Постанова

від 08.11.2023 по справі 523/17120/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6458/23

Справа № 523/17120/21

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Сегеди С.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Семененко і партнери» про визнання угоди про надання правової допомоги недійсною,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

20 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до адвокатського об`єднання «Семененко і партнери» та просить визнати недійсною угоду про надання правової допомоги від 17.09.2019 р. між ОСОБА_1 та об`єднанням .

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що в вересні 2019 року вона звернулася за правовою допомогою до адвоката Семененко Наталі Сергіївни, яка погодилася представляти її інтереси в Київському районному суді м. Одеси за позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (справа №520/19876/19, стягнення аліментів на утримання дитини (справа №947/2441/19) , а також за позовом ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (справа №947/26439/20. При цьому договір про надання правової допомоги не укладався. Однак, ОСОБА_3 без її згоди подала зустрічний позов у справі №947/26439/20.

Після цього вона звернулася в КДК адвокатури Одеської області про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, але їй було відмовлено так як АО «Семененко і партнери» надало КДК угоду про надання правової допомоги від 17.09.2019.

З угоди їй стало відомо, що адвокат Семененко Н.С. знаходиться у штаті відповідача.

Угоду про надання правової допомоги вона не укладала та не підписувала, тому посилаючись на норми ч.1,3 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України просила визнати її недійсною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до адвокатського обєднання "Семененко і партнери" про визнання угоди про надання правової допомоги недійсною.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позову. Крім того зазначено, що суд першої інстанції не постановлено жодної ухвали щодо клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 08 листопада 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились, причини поважності неявки до суду не повідомили.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Суддя Дришлюк А.І. перебував у відпустці з 20 по 23 листопада 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 листопада 2023 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що із змісту угоди про надання правової допомоги 17.09.2019 між ОСОБА_1 та АО «Семененко і партнери» вбачається, що предметом угоди є захист (надання правової допомоги) адвокатом клієнту в установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності, підпорядкування та організаційно-правових форм, в усіх державних органах, в тому числі в підрозділах національної поліції України, прокуратури, Служби безпеки України, Державній прикордонній службі України, податкових органах, органах державної виконавчої служби, в усіх органах місцевого самоврядування, в усіх органах нотаріату (перед державними та приватними нотаріусами), в установах суду ( в судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних , третейських судах , арбітражі, як в Україні та й за її межами з усіма правами, що надані законодавством України позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, обвинуваченому, захиснику, стягувачу, кредитору, боржнику, заявнику, заінтересованій особі) та інше.

Серед обов`язків адвоката визначено виконання правової роботи в тому числі подання та підписання від імені клієнта позовних заяв (п.2.3.1.), участь в усіх судових засіданнях (п.2.3.3), а також пред`являти зустрічний позов, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовлятися від позову.

Згідно з ордером серії ОД №485282 ОСОБА_3 , на підставі вказаного договору, здійснювала представництво інтересів ОСОБА_1 в Київському районному суді м. Одеси.

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів Семененко Н.С. працює адвокатом АО «Семененко і партнери».

Як вбачається з рішень, ухвалених Київським районним судом м. Одеси у справах №520/19876/19 про розірвання шлюбу, №947/24414/19 про стягнення аліментів, №947/21450/19 про поділ майна подружжя, приймала участь в якості представника ОСОБА_1 - адвокат Семененко Н.С.

За рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб розірвано, 12.11.2019 рішення набрало законної сили.

11 лютого 2020 року вказаним судом стягнуто на користь позивачки аліменти, рішення набрало законної сили 13 березня 2020 року.

11 березня 2020 року Київським районним судом м. Одеси ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. За результатами його розгляду первісний позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

14 червня 2022 року вказане рішення постановою Верховного Суду залишено без змін.

Як вбачається з представленої переписки месенджеру "Вайбер" між позивачкою та адвокатом Семененко Н.С., було спілкування про отримання копій рішень по розірванню шлюбу та аліментам, а також по доказам для зустрічного позову.

Згідно з перепискою по месенджеру "Вайбер" між ОСОБА_4 , матір`ю позивачки, яка є представником за довіреністю , також велася переписка з адвокатом щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів, вартості квартири, інформація про дати судових засідань, призначення зустрічей, обмін документами, відомості по справі щодо притягнення до відповідальності чоловіка позивачки - ОСОБА_2 .

В переписці месенджеру "Вайбер" між батьком позивачки ОСОБА_5 та адвокатом міститься інформація про обмін документами по квартирі , текстом зустрічного позову, відповіддю на відзив на зустрічний позов, призначення зустрічей.

На вимогу батька позивачки усі матеріали по справам ОСОБА_1 адвокатом було надіслано поштою.

Згідно з нормами статті 202 ЦК України,правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

За вимогами ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За вимогами ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

22 січня 2020 року в своїй постанові у справі № 674/461/16-ц Верховний Суд зазначив, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За нормами ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Верховний Суд висловив висновок в постанові від 22 червня 2020 року справа №177/1942/16-ц, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

В силу частин 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За нормами ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 653 ЦК України свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним.

В процесі розгляду справи позивачкою заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення належності підпису в договорі і витребуванні від відповідача оригіналу договору.

Після повідомлення представником відповідача про відсутність у неї оригіналу та відправлення його засобами поштового зв`язку батьку позивачки, судом було запропоновано позивачці для вирішення питання про призначення експертизи надати оригінал договору. В наступному, позивачкою так і не надано оригінал договору, тоді як додана до позову його копія була подана саме позивачкою із відміткою «Згідно з оригіналом».

Позивачка не довела того факту, що не підписувала договір, що має значення для встановлення її волевиявлення. З`ясування даної обставини має значення для перевірки доводів сторін щодо укладання договору.

Необхідно звернути увагу на те, що доводи позивачки є суперечливими, оскільки вона одночасно вказує що вона звернулася за правничою допомогою до адвоката Семененко Н.С., яка погодилася представляти її інтереси в Київському районному суді м. Одеси за позовами про стягнення аліментів, розірвання шлюбу, а також поділ майна подружжя, при цьому заперечує укладення договору про надання правової допомоги, що суперечить позиції позивачки, де вона вказує, що адвокат Семененко Н.С. без її згоди подала зустрічний позов у справі про поділ майна.

Отже, як свідчить зміст позову звертаючись до суду з вимогою про визнання угоди недійсною позивач обґрунтовує її двома підставами: неукладанням договору та не погодженням на подання зустрічного позову, тобто дві протилежні підстави.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що представництво інтересів позивачки в суді в усіх справах здійснювалося адвокатом Семененко Н.С. з визначеними в угоді від 17.09.2019 повноваженнями. Послуги за угодою позивачка отримувала протягом 2019-2020 року.

Крім того, із дослідженої переписки по месенджеру вбачається, що адвокат повідомила позивачку про подання зустрічного позову, після чого нею не було висловлено заперечень, інформація станом на 23.11.2019, а рішення судом ухвалено 11.03.2020 і враховуючи розгляд судом зустрічного позову, це вказує на те, що ОСОБА_1 не повідомляла суд, що адвокат діє не в її інтересах, без погодження позиції і не відмовлялася від подання такого позову.

Отже, оцінивши надані докази в сукупності, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що вимоги позивачкипро визнання недійсною угоди про надання правової допомогиє безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону, тому не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

На підставі матеріалів справи встановлено, що адвокат Семененко Н.С. неодноразово надавала правничу допомогу ОСОБА_1 у різних судових справах протягом тривалого часу (про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів) на підставі одного і того ж договору про надання правової допомоги.

Однак питання щодо визнання недійсним договору про надання правової допомоги виникло лише після подання зустрічного позову у справі про поділ майна подружжя та відповідної відмови судом у задоволенні зустрічного позову.

Апеляційний суд зазначає, що цивільний процесуальний закон передбачає великий спектр процесуальних прав для сторін, зокрема, відмови у позові та користування правової допомогою без обмежень щодо особи представника. Крім того, законодавство передбачає можливість встановлення обмежень для представника сторони щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Проте, будучи повідомленою про подання зустрічного позову, ОСОБА_1 не вчинила жодних дій щодо зустрічної позовної заяви про поділ майна подружжя.

Беручи до уваги представництво адвокатом Семененко Н.С. інтересів ОСОБА_1 у інших судових провадженнях, відсутність заперечень позивачки щодо представництва її інтересів у справах про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, колегія суддів звертає увагу на суперечливу поведінку ОСОБА_1 , яка протягом тривалого часу не заявила про незгоду із договором про надання правової допомоги.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Щодо доводів апеляційної скарги про невирішенність судом першої інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, то колегія суддів зазначає таке.

На підставі матеріалів справи встановлено, що в ухвалі Суворовського районного суду м. Одеси від 31 січня 2023 року поперджено позивачку, що вирішення клопотання про призначення судової експертизи можливе лише за наявності представлення до суду оригіналу договору, який їй необхідно надати в судове засідання.

Вподальшому стороною позивача вказаного оригіналу договору про надання правової допомоги надано не було, що виключало можливості призначення судової почеркознавчої експертизи.

Колегія суддів акцентує увагу, що учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Крім того, заявляючи клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, заявник повинен надати всі необхідні документи для її проведення.

Крім того на позивача законодавцем покладено обов`язок щодо доведення обставин та підстав пред`явлення позову про визнання договорів недійсним.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 50)).

Всупереч вказаному, стороною позивача не надані такі документи, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у суді апеляційної інстанції не заявлялось.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: С.М. Сегеда

А.І. Дришлюк