Ухвала

від 29.11.2023 по справі 904/2104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

29.11.2023м. ДніпроСправа № 904/2104/19

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Владимиренко І.В. розглянувши заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до боржника Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 18-Б; код ЄДРПОУ 05393043) про визнання грошових вимог у розмірі 24 659,52 грн. та судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.

Представники:

від ГУ ДПС у Дніпропетровській області представник Сліпець С.С. витяг з ЄДР

від боржника представник ліквідатора Дробот Д.М. дов. № 41 від 13.01.23р.

від Дніпровської обласної прокуратури прокурор відділу Бурлаченко О.Л. посв. №077723 дійсне до 01.05.28р.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду від 26.01.22р. визнано Публічне акціонерне товариство «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» (51925, Дніпропетровська область, м. Камянське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» (51925, Дніпропетровська область, м. Камянське, вул. Соборна, 18-Б; ЄДРПОУ 05393043).

14.11.2023р. до суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява до боржника Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про визнання грошових вимог у розмірі 24 659,52 грн. та судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.11.23р. заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до боржника Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про визнання грошових вимог у розмірі 24 659,52 грн. та судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. - прийнято до розгляду. Призначено судове засідання для розгляду заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до боржника Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про визнання грошових вимог у розмірі 24 659,52 грн. та судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. на 29.11.2023р. о 12:40год.

28.11.23р. до суду від ліквідатора надійшло повідомлення щодо розгляду заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог. Судом повідомлення прийнято до відома.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Розглянувши в судовому засіданні 29.11.2023р. заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до боржника Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про визнання грошових вимог у розмірі 24 659,52 грн. та судовий збір у розмірі 5 368,00 грн., заслухавши присутніх учасників провадження у справі про банкрутство, господарський суд встановив наступне.

В обґрунтування поданої заяви з грошовими вимогами до боржника представник ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначив, що в інтегрованих картках платника податків ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" обліковується не заявлений до суду податковий борг на загальну суму 24 659,52 грн. (основний платіж - 23 639,52 грн., штрафна санкція - 1020,00 грн.) а саме: податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань у загальному розмірі 23 639,52 грн. (основний платіж); податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуются податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов`язань у загальному розмірі 1020,00 грн. (штрафна санкція).

Дана заборгованість виникла на підставі самостійно поданої боржником декларації та винесеного податкового повідомлення - рішення № 229/32-00-04-01-02-05393043 від 20.09.2022р. на суму 24 659,52 грн. (основний платіж - 23 639,52 грн., штрафна санкція - 1020,00 грн.).

Згідно із п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавств питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладі на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує держану податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно п. п. 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у саме: повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяєте.

Згідно п. 41.5. ст. 41 Податкового кодексу України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначає законодавством України.

Відповідно до п.п. 19 1.1.45 п. 19 1.1 ст. 19 1 Податкового кодексу України однією із функції контролюючих органів є звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.

На даний час за даними ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкова заборгованість ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області становить 24 659,52 грн. (основний платіж - 23 639,52 грн., штрафна санкція - 1020,00 грн.).

Ліквідатор надіслав до суду повідомлення щодо розгляду кредиторських вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яким не визнає заявлені ГУ ДПС у Дніпропетровській області кредиторських вимоги та просить суд грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" відхилити.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Постановою господарського суду від 26.01.22р. визнано Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Соборна, буд. 18-Б; код ЄДРПОУ 05393043) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.1 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Пунктом 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Згідно п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовправі № 910/14827/16 (щодо застосування приписів статті 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у поєднанні з положенням Податкового кодексу України), колегія суддів у цій справі дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо відхилення заявлених ГУ ДФС грошових вимог. З цих же підстав, колегією суддів не приймається до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 911/254/16».

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В п. 5.1 ст. 5 Податкового кодексу України визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Як визначено в п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Процедура набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 встановлена статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.

Згідно із статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

У статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства наведено наслідки визнання боржника банкрутом, згідно із частиною першою якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З урахування вищевикладеного, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. При цьому в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов`язання зі сплати обов`язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, господарський суд зазначає, що після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги можуть заявляти виключно поточні кредитори із поточними вимогами, на які не поширюються обмеження, встановлені ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.

31.05.2019 року господарським судом Дніпропетровської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

26.01.2022 року господарським судом Дніпропетровської області визнано ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Тобто, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" могло відповідати виключно за зобов`язаннями, що виникли в періоді з 31.05.2019 року до 26.01.2022 року.

При цьому, господарським судом встановлено, що нараховані ГУ ДПС у Дніпропетровській області грошові зобов`язання відповідно до поданих документів не відносяться ні до зобов`язань, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, ні до зобов`язань, що є поточними до визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ні до тих, що виникли після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та на які не поширюються обмеження, встановлені ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.

Положення ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з введенням в дію якого 21.10.2019 року втратив чинність Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, за своїм змістом аналогічні положенням ст. 38 Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, що свідчить про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання щодо виникнення зобов`язань у боржника, який перебуває в судовій процедурі ліквідації.

Так, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 року у справі № 813/2095/16 зазначено наступну правову позицію: З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли правомірного висновку, щодо вимог Інспекції, включених до конкурсних вимог у справі про банкрутство Товариства, не застосовуються норми Податкового кодексу України, а решта вимог Інспекції не підлягають задоволенню, з огляду на визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом наслідки визнання боржника банкрутом.

Крім того, дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, а саме:

Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.10.2020 року у справі №15/293-б, в якій зазначено: У ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов`язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури. Подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом (висновок Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16). Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (ч.1 ст.38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. В цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Враховуючи наведене вище, а також висновки Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16 (щодо застосування приписів статті 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у поєднанні з положенням Податкового кодексу України), колегія суддів у цій справі дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо відхилення заявлених ГУ ДФС грошових вимог. З цих же підстав, колегією суддів не приймається до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 911/254/16.

Також правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 року у справі № 916/4181/14: боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень статті 38 Закону про банкрутство має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин. Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону про банкрутство, частина перша статті 59 КУзПБ), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Водночас, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині відмови у визнанні вимог Чорноморської ОДПІ на суму 8 332,20 грн., суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статті 59 КУзПБ щодо наслідків визнання боржника банкрутом, які аналогічні наведеним у статті 38 Закону про банкрутство, оскільки навіть у разі самостійного подання боржником відповідних звітів до контролюючого органу такий факт не може бути передумовою виникнення у боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів. Нарахування за відповідними зобов`язаннями боржника повинні здійснюватися лише до моменту прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Наведене відповідає висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, від 08.10.2019 у справі № 911/3883/16 та від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 і судом касаційної інстанції не встановлено підстав, які б зумовлювали необхідність відступу від зазначено правового висновку. 10. Висновок щодо застосування норми права. 10.1. З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 КУзПБ, передбачено підставу для припинення обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила.

Постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), в якій зазначено: Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18, в якій зазначено: Висновок щодо строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного відповідно до статті 12 Закону № 2343-ХІІ (у редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року), викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11. Зокрема, за позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у вказаній справі, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 826/3106/18, в якій зазначено: Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Також, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25.06.2019 року у справі №826/22478/15 зазначено: Посилання контролюючого органу на те, що грошові зобов`язання з орендної плати за землю є поточними зобов`язаннями на які дія мораторію не поширюється, а відтак застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов`язань є обґрунтованим та відповідає приписам чинного законодавства, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів та ліквідаційна процедура мають різні правові режими, зокрема наслідки мораторію застосовується до вимог кредиторів, які виникли до порушення справи про банкрутство, тоді як наслідки ліквідаційної процедури стосуються всіх вимог кредиторів, включаючи і поточних, зокрема з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Отже, враховуючи вищевикладену правову позицію в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, донарахування грошових зобов`язань, які відповідають поняттю додаткові зобов`язання в розумінні ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, після визнання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є неправомірним.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд зазначає, що заявлені ГУ ДПС у Дніпропетровській області кредиторські вимоги до банкрута на загальну суму 24 659,52 грн. (основний платіж - 23 639,52 грн., штрафна санкція - 1020,00 грн.), нараховані після визнання боржника банкрутом, що суперечать ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, тому дані вимоги підлягають відхиленню повністю.

Крім того, не вбачається жодних підстав для віднесення податків та зборів до витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, згідно абз.4 п.п.1 ч.1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вирішив грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про визнання грошових вимог у розмірі 24 659,52 грн. та судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. відхилити.

Керуючись ст. ст. 45, 46, 59, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про визнання грошових вимог у розмірі 24 659,52 грн. та судовий збір у розмірі 5 368,00 грн. відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у 10-ти денний строк до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Ухвала підписана - 30.11.2023р.

Копію ухвали надіслати: ліквідатору, ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Суддя І.В. Владимиренко