Постанова

від 09.11.2023 по справі 809/252/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 809/252/16 пров. № А/857/11444/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Григоруком О.Б., час ухвалення рішення 13 год 18 хв у м. Івано-Франківську) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мілвуд до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Мілвуд (далі - ТзОВ Мілвуд, Товариство, позивач) звернулося в суд з позовом до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, в якому просило стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 525400,46 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 позовні вимоги були задоволені.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Долинську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС в Івано-Франківській області нарахувати пеню на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 334651,90 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Закрито провадження у справі в частині стягнення пені за листопад 2014 року у сумі 2461,32 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2023 по справі №809/252/16 постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

07.04.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про зміну (збільшення) позовних вимог згідно якої позивач просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області заборгованість бюджету із відшкодування пені в розмірі 617949,31 грн.

При новому розгляді рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.

29.05.2023 адвокат Тепак Л.П. звернулася в суд із заявою, в якій просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь ТзОВ Мілвуд витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн, понесені у зв`язку з розглядом справи №809/252/16, оскільки при прийнятті рішення судом не вирішено питання їх стягнення на користь позивача.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 заяву позивача було задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь ТзОВ Мілвуд витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКС України в Івано-Франківській області на користь ТзОВ Мілвуд витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ТзОВ Мілвуд сплачений відповідно до платіжної інструкції №4581 від 07.04.2023 судовий збір в розмірі 694,12 грн та за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДКС України в Івано-Франківській області сплачений відповідно до платіжної інструкції від 07.04.2023 №4581 судовий збірв розмірі 694,12 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення без змін, виходячи з наступного.

Ухвалюючи додаткове рішення та задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути розмір понесених позивачем витрат в сумі 16000,00 грн, який підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні КАС України. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів наголошує на тому, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним нормам КАС Україникритеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Так, у заяві представник позивача просить стягнути на його користь понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу, вартість яких складає 16000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду договір про надання юридичних послуг та правничої допомоги №010МТА/ІФ-23 від 22.03.2023, замовлення №1 від 22.03.2023, акт про надання юридичних послуг та правничої допомоги №010МТА/ІФ-23 від 22.05.2023, рахунок-фактуру №010МТА/ІФ-23 від 22.03.2023, платіжну інструкцію №1837 від 23.03.2023 на суму 8000,00 грн, рахунок-фактуру №010МТА/ІФ-23 від 22.03.2023, платіжну інструкцію №2059 від 22.05.2023 на суму 8000,00 грн.

Адвокатське об`єднання МТА Партнери в особіТепак Л.П. надало позивачу послуги відповідно до вказаних договору про надання правової допомоги вартістю 16000,00 грн, а саме : ознайомлення з матеріалами справи, підготовка відповіді на відзив, заяви про збільшення позовних вимог та додаткових письмових пояснень - 4 год; підготовка до участі та участь у судових засіданнях - 4 год.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.5ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 по справі №280/1765/19.

Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є іншими сторонами у справі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є цілком обґрунтованими та співмірними із складністю справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача понесених ним витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване додаткове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року по справі №809/252/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук У зв`язку із перебуванням судді Носа С.П. з 20.11.2023 по 24.11.2023 включно у відпустці та судді Шевчук С.М. з 27.11.2023 по 28.11.2023 включно у відпустці, повний текст постанови складений та підписаний повним складом суду 29.11.2023.