Рішення

від 28.11.2023 по справі 420/23134/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23134/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 05 вересня 2023 року надійшов адміністративний ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивачка просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області № Ф-10802-54-У від 17.11.2020 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відомості щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37 788,74 грн.

Позиція позивачки обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона з 2017 року не займається підприємницькою діяльністю та не отримувала інших доходів ніж від трудової діяльності як найманий працівник.

Також, позивачка вказує на те, що аналіз Закону №2464-VI дає підстави дійти висновку про те, що перебування у трудових відносинах та отримання застрахованою особою заробітної плати, на яку нараховується та з якої сплачується єдиний внесок, виключає обов`язок сплати нею як особою, що зареєстрована як фізична особа - підприємець, єдиного внеску, якщо при цьому підприємницьку діяльність вона фактично не здійснює та доходів від неї не отримує.

Таким чином, на переконання позивачки, в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї у період, за який винесена спірна вимога, нараховував та сплачував роботодавець як страхувальник в розмірі не менше мінімального внеску, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як особою, що зареєстрована як фізична особа-підприємець.

При цьому, позивачка наголошує, що підприємницьку діяльність позивачка фактично не здійснювала.

Таким чином, позивачка не погоджується з нарахуванням їй боргу з єдиного соціального внеску, викладеного у вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10802-54-У від 17.11.2020 року, складеної ГУ ДПС України в Одеській області, та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 08 вересня 2023 року позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

Заявою від 12 вересня 2023 року (вхід. № ЕП/36110/23) позивач усунула недоліки позовної заяви у строк встановлений судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

16 жовтня 2023 року від позивача до суду надійшла заява про долучення доказів по справі (вхід. № ЕС/12154/23).

Відповідач відзив на позов не подав.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 28 листопада 2023 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивачки та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

17.11.2020 року Головним управлінням ДПС Одеські області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10802-54-У в якій ОСОБА_1 викладено вимогу сплатити заборгованість (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 35 588,74 грн., згідно п. 5 дана вимога набрала законної сили 13.07.2022 року.

Як зазначила позивач, вказану вимогу ОСОБА_1 отримала 15.08.2023 року від Доброславського ВДВС разом з матеріалами виконавчого провадження у вигляді відповіді на адвокатський запит, про наявність виконавчого провадження дізналась випадково, коли її банківські рахунки заарештували в рамках даного виконаного провадження.

15.11.2022 року Головним управління ДПС в Одеській області подано до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про відкриття виконавчого провадження № 11017/5/15-32-13-03-75 від 29.08.2022 року, в якій викладено прохання прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження про стягнення недоїмки зі сплати ЄСВ у сумі 35 588,74 грн. з ОСОБА_1 та підставою для відкриття виконавчого провадження зазначено вимогу про сплату боргу № Ф-10802-54-У від 17.11.2020 року.

02.12.2022 року державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Івановою С.І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70356609, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимога № Ф-10802-54-У від 17.11.2020 року, виданої Головним управлінням в Одеській області

про стягнення заборгованості у розмірі 35 588,74 грн. (на сьогодні дана постанова оскаржена відповідачем до Одеського окружного адміністративного суду).

02.08.2023 року державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято постанову про арешт всіх коштів боржника в рамках ВП №70356609 та фактично, як зазначила позивачка, у зв`язку з арештом їй стало відомо про наявність оскаржуваного документу.

Так, ОСОБА_1 згідно з інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань була зареєстрована як фізична особа-підприємець до 21.08.2023 року

Згідно інформації, наданої відповідачем на адвокатський запит, за даними інтегрованої картки платника податків (внесків) за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 проведено наступні нарахування по єдиному внеску:

станом на за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (704,00 грн. х 12 місяців) за 2017 рік;

станом на 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 місяці) за І квартал 2018 року;

станом на 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 місяці) за II квартал 2018 року;

станом на 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 місяці) за ІІІ квартал 2018 року;

станом на 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 місяці) за IV квартал 2018 року;

всього за 2018 рік - 9828,72 грн.;

станом на 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 місяці) за І квартал 2019 року;

станом на 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 місяці) за II квартал 2019 року;

станом на 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 місяці) за III квартал 2019 року;

станом на 20.01.2020 року в сумі 2754,18 грн. (918,06 грн. х 3 місяці) за IV квартал 2019 року,

всього за 2019 рік -11016,72 грн.;

станом на 21.04.2020 року в сумі 2078,12 грн. (1039,06 грн. х 2 місяці);

станом на 20.07.2020 року в сумі 1039,06 грн.;

станом на 19.10.2020 року в сумі 3178,12 грн. (1039,06 грн. х 3 місяці);

станом на 19.01.2021 року в сумі 2200,00 грн. (1100,00 грн. х 2 місяці); всього за 2020 рік - 8495,30 грн.

Всього нараховано за період з 2017 року по 2020 рік 37788,74 грн.

ГУ ДПС в Одеській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу, відповідно до статті 25 Закону №2464-VI сформовано 17.11.2020 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10802-54-У в якій ОСОБА_1 викладено вимогу сплатити заборгованість (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 35 588,74 грн., згідно п. 5 дана вимога набрала законної сили 13.07.2022 року.

Так, представник позивача отримала в органах державної виконавчої служби вказану вимогу, яка направлена податковим органом як виконавчий документ для примусового виконання, вважаючи її суму узгодженою, тому вимога, яка буде долучена до позовної заяви містить відмітку про її узгодження (проставлена буква «У» в номері вимоги), а саме № Ф-10802-54-У.

Позивачка, не погоджуючись з оскаржуваною вимогою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду

Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 Податкового Кодексу України, працівник фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового Кодексу України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу самозайнятої особи Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, діяльності, спрямованої на отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці або як самозайняті особи, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 адміністративне провадження №К/9901/28514/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці або самозайняті особи (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця або самозайнятої особи; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу правового висновку Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 судом встановлено, що фізична особа-підприємець або самозайнята особа звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, якщо нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС було нараховано позивачці як фізичній особі-підприємцю єдиний внесок за період з 2017 по 2020 роки на

загальну суму 37788,74 грн.

Так, відповідно до відповіді на адвокатський запит ГУ ДПС в Одеській області від 18.08.2023 року та відповіді ГУ ПФУ в Одеській області від 24.08.2023 року, вбачається що у 2017-2023 роках, тобто у період, за який позивачу нараховувався ЄСВ, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КП «ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ»

Код ЄДРПОУ 02223810 і роботодавцем сплачувався єдиний внесок за неї, як працівника.

Таким чином, достеменно встановлено, що в період нарахування податковим органом позивачці ЄСВ відповідно до оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) в сумі 35 588,74 грн., позивачка перебувала у трудових відносинах і її роботодавець, нараховуючи позивачці заробітну плату, сплачував за неї ЄСВ, розмір якого періодично навіть перевищував мінімальний страховий внесок, що підтверджується вищевказаними документами.

Водночас, не існує у відповідача доказів щодо безпосереднього здійснення позивачкою підприємницької діяльності у 2017 - 2020 роках, отримання інших доходів, ніж від трудової діяльності як найманим працівником.

Отже, в розумінні Закону №2464-VI позивачка є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, регулярно нараховував та сплачував роботодавець у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску

позивачем як фізичною особою-підприємцем.

Доказів отримання позивачкою у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності судом не встановлено. ГУ ДПС у відзиві про наявність таких доходів не зазначало, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини відсутності у позивачки доходу від підприємницької діяльності, не підлягають доказуванню.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивачка є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.

У постанові від 01 липня 2020 року по справі №260/81/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд (п.79 постанови ВП Верховного Суду).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску, серед іншого, є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Таким чином, враховуючи те, що позивачка не зареєстрована, як фізична особа-підприємець, суд вважає, що у неї відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску.

У постанові від 01 липня 2020 року по справі №260/81/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок .

Таким чином, враховуючи встановлені судом фактичні обставини даної справи, а також правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року по справі №260/81/19, суд доходить висновку, що у позивачки відсутній обов`язок для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичної особи підприємця, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-35958-51-У від 18.02.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу № Ф-10802-54-У від 17.11.2020 року, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12.01.2021 року № 5 (далі - Порядок №5).

До цього Порядку діяв Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422, що визначав організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 1 Розділу II Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегрована картка платника (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. .

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку, яка передбачена умовами адміністрування відповідного платежу, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).

Відображення в інформаційній системі показників за результатами адміністративного та/або судового оскарження рішень податкових органів визначені Розділом VII Порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 цього Розділу у разі судового провадження - керівник підрозділу судового оскарження (або особа, яка виконує його обов`язки) після отримання ухвали про відкриття провадження у справі за позовом платника чи після отримання матеріалів від відповідного структурного підрозділу податкового органу для підготовки позовної заяви призначає відповідальним за супровід цієї судової справи у суді працівника підрозділу судового оскарження (далі - юрист). .

Юрист не пізніше наступного робочого дня, що настає за днем отримання первинних документів, а для документів, що готуються територіальним органом ДПС,- наступного робочого дня після направлення позову до суду підрозділом судового оскарження, здійснює їх реєстрацію в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та вносить первинні показники документів, визначені у підрозділі 2 розділу VII цього Порядку. .

Сума позову, яка відображена у рішенні суду про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, та відповідає сумі податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

Інформація, яка відображена у рішенні суду про оскарження частини суми податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату недоїмки, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 року (справа №825/999/17) та від 26.02.2019 року (справа №805/4374/15-а), 30.11.2021 року (справа № 300/3157/20).

Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлення протиправності винесення вимоги про сплату боргу з ЄСВ є підставою для зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 відомостей щодо недоїмки зі сплати ЄСВ та є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивачки в сумі 1073 грн. 60 коп., що сплачені згідно квитанції № 6960-7077-7947-8011 від 11.09.2023 року підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області № Ф-10802-54-У від 17.11.2020 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35 558 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 74 копійки.

Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки ОСОБА_1 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відомості щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37 788,74 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5 ,м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166).

Суддя С.О. Cтефанов