Рішення

від 20.11.2023 по справі 916/3274/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3274/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЧШИЙ ЛЕС" (65005, Одеська обл., місто Одеса, вул. Бугаївська, будинок 58В; код ЄДРПОУ 42360188);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕМ СІ ГРУП" (65033, Одеська обл., місто Одеса, вул. Мельницька, будинок 29; код ЄДРПОУ 43300340);

про стягнення 62 371,25 грн,-

1. Суть спору.

26.07.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. № 3776/23) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЧШИЙ ЛЕС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕМ СІ ГРУП", в якій позивач, з урахуванням клопотання про виправлення описки (вх. № 42297/23 від 20.1.2023), просить суд стягнути із відповідача грошові кошти у сумі 62 371,24 грн, в т.ч. заборгованість згідно видаткової накладної у розмірі 50 832,31 грн, 3% річних у сумі 1524,97 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 013,97 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем вартості отриманого товару.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.07.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЧШИЙ ЛЕС" було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

16.08.2023 до суду від позивача надійшла заява (вх.№ 27951/23) про усунення недоліків позовної заяви, згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2023 було відкрито провадження у справі №916/1642/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.10.2023.

У судовому засіданні 04.10.2023, суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи до 01.11.2023.

01.11.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЧШИЙ ЛЕС" надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача (вх. № 39181/23).

У судовому засіданні 01.11.2023 судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 20.11.2023.

07.11.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЧШИЙ ЛЕС" надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача (вх. № 40081/23).

20.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЧШИЙ ЛЕС" до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку (вх. № 42295/23) та клопотання про виправлення описки у позовній заяві (вх. № 42297/23), у якій позивач зазначає, що у зв`язку з технічною опискою в позовній заяві вказано суму заборгованості згідно накладної - 50 532,31 грн, в той час як вірною є - 50 832, 31 грн.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином шляхом надіслання примірників ухвал суду засобами поштового зв`язку на юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте надіслані судом копії ухвал були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з позначками адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Так, надіслана на юридичну адресу ТОВ "БІ ЕМ СІ ГРУП" копії ухвали суду повернулись на адресу Господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Додатково відповідач про розгляд справи повідомлявся шляхом розміщення тексту ухвали суду про відкладення розгляду справи від 01.11.2023 по справі №916/3274/23 на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 20.11.2023 судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЧШИЙ ЛЕС".

Позивач зазначає, що відповідно до видаткової накладної №ЛЛ-601 від 26 липня 2021 року на загальну суму з ПДВ 50 832,31 грн ТОВ "БІ ЕМ СІ ГРУП" придбало у ТОВ "ЛУЧШИЙ ЛЕС" пиломатеріали (рейка, брус, дошка обрізна).

Проте, згідно тверджень позивача, покупцем була порушена домовленість щодо оплати товару після відгрузки.

Також позивач повідомляє, що бажаючи вирішити цей спір у позасудовому порядку 21.04.2023 року, адвокатом ТОВ "ЛУЧШИЙ ЛЕС" було надіслано вимогу в порядку в ст. 629, 525, 526. 530 ЦКУ, ст. 193, 230 ГКУ відповідно до видаткової накладної №ЛЛ-601 від 26 липня 2021 року на загальну суму з ПДВ 50 832,31 грн.

Дану вимогу було проігноровано, тому 28.06.2023, адвокатом ТОВ "ЛУЧШИЙ ЛЕС" було надіслано повторно вимогу в порядку в ст. 629, 525, 526, 530 ЦКУ ст. 193, 230 ГКУ відповідно до Видаткової накладної №ЛЛ-601 від 26 липня 2021 року.

Позивач зазначає, що дану вимогу також було проігноровано та не отримано на пошті.

Крім того позивач посилається на п. 2 ст. 625 ЦК України та зазначає, що оскільки відповідачем не здійснено оплату товару загальною вартістю 50 832,31 грн, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, який складає 10 013,97 грн, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 524,97 грн.

3.2. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕМ СІ ГРУП".

Відповідач своїм процесуальним правом, передбаченим ст.165 ГПК України, на подання відзиву не скористався.

4. Обставини справи, встановлені судом.

26.07.2021 за видатковою накладною №ЛЛ-601 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУЧШИЙ ЛЕС" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "БІ ЕМ СІ ГРУП" отримано товар:

1. рейка 25*50 суха, у кількості 300 м, за ціною (без ПДВ) 17,50 грн/м, на суму 5250,00 грн (без ПДВ) + 1050,00 грн ПДВ;

2. брус 70*200, у кількості 1,4 м3, за ціною (без ПДВ) 10029,50 грн/м3, на суму 14041,72 грн (без ПДВ) + 2808,34 грн ПДВ;

3. дошка обр. 30*100, у кількості 2,3м3, за ціною (без ПДВ) 10029,50 грн/м3, на суму 23068,54 грн (без ПДВ) + 4613,71 грн ПДВ.

Видаткова накладна №ЛЛ-601 від 26.07.2021 підписана представниками сторін та скріплена печатками постачальника та покупця.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору, ТОВ "ЛУЧШИЙ ЛЕС" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕМ СІ ГРУП" із вимогою за вих. № 02/04 від 17.04.2023, а також із повторною вимогою за вих. №02/06 від 28.06.2023, у яких просив відповідача сплатити суму основного боргу згідно видаткової накладної №ЛЛ-601 від 26 липня 2021 року на суму 50 832, 31 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 1 524,97 грн, суму індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 15 758,02 грн, а всього: 68 115,30 грн.

Доказів відповіді на вказані вимоги, а також доказів оплати основного боргу матеріали справи не містять.

Відсутність оплати вартості поставного товару згідно видаткової накладної №ЛЛ-601 від 26 липня 2021 року на суму 50 832, 31 грн стало підставою для нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУЧШИЙ ЛЕС" 3% річних та інфляційних втрат, а також для звернення до господарського суду із даним позовом.

5. Позиція суду.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (частина друга статті 184 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законодавством не передбачено спеціальної вимоги щодо форми та порядку укладання договору поставки та купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 656 того ж Кодексу визначає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ч. 3 ст. 712 ЦК України).

Стаття 657 ЦК встановлює форми окремих видів договорів купівлі-продажу, так договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

До договору поставки, купівлі-продажу пиломатеріалів будь-якої особливої форми законом не встановлено. Тобто, така форма може бути визначена за домовленістю сторін такого договору, як у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, так і шляхом укладення господарських договорів у спрощений спосіб.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що видаткова накладна №ЛЛ-601 від 26.07.2021 є належним документом, що засвідчує виникнення договірних зобов`язань сторін уу спрощений спосіб.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такі ж вимоги встановлені у статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його прийняття.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 925/1332/13; від 7 жовтня 2014 року у справі 904/4451/13.

Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеному між сторонами у спрощеній формі, не встановлено інший строк оплати, то у такому разі строк оплати товару визначається частиною першою статті 692 ЦК України, що виключає застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 530, а також положень статті 694 цього Кодексу, яка регулює правовідносини з договору продажу товару в кредит з відстроченням платежу.

Із врахуванням вищенаведеного, виходячи із конкретних обставин справи, яка розглядається, та враховуючи, що по видатковій накладній №ЛЛ-601 від 26 липня 2021 року відповідачем (покупцем) товар отримано 26.07.2021, обов`язок оплатити отриманий товар вартістю 50 832, 31 грн виник у відповідача з моменту прийняття товару.

Втім, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за отримані товари на суму 50 832, 31 грн.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене та встановлені судом обставини, а також з огляду на те, що відповідачем не надано доказів здійснення повної та своєчасної оплати отриманого згідно видаткової накладної №ЛЛ-601 від 26 липня 2021 року товару, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕМ СІ ГРУП" основного боргу в розмірі 50 832,31 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1524,97 грн за період з 26.07.2021 до 19.07.2022 (згідно доданого до матеріалів справи розрахунку 3% річних та інфляційних втрат (т. 1 а.с. 42-47)), суд встановив його хибність та здійснив власний розрахунок, за яким сума 3% річних, що підлягає стягненню становить 1495,72 грн.

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де:

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 27/07/2021 до 19/07/2022 50 832,31 x 3 % x 358 : 365 : 1003581 495,72 грн.

Враховуючи зазначене, господарський суд доходить висновку про правомірність нарахування та стягнення 3% річних в загальній сумі 1 495,72 грн.

Щодо інфляційних втрат господарський суд зазначає таке:

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні втрати на існуючу суму боргу. Враховуючи рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та наведені положення законодавства, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено його хибність. Згідно здійсненого судом розрахунку, сума інфляційних збитків складає:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 27/07/2021 до 19/07/202250 832,31 грн.Всього:50 832,31 грн.Інфляційні витрати:

Останній період (27/07/2021 - 19/07/2022)Індекс інфляціїсерпень 202199,80вересень 2021101,20жовтень 2021100,90листопад 2021100,80грудень 2021100,60січень 2022101,30лютий 2022101,60березень 2022104,50квітень 2022103,10травень 2022102,70червень 2022103,10липень 2022100,70

Розрахунок здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (99,80 : 100) (101,20 : 100) (100,90 : 100) (100,80 : 100) (100,60 : 100) (101,30 : 100) (101,60 : 100) (104,50 : 100) (103,10 : 100) (102,70 : 100) (103,10 : 100) (100,70 : 100) = 1.22179241

Інфляційне збільшення:

50 832,31 x 1.22179241 - 50 832,31 = 11 274,22 грн.

Між тим, враховуючи положення ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає заявлена позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 10 013,97 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЧШИЙ ЛЕС" частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕМ СІ ГРУП" (65033, Одеська обл., місто Одеса, вул. Мельницька, будинок 29; код ЄДРПОУ 43300340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЧШИЙ ЛЕС" (65005, Одеська обл., місто Одеса, вул. Бугаївська, будинок 58В; код ЄДРПОУ 42360188) заборгованість згідно видаткової накладної у розмірі 50 832/п`ятдесят тисяч вісімсот тридцять дві/грн 31 коп., 3% річних у сумі 1495/одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять/грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 013/десять тисяч тринадцять/грн 97 коп., а також 2682/дві тисячі шістсот вісімдесят дві/грн. 74 коп. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 27 листопада 2023 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська