Рішення

від 29.11.2023 по справі 620/8275/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 року Чернігів Справа № 620/8275/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваген-Ойл» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі також позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваген-Ойл» (далі також ТОВ «Ваген-Ойл», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій 31850,61 грн та пені в розмірі 1528,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, тим самим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення її копії для подання відзиву разом з доказами.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, та зазначив, що ним виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році. Відповідач зазначив, що фактична чисельність працівників - 9 осіб, фактично працювало 7 осіб та дві особи за сумісництвом. Відповідач у січні 2022 звернувся до Центру зайнятості для заповнення тимчасової вакансії працівників особами-інвалідами (форма №3-ПН). Натомість, не отримавши пропозицію від Центру зайнятості самостійно влаштував у вересні 2022 інваліда ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним наказом.

Отже у відповідача відсутні порушення, визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Позивачем надіслано відповідь на відзив у якій зазначив, що відповідно до положення пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 (далі також Інструкція №268) та листів Мінсоцполітики від 26.03.2007 № 1/6-172, від 27.01.2009 № 1/6-30/06 норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю вважатимуться виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року з частиною 2 п.3.2 Інструкції № 286. Натомість, відповідач прийнявши на роботу ОСОБА_1 у вересні 2022 фактично не виконав норматив робочих місць для осіб з інвалідністю.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ТОВ «Ваген-Ойл» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, сформованого в автоматизованому режимі відносно відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 8 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 одиниця. Середня річна заробітна плата штатного працівника становить 63701,23 грн; сума адміністративно-господарського штрафу 31850,61 грн та пені в розмірі 1528,80 грн (а.с. 4-6).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами встановлює Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон).

Статтею 17 Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць.

Частиною першою статті 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Так, згідно проведеного позивачем розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа (а.с. 4).

Відповідач на спростування позиції позивача надав звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік форми № 3-ПН , структуру та штатну чисельність ТОВ «Ваген-Ойл» у 2022 році, наказ №1-к/ТР від 05.09.2022 про прийняття ОСОБА_1 з 06.09.2022 на посаду комірника.

Крім того, інвалідність працівника ОСОБА_1 відповідачем не заперечується. Оспорюється лише факт того, що працівник з інвалідністю працював у 2022 році на підприємстві відповідача не менше ніж 6 місяців.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», зокрема, створено робоче місце для особи з інвалідністю та працевлаштована така особа, тобто вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення.

Докази, які б спростували позицію відповідача, Фондом суду не надано.

Посилання відповідача на те, що положеннями пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 та листами Мінсоцполітики від 26.03.2007 № 1/6-172, від 27.01.2009 № 1/6-30/06, встановлено, що норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю вважатимуться виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року з частиною 2 п.3.2 Інструкції № 286, суд відхиляє з огляду на те, що норми статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», який має вищу юридичну силу по відношенню до Інструкції № 286, як підзаконного акту, встановлюють норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, що у спірних правовідносинах доведено відповідачем.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини першої статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні по створенню кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд доходить до переконання, що відповідачем вжито усі належні заходи для недопущення вчинення ним господарського правопорушення.

Отже, в контексті даної спірної ситуації не вбачається вини відповідача у не працевлаштуванні осіб з інвалідністю, як наслідок, в його діях відсутній склад правопорушення, пов`язаного із невиконанням нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Враховуючи вище викладене, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875-XII, у сумі 31850,61 грн відносно відповідача відсутні. Як наслідок відсутні також підстави і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1528,80 грн.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваген-Ойл» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. В.Радченка, 14,м.Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 14220194).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваген-Ойл" (вул. Кільцева, буд.3Б, м.Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 39631131).

Повний текст рішення виготовлено 29 листопада 2023 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА