Постанова

від 15.11.2023 по справі 755/2224/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/2224/20 Головуючий у І інстанції Волошина В.О.

Провадження №22-ц/824/12670/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2023 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Нев`ядомського Дениса Володимировича на рішення Шеченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди; пені; трьох відсотків річних; інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ТОВ «Міжнародно-діловий центр» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди; пені; трьох відсотків річних; інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 19 листопада 2018 року між позивачем, як наймодавцем, та громадянином України ОСОБА_2 , як наймачем, був укладений договір найму (оренди) житла, відповідно до якого, з урахуванням умов додаткової угоди № 2 від 20 листопада 2018 року до договору найму, наймодавець 19 грудня 2018 року передав у строкове оплатне користування наймачу належну позивачу на праві власності 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 224,2 кв м, балансовою вартістю 41 445 000 грн, на строк по 18 жовтня 2021 року. Факт передачі квартири в найм підтверджується актом приймання-передачі квартири від 19 грудня 2018 року.

Умовами договору найму сторонами було погоджено, що плата за користування квартирою за 1 (один) календарний місяць становить суму в гривнях (в т.ч. 20% ПДВ), що є еквівалентом 6000 доларів США та розраховується за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату виставлення рахунку наймодавцем.

Крім того, у відповідності до п. 7.4 Договору найму, наймач зобов`язався щомісячно відшкодовувати наймодавцю витрати, пов`язані з оплатою комунальних та інших послуг (інтернет-послуг, телекомунікаційних послуг тощо), а також щомісячно компенсувати витрати на управління будинком в гривнях в розмірі, що є еквівалентом 336,30 доларів США.

Також, починаючи з січня 209 року, наймач був зобовязаний додатково до обов`язкових щомісячних платежів, передбачених безпосередньо умовами Договору найму, щомісячно сплачувати плату у сумі в гривнях, що є еквівалентом 150 доларів США за можливість розміщувати свій транспортний засіб на підземних поверхах (у паркінгу) будинку, у відповідності до укладеного сторонами Додаткового договору від 02 січня 2019 року до Договору найму.

Починаючи з 01 березня 2019 року у відповідності до додаткового договору про зміну сторони у договорі найму було змінено сторону-наймача та, відповідно, всі права та обов`язки наймача по договору найму було передано від ОСОБА_2 , як первісного наймача, до відповідача ОСОБА_1 , як нового наймача, в зв`язку з чим відповідно до пункту 2 зазначеного додаткового договору всі права та обов`язки по договору найму перейшли до ОСОБА_1 .

У звязку із систематичним невиконанням відповідачем грошових зобовязань за Договором найму та Додатковим договором від 02.01.2019 року та зростаючу суму заборгованості, 01.11.2019 року та 19.11.2019 року ТОВ «Міжнародно-діловий центр» на адресу відповідача направлялись листи-претензії з інформацією про невиконані грошові зобов`язання по Договору найму та необхідність погашення заборгованості. Зокрема, листом від 19.11.2019 року відповідача було попереджено про односторонню відмову Наймодавця від Договору найму у випадку непогашення існуючої заборгованості по Договору найму.

Жодної відповіді на вказані листи від відповідача не надійшли, жодних платежів в рахунок погашення заборгованості по Договору найму та Додатковому договору також не було здійснено.

29 листопада 2019 року договір найму було достроково припинено на підставі підпункту 9.2.2 пункту 9.2 договору, в зв`язку із систематичним невиконанням відповідачем договірних грошових зобов`язань.

Станом на дату дострокового припинення договору найму у відповідача виникла заборгованість за договірними платежами у загальному розмірі 960 463,36 грн, яка складається: 747 744,72 грн - плати за користування квартирою, 41 911,07 грн - компенсації витрат на управління будинком, 30 516,35 грн - компенсації витрат за спожиті комунальні послуги, 18 693,58 грн - плати за послуги користування паркінгом; 121 597,64 грн - заборгованість з оплати суми доплати за останній місяць користування квартирою.

Крім того, позивач просить стягнути 66 209,56 грн нарахованої пені; 6 219,49 грн штрафні санкції у розмірі 3% річних; 7 542,45 грн сума нарахованої інфляції.

В позовних вимогах просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором найму (оренди) житла, розмір якої станом на 30 листопада 2019 року становив 1 040 434,86 грн з яких - 960 463,36 грн - основний борг за договором найму (оренди) житла, 66 209,56 грн - пені, 6219,49 грн. - три проценти річних, 7542,45 грн. - інфляційних втрат та судові витрати.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Рішенням Шеченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Міжнародно-діловий центр» суму заборгованості за договором найму (оренди) житла від 19 листопада 2018 року у розмірі 903 829,32 грн; три відсотки річних у розмірі 6 109,56 грн; інфляційні втрати у розмірі 7 542,45 грн; судовий збір у розмірі 13 762,22 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернуся представник ОСОБА_1 - адвокат Нев`ядомський Д.В. який, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом при ухваленні рішення не повністю досліджені обставини справи, докази, які надані сторонами, що призвело до стягнення з відповідача надмірної суми.

Зокрема, судом першої інстанції не було перевірено обставин щодо сплати попереднім наймачем ОСОБА_2 суми, еквівалентної 25 000 доларів США, одному із власників ТОВ «МДЦ», які мали бути зараховані в рахунок орендної плати за квартиру НОМЕР_1 . Крім того, зазначає, що виникненню заборгованості сприяло незаконне звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Конституційного Суду України, що позбавило його доходу.

Вказує, що останнім днем дії Договору найму є 29.11.2019 року, саме з цієї дати у наймача були відібрані ключі, припинено постачання води та інших комунальних послуг, а також заборонений доступ до приміщення квартири.

Крім того, при нарахуванні комунальних платежів позивачем не було надано жодних доказів та квитанцій від надавачів комунальних послуг і суми, що були нараховані у різні місяці, відрізнялися у кілька разів. Пояснень вказаним обставинам представник позивача не надав, судом першої інстанції це проігноровано, у зв`язку із чим безпідставно стягнуто усі вказані позивачем кошти.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «МДЦ» - адвокат Зюнькіна В.В., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі посилання щодо внесення попереднім наймачем 25 000 доларів США в якості сплати заборгованості за проживання є голослівними та не підтверджені жодними доказами.

Вказує, що після припинення Договору найму 29.11.2019 року квартира фактично продовжувала знаходитись у користуванні відповідача до 13.03.2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом прийому-передачі (повернення) квартири за Договором найму. Умовами Договору найму визначено, що плата за користування квартирою нараховується до закінчення строку користування квартирою, визначеного в пп. 5.1.1, або в дату припинення дії (розірвання) Договору (пп. 7.1.1 Договору найму), а у випадку, якщо наймач з будь-яких причин не повертає квартиру наймодавцю після закінчення строку користування або в дату припинення дії (розірвання) Договору, плата за користування квартирою нараховується до моменту фактичного повернення квартири наймодавцю (пп. 7.1.2 Договору найму) Договір діє до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе обов'язків.

Щодо доводів апелянта про відмінності розміру витрат за спожиті житлово - комунальні послуги та інші послуги у різні місяці, представник позивача вказує, що ці витрати виставлялися за фактичним споживанням на підставі показань лічильників, що знімались виключно у присутності наймача. Проте відтоді і аж до моменту подання апеляційної скарги жодних зауважень від наймача з цього приводу не надходило.

У судовому засіданні представник позивача ТОМ «Міжнародно-діловий центр» - адвокат Зюнькіна В.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені згідно із вимогами процесуального закону.

Так, представник відповідача ОСОБА_1 - авдокат Нев ядомський Д.В. був повідомлений про судове засідання, призначене на 15.11.2023 року о 10 год. 30 хв. шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, зазначену ним у процесуальних документах по справі.

13 листопада 2023 року від представника відповідача - адвоката Нев'ядомського Д.В. на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшла заява про відкладення розгляду справи. Обґрунтовуючи заяву, представник відповідача зазначив про неможливість з`явитися у судове засідання, призначене 15.11.2023 року о 10 год. 30 хв., у зв`язку із тим, що 15.11.2023 року буде проводитися позачергова сесія Харківської міської ради, в якій Нев ядомський Д.В. є депутатом.

Апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та його представника з урахуванням вимог частини другої статті 372 ЦПК України, оскільки разом із заявою про відкладення розгляду справи не було надано належних доказів, підтверджуючих поважність причин неявки представника відповідача у судове засідання. Крім того, його неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає перегляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 19 листопада 2018 року між позивачем, як наймодавцем, та громадянином України ОСОБА_2 , як наймачем, було укладено Договір найму (оренди) житла, відповідно до умов якого, з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 20 листопада 2018 року до Договору найму, наймодавець 19 грудня 2018 року передав у строкове оплатне користування наймачу належну позивачу на праві власності 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 224,2 кв м, балансовою вартістю 41 445 000 грн, на строк до 18 жовтня 2021 року.

Відповідно до пункту 1.11 Договору найму сторони погодили, що цей договір не вважається договором оренди житла із викупом відповідно до статті 810-1 ЦК України.

Факт передачі квартири в найм підтверджується Актом приймання-передачі до Договору найму житла від 19 грудня 2018р. (а.с. 19-22 том 1)

З 01 березня 2019 року у відповідності до Додаткового договору про зміну сторони у договорі найму було змінено сторону-наймача та, відповідно, всі права та обов`язки наймача по Договору найму було передано від ОСОБА_2 , як первісного наймача, до відповідача ОСОБА_1 , як нового наймача, в зв`язку з чим відповідно до пункту 2 зазначеного Додаткового договору всі права та обов`язки по договору найму перейшли до відповідача ОСОБА_1 (том 1 а.с. 24)

У відповідності до підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Договору найму плата за користування квартирою нараховується з дати підписання Акту приймання-передачі квартири в найм і до закінчення строку користування, визначеного підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 статті 5 Договору найму як 18 жовтня 2021 року, крім випадків дострокового припинення дії (розірвання) Договору, прямо передбачених в цьому Договорі, або в дату припинення дії (розірвання) Договору найму.

Пунктом 7.1 статті 7 Договору найму встановлено, що плата за користування квартирою за 1 (один) календарний місяць становить суму в гривнях (в т.ч. 20% ПДВ), що є еквівалентом 6 000 (шести тисяч) доларів США та розраховується за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату виставлення рахунку наймодавцем.

Згідно пункту 7.2 статті 7 Договору найму, наймач зобов`язаний сплачувати плату за користування квартирою щомісячно 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця, за який сплачується плата.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату звернення до суду з даним позовом у відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Міжнародно-діловий центр» виникла заборгованість по орендній платі за договором найму від 19 листопада 2018 року на загальну суму 747 744,72 грн, яка складається з:

- заборгованість за липень 2019 року - 154 563,50 грн;

- заборгованість за серпень 2019 року - 151 495,90 грн;

- заборгованість за вересень 2019 року - 148 987,10 грн;

- заборгованість за жовтень 2019 року - 147 228,23 грн;

- заборгованість за листопад 2019 року - 145 469,99 грн.

У відповідності до пункту 7.4 статті 7 договору найму з урахуванням умов додаткової угоди №1 від 19 листопада 2018 року до нього, відповідач зобов`язався щомісячно відшкодовувати витрати, пов`язані з оплатою комунальних та інших послуг (інтернет-послуг, телекомунікаційних послуг тощо), а також щомісячно компенсувати витрати на управління будинком в гривнях (в т.ч. ПДВ) в розмірі, що є еквівалентом 336,30 доларів США. Сплата цих платежів за договором найму мала здійснюватися відповідачем щомісячно на підставі виставлених наймодавцем рахунків протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання такого рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення такого рахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату звернення з позовом у відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Міжнародно-діловий центр» виникла заборгованість по компенсації витрат на управління будинком за договором найму від 19 листопада 2018 року на загальну суму 41 911,07 грн, яка складається з:

- заборгованість за липень 2019 року - 8 663,28 грн;

- - заборгованість за серпень 2019 року - 8 491,34 грн;

- - заборгованість за вересень 2019 року - 8 350,72 грн;

- - заборгованість за жовтень 2019 року - 8 252,14 грн;

- - заборгованість за листопад 2019 року - 8 153,59 грн.

Станом на дату звернення з позовом у відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Міжнародно-діловий центр» виникла заборгованість по компенсації витрат за спожиті житлово-комунальні та інші послуги за договором найму від 19 листопада 2018 року на загальну суму 30 516,35 грн, яка складається з:

- заборгованість за травень 2019 року - 2 168,62 грн;

- - заборгованість за червень 2019 року - 2 628,93 грн;

- - заборгованість за липень 2019 року - 10 646,91 грн;

- - заборгованість за серпень 2019 року - 7 447 грн;

- - заборгованість за вересень 2019 року - 4 096,84 грн;

- - заборгованість за жовтень 2019 року - 1 765,09 грн;

- - заборгованість за листопад 2019 року - 1 762,96 грн.

У відповідності до умов додаткового договору від 02 січня 2019 року до договору найму, з січня 2019 року наймач зобов`язався також щомісячно сплачувати плату за можливість розміщувати свій транспортний засіб в кількості 1 (однієї) одиниці на підземних поверхах (у паркінгу) будинку, в якому ним винаймалася квартира за договором найму. Вартість даної послуги погоджена сторонами як сума в гривнях (в т.ч. ПДВ), що є еквівалентом 150 доларів США та розраховується за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату виставлення рахунку, строк оплати - щомісячно 15 числа поточного місяця, за який сплачується плата. Дія додаткового договору від 02 січня 2019 року припиняється одночасно з припиненням дії договору найму.

Станом на дату звернення з позовом у відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Міжнародно-діловий центр» виникла заборгованість по платі за послугу по наданню паркомісця для транспортного засобу за договором найму від 19 листопада 2018 року на загальну суму 18 693,58 грн, яка складається з:

- заборгованість за липень 2019 року - 3 864,08 грн;

- - заборгованість за серпень 2019 року - 3 787,39 грн;

- - заборгованість за вересень 2019 року - 3 724,67 грн;

- - заборгованість за жовтень 2019 року - 3 680,70 грн;

- - заборгованість за листопад 2019 року - 3 636,74 грн.

Умовами пунктів 7.5 та 7.7 статті 7 договору найму серед обов`язкових до виконання грошових зобов`язань відповідача було визначено, що в день укладання договору найму наймач зобов`язаний сплатити наймодавцю два платежі гарантійного характеру: грошову суму в гривнях у розмірі місячної плати за користування квартирою, за останній місяць користування, яка враховується при остаточних розрахунках між сторонами за договором при припиненні його дії. А також, відповідно до пункту 7.6 договору найму, у разі виникнення заборгованості за будь-якими платежами за договором, наймодавець має право використати даний платіж для погашення такої заборгованості, про що повинен письмово повідомити наймача, зазначивши суму грошових коштів, яку необхідно сплатити наймачем для відновлення розміру платежу, що буде відповідати сумі плати за користування квартирою за останній місяць користування; грошову суму в гривнях (в т.ч. ПДВ), що є еквівалентом 6 000 доларів США, та розраховується за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату виставлення рахунку. Відповідно до пункту 7.8 договору найму, за рахунок цих грошових коштів наймодавець має право відновити знищене або пошкоджене майно та/або здійснити ремонт квартири після закінчення строку користування квартирою або припинення дії (розірвання) цього договору.

Судом першої інстанції встановлено, що обидва зазначені платежі були сплачені наймодавцю первісним наймачем ОСОБА_2 у загальній сумі 333 059,64 грн, в тому числі: 166 529,82 грн - 14 березня 2019 року; 166 529,82 грн - 15 березня 2019 року.

Грошові зобов`язання відповідачем за договором найму виконувалися неналежно, в зв`язку із чим станом на 15 липня 2019 року утворилася прострочена заборгованість, з якої сума боргу у розмірі 121 597,64 грн була погашена шляхом зарахування частини платежу, який був сплачений відповідачем в день укладення договору найму у відповідності до пункту 7.5 Договору найму, як плата за користування квартирою за останній місяць, згідно повідомлення позивача № 46/19 від 15 липня 2019 року, яке також містило вимогу про сплату відповідачем даного платежу за останній місяць користування квартирою, для поповнення на використану на зарахування суму.

Пунктом 7.6 договору найму встановлено, що наймач зобов`язаний сплатити вказану у такому повідомленні суму грошових коштів не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання цього повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати його відправлення, шляхом перерахування суми платежу на рахунок наймодавця, що вказаний в цьому договорі.

Дане грошове зобов`язання відповідачем до моменту припинення договору не було виконано.

У матеріалах справи наявні підтвердження направлення позивачем письмових звернень до відповідача з вимогами про сплату заборгованості: лист вимога № 46/19 від 15 липня 2019 року, претензія № 79/19 від 31 жовтня 2019 року. Відповіді на ці звернення від відповідача не надійшло, платежів в рахунок погашення заборгованості по договору найму відповідачем здійснено не було.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 листопада 2019 року позивачем було направлено відповідачу лист № 81/19 від 19 листопада 2019 року з вимогою про негайне погашення існуючої заборгованості, та попередження про односторонню відмову наймодавця від договору найму в порядку п.9.2.2. договору найму, у випадку непогашення відповідачем існуючої заборгованості по договору найму. Відповіді на цей лист від відповідача не надійшло, платежів в рахунок погашення заборгованості по договору найму відповідачем здійснено не було.

У відповідності з підпунктом 9.2.2 пункту 9.2 ст. 9 договору найму від 19 листопада 2018 року у випадку прострочення виконання зобов`язань, передбачених пунктами 7.2, 7.4, 7.6 та 7.7 цього договору, на строк більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, наймодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору, про що повідомляє Наймача письмово. Права та обов`язки сторін за цим Договором в такому разі припиняються з дня, що є наступним після спливу 10-денного строку з дати відправлення відповідного повідомлення наймачу. При цьому, сума грошових коштів, що була сплачена наймачем в якості оплати плати за користування квартирою за останній місяць користування, не підлягає поверненню наймодавцем наймачу.

Згідно із поданим позивачем розрахунком заборгованості за договором найму станом на 30 листопада 2019 року, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором найму (оренди) житла від 19 листопада 2018 року становить 917 481,33 грн, з яких: 838 865,72 грн - основний борг, в тому числі: 747 744,72 грн - заборгованість з плати за користування квартирою; 41 911,07 грн - компенсація витрат на управління будинком; 30 516,35 грн - компенсація витрат за спожиті комунальні послуги; 18 693,58 грн - заборгованість з плати за послуги користування паркінгом; 64 963,60 грн - пеня; 6 109,56 грн - 3,0 % річних; 7 542,45 грн - інфляційні втрати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав обов`язку за укладеним між сторонами договором найму (оренди) квартири по внесенню щомісяця орендної плати та оплати за житлово-комунальні послуги, що у свою чергу свідчить про порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по сплаті договірних платежів у загальному розмірі 838 865,72 грн, яка складається: 747 744,72 грн - плати за користування квартирою, 41 911,07 грн - компенсації витрат на управління будинком, 30 516,35 грн - компенсації витрат за спожиті комунальні послуги, 18 693,58 грн - плати за послуги користування паркінгом.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно статті 811 цього Кодексу, договір найму житла укладається у письмовій формі. Договір оренди житла з викупом підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною третьою статті 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Як визначає частина перша статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом частини першої статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до частини першої статті 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до статті 79 ЦПК України.

Положеннями статті 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на встановлені обставини справи та вимоги закону, суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 838 865,72 грн, яка складається: 747 744,72 грн - плати за користування квартирою, 41 911,07 грн - компенсації витрат на управління будинком, 30 516,35 грн - компенсації витрат за спожиті комунальні послуги, 18 693,58 грн - плати за послуги користування паркінгом, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив факт внесення попереднім наймачем суми еквівалент 25 000 доларів США не можна визнати обґрунтованим, оскільки позивач проти цього заперечує, а відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження таких обставин.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про те, що відповідачу був заборонений доступ до квартири з 29.11.2019 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактично квартира АДРЕСА_1 була передана наймачем та прийнята наймодавцем 13 березня 2020 року, що підтверджується Актом прийому-передачі (повернення) квартири до Договору найму (оренди) житла від 19.11.2018 року, який підписано наймачем ОСОБА_1 власноруч. (том 1 а.с. 208-209).

Колегія суддів апеляційного суду вважає також безпідставними посилання відповідача не необґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості по сплаті за спожиті комунальні послуги, оскільки договором передбачено відшкодування наймодавцю витрат, пов`язаних з оплатою комунальних та інших послуг. Доказів на спростування розміру заборгованості, розрахованого позивачем, відповідач не надав, як і власного розрахунку.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ОСОБА_1 має заборгованість по орендній платі, судом правильно застосовано до спірних правовідносин положення частини другої статті 625 ЦК України.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивної оцінки обставин справи, яким суд надав правильну юридичну оцінку та вирішив спір згідно із законом.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ "Гірвісаарі проти Фінляндії", п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині цієї постанови.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нев`ядомського Дениса Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Шеченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А.