Ухвала

від 29.11.2023 по справі 160/6107/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2023 року

Київ

справа №160/6107/19

адміністративне провадження №К/990/39219/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі №160/6107/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Славгородський арматурний завод» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2023 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 17.11.2023.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 26.07.2023, повний його текст складено того ж дня, відповідно, останнім днем його оскарження було 25.08.2023, проте, касаційну скаргу направлено до суду лише 17.11.2023, тобто з пропуском строку, встановленого для цього.

ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що вперше касаційну скаргу було подано в межах строку, передбаченого КАС України, а повторне звернення відбулося в межах тридцяти днів. Отже повторна касаційна скарга у цій справі подана в межах процесуального строку, оскільки з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення не сплинув один рік.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.

Судом встановлено, що вперше касаційна скарга направлена до суду поштою 25.08.2023, проте, Верховний Суд ухвалою від 31.08.2023 її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі. Суд зазначив, що у касаційній скарзі безвідносно до висновків судів, які стали підставою для часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, було процитовано норми КАС України, при цьому скарга не містила жодних доводів щодо помилковості висновку судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення заяви позивача про стягнення з бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь позивача судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 26165,15 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 34886,86грн, враховуючи ту обставину, що справа № 160/6107/19 у відповідній частині була скерована постановою Верховного Суду від 20.01.2022 на новий розгляд до суду першої інстанції та, відповідно, питання судових витрат в суді касаційної інстанції не вирішувалось. Також, суд зазначив, що доводи скаржника щодо подвійного стягнення спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, оскільки у задоволенні заяви позивача про стягнення на його користь з бюджетних асигнувань ГУ ДПС судового збору у сумі 17443,89 грн за подання позовної заяви було відмовлено. Тобто, такі доводи приведені безвідносно до висновків суду. Електронний примірник цієї ухвали ГУ ДПС отримало через підсистему «Електронний суд» 01.09.2023 о 13:26.

Вдруге касаційну скаргу ГУ ДПС направило до суду поштою 02.10.2023, тобто через місяць з дня отримання ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги. Верховний Суд ухвалою від 18.10.2023 її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Суд зазначив, що у касаційній скарзі не зазначено жодної постанови Верховного Суду як приклад іншого правозастосування норм права у подібних правовідносинах та не наведено жодного правового обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 120 і частини третьої статті 143 КАС України, натомість лише процитовано норми цього Кодексу. Електронний примірник цієї ухвали ГУ ДПС отримало через підсистему «Електронний суд» 18.10.2023 о 20:32.

Втретє касаційну скаргу ГУ ДПС направило поштою 17.11.2023, тобто майже через місяць з дня отримання ухвали про повернення вдруге поданої касаційної скарги. Водночас зміст втретє поданої касаційної скарги є майже ідентичним її попередній редакції.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження ГУ ДПС не обґрунтовує необхідність таких проміжків часу для приведення касаційної скарги відповідно до вимог КАС України.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Тобто, внаслідок недотримання саме скаржником вимог процесуального закону, касаційна скарга була повернута, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Щодо доводів скаржника про те, що КАС України передбачає право скаржника звернутися зі скаргою протягом одного року, є безпідставними та свідчать про самостійне (довільне) тлумачення ним норм процесуального права, якими визначено присічний строк на касаційне оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення ГУ ДПС необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Посилання скаржника, що повторне звернення відбулося в межах тридцяти днів колегія суддів вважає недоречними, адже КАС України не встановлює такого строку.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового

2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі, поданій втретє міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі 640/6209/19 щодо застосування частини третьої статті 143 КАС України з урахуванням статті 120 цього Кодексу.

Водночас зі змісту касаційної скарги вбачається, що за змістом доводів ГУ ДПС останній вважає порушеним судами попередніх інстанцій порядок розподілу витрат, який сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Однак, суди попередніх інстанцій вирішували питання розподілу іншого виду судових витрат - судового збору, сплаченого за подання апеляційної і касаційних скарг, відповідні квитанції про сплату яких містилися в матеріалах справи до ухвалення судового рішення від 12.07.2022.

Зазначене свідчить, що обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень наводиться безвідносно до висновків судів і дійсних обставин у справі.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі № 160/6107/19 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- вказати інші (поважні) причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко