Постанова

від 22.11.2023 по справі 160/20805/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 160/20805/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 р. (суддя: Царікова О.В) в адміністративній справі №160/20805/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 27 червня 2018 р. по 25 грудня 2022 р. включно; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення виходячи з грошового забезпечення за останні 2 календарні місяці роботи, що передують виключенню зі списків особового складу за період з 27 червня 2018 р. по 25 грудня 2022 р. включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . 26 червня 2018 р. його було виключено зі списків особового складу частини, проте не було виплачено індексацію грошового забезпечення. На виконання рішення суду у справі №200/4095/22 відповідачем 26 грудня 2022 р. виплачено йому індексацію грошового забезпечення в сумі 98 421,15 грн. Оскільки виплата індексації у день його звільнення не була проведена, то відповідно до ст. 117 КЗпП України, він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 27 червня 2018 р. по 25 грудня 2022 р. включно, стягнув з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення виходячи з грошового забезпечення за останні 2 календарні місяці роботи, що передують виключенню зі списків особового складу у розмірі 98 417,26 грн. за період з 27 червня 2018 р. по 25 грудня 2022 р. включно. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем. Посилаючись на порушення норм матеріального права, скаржник просить скасувати

оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Скаржник вказує, що положення трудового законодавства, у тому числі статей 116-117 КзПП України, не розповсюджуються на правовідносини, які виникли з приводу проходження та звільнення з військової служби.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 - 26 червня 2018 р. На виконання рішення суду у справі №200/4095/22 Військовою частиною НОМЕР_1 - 26 грудня 2022 р. виплачено на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 98 421,15 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 27 червня 2018 р. по 25 грудня 2022 р. включно, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

При прийнятті оскарженого рішення суд першої інстанції виходив з встановленої обставини протиправної бездіяльності, допущеної відповідачем, в частині невиплати позивачу усіх належних сум грошового забезпечення - 26 червня 2018 р., тому стягнув на його користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 червня 2018 р. по 25 грудня 2022 р. включно в розмірі 98 417,26 грн.

Скаржник наполягає на тому, що нормами трудового законодавства не регулюються правовідносини з приводу проходження та звільнення з військової служби.

Колегія суддів звертає увагу, що Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 р. №8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), у якому визначені основні трудові права працівників.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2021 р. у справі №580/278/19 (К/9901/8019/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (п.70).

Колегія суддів вважає, що для визначення розміру суми, яка підлягає відшкодуванню за цим позовом підлягають врахуванню наступні обставини: 1) позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 - 26 червня 2018 р., натомість до суду з позовом про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення він звернувся лише у серпні 2022 р.; 2) станом на день звільнення спір з приводу належних йому сум був відсутній; 3) виплата заборгованості здійснена відповідачем - 26 грудня 2022 р. тобто через 40 днів після набрання судовим рішенням у справі №200/4095/22 (15 листопада 2022 р.) законної сили.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період після набрання законної сили судовим рішенням у справі №200/4095/22 (15 листопада 2022 р.) до фактичного погашення відповідачем заборгованості (26 грудня 2022 р.).

Відповідно до наявної в матеріалах довідки Військової частини НОМЕР_1 №1428 від 21 грудня 2021 р. (а.с.22,23), розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці служби, що передували місяцю виключення його зі списків особового складу частини становив 25 200,00 грн. (квітень 2018 р. - 12 600,00 грн., травень 2018 р. - 12 600,00 грн). Кількість календарних днів у квітні-травні 2018 р. - 61 день. Відтак, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці складає - 413,11 грн. (25 200,00 грн/61 день).

Зважаючи на кількість днів прострочення виплати (40 календарний днів), загальна сума відшкодування складає 16 524,40 грн. (413,11 грн. х 40 днів).

Визначений розмір відшкодування відповідає критеріям обґрунтованості, розумності та справедливості.

Зазначенні обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 р. в адміністративній справі №160/20805/22 - скасувати та ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 листопада 2022 р. по 26 грудня 2022 р. в загальному розмірі 16 524 (шістнадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 40 копійок.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 листопада 2023 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяТ.С. Прокопчук

суддяО.О. Круговий