Ухвала

від 27.11.2023 по справі 910/9096/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9096/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Приказчикової Оксани Володимирівни

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023

(головуючий - Майданевич А.Г., судді Коротун О.М., Сулім В.В.)

у справі №910/9096/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові Олії Груп"

до Фізичної особи - підприємця Приказчикової Оксани Володимирівни

про стягнення 269 745,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Олії Груп" (далі - ТОВ "Нові Олії Груп") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Приказчикової Оксани Володимирівни (далі - ФОП Приказчикової О.В.) про стягнення заборгованості в розмірі 278 841,41 грн, з яких: 228 600,00 грн - основний борг, 43 631,29 грн - інфляційні втрати, 6 610,12 грн - штраф, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за договором про надання бухгалтерських послуг від 14.03.2019 № 14/03.

У 2023 році ТОВ "Нові Олії Груп" подало заяву про зміну предмета позову в якій позивач просить суд стягнути з ФОП Приказчикової О.В. 269 745,76 грн, з яких: 228 600,00 грн - основний борг, 41 145,76 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/9096/22 позов задоволено частково, стягнуто з ФОП Приказчикової О.В. на користь ТОВ "Нові Олії Груп" 228 600,00 грн та 3 429,00 грн судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №910/9096/22 рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/9096/22 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено повністю, стягнуто з ТОВ "Нові Олії Груп" на користь ФОП Приказчикової О.В. 6 274, 00 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №910/9096/22 заяву представника ФОП Приказчикової О.В. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Нові Олії Груп" на користь ФОП Приказчикової О.В. 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

13.11.2023 ФОП Приказчикова О.В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №910/9096/22.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ФОП Приказчикової О.В., Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове судове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Отже додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акту та є його невід`ємною складовою.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №910/9096/22 є стягнення 269 745,76 грн, тобто ціна позову є меншою за п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2023 рік - 1 342 000,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку оскаржуваного судового рішення, що передбачена пп.пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики при вирішенні питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, оскільки на даний час існує різний підхід судів нижчих інстанцій щодо віднесення/невіднесення відповідних послуг до видів правничої допомоги. Окрім того вказує, що скаржник поніс витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з поданням до неї безпідставного позову, що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 910/9096/22, якою апеляційну скаргу відповідача було задоволено повністю, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «НОВІ ОЛІЇ ГРУП» до відповідача про стягнення 269 745,76 грн. Тобто, саме у зв`язку з безпідставністю позову, відповідач понесла тягар з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 46 320,00 грн. При цьому очевидно, що, враховуючи процесуально передбачену можливість компенсації судових витрат, до яких відносяться й витрати на професійну правничу допомогу, для відповідача має виняткове значення вирішення питання щодо відшкодування понесених нею витрат у розмірі 46 320,00 грн через подання до неї безпідставного позову.

Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Окрім того, посилання скаржника на те, що справа №910/9096/22 має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовим рішенням суду попередньої інстанції і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.

Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №910/9096/22 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу ФОП Приказчикової О.В. подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Приказчикової О.В. на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №910/9096/22 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Приказчикової Оксани Володимирівни на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №910/9096/22.

2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.Р. Кібенко