Рішення

від 20.11.2023 по справі 914/2635/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023 Справа № 914/2635/23

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Зем-Індустрія», м. Київдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд», м. Львівпро:стягнення інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Зусько І.С.Представники сторін:від позивача:Єлисеєв Є.В. адвокат;від відповідача:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця-Зем-Індустрія» (надалі Позивач, ТОВ «Столиця-Зем-Індустрія») звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд» (надалі Відповідач, ТОВ «Гарнобуд») про стягнення інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 31.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 25.09.2023.

Ухвалою від 25.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Столиця-Зем-Індустрія» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №23061/23 від 25.09.2023), підготовче засідання у справі відкладено на 16.10.2023.

Ухвалою від 13.10.2023 задоволено заяву представника ТОВ «Столиця-Зем-Індустрія» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 16.10.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 26.10.2023. Крім цього, у підготовчому засіданні 16.10.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та задовольнив клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 26.10.2023 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 20.11.2023, судове засідання ухвалено проводити в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 20.11.2023 представник позивача взяв участь у режимі відеоконференції, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та повідомив, що направляв на електронну пошту суду докази надіслання відповідачу заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із доданими до неї документами.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 20.11.2023 не забезпечив.

Суд звертає увагу на те, що згідно із ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач має зареєстрований електронний кабінет, що підтверджується відповіддю №276696, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» (Т.1; а.с 199), а ухвалу від 26.10.2023 доставлено ТОВ «Гарнобуд» в електронний кабінет 30.10.2023, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою (Т.1; а.с. 194).

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 21.07.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір підряду №21/07-1, згідно із яким виконавець зобов`язується виконати збір вихідних даних, підготовку технічної та юридичної документації для отримання технічних умов (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» по приєднанню до електричних мереж Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» об`єкта замовника: «Будівництво багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом, адреса об`єкта: просп.. С. Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва»; отримати на ім`я замовника технічні умови.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору він сплатив відповідачеві 1`200`000,00 грн. авансу згідно із платіжним дорученням №726 від 10.09.2021. Разом з цим, відповідач не приступив до виконання взятих на себе зобов`язань.

Зважаючи на це, відповідачеві було направлено лист про розірвання договору та про повернення сплачених сум грошових коштів. У позові вказано, що договір розірвано, починаючи з 01.11.2021, а суми сплаченого авансу були стягнуті із ТОВ «Гарнобуд» на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2023 у справі №914/845/22. Відповідне рішення відповідачем станом на 25.08.2023 не виконане.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення із ТОВ «Гарнобуд» 465`884,81 грн., з яких 401`479,33 грн. інфляційні втрати, 64`405,48 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 ГПК України, не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

21.07.2021 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір підряду №21/07-1 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується виконати роботи:

- збір вихідних даних, підготовка технічної та юридичної документації для отримання технічних умов (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» по приєднанню до електричних мереж РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» об`єкта замовника: «Будівництво багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом», адреса об`єкта: просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва»;

- отримання на ім`я замовника технічних умов (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на приєднання до електричних мереж РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» об`єкта замовника: «Будівництво багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом» адреса об`єкта: просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва». Потужність, необхідна для електропостачання об`єкта замовника та категорійність, визначається сторонами в додатку 1 до даного договору, що є невід`ємною частиною цього договору.

При цьому замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно із п. 1.2 Договору перелік, строки виконання робіт, а також їх вартість за взаємною згодою сторін можуть коригуватися в процесі виконання робіт шляхом оформлення сторонами додаткових угод до цього договору.

Як передбачено п. 3.1 Договору, загальна вартість робіт становить 3`500`000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 583`333,33 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено порядок оплати робіт:

- замовник оплачує аванс в розмірі 1`200`000,00 грн. протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору та виставлення виконавцем рахунку-фактури;

- замовник сплачує суму в розмірі 1`150`000,00 грн. протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту погодження замовником попередніх технічних умов Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на приєднання до електричних мереж РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» об`єкта замовника: «Будівництво багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом» адреса об`єкта: просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва»;

- замовник сплачує суму в розмірі 1`150`000,00 грн. протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання на ім`я замовника технічних умов Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на приєднання до електричних мереж РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» об`єкта замовника: «Будівництво багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом» адреса об`єкта: просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва», та підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивачем сплачено відповідачу 1`200`000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №726 від 10.09.2021 (Т.1; а.с. 45).

Відповідно до п. 3.3 Договору результатом належного виконання робіт за цим договором є отримання на ім`я замовника та передача виконавцем замовнику технічних умов Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на приєднання до електричних мереж РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» об`єкта замовника: «Будівництво багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом» адреса об`єкта: просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва», разом з актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаним уповноваженими представниками обох сторін.

Порядок і строки виконання робіт узгоджені сторонами у розділі 4 Договору. Так, виконавець після отримання авансового платежу згідно з п. 3.2.1 цього договору зобов`язується отримати на ім`я замовника попередні технічні умови (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на приєднання до електричних мереж РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» об`єкта замовника: «Будівництво багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом» адреса об`єкта: просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва», після чого надати вказані технічні умови замовнику для ознайомлення та погодження (п. 4.1).

Замовник після отримання попередніх технічних умов (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на приєднання до електричних мереж РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» об`єкта замовника: «Будівництво багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом» адреса об`єкту: просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва», зобов`язується розглянути їх в найкоротший термін та повернути погоджені попередні технічні умови виконавцеві або надати виконавцю письмові зауваження щодо попередніх технічних умов. Виконавець зобов`язується усунути зауваження замовника та повторно надати попередні технічні умови на погодження замовнику. Термін, протягом якого замовник погоджував попередні технічні умови, надані виконавцем, не включається в загальний термін отримання технічних умов, згідно з п. 4.4 цього договору (п. 4.2).

Виконавець після отримання від замовника письмового погодження попередніх технічних умов зобов`язується отримати на ім`я замовника технічні умови (ТУ) Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на приєднання до електричних мереж РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» об`єкта замовника «Будівництво багатофункціонального громадського комплексу з підземним паркінгом» адреса об`єкта: просп. Степана Бандери, 14-Б у Оболонському районі м. Києва» та передати їх замовнику разом з актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 4.3).

Загальний термін виконання робіт за даним договором становить 30 календарних днів з дати підписання договору обома сторонами (п. 4.4).

Відповідно до п. 5.1 Договору фактом, що підтверджує передачу виконавцем та приймання замовником виконаних у повному обсязі робіт за цим договором, є підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

У зв`язку із невиконанням ТОВ «Гарнобуд» взятих на себе зобов`язань, 18.11.2021 позивач надіслав йому повідомлення №BOS/8-17/11/2021 від 17.11.2021 (Т.1; а.с. 132-135), у якому поінформував про розірвання з 01.11.2021 Договору в односторонньому порядку на підставі ч.ч. 2, 4 ст. 849 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та вимагав повернути сплачену суму авансу у розмірі 1`200`000,00 грн. протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання листа.

Згадане вище повідомлення вручено відповідачу 03.12.2021, що підтверджується трекінгом поштового відправлення з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» (Т.1; а.с. 136-137).

Зважаючи на неповернення ТОВ «Гарнобуд» авансу, ТОВ «Столиця-Зем-Індустрія» зверталось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ТОВ «Гарнобуд» про стягнення 1`200`000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.02.2023 у справі №914/845/22, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Гарнобуд» на користь ТОВ «Столиця-Зем-Індустрія» 1`200`000,00 грн. безпідставно збережених коштів. Означене рішення у частині стягнення суми безпідставно збережених коштів було залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2023.

Як передбачено ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У ході розгляду справи №914/845/22 судом встановлено таке:

- позивач виконав свої зобов`язання за Договором та сплатив відповідачу суму у розмірі 1`200`000,00 грн., яка є передоплатою (авансом) за Договором;

- відповідач не виконав будь-якого етапу робіт після отримання грошових коштів від позивача, не довів, що приступив до виконання взятих на себе зобов`язань чи що виконав частину робіт саме на суму 1`200`000,00 грн.;

- з листопада 2021 року Договір слід вважати розірваним, а правовідносини припиненими, оскільки позивач скористався своїм безумовним правом, передбаченим ч. 4 ст. 849 ЦК України, на розірвання договору в односторонньому порядку. Відповідач вказану обставину не заперечує, як і не висловлює незгоди щодо вимог позивача про повернення сплачених грошових коштів;

- невиконання робіт та утримання відповідачем грошових коштів після розірвання Договору є неправомірним;

- позивач відповідно до ст. 1212 ЦК України має право вимагати від відповідача повернення грошових коштів у розмірі 1`200`000,00 грн., які після припинення зобов`язань внаслідок одностороннього розірвання договору зберігаються у останнього без достатніх правових підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий документ щодо примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2023 у справі №914/845/22 перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка К.Ю. у межах виконавчого провадження №72214682. І такий було виконано 12.10.2023, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження №72214682 від 12.10.2023 (Т.1; а.с. 147-148).

ОЦІНКА СУДУ.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У даній справі, ТОВ «Столиця-Зем-Індустрія» звернулося до суду із позовом про стягнення із відповідача 401`479,33 грн. інфляційних втрат та 64`405,48 грн. 3% річних, які нараховані на суму у розмірі 1`200`000,00 грн. за період з 01.11.2021 по 15.08.2023.

Як на підставу позовних вимог він посилається на такі обставини:

- між сторонами укладено Договір підряду №21/07-1 від 21.07.2021, згідно із яким позивач перерахував відповідачу суму авансу у розмірі 1`200`000,0 грн.;

- відповідач порушив свій обов`язок щодо виконання робіт, у зв`язку із чим позивач в односторонньому порядку відмовився від Договору та повідомив ТОВ «Гарнобуд» про його розірвання 01.11.2021;

- відповідач повинен був повернути сплачену на його користь суму грошових коштів у розмірі 1`200`000,00 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 09.02.2023 у справі №914/845/22;

- оскільки відповідач прострочив виконання відповідного грошового зобов`язання, позивач вважає, що наявні підстави для нарахування на вказану суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних.

Правовими підставами позову є норми ст.ст. 610, 625, 651, 849, 1212 ЦК України.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, обставинам, на які посилається ТОВ «Столиця-Зем-Індустрія», та наданим ним доказам, суд звертає увагу не те, що для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити обставини:

- існування між сторонами договірних підрядних відносин та їх припинення 01.11.2021;

- виконання позивачем умов договірного зобов`язання із перерахування авансу у розмірі 1`200`000,0 грн.;

- невиконання відповідачем умов договірного зобов`язання із виконання робіт та виникнення у нього грошового зобов`язання із повернення грошових коштів у розмірі 1`200`000,0 грн.;

- прострочення відповідачем грошового зобов`язання із повернення грошових коштів у розмірі 1`200`000,0 грн.

Як передбачено ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Договір підряду №21/07-1 від 21.07.2021.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Крім цього, як передбачено ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Проаналізувавши умови Договору, судом встановлено, що на позивача було покладено обов`язок оплатити виконавцю вартість робіт у розмірі 3`500`000,00 грн., з яких сума авансу у розмірі 1`200`000,00 грн. підлягала сплаті протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами Договору та виставлення виконавцем рахунку-фактури. У свою чергу, відповідач зобов`язався виконати роботи у порядку та строки узгоджені сторонами у розділі 4 Договору.

Позивач виконав свої зобов`язання щодо сплати авансу та перерахував відповідачу 1`200`000,00 грн., а відповідач не виконав роботи обумовлені сторонами в договірному порядку, що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 09.02.2023 у справі №914/845/22, яке набрало законної сили.

Вказані обставини є преюдиційними в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України, а тому не підлягають доказуванню у межах справи №914/2635/23.

Зі змісту рішення від 09.02.2023 у справі №914/845/22 також прослідковується, що Договір підряду №21/07-1 від 21.07.2021 слід вважати розірваним з листопада 2021 року, оскільки через невиконання ТОВ «Гарнобуд» своїх зобов`язань позивач в односторонньому порядку відмовився від нього шляхом надсилання відповідачу повідомлення №BOS/8-17/11/2021 від 17.11.2021.

Враховуючи преюдиційність вказаної обставини для розгляду справи №914/2529/23, суд доходить висновку, що договірні зобов`язання сторін припинилися у листопаді 2021 року. При цьому, системне тлумачення змісту рішення суду у справі №914/845/22, а також направлення повідомлення №BOS/8-17/11/2021 лише 17.11.2021 дає підстави для висновку, що Договір припинився саме 30.11.2021, а не 01.11.2021, як це вказано в повідомленні. Доказів протилежного до суду подано не було.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Процитовану вище норму слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України) (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №916/3904/19).

Згідно із ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку, що у зв`язку із розірванням Договору у відповідача припинився обов`язок із виконання робіт. У той же ж час, враховуючи часткове виконання зобов`язання лише позивачем, у ТОВ «Гарнобуд» на підставі норм закону виникло грошове зобов`язання із повернення вартості оплачених позивачем, однак не виконаних робіт.

Виникнення цього зобов`язання у ТОВ «Гарнобуд» підтверджується також рішенням Господарського суду Львівської області від 09.02.2023 у справі №914/845/22.

Вирішуючи питання щодо моменту порушення відповідачем грошового зобов`язання, яке у нього виникло, суд звертає увагу на те, що сторони у договірному порядку не встановити строку виконання боржником обов`язку із повернення сплаченої на його користь суми грошових коштів за роботи, які не були ним виконанні.

З огляду на це, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно із якою якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому слід враховувати, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу. Оскільки згаданою статтею не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою (пункт 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Судом встановлено, що позивач надіслав на юридичну адресу ТОВ «Гарнобуд» повідомлення №BOS/8-17/11/2021 від 17.11.2021 із вимогою повернути сплачену суму авансу у розмірі 1`200`000,00 грн., що свідчить про реалізацію ним права на пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Оскільки днем пред`явлення вимоги є 03.12.2021, тобто дата отримання адресатом відповідного повідомлення, то відповідач повинен був повернути 1`200`000,00 грн. у семиденний строк, тобто до 10.12.2021 включно. У аналогічний строк відповідач повинен був повернути сплачену на його користь суму авансу і враховуючи встановлений позивачем у надісланому повідомленні строк, а саме п`ять банківських днів з дня отримання листа.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання. Сума у розмірі 1`200`000,00 грн. була сплачена ним у жовтні 2023 року під час примусового виконання рішення від 09.02.2023 у справі №914/845/22 у межах виконавчого провадження №72214682, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка К.Ю. про закінчення виконавчого провадження №72214682 від 12.10.2023.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.03.2019 у справі №904/8223/16 стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги V ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань (вказана правова позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України; таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема й факту неповернення безпідставно одержаних чи збережених коштів (така правова позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).

Виконання відповідачем обов`язку із повернення 1`200`000,00 грн. у жовтні 2023 року вказує на наявність у позивача права на нарахування на вказану суму інфляційних втрат та 3% річних за період з 11.12.2021 по дату фактичного виконання рішення суду у справі №914/845/22.

Зі змісту розрахунків позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється за період з 01.11.2021 по 15.08.2023.

Суд звертає увагу на те, що позивач не вправі здійснювати нарахування згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України з 01.11.2021 по 10.12.2021 включно, адже протягом цього періоду відповідач мав право виконати своє грошове зобов`язання. У той же ж час, нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 11.12.2021 по 15.08.2023 є правомірним, оскільки цей період узгоджується із періодом прострочення допущеного ТОВ «Гарнобуд».

Отже, здійснивши відповідний перерахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 388 769,18 грн. та 60 460,27 грн. відповідно.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Столиця-Зем-Індустрія» сплатило судовий збір у розмірі 6`988,28 грн. за позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 465`884,81 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №392 від 25.08.2023 (Т.1; а.с. 6).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 6 738,44 грн.

Позивач направив на електронну пошту суду заяву вх. №25917/23 від 25.10.2023, у якій просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80`000,00 грн.

Аналогічна заява подана представником позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд» (вх. №25946/23 від 25.10.2023).

Слід зазначити, що у судовому засіданні представник позивача долучив до матеріалів справи докази надіслання відповідачу заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомоги.

Дослідивши докази подані на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Пункт 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені ним у зв`язку із розглядом справи, становить 80`000,00 грн.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80`000,00 грн. ТОВ «Столиця-Зем-Індустрія» у встановлений процесуальним законом строк подало до суду:

1) Копію Договору про надання правової допомоги №88/02/21 від 01.09.2021 (надалі Договір), згідно із п. 1 якого Адвокатське об`єднання «Актіс» приймає на себе зобов`язання надавати клієнту ТОВ «Столиця-Зем-Індустрія»» правову (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору адвокатське об`єднання на підставі звернення (доручення) клієнта приймає на себе зобов`язання із здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомого клієнту в будь-яких судових установах, у т.ч. у господарських судах всіх інстанцій.

Згідно із п.п. 4.2, 4.3, 4.6 Договору при розрахунку вартості правової (юридичної) допомоги враховується час, витрачений адвокатом адвокатського об`єднання на визначену у п. 2.1 правову (юридичну) допомогу або фіксована вартість за окремо визначений вид правової допомоги. За результатами надання правової (юридичної) допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової (юридичної) допомоги і її вартість (розрахунок погодинний або фіксований). В акті сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. В такому випадку сторони керуються умовами акту.

2) Копію Додаткової угоди №4 від 15.08.2023 до Договору, відповідно до п. 1 якої адвокатське об`єднання на виконання умов основного Договору зобов`язується надати клієнту правову (юридичну) допомогу щодо стягнення з ТОВ «Гарнобуд» (код ЄДРПОУ 43468614) заборгованості у розмірі 465`884,81 грн. за Договором підряду №21/07-1 від 21.07.2021.

Сторони дійшли згоди, що така правова допомога включатиме в себе, але не виключно: аналіз матеріалів, наданих клієнтом на ознайомлення, та судової практики, формування правової позиції; проведення переговорів зі сторонами спору особисто або засобами телефонного зв`язку, месенджерiв, електронної пошти; підготовка та подання процесуальних документів до господарського суду; підготовка до судових засідань; представництво інтересів клієнта у судових засіданнях Господарського суду Львівської області без обмеження засідань та часу участі у них.

У пункті 2 Додаткової угоди передбачено, що вартість правової (юридичної) допомоги, що надається клієнту в межах даної Додаткової угоди, є фіксованою та складає 80`000,00 (вісімдесят тисяч) грн. без ПДВ.

3) Копію Акта про надання правової допомоги №4 від 15.08.2023, яким передбачено, що адвокатське об`єднання належним чином та в повному обсязі надало клієнту правову (правничу, юридичну) допомогу відповідно до Договору з урахуванням Додаткової угоди №4, а клієнт прийняв надану правову (правничу, юридичну) допомогу щодо стягнення з ТОВ «Гарнобуд» (код ЄДРПОУ 43468614) заборгованості у розмірі 465`884,81 грн. за Договором підряду №21/07-1 від 21.07.2021.

Вартість правової (юридичної) допомоги, що надана клієнту, є фіксованою та складає 80`000,00 грн. без ПДВ.

У матеріалах справи наявні також копії Ордерів серії АІ №1088039 від 09.02.2022 та серії АІ №1465408 від 22.09.2023, виданого Адвокатським об`єднанням «Актіс» адвокатам Агаркову Б.М. та Єлисеєву Є.В. відповідно.

Здійснивши аналіз та оцінку наданих позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи ту обставину, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат не керуватиметься передбаченими ч. 4 ст. 126 ГПК України критеріями.

Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями ст. 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.

Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:

1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).

3) Під час вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України господарський суд, відмовляючи стороні з власної ініціативи, або за наявності заперечень протилежної сторони у відшкодуванні повністю або частково цих витрат в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (постанови КГС ВС від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд, керуючись положеннями ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.

При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147) не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

На переконання суду, встановлений Договором про надання правової допомоги її розмір (80 000,00 грн.), який заявлено до стягнення не відповідає критерію розумності зважаючи на обставини цієї справи. Фактично, пред`явлений позов стосується стягнення виключно інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на суму боргу, яка уже була стягнута за рішенням суду у межах справи №914/845/22. Під час розгляду згаданої справи уже були встановлені обставини, які мають вирішальне значення для вирішення спору у цій справі, а саме виконання договірного зобов`язання позивачем та його невиконання відповідачем, розірвання договору у листопаді 2021 року, виникнення у відповідача обов`язку повернути сплачену позивачем суму грошових коштів.

Вказане вище переконливо свідчить про незначну складність справи №914/2635/23 та похідний характер обставин, що встановлюються під час її розгляду, від обставин встановлених у справі №914/845/22.

Крім цього, витрати на правову допомогу у розмірі 80`000,00 грн. не відповідають критерію реальності адвокатських витрат. Так, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що його представниками надавалися послуги із проведення переговорів зі сторонами спору особисто або засобами телефонного зв`язку, месенджерiв, електронної пошти, які враховувались при визначенні остаточної суми витрат на правову допомогу. Відтак, суд позбавлений можливості встановити реальність надання цих послуг.

Слід також зазначити, що частина послуг із надання правової допомоги, які перелічені у Додатковій угоді №4 від 15.08.2023, викладені таким чином, щоб штучно збільшити їх кількість. Наприклад, позивач безпідставно виокремив послугу із аналізу матеріалів, наданих клієнтом на ознайомлення, та судової практики, формування правової позиції, а також окремо послугу із підготовки і подання процесуальних документів до господарського суду.

Суд звертає увагу на те, що підготовка процесуальних документів до суду передбачає не лише їх виготовлення, але й викладення їх змісту на основі попередньо проведеного аналізу первинних матеріалів, судової практики тощо. Таким чином, перша послуга є складовою частиною другої послуги, вони нерозривно пов`язані та можуть розглядатися виключно як єдина послуга із надання правової допомоги.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд враховує, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2529/23 за позовом ТОВ «Мергель Трейд» до ТОВ «Гарнобуд» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Правова допомога у цій справі також надавалася Адвокатським об`єднанням «Актіс» та адвокатами Агарковив Б.М. та Єлисеєвим Є.В. Обставини справи №914/2529/23 є майже аналогічними обставинам справи №914/2635/23.

З огляду на вказане, заявлений до стягнення розмір витрат не відповідає критерію розумності.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме у розмірі 20`000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарнобуд» (79058, м. Львів, проспект В`ячеслава Чорновола, буд. 59; код ЄДРПОУ 43468614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Зем-Індустрія» (01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 8, кімната 22; код ЄДРПОУ 34730224) 388 769,18 грн. інфляційних втрат, 60 460,27 грн. 3% річних, 6 738,44 грн. судового збору та 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2023.

Суддя Крупник Р.В.