Рішення

від 27.11.2023 по справі 918/1023/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1023/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк. розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд"

до Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод"

про стягнення 2 975 155,75 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Р.Білоконь, ордер Серія АН № 1049773 від 24.11.2023,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" про стягнення 2 975 155,75 грн, з яких: 2 624 775,31 грн - основний борг, 256 865,87 грн - інфляційні та 93 514,57 грн - 3% річних за договором поставки № 01/03-21 від 01.03.2021.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 01.03.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки, за яким продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар. На виконання зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 047 204,00 грн, за який відповідач розрахувався частково, сплативши 422 428,69 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 2 624 775,31 грн. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивач нарахував та заявив до стягнення 256 865,87 грн інфляційних та 93 514,57 грн 3% річних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 526, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. 175, 179, 193, 216, 230 ГК України тощо.

Відповідач своїм правом на відзив не скористався, відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на

30.10.2023.

17.10.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.10.2023 підготовче засідання відкладене на 06.11.2023.

06.11.2023 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду від 06.11.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2023.

27.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про залучення адвоката як представника відповідача у справі.

27.11.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Суд, розглянувши вказані клопотання, вважає за необхідне зазначити таке.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, провадження у справі відкрито ухвалою суду від 02.10.2023, підготовче засідання призначене на 30.10.2023. Вказана ухвала направлена судом на електронну адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та яку останній отримав 03.10.2023, а також рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням, яку відповідач отримав 13.10.2023. Ухвалою суду від 30.10.2023 підготовче засіданні відкладене на 06.11.2023. 30.10.2023 вказану ухвалу направлено сторонам через систему «Електронний суд». Ухвалою суду від 06.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 27.11.2023. У судові засідання 30.10.2023, 06.11.2023 відповідач не з`явився, відзиву у порядку ст. 165 ГПК України не подав, а також не повідомив про причини неможливості подання відзиву у встановлені строки та про поновлення пропущеного строку для подання відзиву не заявив. Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у ст. 13, 74 ГПК України. Згідно з п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Відповідно до ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку. Суд звертає увагу відповідача на обов`язок "розкривати свої докази" разом із поданням відзиву на позовну заяву (ч. 3 ст. 80 ГПК України). Розкриття своїх доказів сторонами під час подання суду перших заяв по суті справи (позов, відзив, пояснення третьої особи) є обов`язковим елементом, що забезпечує функціонування основних засад господарського судочинства, зокрема принципу змагальності сторін, оскільки змагальність полягає у праві сторін завчасно ознайомитися з доказами, представленими іншими учасниками процесу, у праві бути поінформованими про аргументи один одного до початку розгляду справи по суті. Отже, розкриття доказів є процедурою, в межах якої здійснюється діяльність з метою повідомлення осіб, які беруть участь у справі, та суду про наявні в конкретного учасника справи докази або повідомлення таких осіб про докази, якими сторона у справі збирається скористатися у процесі, та з метою надання можливості всім учасникам справи ознайомитися з такими доказами та змістом кожного з них. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. У свою чергу, вказана справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, тобто як зі стадією підготовчого провадження, так і розгляду справи по суті. Згідно з правилами ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Відповідно до приписів ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. За правилами ст. 201 ГПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. Суд зазначає, що у справі відповідачу забезпечене право на ефективне представлення в суді своєї справи, однак останній, в порушення вимог ГПК України, подав клопотання про залучення адвоката у справі на стадії розгляду справи по суті, тобто після того як суд розпочав стадію провадження, що передбачає з`ясування обставин справи та дослідження доказів, а не їх зібрання. У силу вимог ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 1- 5 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. У свою чергу, як зазначалося, відповідач клопотання про продовження процесуального строку не подав. Слід також зазначити, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого суду», гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України"). Суд уважає за необхідне також зазначити, що у справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку по відсутність підстав для задоволення клопотань відповідача.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд

установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

01.03.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 01/03-21 (договір), за п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця зернові та олійні культури українського походження (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору. Загальна вартість, ціна за одиницю та кількість поставленого товару вказується на партію згідно з видатковими накладними, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 1-3 договору погоджено, що одиницею виміру товару, що поставляється на умовах цього договору, є метрична тонна. Товар за цим договором поставляється партіями.

Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно з цим договором, визначаються в видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до розділу 4 договору постачальник поставляє товар на умовах згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010 року на умовах FСА склад продавця, що знаходиться за адресою: 34609, Рівненська обл., Березнівський р-н., с. Зірне, вул. Зірненська, 7, за винятком застережень, прямо передбачених у Специфікації або додаткових угодах цього договору. Транспортні послуги за рахунок продавця. Датою поставки є дата, зазначена у видатковій накладній, та факт передання товару у власність покупця підтверджується видатковою накладною, виданою постачальником покупцю та відміткою про приймання товару покупцем в заліковій вазі.

01.03.2021 сторонами укладено додаткову угоду №1, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди внести зміни в п. 4.1. Розділу 4 «Поставка товару» договору, виклавши його в такій редакції: «Постачальник поставляє товар на умовах згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010 року на умовах FСА склад покупця, що знаходиться за адресою: 34609, Рівненська обл., Березнівський р-н., с. Зірне, вул. Зірненська, 7, за винятком застережень, прямо передбачених у Специфікації або додаткових угодах цього договору. Транспорті послуги за рахунок постачальника».

Як установлено судом із фактичних обставин справи, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 047 204,00 грн, що підтвержується видатковими накладними № 1267 від 01.07.2022 (ТТН №00001/07/22/28, №00001/07/22/29, №

00001/07/22/27, №00001/07/22/26, кукурудза в кількості 83 тонни) на суму 531 200,00 грн; № 1268 від 02.07.2022 (ТТН №00002/07/22/04, 00002/07/22/05 0002/07/22/06, кукурудза в кількості 73 тонни) на суму 467 200,00 грн; № 1269 від 03.07.2022 (ТТН №00003/07/22/02, №00003/07/22/03, кукурудза в кількості 50,5 тонн) на суму 323 200,00 грн; № 1279 (ТТН №00004/07/22/19, №00004/07/22/21, №00004/07/22/20, кукурудза в кількості 59,12 тонн) на суму 378 368,00 грн; № 1319 від 05.07.2022 (ТТН №00005/07/22/21, кукурудза в кількості 23,08 тонни) на загальну суму 136 172,00 грн; № 1378 від 11.07.2022 (ТТН №00011/07/22/08, №00011/07/22/07, кукурудза в кількості 46,84 тонни) на суму 276 356,00 грн, № 1398 від 12.07.2022 (ТТН №00012/07/22/13, №00012/07/22/14, кукурудза в кількості 50,46 тонни) на загальну суму 267 438,00 грн; № 1424 від 16.07.2022 (ТТН №00016/07/22/05, №00016/07/22/04, кукурудза в кількості 49,94 тонни) на загальну суму 264 682,00 грн; № 1425 від 17.07.2022 (ТТН №00017/07/22/02, № 00017/07/22/03, кукурудза в кількості 75,96 тонн) на суму 402 588,00 грн.

Розділом 5 договору сторонами погоджено, що оплата товару, що поставляється за цим договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної між покупцем та постачальником на підставі рахунку фактури, наданого постачальником. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

У порушення умов договору відповідачем проведено часткову оплату за поставлений товар в розмірі 422 428,69 грн (з врахуванням оплати сум попередньої заборгованості). А отже, сума заборгованості за поставлений товар становить 2 624 775,31 грн.

21.02.2022 сторонами укладено додаткову угоду №2, згідно з якою сторони дійшли згоди внести зміни в п. 10.1 Розділу 10 «Додаткові умови» договору, виклавши його в такій редакції: «Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 01.03.2023, а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.».

Згідно з п. 8.1. договору у випадку порушень своїх зобов`язань та наданих за цим договором гарантій сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

Сторона, що порушила умови цього договору (та наданих за його умовами гарантій), відшкодовує іншій стороні спричиненні цим збитки, у тому числі прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством. Сторони домовилися, що збитки стягуються в повному розмірі понад передбачені договором штрафні санкції (неустойку: штраф, пеню) (п. 8.2. договору).

Позивач за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару нарахував та заявив до стягнення 256 865,87 грн інфляційних та 93 514,57 грн 3% річних.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із неоплатою вартості поставленого товару та відповідальністю за порушенням умов щодо оплати поставленого товару, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є

вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судами установлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою

природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 047 204,00 грн, за який відповідач розрахувався частково, сплативши 422 428,69 грн, отже, розмір основного боргу становить 2 624 775,31 грн, відтак вимога в цій

частині є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Окрім того, як зазначалося, за неналежне виконання зобов`язань позивач нарахував та заявив до стягнення 256 865,87 грн інфляційних та 93 514,57 грн 3% річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15- ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019).

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, установив, що розмір перших становить 93 418,65 грн (при заявленому - 93 514,57 грн), а других 262 060,46 грн (при заявленому - 256 865,87 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних підлягають частковому

задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний)

розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом

справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, які складаються із судового збору в розмірі 44 627,34 грн та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 44 622,88 грн покладається на відповідача, решта на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" до Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" про стягнення 2 975 155,75 грн задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод"(вул. Зірненська, 7, с. Зірне, Березнівський район, Рівненська область, ідентитфікаційний код 00375036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд"(вул. Привокзальна, 17, с. Звиняче, Луцький район, Волинська область, ідентифікаційний код 39137820) 2 624 775,31 грн основного боргу, 93 418,65 грн 3% річних та 256 865,87 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 95,92 грн 3% річних відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" (вул. Зірненська, 7, с. Зірне, Березнівський район, Рівненська область, ідентитфікаційний код 00375036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (вул. Привокзальна, 17, с. Звиняче, Луцький район, Волинська область, ідентифікаційний код 39137820) 44 622,88 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (вул. Привокзальна, 17, с. Звиняче, Луцький район, Волинська область, ідентифікаційний код 39137820).

Відповідач: Державне підприємство "Зірненський спиртовий завод" (вул. Зірненська, 7, с. Зірне, Березнівський район, Рівненська область, ідентитфікаційний код 00375036).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 29.11.2023.

Суддя О.Андрійчук