Рішення

від 29.11.2023 по справі 915/1466/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року Справа № 915/1466/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу

за позовом Комунального підприємства "Обрій-ДКП", вул. Вітрильна, 6, м. Миколаїв, 54050, код ЄДРПОУ 30083573

електронна пошта зазначена в ЄДРЮОФОПГФ: kp.obriy.dkp@gmail.com

представник позивача Луценко Анастасія Олексіївна

електронна пошта зазначена в системі "Електронний суд": ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Житлово-комунального підприємства Галицинівської сільської ради "Дельфін", вул. Центральна, 1, с. Галицинове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 36896247

про: стягнення 309 799, 22 грн.

Комунальне підприємство "Обрій-ДКП" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 20.09.2023 (вх. № 12400/23 від 20.09.2023) в якій просить суд стягнути з Житлово-комунального підприємства Галицинівської сільської ради "Дельфін" борг за надану послугу з вивезення твердих побутових відходів в сумі 309 001, 80 грн. та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 797, 72 грн.

Підставою позову позивачем зазначено невиконання відповідачем умов укладеного між КП "Обрій-ДКП" (виконавець) та ЖКП Галицинівської сільської ради "Дельфін" (споживач) договору про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 1151 від 28.11.2019, а саме: зобов`язань щодо оплати наданих послуг за період травень 2020 року - червень 2020 року в сумі 309 001, 80 грн., у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу 797, 42 грн. індексу інфляції за весь час прострочення.

Ухвалою суду від 25.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами; запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч. 4 ст. 176 ГПК України. Запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача; запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи; запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст. 167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Поштове відправлення з ухвалою від 25.09.2023 про відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача, яка зазначена на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надіслана відповідачу копія ухвали суду від 25.09.2023 повернулась до суду з зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 25.09.2023 була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28 листопада 2019 року між Комунальним підприємством "Обрій-ДКП" (далі - виконавець) та Житлово-комунальним підприємством Галицинівської сільської ради "Дельфін" (далі - споживача) було укладено Договір №1151 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (далі - Договір), у відповідності до умов якого виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів з території Корабельного району з парків та скверів, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (далі - Послуги) на підставі рішення ВК ММР від 22.03.2019р. № 240 та відповідно до «Правил благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві», затвердженої рішенням міської ради від 16 травня 2013 № 28/10. Про новий затверджений тариф буде опубліковано в засобах масової інформації та Виконавець повідомляє Споживача не пізніше ніж за 30 днів. Споживач вважається повідомленим з моменту публікації у засобах масової інформації відповідного рішення ВКММР (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, виконавець надає споживачеві послуги з вивезення твердих побутових відходів з території Корабельного району з парків та скверів, не набуваючи, при цьому права власності на них.

Згідно п. 2.3. Договору, не приймаються на міський полігон ТПВ: токсичні, отруйні, пожежнонебезпечні, вибухонебезпечні, дрібні дисперсіонні, промислові відходи та речовини, заборонені для захоронення на полігонах ТПВ, згідно чинного законодавства України. В разі виявлення таких відходів після розвантаження транспортного засобу, що перевозить відходи, Виконавець направляє Замовникові вимогу про вивіз таких відходів своїми силами і за свій рахунок. Виконавець має право за свій рахунок вивезти такі відходи з пред`явлення Замовнику до відшкодування нанесений Виконавцю збиток, якщо такий був нанесений.

У відповідності до п.2.4 Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 06.05.2020), послуги з вивезення твердих побутових відходів надаються за без контейнерною схемою. ТПВ знаходиться в пакетах або мішках біля об`єкту споживача в день вивезення відходів відповідно до графіку: 20, 21, 22, 23, 27, 28, 29, 30 травня та червня 3, 4, 5, 12, 13, 18, 19, 20.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що обсяг надання послуг розраховується замовником на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування.

Відповідно до п.3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 06.05.2020), вартість вивезення одного кубічного метру відходів за цим договором складає: 166,13 грн./ куб.м.

У відповідності до п.4.1 Договору, кінцевим розрахунковим періодом є календарний місяць. Послуги оплачуються виконавцю готівковим або безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок виконавця (п.4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що розрахунок за фактично надані послуги здійснюються за актом виконаних робіт (для споживачів госпрозрахункових споживачів та бюджетних установ), що підписується уповноваженими представниками сторін. У разі відмови споживача здійснити підписання акту виконаних робіт, вказаний акт із підписом уповноваженої особи та відбитком печатки виконавця надсилається на юридичну адресу замовника за допомогою поштового сервісу та вважається врученим з моменту його направлення (п.4.4 Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору, споживач зобов`язується, зокрема, оплачувати в установленому договором строк за надані йому послуги з вивезення відходів.

Згідно п.10.1 Договору, договір діє з 28 листопада 2019 року до 31 грудня 2019 року і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважати пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін письмово не заявила про відмову від Договору або його перегляд (п.10.2 Договору).

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою позивача.

Так, позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів у період травень - червень 2020 року на загальну суму 309 001,80 грн., що підтверджується актами надання послуг №3060 від 31.05.2020 на суму 179 420,40 грн., №3284 від 30.06.2020 на суму 129 581,40 грн., які містять підписи виконавця та замовника, а також дорожніми листами №71 від 08.05.2020, №65 від 09.05.2020, №91 від 13.05.2020, №101 від 14.05.2020, №110 від 15.05.2020, №119 від 16.05.2020, №151 від 20.05.2020, №160 від 21.05.2020, №167 від 22.05.2020, №174 від 23.05.2020, №208 від 27.05.2020, №191 від 28.05.2020, №223 від 29.05.2020, №229 від 30.05.2020, №19 від 03.06.2020,№34 від 04.06.2020, №40 від 05.06.2020, №б/н від 06.06.2020, №б/н від 12.06.2020, №100А від 13.06.2020, №133 від 18.06.2020, №143 від 19.06.2020, №151 від 20.06.2020.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач заборгованість за надані послуги за період травень - червень 2020 року в сумі 309 001,80 грн. не сплатив. З метою отримання коштів, позивач направив на адресу відповідача лист №517 від 26.07.2021 з актами надання послуг №3060 від 31.05.2020 на суму 179 420,40 грн., №3284 від 30.06.2020 на суму 129 581,40 грн., які містять підписи виконавця та замовника та рахунками на оплату, в якому просив погасити заборгованість у розмірі 309 001,80 грн.

Відповідач заборгованість у розмірі 309 001,80 грн. не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 901 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У статті 1 Закону України "Про відходи" зазначено, що побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення; послуги з вивезення побутових відходів - збирання, зберігання та перевезення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.

Суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об`єкт утворення відходів (ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відходи").

Статтею 35-1 Закону України "Про відходи" встановлено, що поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил.

Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ст. 5 вищевказаного Закону).

В силу ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного Кодексу України, ст.193 Господарського Кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 309 001,80 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до приписів статті 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Також, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача інфляційні за весь час прострочення в розмірі 797,42 грн.

Судом за допомогою програми «ipLex» перевірений розрахунок інфляційних за період з липня 2020 року по серпень 2023 року (весь час прострочення) та визначено що розмір інфляційних становить 145 395,28 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 797,42 грн. які заявлені позивачем в позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства Галицинівської сільської ради

"Дельфін" (вул. Центральна, 1, с.Галицинове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 36896247) на користь Комунального підприємства "Обрій-ДКП" (вул. Вітрильна, 6, м. Миколаїв, 54050, код ЄДРПОУ 30083573) борг за надану послугу з вивезення твердих побутових відходів в сумі 309 001, 80 грн., інфляційні за весь час прострочення у сумі 797, 72 грн. та судовий збір у розмірі 4 646,99 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук