Ухвала

від 28.11.2023 по справі 680/67/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 листопада 2023 року

місто Київ

справа № 680/67/23

провадження № 61-16236ск23

Верховний Суд, який діє у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 09 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Новоушицької селищної ради Хмельницької області про продовження строку для відчуження земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у лютому 2023 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Новоушицької селищної ради Хмельницької області, у якому просила продовжити їй строк для відчуження належних їй на праві власності земельних ділянок терміном на один рік з моменту набрання судовим рішенням законної сили, зокрема для відчуження:

- земельної ділянки, площею 0, 2175 га, кадастровий номер 6823380500:05:005:0724, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області;

- земельної ділянки, площею 1, 2999 га, кадастровий номер 6823380500:05:001:0051, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області;

- земельної ділянки, площею 0, 2693 га, кадастровий номер 6823380500:01:001:0185, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території с. Борсуки Новоушицького району Хмельницької області;

- земельної ділянки, площею 0, 4511 га, кадастровий номер 6823380500:01:001:0184, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на АДРЕСА_1 .

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 09 червня 2023 року Новоушицький районний суд Хмельницької області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постановою від 10 жовтня 2023 року Хмельницький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 09 червня 2023 року - без змін.

ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 09 листопада 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 09 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставами касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявниця визначила:

- (1) неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права;

- (2) суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили оскаржувані рішення без врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, за змістом яких причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування;

- (3) суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували усі обставини справи, неправильно дослідили та оцінили докази.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

Щодо вимог процесуального закону до викладу підстав касаційного оскарження судових рішень

І. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається певна постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.

При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Особа, яка подала касаційну скаргу, повинна врахувати, що у разі наведення посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

ІІ. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Підсумовуючи, Суд визначає, що у випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

ІІІ. Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

ІV. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Виконання особою, яка звертається до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до цих правових норм.

Щодо оцінки наявності визначених заявником підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі

І. Визначаючи підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, ОСОБА_1 навела довід про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22. Заявниця вважає, що наведені правові висновки суду касаційної інстанції сформульовано у справі у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове

матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 з метою конкретизації висновків, викладених, зокрема у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16, зазначила, що на предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо ж правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Піддавши аналізу змісту постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, на яку посилається заявниця як на підставу касаційного оскарження судових рішень, спір стосується визнання протиправними дій щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у меншому розмірі, зобов`язання перерахувати виплати з урахуванням раніше виплаченої суми, а висновки Верховного Суду - поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Натомість у цій справі суди відмовили у задоволенні позову, виснувавши, що чинним законодавством України не передбачена можливість поновлення в судовому порядку строку для відчуження земельної ділянки, яка успадкована іноземним громадянином.

Тож обставини справи № 500/1912/22 (на висновки у якій заявниця посилається на обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження), з однієї сторони, та справи, у якій подано касаційну скаргу, з іншої, не є тотожними, оскільки відрізняються за своїми фактичними обставинами, правовим регулюванням, тому наведені заявником приклади не можуть бути взяті до уваги та визначені Верховним Судом як належна підстава відкриття касаційного провадження.

ІІ. Наведення заявницею міркувань про те, що підставою касаційного оскарження рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 09 червня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року є неправильне встановлення обставин справи, які мають значення для її вирішення, неправильне дослідження та надання оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, не можуть бути враховані Верховним Судом під час відкриття касаційного провадження, оскільки такі аргументи не є передбаченою процесуальним законом умовою для відкриття касаційного провадження у цій справі. Такі доводи не свідчать про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили докази: по суті заявник вимагає здійснити переоцінку доказів у справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Правомірною підставою відкриття касаційного провадження може бути визнано виключно нездійснення дослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів за умови, що такі порушення норм процесуального права призвели до виникнення підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Тож, якщо нездійснення дослідження доказів у справі судами не призвело до порушень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, такі доводи не можуть слугувати приводом для початку касаційного перегляду судових рішень у цій справі.

Інші доводи та міркування також заявника не є визначеними процесуальним законом підставами для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав, передбачених процесуальним законом для оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що у вичерпний спосіб визначені законом. Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не виконала вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 09 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Новоушицької селищної ради Хмельницької області про продовження строку для відчуження земельних ділянок, не прийняти до розгляду та повернути заявникові.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний