Рішення

від 15.11.2023 по справі 752/16162/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/16162/22

Провадження № 2/752/2954/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.11.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ящука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, які повинні були бути внесені за фактичне користування приміщеннями Будинку відпочинку «Конча-Заспа» в розмірі 1999462,11 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.12.2004 року між Будинком відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами та ОСОБА_2 укладено договір оренди житлового приміщення в будинку відпочинку ДУС, за умовами п.1.1. якого Орендодавець надає Орендареві в строкове платне користування будинок АДРЕСА_1 .

Згідно п.1.4. Договору Орендар, на підставі дозволу Державного управління стравами, здійснив реконструкцію і переобладнання Будинку на суму 963 456,03 грн. Витрати Орендаря на реконструкцію та переобладнання Будинку зараховуються в рахунок плати Орендаря за користування Будинком.

За приписами п.1.6. Договору залишок коштів до відшкодування Орендодавцем складає 815 749,44 грн.

Сторони погодили, що за користування будинком Орендар сплачує 45 900,86 грн. на рік відповідно до затверджених будинком відпочинку нормативів розрахункової плати на утримання 1 кв.м. загальної площі на рік (п.1.8. Договору).

Пунктом 4.1. встановлено, що Договір набуває чинності з 30.12.2004 і діє протягом 49 років до 30.12.2053 року.

Внаслідок користування будинком АДРЕСА_2 з боку ОСОБА_2 , відповідач, як дружина останнього, мала фактичний доступ до території Будинку відпочинку «Конча - Заспа» Державного управління справами та до вказаного приміщення.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 користувач - ОСОБА_2 , помер.

Позивач посилається на те, що умови договору оренди від 30.12.2004 року не містять положень щодо переходу за цим договором прав та обов`язків орендаря (наймача) спадкоємцям, у разі смерті орендаря (наймача), а отже договір оренди, укладений з ОСОБА_2 припинив свою дію 09.03.2016 р. внаслідок смерті орендаря.

Однак, починаючи з 09.03.2016 року будинок АДРЕСА_2 » Державного управління справами знаходиться у фактичному користування ОСОБА_1 , яка користувалась зазначеним об`єктом по 26.10.2021 року, оскільки доступ до будинку було обмежено на підставі службової записки №02/438 від 26.10.2021 року.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 фактично користувалась будинком без достатньої правової підстави, за рахунок власника приміщення зберегла у себе кошти, які мала оплатити за користування майном, в зв`язку з чим на підставі положень ст.1212 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача суму коштів в розмірі 1999462,41 гривня.

11.11.2022 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Представником відповідача подані письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, відповідно до яких він просить відмовити у задоволенні позову, оскільки після смерті орендаря приміщення будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не зверталась з заявою про укладення з нею договору щодо користування приміщенням, не користувалась фактично ним, оскільки проживає з 10.03.2016 р. в м.Миргород, між сторонами відсутні будь-які цивільно-правові відносини.

07.06.2023 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.

В ході судового розгляду представник позивача підтримала позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві, посилаючись на те, що договір оренди приміщення, укладений з ОСОБА_2 припинив свою дію внаслідок його смерті, однак відповідач продовжувала безпідставно разом з сім`єю племінника користуватись будинком, не сплачувала за користування ним, внаслідок чого безпідставно утримує кошти, як оплату та проживання в сумі 1999462,41 гривня.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на безпідставність тверджень позивача щодо користування приміщенням будинку АДРЕСА_2 відповідачем та відсутність доказів в матеріалах справи на підтвердження зазначених обставин, а також у разі, якщо суд дійде висновку про наявність стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, застосувати наслідки пропуску позивачем строків звернення до суду.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.12.2004 року між Будинком відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами та ОСОБА_2 укладено договір оренди житлового приміщення в будинку відпочинку ДУС, за умовами п.1.1. якого Орендодавець надає Орендареві в строкове платне користування будинок АДРЕСА_1 .

Згідно п.1.4. Договору Орендар, на підставі дозволу Державного управління стравами, здійснив реконструкцію і переобладнання Будинку на суму 963 456,03 грн. Витрати Орендаря на реконструкцію та переобладнання Будинку зараховуються в рахунок плати Орендаря за користування Будинком.

За приписами п.1.6. Договору залишок коштів до відшкодування Орендодавцем складає 815 749,44 грн.

Сторони погодили, що за користування будинком Орендар сплачує 45 900,86 грн. на рік відповідно до затверджених будинком відпочинку нормативів розрахункової плати на утримання 1 кв.м. загальної площі на рік (п.1.8. Договору).

Пунктом 4.1. встановлено, що Договір набуває чинності з 30.12.2004 і діє протягом 49 років до 30.12.2053 року.

Згідно з п.2 Договору орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату за користування найманим житловим приміщенням, виконувати правила внутрішнього розпорядку у будинку відпочинку «конча-заспа», звільнити житлове приміщення, яке орендується, після закінчення обумовленого в цьому Договорі строку оренди.

В силу положень п.5.2 Договору з питань, передбачених у договорі, сторони керуються чинним законодавством.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (ч.ч.2, 3 ст.762 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 781 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, укладений між Будинком відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами та ОСОБА_2 не містив положень, які б встановлювали інші підстави для припинення дії договору.

Як встановлено судом, і не заперечувалось сторонами, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується листом Приватного нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Гіля Д.В. № 910/02-14 від 10.09.2016 р.

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 1999462,41 гривень на підставі положень ст.1212 ЦК України, які вона безпідставно утримує, не сплачуючи за користування приміщенням будинку АДРЕСА_2 ».

Відповідно до ч. 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.

При цьому, відповідно до статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Тобто, в даному випадку, належним відповідачем у правовідносинах, які регулюються положеннями ст.1212 ЦК України, є особа, яка набула і зберігала майно без достатньої правової підстави за рахунок іншої особи.

Відповідно до Порядку надання приміщень і користування ними в Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами, користування приміщеннями будинку відпочинку дозволяється фізичним особам на підставі укладеного договору користування і повної оплати вартості такого користування.

Судом встановлено, що після припинення дії Договору про оренду житлового приміщення в Будинку відпочинку ДУС, укладеним з ОСОБА_2 , після його смерті дружина останнього - ОСОБА_1 , будь-яких договір на користування приміщеннями в будинку відпочинку ДУС не укладала і з заявами до Орендодавця не зверталась.

Будь-яких вимог позивач щодо здійснення оплати або ж звільнення приміщення до відповідача з 10.03.2016 р. не заявляв.

Позивач посилається на те, що з 10.03.2016 р. по 26.10.2021 р. відповідач фактично користувалась приміщенням будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки, наданої головою будинкового комітету та Миргородською міською радою від 08.02.2021 р. ОСОБА_1 з 10.03.2016 р. проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно вимог ч. 1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

В силу положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.80 ЦПК України).

Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною позивача не надано суду належних та достатніх доказів того, що відповідач без достатньої правової підстави після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2 безпідставно користувалась приміщенням будинку АДРЕСА_2 та утримує грошові кошти, які повинні були бути сплачені за користування ним.

Враховуючи встановлені обставини, оцінюючи досліджені судом докази, беручи до уваги відсутність доказів, які б підтверджували наявність між сторонами правовідносин, пов`язаних з фактичним користуванням приміщенням будинку АДРЕСА_2 , здійснення відповідачем користування будинком, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141ЦПК України і в зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя