Ухвала

від 28.11.2023 по справі 140/2889/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 140/2889/21

адміністративне провадження № К/990/39880/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №140/2889/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.10.2020 №0000840902, №0000850902, №0000860902.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021, у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 29.12.2021 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 скасовано, а справу №140/2889/21 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Постановою Верховного Суду від 08.12.2022 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суд від 07.09.2022 скасовано, а справу №140/2889/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2023, у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №140/2889/21 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення з підстав того, що у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 не було вирішено питання про судові витрати. Позивач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір за подання позовної заяви, апеляційних скарг та касаційної скарги у цій справі.

Восьмий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою 30.10.2023 заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №140/2889/21 задовольнив. Вирішив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви, апеляційних скарг та касаційної скарги у справі №140/2889/21 у загальному розмірі 68100,00грн.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 27.11.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №140/2889/21 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження додаткової постанови апеляційного суду в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 цього ж Кодексу дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов`язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов`язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.

Однак, доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Тобто, доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.

Поряд з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Отже, додаткова постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №140/2889/21 є невід`ємною складовою постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справі №140/2889/21.

Як убачається зі змісту додаткової постанови у цій справі, суд апеляційної інстанції задовольняючи заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, виходив з обґрунтованості заявленої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимоги про стягнення з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь позивача судового збору, який було сплачено ним за подання позовної заяви, апеляційних скарг та касаційної скарги в загальному розмірі 68100,00грн. Суд вказав, що оскільки апеляційну скаргу позивача задоволено повністю, а питання про судові витрати у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 не вирішено, то відповідно до вимог статті 139 КАС України є наявні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній, як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Натомість, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі цього пункту скаржник не наводить.

Відсутність правової позиції Верховного Суду щодо застосування норми права скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції положень статей 139, 242 КАС України щодо стягнення судових витрат.

У той же час, касаційна скарга контролюючого органу не міститься жодних доводів (з належним їх обґрунтуванням) про допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та/або процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного, як на думку скаржника, судового рішення.

У касаційній скарзі безвідносно до висновків суду, які стали підставою для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, процитовано норми КАС України, при цьому касаційна скарга не містить жодних доводів щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції, які стали підставою для задоволення заяви позивача про стягнення з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судового збору за подання позовної заяви, апеляційних скарг та касаційної скарги у загальному розмірі 68100,00грн.

Загалом мотиви касаційної скарги зводяться до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює порядок та підстави стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу, що суперечить змісту спірного рішення, свідчить про неузгодженість підстави на якій скаржник подає касаційну скаргу та виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №140/2889/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер