Рішення

від 29.11.2023 по справі 922/4485/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. Справа № 922/4485/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Альянс" (адреса: 63450, Харківська обл., Зміївський р.-н, с. Роздольне, вул. Молодіжна, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 31374476) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" (адреса: 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 12; код ЄДРПОУ 30990634) про стягнення 258667,37 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Альянс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" (далі - відповідач) 258667,37 грн, з яких:

192500,09 грн - заборгованості;

19250,00 грн - штрафу;

28089,19 грн - пені;

18828,09 грн - 30% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки № 13.06/2023 від 13.06.2023 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2023 позовну заяву Фермерського господарства "Альянс" залишено без руху; надано Фермерському господарству "Альянс" п`ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви; визначено спосіб усунення недоліків; попереджено про наслідки не усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.10.2023 відкрито провадження у справі № 922/4485/23; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового (на юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та електронного зв`язку направлено копію ухвали від 27.10.2023 про відкриття провадження у справі.

Копію зазначеної ухвали позивач отримав, про що свідчить залучена до матеріалів справи довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет (а. с. 29).

Однак, надіслана на адресу реєстрації відповідача засобами поштового зв`язку копія ухвали від 27.10.2023 повернулася на адресу суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 30-34).

Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

Разом з тим, копія ухвали від 27.10.2023 була направлена на повідомлену позивачем електронну адресу відповідача. Документ доставлено до електронної скриньки відповідача 30.10.2023, що підтверджується відповідною довідкою.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.10.2023.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 13.06.2023 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 13.06/2023 (далі за текстом договір; а. с. 15), у відповідності до умов якого (п. 1.1) позивач, як постачальник, зобов`язується поставити і передати у власність відповідача, як покупця, товар, найменування, асортимент, ціна і кількість якого вказуються у видатковій накладній, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 2.8. договору, Покупець зобов`язаний надати Постачальнику довіреність на отримання Товару, в якій повинні бути зазначені такі відомості: назва документу; найменування, адреса та код ЄДРПОУ Покупця; дата видачі документа; дата до якої діє дана довіреність, посада, П.І.Б та паспортні дані представника Покупця (чи дані документа, що дозволяє встановити особу представника); опис повноважень представника (перелік дій на які уповноважений представник) Покупця; зразок підпису представника Покупця; підпис посадових осіб (а) Покупця, завірені печаткою (або «б/п», у разі відсутності у підприємства печатки). Постачальник має право не поставити товар без надання довіреності, за що до Постачальника не застосовуються жодні штрафні санкції.

Згідно з п. 3.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює впродовж 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури 30%-ти передплати на момент завантаження, а решта 70% - на відтермінування 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту здійснення поставки. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.1.-4.2. договору, договору ціна товару встановлюється в рахунку-фактурі постачальника. Орієнтована ціна договору становить 275000,00 грн, в т. ч. ПДВ та складається з вартості поставленого товару.

Відповідно до п. 6.1 договору, за порушення термінів оплати покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього періоду, за який сплачується пеня, від суми поставленого, але не оплаченого товару за кожний календарний день прострочення платежу, а у разі перевищення затримки оплати більше, ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує постачальникові додатково штраф у розмірі 10% від суми поставленого товар.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника окрім штрафних санкцій (сплата пені на підставі п. 6.1 договору) зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 30% (тридцять) процентів річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір вступає в дію з 13.06.2023 та діє до 30.06.2023, в будь-якому випадку до моменту завершення сторонами всіх розрахунків.

Як свідчать матеріали справи, з метою оплати відповідачем товару позивач виставив йому рахунок на оплату № 45 від 13.06.2023 в якому вказано що за поставку товару гороху зеленого в кількості 22 т. до сплати підлягають 275000,09 грн.

Платіжною інструкцією № 257 від 14.06.2023 відповідач сплатив на користь позивача 82500 грн. в якості передоплати за поставлений товар (що становить 30% його вартості). В даній платіжній інструкції в графі призначено платежу вказано: по рахунку № 45 від 13 червня 2023 року, у т. ч. ПДВ 20% = 13 750.00грн

Як стверджує позивач, в день здійснення оплати, згідно з товарно-транспортною накладною № 1171 від 14.06.2023 (а. с. 14) він передав відповідачу (від імені якого дія водій ОСОБА_1 ) товар горох зелений в кількості 22,060 т на загальну суму 275000,00 грн.

Суд констатує, що згідно з товарно-транспортною накладною № 1171 від 14.06.2023 позивач за замовленням відповідача відвантажив до перевезення товар горох зелений в кількості 22,060 т на загальну суму 275000,00 грн. Від імені відповідача при відвантаженні діяв водій ОСОБА_1 який і підписав цю ТТН; місце завантаження товару: Харківська область, Чугуївський район, с. Роздольне, вул. Молодіжна, 1-А; місце розвантаження місто Хмельницький, вул. Тернопільська; автомобіль DAF XF 460 FT AC 61-76 HI з причепом; замовник Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд".

Крім того, в той же день позивачем була складена та підписана видаткова накладна № 132 від 14.06.2023 про поставку відповідачу товару - гороху зеленого в кількості 22,060 т на загальну суму 275000,09 грн., однак зазначена видаткова накладна не містить підпису представника відповідача.

Однак, як зазначає позивач, отримавши товар відповідач, всупереч умовам договору, не провів кінцевого розрахунку, і його борг перед позивачем становить 192500,09 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 74 від 02.08.2023 (а. с. 7-8), в якій вимагав сплатити існуючий борг, однак, зазначені вимоги залишені без задоволення.

Обставини щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в загальній сумі 192500,09 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання позивач на підставі п. п. 6.1.-6.2. договору та відповідних положень діючого законодавства нарахував до стягнення з відповідача 18828,09 грн. - 30% річних та 28089,19 грн. - пені за період прострочення сплати боргу за загальний період прострочення з 22.06.2023 по 18.10.2023, а також 19250,00 грн. - штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку позивач стверджує, що він на виконання умов укладеного між сторонами договору здійснив поставку на користь відповідача товару на суму 275000,00 грн., на підтвердження чого надав суду товарно-транспортну накладну № 1171 від 14.06.2023 та видаткову накладну № 132 від 14.06.2023.

Стосовно видаткової накладної № 132 від 14.06.2023 суд констатує, що вона містить підпис тільки представника позивача та скріплена печаткою названого підприємства, однак при цьому вона не містить підпис представника відповідача.

Стосовно товарно-транспортної накладної № 1171 від 14.06.2023 суд констатує, що позивачем не надано суду доказів надання відповідачем при складанні зазначеної ТТН документів на підтвердження повноважень представника відповідача - водія Миргородського О.А. визначених п. 2.8. договору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Цей підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні у справі J.K. AND OTHERS v. SWEDEN (заява № 59166/12) ЄСПЛ наголосив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналізуючи твердження позивача та подані на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що надані ним докази в обґрунтування факту передачі товару відповідачу за товарно-транспортною накладною № 1171 від 14.06.2023 відповідають критеріям належності та вірогідності.

Зокрема про факт передачі товару за цією ТТН саме відповідачу може свідчити зокрема, факт укладання між сторонами договору з визначенням в ньому ціни найменування та ціни товару, що співпадають з відомостями вказаними в ТТН № 1171 від 14.06.2023; факт зазначення позивачем в рахунку-фактурі № 45 від 13.06.2023 найменування товару (горох зелений), його кількості (22 т) та ціни (275000,09 грн.) та згоди відповідач з зазначеними умовами поставки власними конклюдентними діями, зокрема шляхом оплати 30% вартості товару платіжною інструкцією № 257 від 14.06.2023 з посиланням в ній на саме на рахунок-фактуру № 45 від 13 червня 2023 року; факт проведення відповідачем передоплати в розмірі визначеному умовами договору в день поставки товару за вказаною ТТН; факт відсутності з боку відповідача будь-яких звернень з приводу виконання умов договору або повернення передоплати, якщо такі умови договору не були виконані позивачем; факт наявності в ТТН відомостей (зокрема щодо найменування товару, та його кількості) які свідчать про те, що поставка товару здійснювалась саме відповідачу та на виконання умов укладеного між сторонами договору.

Суд також враховує, що відповідач будь-яких доказів в обґрунтування невідповідності наведених позивачем доводів фактичним обставинам не надав, будь-яких пояснень з цього приводу також не навів.

За таких обставин, в контексті вимог ст. ст. 73, 74, 79 ГПК України виконання позивачем зобов`язань за договором та передачу відповідачу товару за ТТН № 1171 від 14.06.2023 на суму 275000,09 грн. суд визнає встановленою.

З урахуванням здійсненої відповідачем передоплати в сумі 82500,00 грн (платіжною інструкцією № 257 від 14.06.2023) його борг перед позивачем за поставлений товар становить 192500,09 грн.

Строк оплати зазначеного боргу визначений умовами укладеного між сторонами договору (п. 3.1), та є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу за поставлений товар, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 192500,09 грн.

Щодо вимог про стягнення 30% річних.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 6.2. договору сторони скористалися своїм правом на збільшення розміру річних які підлягають сплаті у випадку прострочення виконання зобов`язання, а саме, встановили 30% (тридцять) процентів річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вимог п. 3.1. договору, оплату вартості товару здійснюється протягом 5-ти (п`яти) банківських днів з моменту здійснення поставки.

Суд враховує, що Національний банк України 1 квітня 2023 року, запустив четверту версію Системи електронних платежів СЕП-4. Завдяки їй, в Україні скасовано поняття «банківський день», а міжбанківські перекази (з рахунку на рахунок) доступні для проведення цілодобово, без вихідних, тобто 24 години на добу 7 днів на тиждень

З огляду на викладене, відповідач мав здійснити оплату поставленого товару до 19.06.2023. Оскільки такої оплати не було здійснено, з 20.06.2023 відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним на суму боргу 192500,09 грн. здійснено нарахування 30% річних за період прострочення з 22.06.2023 по 18.10.2023.

Період прострочення грошового зобов`язання та сума такого зобов`язання відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано. Крім того, як зазначалось, відповідачем не надано будь-яких доказів сплати на користь відповідача вартості отриманого товару за договором.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон складений позивачем розрахунок 30% річних суд констатує його відповідність вимогам чинного законодавства та арифметичну вірність. За таких обставин, позов в частині стягнення зазначених нарахувань також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 18828,09 грн 30% річних за вказаний період прострочення.

Щодо позову в частині стягнення пені та штрафу суд зазначає.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось, п. 6.1 договору за порушення термінів оплати покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього періоду, за який сплачується пеня, від суми поставленого, але не оплаченого товару за кожний календарний день прострочення платежу, а у разі перевищення затримки оплати більше, ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує постачальникові додатково штраф у розмірі 10% від суми поставленого товар.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене також надає позивачу право на нарахування пені та штрафу за таке прострочення в порядку, визначеному вказаними положеннями чинного законодавства та умовами договору.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, ним на суму боргу 192500,09 грн. здійснено нарахування пені за період прострочення з 22.06.2023 по 18.10.2023 та штрафу.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон складений позивачем розрахунок пені та штрафу суд констатує його арифметичну вірність.

Разом з тим, в позовній заяві позивачем заявлено до стягнення 28089,19 грн. пені, тоді як в наданому позивачем розрахунку розмір пені вказано що до сплати відповідачем належить пеня в сумі 28036,46 грн., що як вже зазначалося, є вірним.

За таких обставин, позов в зазначеній частині вимог підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 28036,46 грн. пені за вказаний період прострочення, та штраф в сумі 19250,00 грн. що становить 10% від суми простроченого платежу.

В іншій частині позову про стягнення пені слід відмовити з огляду на вказані вище обставини.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 3879,21 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" (адреса: 61023, м. Харків, вул. Весніна, буд. 12; код ЄДРПОУ 30990634) на користь Фермерського господарства "Альянс" (адреса: 63450, Харківська обл., Зміївський р.-н, с. Роздольне, вул. Молодіжна, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 31374476):

192500,09 грн. - заборгованості;

18828,09 грн. - 30% річних;

19250 грн. - штрафу;

28036,46 грн. - пені;

3879,21 грн. - судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак