Постанова

від 29.11.2023 по справі 927/931/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. Справа№ 927/931/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Таштанова О.Г.

від відповідача: Дерев`янко О.В.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "СОСНИЦЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2023, повний текст якого складено та підписано 24.04.2023

у справі № 927/931/22 (суддя Белов С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС КАПІТАЛ"

до Приватного підприємства "СОСНИЦЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "УДГ ТРЕЙДИНГ"

про стягнення 9 177 368,56 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС КАПІТАЛ" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позов до Приватного підприємства "СОСНИЦЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ" про стягнення 16181154,91 грн, з яких: 8826635,36 грн заборгованості, 2315722,20 грн плати за користування чужими коштами, 5038797,35 грн штрафу.

23.01.2023 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у вигляді вартості недопоставленого товару у розмірі 3658638,08 грн, санкції за користування грошовими коштами покупця у розмірі 479933,13 грн та штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, згідно п. 8.3. Договору у розмірі 5038797,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки №01/02-2022 від 01.02.2022, що був укладений між відповідачем та третьою особою, право вимоги за яким набуто позивачем на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 10 жовтня 2022 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2023 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства "СОСНИЦЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС КАПІТАЛ" 3658638,08 грн заборгованості, 479933,13 грн санкцій за користування грошовими коштами, 5038797,35 грн штрафу та 137660,53 грн судового збору, 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС КАПІТАЛ" з Державного бюджету України частину судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1 від 25 жовтня 2022 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №927/931/22, у розмірі 105056,79 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач, всупереч взятих на себе договірних зобов`язань, частково виконав свої зобов`язання, не здійснивши поставку товару на суму 3658638,08 грн, яка підлягає стягненню. В частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій суд першої інстанції з врахуванням факту непоставки відповідачем товару на зазначену суму, яка була сплачена Покупцем в якості попередньої оплати за товар, а також положень п. 8.1. договору поставки №01/02-2022 від 01 лютого 2022 року, дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення санкцій за користування грошовими коштами покупця в заявленому у позові розмірі. Також суд повністю задовольнив вимоги про стягнення штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, нарахованих згідно п. 8.3. договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення 479 933,13 санкцій, 5 038 797,35 грн штрафу, 137 660,53 грн судового збору та 20 000 грн витрат на правову допомогу, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду є таким, що прийнято нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що:

- судом помилково не було прийнято до уваги доводи відповідача про настання для нього форс-мажорних обставин у зв`язку з перебуванням підприємства з перших днів військової агресії проти територіальної цілісності України в окупації;

- рішенням Чернігівської облради від 10.02.2023 № 2-13/VІІІ відповідача включено до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили;

- відповідач направив товар необхідної кількості та якості покупцю і лише за обставин непереборної сили він не надійшов до покупця;

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказувала на існування двох різних значень терміну «користування чужими коштами», а саме правомірне та неправомірне. Тож ключовим у застосуванні норм права з цього приводу є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання грошового зобов`язання;

- для видачі податкових накладних та надсилання письмового повідомлення позивачу про настання форс-мажорних обставин для відповідача необхідні працівники на робочому місці, проте вони не могли перебувати на роботі через перебування території в окупації, не мали доступу до інтернету будь-яких документів підприємства, програм;

- фактичне місцезнаходження відповідача знаходиться в регіоні, який згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за N 1668/39004 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» включено до територій, на якій ведуться (велися) бойові дії;

- починаючи з 24.02.2022 Єдиний реєстр податкових накладних був відключений держаними органами та був відсутній доступ;

- відхилення судом доводів відповідача про настання для нього форс-мажорних обставин через відсутність доказів повідомлення про це позивача є зверхнім, оскільки не відповідає ситуації, що склалась на території Чернігівської області в результаті повномасштабного вторгнення;

- розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу є значно завищеним з огляду на Рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 № 57.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні, тому апеляційну скаргу відповідача слід відхилити.

Зокрема позивач зазначає, що:

- у відповідності до п. 8.6 Договору відповідач повинен був повідомити покупця про настання для нього форс-мажорних обставин, однак цього не зробив;

- поставка на суму 3 658 638,08 грн не відбулася, і до відповідача цілком обґрунтовано було застосовано штрафні санкції згідно п. 8.1 Договору у зв`язку з тим, що товар був поставлений у меншій кількості, ніж сплачено;

- штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних стосується не податкової накладної на суму 3 658 638,08 грн, а стосується податкових накладних, виданих 18.02.2022 та 23.02.2022, які зареєстровані в реєстрі лише 05.07.2022 та 08.07.2022, тобто з порушенням 60-тиденного строку, визначеного договором;

- надане відповідачем рішення Чернігівської облради від 10.02.2023 № 2-13/VІІІ не надає розуміння того, яким саме чином зазначені обставини вплинули на невиконання умов договору у даному випадку.

Третя особа не скористалась своїм правом та не подала до суду свого відзиву на апеляційну скаргу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О.,Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів направлення апеляційної скарги з додатками третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "УДГ ТРЕЙДИНГ". Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

06.06.2023 недоліки апеляційної скарги усунено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "СОСНИЦЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2023 у справі № 927/931/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 26.07.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 19.07.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 19.07.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Судове засідання 26.07.2023 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 повідомлено учасників справи про призначення справи №927/931/22 до розгляду на 04.09.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема на 29.11.2023.

Явка представників сторін

В судове засідання 29.11.2023 представник третьої особи не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Зокрема, залучено судом до справи довідку про доставку електронного документа до його електронного кабінету.

Відповідно до частин 5, 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Згідно з частинами 5, 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.11.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні 29.11.2023 заперечив проти вимог апеляційної скарги.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УДГ ТРЕЙДИНГ" (Покупець) та Приватним підприємством "СОСНИЦЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ" (Постачальник) було укладено договір поставки №01/02-2022.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію (Товар). Відповідно до п. 1.2. Договору характеристики, кількість, номенклатура, ціна й загальна вартість Товару, що поставляється по даному Договору, зазначається сторонами в специфікації до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 4.2. Договору, строк поставки кожної партії Товару зазначається у відповідній Специфікації.

Відповідно до п. 4.3. Договору датою поставки (передачі) Товару залізничним транспортом вважається дата, зазначена у видатковій накладній, яка надається Постачальником Покупцю та підписується уповноваженими особами сторін. При поставках на умовах DAP, DAТ (Інкотермс-2010) датою поставки (передачі) товару (його партії) залізничним транспортом вважається оформлення Терміналом акту приймання Товару, який складається Терміналом при розвантаженні товару і вивантаження його на Терміналі відповідно до даних переважування Товару (його частини) на вагах Терміналу в місці призначення, зазначеному у відповідній Специфікації.

Згідно п. 5 Специфікації №1 до Договору базис поставки згідно Інкотермс 2010: DAP ПрАТ «МКХП», м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 122.

Строк поставки, відповідно до п. 6. Специфікації №1 до Договору: до 28 лютого 2022 року. В межах цього строку допускається поставка Товару частинами.

У пункті 6.1. Договору сторони домовилися, що приймання Товару за кількістю здійснюється в місці поставки, визначеному у відповідній Специфікації, відповідно до ваги вказаної в товаро-транспортній накладній або в залізничній накладній, прийнятої Терміналом відповідно до умов цього Договору або відповідно до ваги зазначеній в видатковій накладній, яка надається Постачальником Покупцю та підписується уповноваженими особами Сторін. Зважування здійснюється на вагах Термінала або Постачальника, які повинні бути повірені територіальним органом Держспоживстандарту і строк такої повірки не закінчився.

Відповідно до п. 8.1. Договору за умови, якщо Покупцем була перерахована 100% або часткова попередня оплата за товар, а Постачальник поставив товар в меншій кількості, або поставив товар неналежної якості, останній зобов`язаний, крім іншого, на третій день від кінцевої дати поставки, визначеної цим Договором, повернути Покупцю перераховані кошти за товар. При цьому Постачальник сплачує Покупцю санкції за користування чужими коштами згідно ст. 536 ЦК України за весь час користування грошовими коштами Покупця, починаючи з дати, наступної за останньою датою, до якої Постачальник зобов`язаний був поставити товар Покупцеві до дати фактичного повернення коштів Покупцеві в повному обсязі. Сторони домовились, що процент за користування чужими грошовими коштами дорівнює 21 (двадцять один) % річних.

Згідно п. 8.3. Договору у разі, зокрема, якщо податкова накладна, видана Постачальником за цим Договором, з будь-яких причин не буде зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 60 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання за такою податковою накладною, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 10% від загальної вартості товару, визначеної згідно п. 1 відповідної Специфікації.

Пунктом 8.6. Договору сторони передбачили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань за договором у випадку настання для них надзвичайних та невідворотних обставин (непереборної сили). Сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили та внаслідок цього не в змозі виконати свої зобов`язання за договором, повинна негайно, але не пізніше трьох днів від дня їх настання у письмовій формі повідомити про це іншу сторону, а також надати їй відповідну довідку, видану Торгово-промисловою палатою України. Строк виконання зобов`язань для сторони, яка підпала під дію непереборної сили за Договором продовжується на час, протягом якого остання буде діяти, але це більше дев`яносто календарних днів, після чого кожна зі сторін має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх зобов`язань за договором та розірвати його.

На виконання умов Договору Покупець сплатив на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 17155090,98 грн, у доказ чого позивачем до матеріалів справи додано копію банківської виписки на суму 17155090,98 грн за період з 01.01.2019 по 16.10.2022.

10 жовтня 2022 року між Покупцем (Товариством з обмеженою відповідальністю "УДГ ТРЕЙДИНГ") (Цедент) та Позивачем у справі (Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС КАПІТАЛ") (Цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №1, відповідно до умов якого: 1. У порядку та на умовах, визначених даним Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором поставки №01/02-2022 від 01 лютого 2022 року між Цедентом і Приватним підприємством «СОСНИЦЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (надалі іменується «Боржник»). За Даним Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання обов`язку сплати боржником коштів, належних продавцю у сумі 8826635,36 грн. До Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення Договору.

Відповідно до п. 8 договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 10 жовтня 2022 року, Цедент зобов`язаний письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності Даним Договором.

На виконання п. 8 договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 10 жовтня 2022 року, 14 жовтня 2022 року Цедентом (Товариством з обмеженою відповідальністю "УДГ ТРЕЙДИНГ") відповідачу (Приватному підприємству «СОСНИЦЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ») на електронну адресу було правлено лист, за зазначенням, що станом на 01 серпня 2022 року за відповідачем обліковується заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "УДГ ТРЕЙДИНГ" у розмірі 8826635,36 грн та з повідомленням про відступлення права вимоги Позивачу.

Факт отримання вказаного листа підтвердив відповідач у відзиві на позовну заяву.

Позивач у позовній заяві зазначає, що згідно акту звірки розрахунків, що міститься у матеріалах справи /Том 1 а.с. 22/ Покупець отримав від Відповідача товар на суму 1550399,18 грн (17 лютого), 5175597,28 грн (20 лютого), 1602459,16 грн (22 лютого), а всього на загальну суму 8328455,62 грн. Заборгованість станом на 19 липня 2022 року зазначена у сумі 8826635,36 грн.

Матеріали справи містять також копії видаткових накладних на вищевказані суми, а саме: на 1550399,18 грн, 5175597,28 грн, 1602459,16 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що на підставі викладеного вище, позивач вимушений звернутися до суду для стягнення заборгованості (коштів, які були сплачені за фактично не поставлений товар) у сумі 8826635,36 грн.

Разом з цим, 23 січня 2023 року позивачем було подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій позивач зазначив, що у відповідь на адвокатський запит, було отримано інформацію від ПрАТ «МКХП» щодо спірної поставки на обсяг 680 тон, у зв`язку з чим позивачем було прийнято рішення про зменшення позовних вимог. Так, у заяві про зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 3658638,08 грн, санкції за користування грошовими коштами покупця у розмірі 479933,13 грн та штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, згідно п. 8.3. Договору у розмірі 5038797,35 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови щодо належного способу захисту

Підставою апеляційного оскарження судового рішення у даній справа стала незгода відповідача з висновками суду про задоволення позовних вимог про стягнення 479933,13 грн санкцій за користування грошовими коштами, 5038797,35 грн штрафу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 173 ГК України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції в порушення норм чинного процесуального законодавства не було надано належної правової оцінки наявним форс-мажорним обставин у вирішенні питання щодо стягнення з скаржника 479933,13 грн санкцій за користування грошовими коштами, нарахованих позивачем у відповідності до п. 8.1 Договору поставки № 01/02-2022 від 01.02.2022, а також не враховано положень п. 8.6 Договору, за яким сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань у випадку настання обставин непереборної сили.

В контексті вищенаведених доводів Суд звертається до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, щодо питання визначення правової природи заявлених до стягнення відсотків, де зазначено таке:

"Можливість проведення попередньої оплати товару, правила, пов`язані зі здійсненням такої оплати, передбачені статтею 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов`язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов`язання, і не суперечить суті такого зобов`язання.

Отже, договором на покупця може покладатися обов`язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. При цьому договір купівлі-продажу (поставки), який містить обов`язок продавця щодо попередньої оплати, є різновидом комерційного кредиту, що передбачений статтею 1057 Цивільного кодексу України. У даному випадку покупець здійснює кредитування продавця, а попередня оплата фактично є сумою кредиту (позики).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Отже закон, зокрема положення статті 536, частини третьої статті 693, частини першої статті 1054, частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України у їх сукупності, передбачає можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер позики. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання.

Отже, передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.

З огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.».

У справі, що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено узгодження сторонами в п. 8.1 Договору поставки умови про те, що Постачальник сплачує Покупцю санкції за користування чужими коштами згідно ст. 536 ЦК України, процент за користування чужими грошовими коштами дорівнює 21 (двадцять один) % річних.

Виходячи із тлумачення зазначених положень правочину колегія констатує, що сторонами визначено право покупця на нарахування 21 % річних, тобто на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених статтею 536 та частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, що не мають характеру штрафних санкцій. Зазначені проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування коштами відповідно до частини третьої статті 693 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника.

Відтак посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин як підстава для звільнення його від відповідальності у вигляді заявлених до стягнення позивачем сум процентів за користування чужими коштами не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в означеній частині.

Згідно поданого позивачем розрахунку позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) позивачем нараховано проценти наступним чином: 3 658 638,08 грн х 0,21/365 х 228 = 479 933,13 грн. Тобто період користування коштами визначено з 01.03.2022 по 14.10.2022, що становить 228 днів. Згідно специфікації строк поставки до 28.02.2022.

Поряд з цим, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає, що у серпні 2022 року покупець звернувся до відповідача із вимогою повернути кошти за непоставлений товар. Обставини звернення з такою вимогою не заперечуються і відповідачем, зокрема, в листах переписках апелянт вказував на відповідне звернення покупця та виявленим ним бажанням в добровільному порядку частково повернути суму передплати. Зазначений лист позивач не надає, а надану відповідачем переписку за допомогою засобів електронного зв`язку сторона заперечує.

У цьому зв`язку, а також з врахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, колегія вважає необґрунтованим нарахуванням позивачем процентів за користування коштами до моменту звернення останнього з позовом, позаяк після пред`явлення відповідної вимоги покупець втрачає право на нарахування процентів згідно положень частини третьої статті 693 ЦК України. Тож обґрунтованим та доведеним слід вважати позовні вимоги про нарахування в порядку зазначеної норми матеріального права процентів за 153 дні (з 01.03.2022 по 31.07.2022), розмір яких становить 322 060,39 грн (3 658 638,08 грн х 0,21/365 х 153). Правомірність нарахування процентів за інший період, - позивачем не доведено, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу

Згідно п. 8.3. Договору поставки у разі, зокрема, якщо податкова накладна, видана Постачальником за цим Договором, з будь-яких причин не буде зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 60 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання за такою податковою накладною, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 10% від загальної вартості товару, визначеної згідно п. 1 відповідної Специфікації.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у відповідності до п. 8.3 Договору поставки нараховано штраф у розмірі 5 038 797,35 грн за таким розрахунком: 50 387 973,48 (вартість товару за специфікацією) х 0,1. На підтвердження обставин порушення відповідачем строку реєстрації податкових накладних позивачем до матеріалів позовної заяви надано витяг з електронного кабінету платника податку де значиться, що податкові накладні від 18.02.2022 № 4, від 23.02.2022 № 5 були зареєстровані 08.07.2022 та 05.07.2022, відповідно.

Отже, позивачем підставою для нарахування штрафу в прядку п. 8.3 Договору визначено саме порушення відповідачем строків реєстрації вищенаведених податкових накладних, про що також наголошено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Однак, задовольняючи дані позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що податкова накладна на суму 3658638,08 грн відсутня та відповідно не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 60 календарних днів, з відповідача підлягають стягненню 5038797,35 грн штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, у відповідності до п. 8.3. договору поставки №01/02-2022 від 01 лютого 2022 року. Тобто судом самостійно було визначено підставу позовних вимог, що є порушенням основоположним принципам господарського судочинства, зокрема, диспозитивності.

Колегія суддів не погоджується з наведеним вище висновком суду попередньої інстанції, виходячи із наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини другої статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, обґрунтовуючи неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань із здійснення реєстрації податкових накладних відповідач посилався на те, що з перших днів війни територія місцезнаходження ПП «Сосницькі аграрні інвестиції» (смт Сосниця Корюківського району Чернігівської області) перебувала в окупації; Єдиний реєстр податкових накладних тимчасово був відключений та відсутній був доступ, що унеможливило відповідача у визначений договором 60-тиденний строк, який припадав на цей період, здійснити реєстрацію накладних; згідно рішення 13 сесії 8 скликання Чернігівської облради від 10.02.2023 № 2-13/VІІІ відповідача включено до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за N 1668/39004 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» вся територія Корюківського району в період з 24.02.2022 по 03.04.2022 перебувала в окупації. А по 22.09.2022 визнано територією на якій активно велися бойові дії.

Також згідно загальнодоступної інформації з початком повномасштабної військової агресії проти територіальної цілісності України електронні реєстри для їх захисту і збереження інформації бути тимчасово відключено, в т.ч. і Єдиний реєстр податкових накладних. Відновлення роботи реєстру відбулось з 27 травня 2022 року.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», що набрав чинності 27.05.2022, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року.

Відповідач в межах визначених Законом строків здійснив реєстрацію податкових накладних від 18.02.2022 № 4, від 23.02.2022 № 5 (визначені позивачем як підстава для нарахування штрафу), а саме 08.07.2022 та 05.07.2022, відповідно. Тобто покупець не втратив можливість отримання відшкодування сум ПДВ із зазначених господарських операцій.

При цьому, колегія звертає увагу на те, що останній день встановленого в договорі 60-тиденного строку на проведення реєстрації зазначених податкових накладних припадав на період коли підприємство було в зоні активних бойових дій, а доступ до Єдиного реєстру податкових накладних був тимчасово обмеженим.

Рішенням Чернігівської облради від 10.02.2023 № 2-13/VІІІ «Про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин» відповідача включено до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили. Наведеним підтверджується, що на території місцезнаходження юридичної особи велись активні воєнні дії, наслідком яких стало неможливість доступу працівників відповідача до мережі інтернет, документації та інших первинних бухгалтерських документів, необхідних, зокрема, для направлення відповідачем повідомлення в порядку п. 8.6 Договору.

Колегія суддів, дослідивши аргументи та доводи скаржника дійшла висновку, що наведені ним обставини підтверджують наявність фізичних та юридичних перешкод у виконанні відповідачем обов`язку з реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 60 календарних днів з дати виникнення податкового зобов`язання накладних від 18.02.2022 № 4, від 23.02.2022 № 5, на що посилався позивач у позові. Тобто має місце доведення стороною причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати вказане зобов`язання, що є підставою у даному випадку для застосування приписів статей 614, 617 ЦК України.

При цьому, апеляційна інстанція визнає передчасними та такими, що не засновані на вірному дослідження усієї сукупності обставин висновки суду про недотримання відповідачем процедури повідомлення свого контрагента про настання форс-мажорних обставин, оскільки сторона відповідача з перших днів військової агресії та впродовж тривалого часу перебувала в окупації, а також підприємство визнано постраждалим внаслідок обставин непереборної сили, зокрема, через те, що бойові дії велися до вересня 2022.

Таким чином, суд попередньої інстанції під час вирішення цього спору допустив надлишковий формалізм та неповно дослідив усі доводи і аргументи сторони відповідача про те, що через окупацію і бойові дії на території місцезнаходження підприємства останнє не могло функціонувати у звичному робочому режимі у зв`язку також із запровадженням безпекових заходів для його працівників.

За встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення штраф у розмірі 5 038 797,35 грн слід відмовити з огляду на доведення відповідачем наявності обставин, що підтверджують відсутність його вини у допущенні порушення строків реєстрації податкових накладних.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції

До відповіді на відзив позивачем додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат №2, згідно якого: 7500,00 грн за складання позову, 2500,00 грн за участь у судовому засіданні 29.11.2022, 7500,00 грн за складання відповіді на відзив та 2500,00 грн за участь у судовому засіданні 14.12.2022. Всього 20000,00 грн.

Позивачем, зокрема, подано копію договору про надання правничої допомоги №14/10/2022 від 14 жовтня 2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС КАПІТАЛ" та адвокатом Таштановою Оленою Георгіївною; копію додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги №14/10/2022 від 14 жовтня 2022 року; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а також довідку від 14 жовтня 2022 року про сплату за послуги адвоката 7500,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Відповідна позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

При цьому, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінивши подані позивачем докази та надані відповідачем заперечення, місцевий господарський суд, з врахуванням фактичних обставин справи, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціни позову та результату вирішення спору, встановив, що розмір заявлених позивачем до відшкодування за рахунок відповідача судових витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню.

Посилання апелянта на те, що означений розмір є завищеним з огляду на Рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 № 57 колегією відхиляється, позаяк зазначене рішення має рекомендаційний характер та визначає саме розмір мінімальних ставок. Тоді як, у відповідності до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Колегія судів не вбачає невідповідність заявлених до відшкодування судових витрат встановленим процесуальним законом критеріям.

Проте, враховуючи те, що за результатами перегляду справи в апеляційному порядку апеляційна інстанція встановила наявність правових підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення та прийняття у відповідній частині нового рішення про відмову в позові, судові витрати на професійну правничу допомогу в порядку статті 129 ГПК України підлягають перерозподілу пропорційно задоволених вимогам.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, що становить 43,37 % від суми заявлених позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), то витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу в сумі 8 674, 00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржене підлягає частковому скасуванню з прийняттям у відповідній частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у цій постанові. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

Судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою частково скасовано рішення та прийнято нове, здійснюється новий розподіл судових витрат. У зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності до ст. 129 ГПК України розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2023 у справі №927/931/22 в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами, штрафу та судових витрат скасувати.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2023 у справі №927/931/22 в цій частині викласти в наступній редакції.

Стягнути з Приватного підприємства "СОСНИЦЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ" (ідентифікаційний код 34817116; вул. Чернігівська, 15, смт Сосниця, Сосницький район, Чернігівська область, 16100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС КАПІТАЛ" (ідентифікаційний код 35357323, вул. Космонавта Комарова, 10, оф. 108, м. Одеса, 65101) 322 060 (триста двадцять дві тисячі шістдесят) грн 39 коп. плати за користування грошовими коштами, 59 710 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот десять) грн 48 коп. судового збору та 8 647 (вісім тисяч шістсот сімдесят чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами, штрафу та судових витрат - відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2023 у справі №927/931/22 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС КАПІТАЛ" (ідентифікаційний код 35357323, вул. Космонавта Комарова, 10, оф. 108, м. Одеса, 65101) на користь Приватного підприємства "СОСНИЦЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ" (ідентифікаційний код 34817116; вул. Чернігівська, 15, смт. Сосниця, Сосницький район, Чернігівська область, 16100) 116 925 (сто шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 07 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 30.11.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков