грн, згідно накладних від 01.05.2023 № 23 на суму 973 500,00 грн (з ПДВ) та від 05.05.2023 № 24 на суму 973 500,00 грн (з ПДВ).

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2 ст.692 ЦК України).

Відповідно до п.п. 5.4., 5.5 договору, умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в специфікації до даного договору, яка є його невід`ємною частиною. Датою оплати за товар буде вважатися день зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 6 специфікації № 1 до договору № О-26.04./12./2023/1 від 26.04.2023 передбачено, що оплата товару здійснюється - 86 % його вартості кожної окремої партії по факту завантаження на авто та 14 % після реєстрації податкових накладних на суму відвантаженого товару, та передачі всіх супроводжуючих документів на товар від продавця до покупця.

Податкова накладна від 01.05.2023 № 26 (складена на підставі поставки за накладною від 01.05.2023 № 23) зареєстрована в органах ДПС 09.05.2023 за № 9106245953; податкова накладна від 05.05.2023 № 27 (складена на підставі поставки за накладною від 05.05.2023 № 24) зареєстрована в органах ДПС 10.05.2023 за № 9107018561, що підтверджується відповідними квитанціями, копії яких додані до позовної заяви.

Відповідач порушив свої договірні зобов`язання, оскільки у встановлений пунктом 6 специфікації до договору від 26.04.2023 № 1 строк не здійснив оплати вартості поставленого йому товару у повному обсязі. Так, поставлений позивачем товар відповідачем був оплачений частково в загальному розмірі 1 710 000,00 грн, з яких: 900 000,00 грн згідно платіжної інструкції від 01.05.2023 № 823Ьс19ґ4Ј8, 810 000,00 грн згідно платіжної інструкції від 05.05.2023 № 178сі7с812Ь. Враховуючи вищезазначені часткові оплати, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в результаті чого сума боргу за поставлений згідно накладних від 01.05.2023 № 23 та від 05.05.2023 № 24 товар склала 237 000,00 грн.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 237 000, 00 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 649, 94 грн та 3 % річних в розмірі 1 792, 11 грн. Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат вважає його правильним. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі, розрахованій позивачем. Щодо 3 % річних, то позивач повинен був його здійснити з 12 травня 2023 (з наступного дня виникнення заборгованості). Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних підлягають до часткового задоволення у розмірі 1 499, 92 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 29 323, 07 грн пені за період з 11.05.2023 по 10.08.2023.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.4 договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми боргу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його неправильним, оскільки він розрахований з 11 травня 2023, в той час як позивач повинен був його здійснити з 12 травня 2023 (з наступного дня виникнення заборгованості). Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають до задоволення частково в розмірі 28 998, 41 грн.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки до закінчення судових дебатів у справі, представником позивача зроблено відповідну заяву, суд встановлює йому п`ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Групп» (79020, Львівська область, місто Львів, проспект Чорновола В., будинок 63, офіс 309; ідентифікаційний код 39919654) на користь Приватного підприємства «Агро-Прогрес» (80552, Львівська обл., Золочівський р-н, село Задвір`я; ідентифікаційний код 03762165) 273 185, 50 грн, з яких:

- 237 000, 00 грн основного боргу;

- 28 998, 41 грн пені;

- 1 499, 92 грн трьох процентів річних;

- 1 649, 94 грн інфляційних втрат;

- 4 037, 23 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Встановити позивачу п`ятиденний термін, з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 28 листопада 2023 року.

Суддя Манюк П.Т.