Рішення

від 23.11.2023 по справі 926/1818/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

23 листопада 2023 року Справа № 926/1818/23

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Петровської В.С., розглянувши справу №926/1818/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд.1)

до відповідача Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( АДРЕСА_1 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці (58002, м.Чернівці, вул. Українська 43)

про стягнення коштів в сумі 215844,77 грн

За участю представників:

Від позивача: Овчарук О.О. представник (дов.№04/08-2022/5 від 04.08.2022 року)

Від відповідача: Бойчук Б.А. представник (дов.№168 від 06.01.2023 року)

Від третьої особи: Сідлецький Д.Ю.- нач.юр.відділу (витяг з наказу №37 від 01.06.2022 року)

Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку "EasyCom".

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (правонаступник ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу «остання надія» в розмірі 215844,77 грн, з яких: 149474,82 грн основної заборгованості, 19672,55 грн пені, 5058,41 грн 3% річних, 41638,99 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що у відповідності до Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", ним протягом листопада 2021 року по грудень 2021 року поставлено відповідачу природній газ в об`ємі 6,60890 тис. куб. м. на загальну суму 149474,82 грн, за який останній не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості. За порушення умов договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.01.2022 року по 28.02.2023 року в сумі 19672,55 грн, 3% річних в сумі 5058,41 грн та збитки завдані інфляцією в сумі 41638,99 грн за аналогічний період, які просить стягнути в судовому порядку.

01.05.2023 року позовні матеріали зареєстровані відділом документального забезпечення та аналітичної роботи Господарського суду Чернівецької області за вх.№1818.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №926/1818/23 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 02.05.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено засідання на 18.05.2023 року.

Ухвалами суду від 05.05.2023 року, 09.05.2023 року та 19.05.2023 року судові засідання призначені в режимі відеоконферецзв`язку поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 18.05.2023 року оголошено перерву до 25.05.2023 року.

18.05.2023 року від відповідача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача (вх.№2093), а саме відповідач просить Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки замінити на належного відповідача КЕВ м.Чернівці.

В свою чергу, від позивача 19.05.2023 року надійшло заперечення на клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача (вх.№2111).

24.05.2023 року від відповідача надійшов відзив на позов (вх.2189), в обгрунтування якого останній зазначає, що КЕВ м.Чернівці не був ініціатором в укладенні договору з ТОВ "Нафтогаз Трейдинг", хоча із свого боку вжило всіх заходів щодо його укладення та був заведений на платформу лише 05.12.2021 року. Приміщення для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Чернівецької області передані Чернівецькому ОТЦК та СП на умовах оренди і оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв здійснюється Квартирно-експлуатаційним відділом м.Чернівці. З урахуванням того, що Чернівецька ОТЦК є бюджетною неприбутковою організацією, у неї немає підстав та повноважень на укладення договорів постачання комунальних послуг та їх оплату, а безпосереднє їх виконання покладено на іншу установу КЕВ м.Чернівці. А відтак, вимоги позивача до відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою суду від 25.05.2023 року у клопотанні відповідача про заміну неналежного відповідача (вх.№2093) відмовлено, поновлено строк для прийняття відзиву та відкладено розгляд справи по суті на 13.06.2023 року.

25.05.2023 року представником позивача подано відповідь на відзив (вх.№2220), в обгрунтування якого зазначає, що відповідач мав доступ до усієї необхідної інформації, був повідомлений про найменування постачальника, мав можливість розірвати договір та навіть мав обов`язок припинити використання природного газу за певних умов. Окрім того, відповідно до тверджень позивача, ТОВ "Нафтогаз України" не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника "останньої надії" та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів, такий договір вважається укладеним з дня визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу. Відповідач отримав природний газ та не здійснив жодного погашення його вартості. На думку, позивача, КЕВ м.Чернівці є іншою юридичною особою, має свій код, відносини з ним врегульовані іншим договором, який не є предметом розгляду в даній справі. А відтак, за спожитий газ, продовжує порзивач, має розраховуватись саме відповідач, який не позбавлений можливості розрахуватись за допомогою сторонньої організації.

У судовому засіданні, 13.06.2023 року, за усним клопотанням відповідача, для вирішення мирного врегулювання спору, оголошено перерву до 29.06.2023 року.

29.06.2023 року представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх.№2908) та залученням до участі у справі Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці з метою об`єктивного та повного розгляду справи.

Ухвалою суду 29.06.2023 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.07.2023 року та залучено в якості третьої особи на стороні відповідача КЕВ м.Чернівці.

Ухвалою суду від 17.07.2023 року призначено провести судові засідання по розгляду справи в режимі відеоконференцзв`язку.

Ухвалою суду від 18.07.2023 року відкладено розгляд справи до 09.08.2023 року.

03.08.2023 року представником третьої особи на стороні відповідача КЕВ м.Чернівці подано пояснення (вх.№3397) відповідно до яких, останній зазначає, що між ним та ТОВ "Чернівцігаз Збут" 01.10.2021 року укладено договір №41АВ5877-533-21 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими вартістю 28 грн за 1 куб.м. В подальшому між КЕВ м.Чернівці та ТОВ "Нафтогаз України" велась переписка та узгоджувалися переліки об`єктів споживання природного газу. Проте, КЕВ м.Чернівці у період з листопада по грудень 2021 року не було заведено на платформу з вини позивача, а відтак, позовні вимоги до відповідача є безспідставними.

За клопотанням сторін суд ухвалами неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерву у судових засіданнях для можливості мирного врегулювання спору.

Ухвалою суду від 28.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2023 року.

Для можливості мирного врегулювання спору, за неодноразовим клопотанням сторін, судові засідання були відкладенні, так 06.11.2023 року представником відповідача подано клопотання про повторне відкладення розгляду справи (вх.№4811) та подано копії спільної заяви про затвердження мирової угоди, мирову угоду, як доказ того, що ведуться переговори для її затвердження.

У судовому засіданні, 06.11.2023 року, оголошено перерву до 15.11.2023 року.

У зв`язку із технічною несправністю судові засідання 15.11.2023 року та 22.11.2023 року не відбулися, розгляд справи перенесено на 23.11.2023 року, про що сторін повідомлено належним чином.

З урахуванням того, що станом на 23.11.2023 року сторони не уклали мирову угоду та не підписали спільну заяву суд прийшов висновку про продовження розгляду справи по суті та перейшов до з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

Слід зазначити, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж "розумного строку" цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Представник позивача підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги. В свою чергу, уповноважений представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиві. Третя особа підтримала позицію відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача, відповідача і третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 року №880 позивачу надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначена постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Пунктом 26 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу":

- оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

- споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до положень п.2 гл.5 роздл.4 Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 року по 28.02.2022 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2493 (далі - Кодекс ГТС).

За визначенням, наведеним у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п.5 гл.3 роздл.4 Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу 4 Кодексу газотранспортної системи).

Таким чином, позивач як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до листа оператора ГТС від 08.07.2022 року № ТОВВИХ-22-7197, інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000083АЕU001; інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ; відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000083АЕU001 відповідача було внесено до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

За змістом пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 року № 2496 (далі - Правила) постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується регулятором. Договір постачання природного газу між іншими споживачами та їх постачальниками укладається відповідно до вимог чинного законодавства України.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" (пункт 1.1 Договору).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил, та є однаковими для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання та не потребує двостороннього підписання.

При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи (пункти 1.2, 1.3 договору).

Як вбачається з долученого до матеріалів справи витягу з інформаційної платформи Реєстру споживачів останньої надії, наданого позивачу на його запит Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи", позивач почав постачати відповідачу природний газ з 04.11.2021 року.

Обсяг природного газу використаний споживачем у вказаний період та внесений в алокацію постачальника "остання надія" ТОВ ГК "Нафтогаз України" за період з 04.11.2021 року по 30.11.2021 року в об`ємі 5376,85 м3, в період з 01.12.2021 року по 04.12.2021 року та з 08.12.2021 року по 16.12.2021 року в об`ємі 1232,05 м3.

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Пунктами 3.1, 3.3 договору передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Водночас судом враховано, що з 01.10.2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №809 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року №1102.

Цією ж Постановою КМУ №1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.

З 1 грудня 2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/nеws/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи.

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора TTC та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 4.3. договору, постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГTC.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1. та підпунктом 1 пункту 5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

За умовами пункту 11.1. договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього Договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором.

Позивач в обгрунтування свої позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору він з листопада 2021 року по грудень 2021 року поставив відповідачу природний газ в об`ємі 6,60890 тис.куб.м. на загальну суму 149474,82 грн.

На виконання умов пункту 4.3. договору постачальник направив на адресу відповідача рахунки на оплату природного газу №35892 від 10.12.2021 року в сумі 90331,08 грн та №2557 від 10.01.2022 року на суму 149474,82 грн.

На підтвердження наведених обставин позивач надав суду відповідні списки згрупованих відправлень Укрпошти та фіскальні чеки.

Відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором в частині оплати позивачу за отриманий природній газ відповідно до рахунку на оплату №2557 від 10.01.2022 року, в результаті чого сума заборгованості за листопада 2021 року по грудень 2021 року становить 149474,82 грн, що стало підставою для нарахування відповідачу пені в розмірі 19672,55 грн за період від 01.01.2022 року по 28.02.2023 року, інфляційних втрат в сумі 41638,99 грн та 3% річних в сумі 5058,41 грн за аналогічний період.

Відповідач у своєму відзиві на позов заперечує проти вимог позивача посилаючись на те, що оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв здійснюється Квартирно-експлуатаційним відділом м.Чернівці, у відповідача немає підстав та повноважень на укладення договорів постачання комунальних послуг та їх оплату, такі обов`язки покладено на КЕВ м.Чернівці.

При цьому, факт отримання природного газу відповідачем не заперечується, а лише заперечується проведення оплати за спожитий газ.

КЕВ м.Чернівці в своїх запереченнях зазначив, що він здійснював всі можливі дії для того, щоб споживання газу відповідачем відбувалося у відповідності до вимог закону, надав перелік військових частин по яких здійснюється постачання природного газу, але позивач несвоєчасно завів всі точки обліку, внаслідок чого КЕВ м.Чернівці заведено на платформу лише 05.12.2021 року, що призвело до такої ситуації. Отже, продовжує КЕВ м.Чернівці позивачем не доведено вини з боку відповідача.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором.

Укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі ГК України), статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що за правовою природною типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії", а також є договором приєднання, відтак до нього застосовуються положення статей 633 та 634 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

В силу ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 2 ст.265 ГК України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Тобто, виходячи з ч.2 ст.265 ГК України та предмету договору, укладеного між позивачем та відповідачем, а також враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними договором, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Отже, всі відносини між споживачем та постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2501.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов`язанням, за ст.509 ЦК України, є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 222 ГК України визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Договір, згідно ст.629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач факт отримання газу не спростовує, доказів сплати не надає, ціна газу була йому доведена, згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС в заявлений період позивач, як постачальник "останньої надії", здійснював постачання природного газу саме відповідачу.

Враховуючи те, що позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а відповідач за отриманий природній газ не розрахувався, суд приходить висновку, що вимога про стягнення заборгованості за поставлений природній газ за листопад 2021 року по грудень 2021 року в сумі 149474,82 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, слід зазначити, що відповідач мав доступ до усієї необхідної інформації, був повідомлений про найменування постачальника, мав можливість розірвати договір та навіть мав обов`язок припинити використання природного газу за певних умов. Окрім того, відповідно до тверджень позивача, ТОВ "Нафтогаз України" не має права самостійно включати споживачів до реєстру постачальника "останньої надії" та укладати з ними договори з власної ініціативи чи з ініціативи споживачів. Договір постачання між постачальником "остання надія" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника "остання надія" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Отже, твердження відповідача спростовуються вище викладеним.

У відповідності до ч.1 ст.96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань с підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст.230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт Типового договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені за період з 01.01.2022 року по 28.02.2023 року, судом було встановлено, що такий розрахунок у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам договору, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 19672,55 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 41638,99 грн за період з 01.01.2022 року по 28.02.2023 року та 3% річних в сумі 5058,41 грн за аналогічний період, суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства, є арифметично вірним у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код 40121452) до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (58000, м.Чернівці, вул.Кобилянської, 32, код 08118534), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці (58002, м.Чернівці, вул. Українська 43, код 08179180) про стягнення коштів в розмірі 215844,77 грн, з яких сума основного боргу - 149474,82 грн, пеня - 19672,55 грн, 3% річних - 5058,41 грн, інфляційні втрати - 41638,99 грн - задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (58000, м.Чернівці, вул.Кобилянської, 32, код 08118534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код 40121452) заборгованості в сумі 215844,77 грн: з яких сума основного боргу складає 149474,82 грн, пеня - 19672,55 грн, 3% річних в сумі 5058,41 грн, інфляційних втрат в сумі 41638,99 грн та 3237,67 грн судового збору.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2023 року.

Суддя С.М. Гушилик