Постанова

від 30.10.2023 по справі 910/1040/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2023 р. Справа№ 910/1040/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.10.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН"

на рішення Господарського суду м. Києва від 01.05.2023

у справі №910/1040/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН"

про стягнення 536 873,36 грн,-

В судовому засіданні 30.10.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.05.2023 у справі №910/1040/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" 442 286 (чотириста сорок дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн 94 коп. основного боргу, 32 090 (тридцять дві тисячі дев`яносто) грн 71 коп. інфляційних втрат, 6 176 (шість тисяч сто сімдесят шість) грн 14 коп. 3% річних, 54 935 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) грн 61 коп. пені та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 032 (вісім тисяч тридцять дві) грн 34 коп.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 08.06.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" про стягнення заборгованості за договором № ДНП-2019-12/08 від 16.12.2019 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування у розмірі 536 873,36 грн, з яких 442 286,94 грн основного боргу, 32 090,71 грн інфляційних втрат, 6 176,14 грн трьох відсотків річних та 56319,57 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/08 від 16.12.2019 у частині сплати орендних платежів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.05.2023 у справі №910/1040/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" 442 286 (чотириста сорок дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн 94 коп. основного боргу, 32 090 (тридцять дві тисячі дев`яносто) грн 71 коп. інфляційних втрат, 6 176 (шість тисяч сто сімдесят шість) грн 14 коп. 3% річних, 54 935 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) грн 61 коп. пені та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 032 (вісім тисяч тридцять дві) грн 34 коп.

У решті позовних вимог відмовлено.

При частковому задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 442 286,94 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості; перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що міститься у позові, суд першої інстанції дійшов до висновку, що зазначений розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним; при розрахунку пені позивачем не враховано приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, зробивши перерахунок, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги про стягнення пені у сумі 56 319,57 грн підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що є підставами для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне:

- суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку, що укладений між сторонами договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2019-12/08 від 16.12.2019 є договором надання послуг, а не договором найму (оренди), та що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню п.1.2 рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022, який звільняє від сплати орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади м.Києва;

- майданчики для паркування розміщені на земельних ділянках, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Києва;

- заборгованість за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування №ДНП-2019-12/08 від 16.12.2019 не нараховується в лютому та березні 2022 року, оскільки на території Київської області проходили активні бойові дії, а в м.Києві були диверсійні групи, в цей час відповідач не використовував майданчик для паркування;

- у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем з 24.02.2022 по даний час на підставі п.1.2 рішення Київської міської ради №4569/4610 від 15.04.2022, відповідно до якого звільняються орендарі від орендної плати за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва на період воєнного стану;

- на період дії воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, за виключенням орендарів, визначених додатком 1 та додатком 2 за рішенням Київської міської ради №4909/4950, звільняються від орендної плати;

- за лютий 2022 року у відповідача наявна лише заборгованість перед позивачем в розмірі 25765,89 грн. з 01.02.2022 по 23.02.2022 за 23 дні, враховуючи сплату 15000,00 грн. в лютому 2022 року.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, посилається на те, що укладений між сторонами договір №ДНП-2019-12/08 від 16.12.2019 є договором надання послуг, що узгоджується з висновками Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.06.2018 у справі №910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі №910/6312/19, а тому права та обов`язки сторін визначаються, в тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України; враховуючи рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022, №4577/4618 від 14.05.2022, оплата з 01.04.2022 по 16.05.2022 за договором не нараховувалась; зазначає, що зі змісту рішення Київської міської ради №4551/4592 вбачається, що питання звільнення від сплати орендних платежів за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва та питання звільнення від платежів суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування відповідно до укладених з позивачем договорів, мають різний порядок врегулювання, тому ототожнення відповідачем даних видів договорів є необґрунтованим та помилковим; зауважує, що відповідач помилково ототожнює поняття «цивільна відповідальність особи» за невиконання умов договору та «невиконання зобов`язання за договором» (несплату заборгованості за надані послуги); звертає увагу, що ні у основному рішенні №4551/4592 від 30.03.2022, ні у рішенні №4569/4610 від 15.04.2022, які містять пп.1.2 п.1 рішення Київської міської ради №4551/4592, на який посилається відповідач, не міститься прямої вказівки про надання цим нормативно-правовим актам зворотної дії у часі; стверджує, що рішення Київської міської ради №4569/4610 від 15.04.2022 набрало чинності з моменту оприлюднення та норми, зазначені в ньому не поширюються на відносини, що виникли до його оприлюднення, відповідач не звільнений від обов`язку оплачувати платежі, нараховані за послуги, надані до набрання законної сили рішенням, а відповідачем зроблено помилковий висновок про те, що дане рішення має зворотну дію у часі; просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1040/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.05.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/1040/23.

26.06.2023 матеріали справи №910/1040/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановлених порядку і розмірі. Надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

01.08.2023 апелянтом до суду подано копію платіжної квитанції від 26.07.2023 про сплату судового збору в сумі 12 079,65 грн., яка передана головуючому судді у справі 21.08.2023 після виходу з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 01.05.2023 у справі №910/1040/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.05.2023 у справі №910/1040/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.05.2023 у справі №910/1040/23 на 28.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд справи №910/1040/23 на 30.10.2023.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Представник позивача в судовому засіданні в апеляційній інстанції 30.10.2023 доводи апеляційної скарги відповідача заперечував, прийняте у справі рішення суду позивач просив залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання в апеляційній інстанції 30.10.2023 не з`явився; подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія задовольняє клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

03.12.2019 проведено аукціон щодо визначення переможця на право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Симиренка, 22г, в межах територіальної III зони паркування м. Києва.

Згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2019-11-19-000076-3 від 03.12.2019 року переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАТІКАН».

16.12.2019 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватікан» (сторона-2, відповідач) було укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2019-12/08, відповідно до умов якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ. Святошинський район, вул. Симиренка, 22-г в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 131 (сто тридцять один) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 15 (п`ятнадцять) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Згідно з п. 3.1. договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

У пункті 3.4. договору визначено, щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним стороною-2 без зауважень.

У пункті 4.1. договору узгоджено, що загальна ціна договору про передачу паркувального майданчику в експлуатацію визначається за формулою: Цдог=Векспл+Праз, де Цдог - ціна Договору; Векспл - вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору в гривнях; Праз - одноразовий платіж за право укладання договору в гривнях.

Векспл = Вмм*К*Т, де Вмм - вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону; К - кількість машиномісць паркувального майданчика, експлуатація яких підлягає оплаті; Т - період, що підлягає оплаті на умовах договору в календарних днях.

Не підлягає оплаті експлуатація спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.

Праз = Векспл*С%, де С% - відсоткова ставка, що становить 10%.

Відповідно до п.4.3. договору загальна ціна договору становить 2 136 841,61 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 356 140,27 грн, з яких Векспл - 1 942 583,28 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 323 763,88 грн та Праз - 194 258,33 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 32 376,39 грн.

У пункті 4.5. договору сторони дійшли згоди, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Відповідно до положень пунктів 7.1. та 7.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.

Відповідно до акту приймання-передачі паркувального майданчика від 08.01.2020 КП "Київтранспарксервіс" передало, а ТОВ «Ватікан» прийняло в експлуатацію паркувальний майданчик на 146 машиномісць за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Симиренка, 22-г, в межах III територіальної зони паркування м. Києва.

З актів надання послуг та рахунків на оплату за період лютий-листопад 2022, які підписані лише зі сторони позивача, вбачається, що КП "Київтранспарксервіс" (виконавцем) було виконані наступні роботи (надано такі послуги) - надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування 3-зона, загальною вартістю 442 286,94 грн.

КП "Київтранспарксервіс" зверталось до ТОВ «Ватікан» листами № 053/05-935 від 24.03.2022, № 053/05-2379 від 28.09.2022, № 053/05-2078 від 29.08.2022, в яких повідомило, що ТОВ «Ватікан» має заборгованість за договором та просило виконати взяті на себе зобов`язання стосовно розрахунків за договором (докази направлення містяться в матеріалах справи).

Відповідач, у свою чергу, звернувся до позивача листом №20/09 від 20.09.2022 (отримано позивачем 20.09.2022), в якому пропонував досягти компромісу щодо сплати заборгованості, враховуючи введення на території України воєнного стану.

Також відповідач звернувся до позивача листом №31 від 10.01.2023, в якому просив підготувати та підписати додаткову угоду на продовження строку дії договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносиг) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 2 статті 760 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

За змістом ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частинами 1, 5 та 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Разом з тим, частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ст. 902 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З викладеного вище вбачається, що основними ознаками договору найму є, зокрема, його предмет, яким є певне майно (річ, сукупність речей, майнові права); тимчасовість (тобто цей договір укладається на строк, встановлений за домовленістю сторін і зазначений у договорі); наявність орендної плати, яка зазвичай вноситься щомісячно; передача майна лише у тимчасове користування наймача, при цьому право власності до нього не переходить, і після припинення договору оренди наймач зобов`язаний повернути предмет договору оренди наймодавцю.

У свою чергу, основними ознаками договору про надання послуг є те, що предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму; послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання; послугу неможливо зберігати, тобто вона існує лише на той час, коли надається; надання й споживання послуги відбуваються одночасно, тобто послуга споживається в процесі її надання.

За приписами постанови Кабінету Міністрів України №258 від 02.03.2010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів» послуги - господарська діяльність, спрямована на використання майданчиків для паркування за їх призначенням, а також санітарного очищення, збереження та облаштування майданчиків відповідно до законодавства, нормативів, норм, стандартів, порядків і правил з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху та вимог, затверджених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради; обсяг надання послуг - кількість послуг, які надаються оператором на визначеній кількості місць для паркування транспортних засобів за певний проміжок часу; тарифи на послуги - вартість надання послуг із розрахунку на одне місце для платного паркування за визначений проміжок часу з урахуванням місця розташування майданчика, часу користування ним, типу транспортного засобу та категорій осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках, що встановлюється органом місцевого самоврядування.

Тарифи на послуги визначаються окремо для відведених і спеціально обладнаних майданчиків як відношення річної вартості послуг до річного обсягу їх надання з урахуванням коефіцієнта завантаженості майданчика та коефіцієнтів, що встановлюються органами місцевого самоврядування для досягнення оптимального завантаження вулично-дорожньої мережі.

Згідно п.2, п.4 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1342 від 03.12.2009, дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (далі - користувачі), а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики.

У цих Правилах терміни вживаються у такому значенні:

вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування - економічно обґрунтовані витрати оператора, пов`язані з утриманням, облаштуванням та обладнанням таких майданчиків згідно з тарифом, установленим органом місцевого самоврядування відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 р. № 258.

паркування - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування;

спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Зважаючи на термінологію, визначену спеціальними нормативними актами: Правилами паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1342 від 03.12.2009, постановою Кабінету Міністрів України №258 від 02.03.2010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів», які деталізують та встановлюють особливості правового регулювання суспільних відносин в сфері паркування транспортних засобів, зміст договору, укладеного між позивачем та відповідачем, чітко підпадає під термін «послуга».

З огляду на викладене, суд зазначає, що за правовою природою договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування між позивачем та відповідачем по справі є договором надання послуг, оскільки передбачає вчинення КП "Київтранспарксервіс" як виконавцем певних дій за плату (надання права на експлуатацію, утримання та облаштування) відповідно необхідно застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини надання послуг.

Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.02.2020 по справі №910/6312/19, від 04.06.2018 по справі №910/20720/16.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на норми, що регулюють правовідносини оренди, в тому числі п.1.2 рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 та ст.762 Цивільного кодексу України, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами справи.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір є договором надання послуг, а тому права та обов`язки сторін визначаються, в тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Відтак, доводи апелянта про те, що спірний договір є договором оренди комунального майна, відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Відповідно до підпункту 1.3.2 пункту 1.3 рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ» у сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва вирішено звільнити власників та користувачів транспортних засобів від оплати за послуги з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Підприємством згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільнити від оплати суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з Підприємством.

Вищевказаний пункт рішення Київської міської ради був виключений відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради №4577/4618 від 14.05.2022 «Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності» з 16 травня 2022 року.

Отже, починаючи з 16.05.2022 відновився обов`язок суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з КП "Київтранспарксервіс", оплачувати за послуги з паркування.

Враховуючи рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 та №4577/4618 від 14.05.2022, оплата з 01.04.2022 по 16.05.2022 за договором не нараховувалась.

Відповідно до п.1 рішення Київської міської ради №4569/4610 від 15.04.2022 викладено п.1.2 рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 у такій редакції: «У сфері комунального майна територіальної громади міста Києва на період дії воєнного стану та один місяць з дати його припинення орендарі за договорами оренди комунального майна територіальної громади міста Києва звільняються від орендної плати».

Зі змісту рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 вбачається, що питання звільнення від сплати орендних платежів за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва та питання звільнення від платежів суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування відповідно до укладених з позивачем договорів мають різний порядок врегулювання.

З огляду на викладене, висновки апелянта, що відносини між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" повинні регулюватись пп.1.2 п.1 рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022, є помилковими.

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що ні рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022, ні рішення Київської міської ради №4569/4610 від 15.04.2022, які містять пп.1.2 п.1 рішення Київської міської ради №4551/4592, на який посилається скаржник, не міститься прямої вказівки про надання цим нормативно-правовим актам зворотної дії у часі.

Отже, рішення Київської міської ради №4569/4610 від 15.04.2022 набрало чинності з моменту оприлюднення та норми, зазначені в ньому не поширюються на відносини, що виникли до його оприлюднення, відповідач не звільнений від обов`язку оплачувати платежі, нараховані за послуги, надані до набрання законної сили рішенням.

Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта, що рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 має зворотну дію у часі, оскільки скасовує цивільну відповідальність особи за невиконання умов договору щодо здійснення оплати з моменту введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні та заборгованість за договором не повинна нараховуватись за березень та лютий 2022 року.

З позовної заяви вбачається, що періодами нарахування заборгованості за договором є березень 2022 року, період з 16 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, червень-листопад 2022 року.

Оскільки відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 442286,94 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заборгованості, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 442286,94 грн.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів щодо невірності розрахунку основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені. Контррозрахунку ні до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції надано не було.

Враховуючи наявність підстав для стягнення суми основного боргу, колегія суддів зазначає, що інфляційні витрати, пеня та 3% річних підлягають стягненню з відповідача у розмірі, встановленому місцевим господарським судом, а саме: інфляційні витрати у розмірі 32 090,71 грн., 3% річних - 6 176,14 грн. та пеня - 54 935,61 грн.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.05.2023 у справі №910/1040/23.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.05.2023 у справі №910/1040/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.05.2023 у справі №910/1040/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАТІКАН".

4. Матеріали справи №910/1040/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 30.11.2023 після виходу судді Михальської Ю.Б. з відпустки (03.11.2023), судді Тищенко А.І. з лікарняного (06.11.2023-10.11.2023) та суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. з підготовки в Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів (13.11.2023-17.11.2023).

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська