Постанова

від 29.11.2023 по справі п/811/1678/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № П/811/1678/17

касаційне провадження № К/9901/36075/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 (суддя - Сагун А.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 (головуючий суддя - Щербак А.А., судді - Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі за позовом Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2017 №0000811304.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платником самостійно визначені податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, які є узгодженими, але своєчасно не сплачені і сплачуються Підприємством відповідно до рішення суду, яким стягнуто такий борг та у подальшому розстрочено за ухвалою суду, відтак нарахування податкових зобов`язань, які вже стягнуто за рішенням суду, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 08.11.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 12.09.2017 №0000811304.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключає можливість повторного стягнення податкового боргу, який визнаний сторонами, погашається відповідно до рішення про розстрочення виконання постанови суду, а тому у відповідача не було правових підстав для повторного нарахування та стягнення заборгованості з позивача у розмірі 141787,48 грн.

Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що платником своєчасно не сплачено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 29.11.2023.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до наступних висновків.

Суди попередніх інстанцій установили, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення, нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 25.05.2017 №7/11-28-13-04/00951862 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки контролюючий орган зазначає про порушення позивачем вимог підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме: платником несвоєчасного перераховано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб після виплати працівникам Підприємства доходу у вигляді заробітної плати. Станом на 31.12.2016 сума нарахованого, але не сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб склала 631770,90 грн.

Також, у висновках акта перевірки контролюючий орган зазначає про порушення платником вимог:

підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, в наслідок чого нараховано пеню в сумі 97730,29 грн;

пункту 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого платником занижено єдиний внесок у вересні 2013 року на загальну суму 320096,74 грн, у 2015 році на суму 5008,59 грн, в тому числі: за січень - 4351,66 грн, лютий - 480,49 грн, березень - 23,38 грн, квітень - 153,06 грн, в наслідок чого нарахована штрафна санкція в сумі 37162,19 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2017 №0000311304, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 254606,45 грн, а також пеня у розмірі 1976,22 грн з податку на доходи фізичних осіб.

За наслідками адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішенням ДФС України від 17.08.2017 №18179/6/99-99-11-02-01-15 прийняте контролюючим органом рішення залишено без змін.

Також, у вказаному рішенні ДФС України збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в частині сплати основного платежу на суму 141787,48 грн.

На підставі рішення ДФС України контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2017 №0000811304, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 141787,48 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За правилами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені податковим законодавством строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Не сплачене у встановлений законом строк грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

За вимогами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня, при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, передумовою нарахування пені з підстав, визначених пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Відповідно до пункту 20.1.34 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Зі змісту статті 32 ПК України вбачається, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Як установлено судами попередніх інстанцій, предметом розгляду у даній справі є не податкове повідомлення-рішення від 20.06.2017 №0000311304, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 254606,45 грн, пеня у розмірі 1976,22 грн з податку на доходи фізичних осіб, прийняте на підставі висновків акту перевірки за наслідками проведеної перевірки, а податкове повідомлення-рішення від 12.09.2017 №0000811304, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 141787,48 грн на підставі рішення ДФС України, прийнятого за наслідками розгляду скарги платника.

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно акту перевірки, станом на 31.12.2016 заборгованість позивача по податку на доходи фізичних осіб складає 631770,90 грн, в тому числі нараховано пеню у розмірі 97730,29 грн. Зазначена заборгованість обрахована за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

Згідно наданого розрахунку штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб позивача, заборгованість позивача у розмірі 141787,48 грн виникла до перевірки відповідача, не заперечувалась сторонами, а також позивач її частково погашає, сплачуючи розстрочений борг.

Так, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 у справі №П/811/2416/14 за позовом Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області до Підприємства про стягнення податкового боргу з податку доходів фізичних осіб, розстрочено виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.07.2014 у справі №П/811/2416/14 про стягнення податкового боргу в сумі 4230431,41 грн строком на 36 місяців (три роки) починаючи з 01.01.2015, шляхом сплати щомісячно до 01 числа кожного місяця податкового боргу рівними частками у розмірі 11761,98 грн у період з січня 2015 року по грудень 2017 року.

Ураховуючи встановлені судами обставини у даній справі, зокрема, що контролюючим органом оскаржуваним податковим повідомленням рішенням позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 141787,48 грн, яку вже стягнуто з платника за судовим рішенням і яку розстрочено за ухвалою суду, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченнях, апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, розглянуто заяву у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова