Ухвала

від 29.11.2023 по справі 642/5368/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/5368/23 (1-кс/642/3326/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/1492/23 Суддя доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023222030000124 від 15.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, вилучене 19.10.2023 у період часу з 07:06 год. по 09:01 год. в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: флеш-носій «Kingston DT micro duo 3.0 (16 Gb)» з інформацією; мобільний телефон марки «Redme GT neo 3t» (модель RMX 3371) IMEI НОМЕР_1 ? IMEI2 НОМЕР_2 із сім-карткою всередині з номером НОМЕР_3 , яке належить ОСОБА_8 , оскільки вказані предмети матимуть суттєве значення у кримінальному провадженні як докази та для запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

На зазначенуухвалу слідчогосудді представниквласника майна адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтуванняапеляційної скарги посилався на те, що слідчим у клопотанні лише формально було зазначено про наявність ризику «приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі». У клопотання відсутнє посилання на конкретні обставини справи, на підставі яких слідчим було зроблено такий висновок. Разом з тим, із доданих клопотання матеріалів не вбачається наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч.1 ст. 170 КПК України. Вказує, що в ухвалі слідчого судді немає вказівки на можливість вилучення мобільного телефону під час обшуку. Вказує, що на місці проведення обшуку не було обмежень в доступі до телефону, проте слідчий не здійснював жодних дій для пошуку та копіювання зазначеної в ухвалі слідчого судді інформації, а тому вважає, що телефон був вилучений з порушенням вимог чинного КПК України. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою, невмотивованою.

28.11.2023 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 , в якому він просив здійснювати розгляд його апеляційної скарги без участі заявника за письмовими матеріалами.

Поряд з цим, 29.11.2023 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшла заява прокурора ОСОБА_9 , в якій вона просила розглянути апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 без участі прокурора.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю сторін, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42023222030000124 від 15.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 191 КК України.

19.10.2023 року слідчий звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова з клопотанням про накладення арешту на флеш-носій та на мобільний телефон із сім-карткою всередині, оскільки вказані предмети матимуть суттєве значення у кримінальному провадженні як докази та для запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В обґрунтуванняклопотання слідчийзазначав,що вході досудового розслідування, у відповідь на доручення прокурора надійшла інформація УСБУ в Харківській області, щодо ознак протиправної діяльності з боку посадових осіб регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Встановлено, що протягом 2021-2023 років посадовими особами регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» та службовими особами ТОВ «Транс-запчастини» (код ЄДРПОУ 38877404) та ФОП ОСОБА_8 (код НОМЕР_4 ) здійснюється розкрадання бюджетних коштів за рахунок завищення вартості матеріалів. Зокрема, регіональна філія «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» уклала ряд договорів з ТОВ «Транс-запчастини» (код ЄДРПОУ 38877404) на постачання частин залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу, обладнання для контролю залізничного руху на загальну суму 8 823 903,92 грн (договір №П/НХ-21905/НЮ від 24.09.2021 на суму 3 005 867,40 грн, договір №П/НХ-21893/НЮ від 22.09.2021 на суму 1 472 018,00 грн, договір №П/НХ-21290/НЮ від 10.12.2021 на суму 2 557 858,92 грн, договір №П/НХ-23148/НЮ від 15.03.2023 на суму 1 788 823,00грн). Під час досудового розслідування, виникла необхідність у залученні спеціаліста, який має спеціальні знання, а саме знання в дослідженні обґрунтованості та економічної доцільності фінансово - господарських операцій, знання у сфері економіки, бухгалтерського та податкового законодавства. Постановою прокурора від 30.08.2023 в межах даного кримінального провадження залучено спеціаліста, з метою проведення кваліфікованого дослідження та аналізу обґрунтованості та економічної доцільності фінансово-господарських операцій з коштами в сфері економіки та податкового законодавства. З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, отримання доказів та встановлення осіб причетних до скоєння протиправних дій, прокурором Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова, ОСОБА_10 , до Ленінського районного суду м. Харкова скеровано клопотання про дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_2 , яке було задоволено та винесено відповідну ухвалу. 19.10.2023 у період часу з 07 год. 06 хв. по 09 год. 01 хв., проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 27.09.2023 року. Дозвіл слідчого судді був наданий на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення всіх договорів укладених ФОП ОСОБА_8 з регіональною філією «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» протягом 2021-2023 років з усіма додатками та специфікаціями до них, видаткових накладних до них, документів стосовно зміни обсягу та вартості предметів закупівлі, платіжних доручень за договором, документації про оплату, актів приймання-передачі товару, додаткових угод, чорнових записів, блокнотів, флеш-носіїв, дисків, комп`ютерів, ноутбуків та інших матеріальних носіїв інформації, яке може мати значення для встановлення відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень. В ході проведення обшуку було вилучено мобільний телефон ТМ «Realme GT neo 3t» (модель RMX 3371) ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із сім-картою всередині з номером НОМЕР_3 , оскільки інформація, що міститься в мобільному телефоні потребує огляду шляхом проведення негласних слідчих розшукових дій, за доцільне вважається накладення арешту, з метою недопущення знищення чи видалення вказаної інформації яка може містити відомості щодо змови ФОП ОСОБА_8 з посадовими особами регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» так як вказаний вилучений мобільний телефон належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний мобільний телефон разом з сім-картою поміщено до одного сейф-пакету № 2360375. Крім того, в ході проведення обшуку вилучено флеш-носій «Kingston DT micro duo 3.0 (16 Gb)» з інформацією (поміщено до одного сейф пакету № 2360374), оскільки там міститься інформація щодо господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_8 з регіональною філією «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Вказане належним чином упаковано до полімерних сейф-пакетів із пояснювальними написами та підписами учасників слідчої дії, у зв`язку з тим, що без вилучення вони могли бути знищені чи передані іншим особам, що унеможливило б у подальшому проведення досудового розслідування та доказування складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Вилучені речі належать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою слідчого від 19.10.2023 року вище-перелічені вилучені мобільний телефон з сім картою та флеш-носій визнано речовим доказом по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 42023222030000124 від 15.08.2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, оскільки вказані речі мають значення для проведення подальшого досудового розслідування та встановлення осіб причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» № 13223/05 від 28.05.2009 р. зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно доч.11ст.170КПК України,заборона абообмеження користування,розпорядження майномможуть бутизастосовані лишеу разі,коли існуютьобставини,які підтверджують,що їхнезастосування призведедо приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі майна.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Відомості клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна, на яке слідчим суддею накладено арешт, ознакам речового доказу і обставини провадження стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, в тому числі, для проведення експертних досліджень. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчуження, зіпсування, до закінчення досудового розслідування.

На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості пошкодження, псування, знищення, відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав щодо арешту мана, яке було вилучене 19.10.2023 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Отже, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Поряд з цим, відповідно до відомостей ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2023 року, надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_3 з метою виявлення, в тому числі, інших матеріальних носіїв інформації, в яких міститься фактичні дані щодо вказаної протиправної діяльності, а також у разі знайдення інших предметів, що мають безпосереднє відношення до вчинення кримінального правопорушення за наведених обставин та які можуть бути використані в якості речового доказу.

Оскільки мобільний телефон є матеріальним носієм інформації, колегія суддів не вбачає порушень з боку працівників поліції щодо незаконно вилучення саме мобільного телефону, оскільки він може містити в собі певні відомості та може бути використаний як речовий доказ, що, поза розумним сумнівом, спростовує такі твердження апелянта.

Отже враховуючи наведене колегія суддів не вбачає порушень чинного законодавства з боку працівників поліції під час проведення обшуку, а тому такі твердження апелянта є необґрунтованими.

Поряд з цим, відповідно до відомостей постанови про визнання речовими доказами від 19.10.2023 року (арк. 33) вбачається, що вилучені у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 телефон із сім-карткою та флеш-носій визнані речовими доказами у цьому кримінальному провадженні та зберігаються в матеріалах кримінального провадження.

Колегія суддів дійшла висновку, що в мотивувальній частині цієї постанови наведені підстави визнання цих документів речовими доказами, а тому такі твердження апелянта є необґрунтованими.

Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об`єктивних відомостей.

Слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна власником майна не надано та колегією суддів не встановлено.

Крім цього, істотних порушень нормКПК України, що можуть стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.

Колегія суддів також враховує, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, а його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

У подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту, згідно положень ст. 174 КПК України.

За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимогст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 376, 392, 395, 404, 405, 407 ч.3 п.1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника власника майна адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного судум.Харкова від30жовтня 2023року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :