Рішення

від 21.11.2023 по справі 904/4510/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4510/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Брагінець В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-Комерційна Фірма "Новий Формат", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором з надання послуг з оренди та обслуговування орендованих рекламних конструкцій у розмірі 218 649,05 грн

Представники:

Від позивача: Мандрика І.В. директор

Від відповідача: Васильченко О.М., довіреність №1 від 30.08.2023, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламно-Комерційна Фірма "Новий Формат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" про стягнення заборгованості за договором з надання послуг з оренди та обслуговування орендованих рекламних конструкцій №0107/21 від 01.07.2021 у розмірі 218 649,05 грн., з яких:

- 33 415,25 грн. - основний борг;

- 153 538,43 грн. - пеня;

- 9 219,57 грн. - 3 % річних;

- 22 475,80 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 23.08.2023 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.09.2023.

12.09.2023 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.10.2023.

20.09.2023 від відповідача надійшов відзив на позов.

02.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

10.10.2023 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Ухвалою від 10.10.2023 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/4510/23 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 06.11.2023 об 11:00 год.

01.11.2023 від представника відповідача надійшло заперечення, де представник зазначає, що заборгованість перед позивачем станом на 31.10.2023 відсутня.

06.11.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив.

Ухвалою від 06.11.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні (з урахування ухвали про виправлення описки від 09.11.2023) на 21.11.2023.

21.11.2023 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив про сплату суми основного боргу.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

21.11.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору з надання послуг з оренди та обслуговування орендованих рекламних конструкцій №0107/21 від 01.07.2021

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві на позов підтвердив наявність заборгованості за спірним договором у розмірі 33 415,25 грн.

Однак, відповідач, посилаючись на п. 2.1.1 договору, зазначив, що 04.09.2023 повідомив позивача про зменшення заборгованості за надані послуги пропорційно сумі ПДВ по незареєстрованій податковій накладній від 30.03.2023 у розмірі 20 745,00 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що заборгованість становить 12 670,25 грн.

Також відповідач надав контррозрахунок штрафних санкцій, згідно якого пеня становить 101 234,52 грн., 3% річних - 6 076,81 грн., інфляційні збитки-15 006,63 грн., загальна заборгованість - 134 988,21 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що поніс великі збитки у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, тому, посилаючись на ст.. 233 ГК України, просить зменшити розмір штрафних санкцій.

01.11.2023 відповідач також надав заперечення, до яких долучив докази оплати основного боргу в розмірі 33 415,24 грн.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що в липні 2023 направив відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості, одна останній залишив її без відповіді та задоволення.

Позивач відхиляє контррозрахунок відповідача, зазначає, що по акту №1 від 02.01.2023 відповідач помилково визначив період нарахування штрафних санкцій з 17.01.2023 по 13.07.2023, оскільки, на його думку, враховуючи положення п. 3.1. спірного договору, прострочення платежу почалося з 17.02.2023.

По акту №5 від 09.03.2023 позивач зазначив, що сума наданих послуг за ним становить 607 850,00 грн., прострочення з оплати розпочалося з 25.04.2023, а не з 25.03.2023.

Щодо самостійного зменшення відповідачем 04.09.2023 суми основного боргу за спірним договором за цим актом на суму 20 745,00 грн. пропорційно сумі ПДВ по незареєстрованій податковій накладній від 30.03.2023, позивач зазначив, що дана податкова накладна від 30.03.2023 складена на підставі іншого акту.

В той же час, податкова накладна по акуту №5 була складена та зареєстрована на суму 607 850,00, з яких ПДВ 101 308,33 грн. та відповідач не має жодних претензій по акту №5 від 09.03.2023, проте розрахунки за цим актом станом на дату складання відповіді на відзив не здійснено в повному обсязі.

Щодо акту № 11 від 30.03.2023 на суму 124 470,00 грн. позивач зазначив, що відповідач здійснив розрахунок з порушенням строків, але в повному обсязі.

Таким чином, здійснивши оплату за даним актом, відповідач, на думку позивача, підтвердив, що не має претензій по ньому.

В свою чергу, позивачем 08.09.2023 було зареєстровано податкову накладну №7, виписано 30.03.2023 на суму 124 470,00, у тому числі ПДВ 20 745,00 грн., що підтверджується квитанцією № 1 від 08.09.2023.

Також позивач зазначив, що надана відповідачем угода про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 20 745,00 грн., є нікчемним правочином, оскільки позивач не має заборгованості перед відповідачем на цю суму.

Проти зменшення розміру штрафних санкцій позивач заперечив, оскільки вважає, що відповідач не надав доказів настання форс-мажорних обставин саме за спірним договором.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору, наявність прострочення з оплат наданих послуг, правомірність нарахування штрафних санкцій, наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламно-Комерційна Фірма "Новий Формат" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" укладений договір з надання послуг з оренди та обслуговування орендованих рекламних конструкцій №0107/21 від 01.07.2021, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання послуг з оренди та розміщення (поклейці) рекламних матеріалів (постерів) на конструкціях, орендованих замовником у виконавця згідно з додатком №1 до цього договору. (п. 1.1. договору).

Здача і приймання робіт оформлюється Актом виконаних робіт, який являється невід`ємною частиною цього договору. Термін підписання актів і прийняття заперечень замовника протягом 5 робочих днів після надання виконавцем акту виконаних робіт замовнику (п. 1.6. договору).

Згідно п. 1.7. договору, за письмовим завданням виконавець зобов`язаний надати замовнику повний пакет документів за виконані роботи (рахунок, акти виконаних робіт, зареєструвати податкову накладну) до 3 числа наступного місяця. За недотримання термінів подачі документів виконавець зобов`язаний сплатити штраф замовнику по 300 грн. за кожен день прострочення.

Вартість надання послуг зазначено у додатку №1 до цього договору, який являється невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору).

Підпунктом 2.1.1 договору встановлено, що постачальник (виконавець) зобов`язується у встановлені строки скласти податкову накладну в електронному вигляді, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю (замовнику) в обов`язковому порядку.

У випадку ненадання постачальником (виконавцем) податкової накладної, оформленої відповідно до чинного законодавства, не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також за ненадання накладної в електронному вигляд, покупець (замовник) може пред`явити постачальнику (виконавцю) штрафні санкції у розмірі 5% від суми ПДВ неналежно оформленої податкової накладної.

Замовник перераховує виконавцю 100% вартості виконаних робіт, зазначених у додатку протягом 45 календарних днів після підписання акту виконаних робіт (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору послуги вважаються наданими виконавцем з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, який підписується сторонами після звірки.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.07.2022, а в частині зобов`язань сторін до повного виконання. (п. 9.1. договору).

Сторони також уклали додаток № 5 від 25.07.2022 до договору, яким продовжили строк дії договору на тих самих умова на той самий термін.

На виконання умов договору позивач надав послуги вартістю 1 701 640,00 грн. за спірним договором, що підтверджується наступними актами надання послуг: № 40 від 21.11.2022 на суму 145 910,00 грн., № 1 від 02.01.2023 на суму 110 220,00 грн., № 2 від 30.01.2023 на суму 25 500,00 грн., № 4 від 28.02.2023 на суму 234 550,00 грн., № 5 від 09.03.2023 на суму 607 850,00 грн., № 6 від 09.03.2023 на суму 20 200,00 грн., № 8 від 16.03.2023 на суму 124 470,00 грн., № 9 від 17.03.2023 на суму 184 000,00 грн., № 10 від 23.03.2023 124 470,00 грн., № 11 від 30.03.2023 на суму 124 470,00 грн.

Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Позивач також вистави відповідачу рахунки на оплату вартості наданих послуг.

Відповідач частково сплатив вартість наданих послуг в розмірі 1 668 224,69, що підтверджується платіжними інструкціями: № 2393151 від 18.01.2023 на суму 121 591,67 грн., № 39772550 від 14.07.2023 на суму 24 318,33 грн., № 39767562 від 17.03.2023 на суму 33 290,85 грн., № 39772551 від 14.07.2023 на суму 76 929,15 грн., № 39767776 грн., № 83448235 від 29.06.2023 на суму 195 458,33 грн., № 46383987 від 21.07.2023 на суму 39 091,67 грн., № 83448236 від 29.06.2023 на суму 506 541,67 грн., № 39772552 від 14.07.2023 на суму 23 574,19 грн., № 141227088 від 21.07.2023 на суму 44 318,90 грн., № 44455986 від 29.06.2023 на суму 16 833,33 грн., № 39772553 від 14.07.2023 на суму 3 366,67 грн., № 44455987 від 29.06.2023 на суму 103 725,00 грн., № 39772554 від 14.07.2023 на суму 20 745,00 грн., № 44455988 від 29.06.2023 на суму 153 333,33 грн., № 39772555 від 14.07.2023 на суму 30 666,67 грн., № 44455989 від 29.06.2023 на суму 103 725,00 грн., №39772556 від 14.07.2023 на суму 20 745,00 грн., №44455990 від 29.06.2023 на суму 103 725,00 грн., № 39772558 від 14.07.2023 на суму 20 745,00 грн.

Позивач направляв відповідачу претензію № 07/07-1 від 07.07.2023 з вимогою сплати заборгованості, яку відповідач отримав 10.07.2023.

Таким чином, заборгованість за договором з надання послуг з оренди та обслуговування орендованих рекламних конструкцій №0107/21 від 01.07.2021 склала Вказане стало причиню звернення позивача до суду.

Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 33 415,25 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №141230628 від 15.09.2023 на суму 12 670,24 грн. та № 174925994 від 30.10.2023 на суму 20 745,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно приписів ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Факт надання позивачем відповідачу послуг за договором на загальну суму 1 701 640,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами надання послуг, що підписані сторонами, підписи скріплені печатками.

Відповідач не розрахувався своєчасно та в повному обсязі за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Суд зазначає, що пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов`язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Зважаючи на те, що між сторонами врегульовані спірні питання щодо оплати заборгованості в розмірі 33 415,25 грн., суд вважає за можливе закрити провадження в цій частині.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо того, що він на підставі п. 2.1.1 договору 04.09.2023 повідомив позивача про зменшення заборгованості за надані послуги пропорційно сумі ПДВ по незареєстрованій податковій накладній від 30.03.2023 у розмірі 20 745,00 грн., оскільки податкова накладна по акту №5 була складена та зареєстрована на суму 607 850,00 грн, з яких ПДВ 101 308,33 грн.

В свою чергу, позивачем 08.09.2023 було зареєстровано податкову накладну №7, виписано 30.03.2023 на суму 124 470,00 грн., у тому числі ПДВ 20 745,00 грн., що підтверджується квитанцією № 1 від 08.09.2023.

Крім того, відповідач, не зважаючи на свої заперечення, під час розгляду справи сплатив суму основного боргу в розмірі 33 415,25 грн.

Щодо нарахування пені.

Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1. договору передбачено, у разі порушення термінів оплати, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу з кожен день прострочення.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 153 538,43 грн., розрахована за загальний період прострочення з 06.01.2023 по 20.07.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку судом помилок не виявлено, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При перевірці контррозрахунку відповідача судом виявлено помилки у визначенні періодів нарахування за всіма актами.

Крім того, відповідачем в розрахунку невірно зазначено суму заборгованості за актом № 5 від 09.03.2023, а саме вказано суму 20 745,00 грн. (залік зустрічних однорідних вимог), тоді як вартість послуг за цим актом становить 607 850,00 грн.

Таким чином, суд не приймає заперечення відповідача щодо розміру пені, вказаного ним у контррозрахунку.

Щодо нарахування 3% річних.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 9 219,57 грн 3% річних нараховані за загальний період з 06.01.2023 по 20.07.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом помилок не виявлено, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо розміру 3% річних, вказаного ним у контррозрахунку з підстав, зазначених вище.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 22 475,80 грн. за загальний період прострочення з 06.01.2023 по 20.07.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд виявив арифметичні помилки, таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 22 471,68 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4,12 грн. слід відмовити.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо розміру інфляційних втрат, вказаного ним у контррозрахунку з підстав, зазначених вище.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

Викладені обставини, з урахуванням правової природи неустойки та її, перш за все, стимулюючого значення для виконання договірних зобов`язань, дозволяють погодитися з доводами відповідача щодо наявності підстав для зменшення пені.

При цьому суд зважає на те, що значне зменшення розміру штрафних санкцій нівелюватиме саме значення пені, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Зазначений висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Визначаючи розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також керується нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частинами першою третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Суд погоджується із запереченнями позивача та зазначає, що відповідачем не надано доказів в підтвердження важкого фінансового становища та неможливості сплатити вчасно вартість поставленого товару не надано фінансову звітність.

Однак, зважаючи на повну оплату відповідачем основного боргу, за оцінкою суду, справедливим та розумним буде зменшення заявленої позивачем до стягнення пені у сумі 153 538,43 грн. на 30% до 107 476,90 грн.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Відповідно до положень п.п. 6.1.-6.3. договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання взаємних зобов`язань за цим договором, якщо це було викликано обставинами непереборної сили, які не могла передбачити і запобігти жодна із сторін.

Під терміном «обставини непереборної сили» для цілей цього договору сторони мають на увазі надзвичайні події або обставини, які не могли бути передбачені і попереджені сторонами доступними їм засобами, а саме: стихійні лиха (пожежі, повені, землетруси, зсуви тощо); несприятливі погодні умови стихійного характеру (урагани, зливові дощі, температура повітря вище +30оС або нижче -13оС); дорожні інциденти; хвилювання і бунти, військові маневри і/або бойові дії; нормативні акти, видані органами законодавчої влади та/або виконавчої влади України; рішення місцевих органів влади.

Про виникнення форс-мажорних обставин відповідна сторона зобов`язана повідомити іншу письмово протягом 3 робочих днів після їх виникнення, приклавши довідку або інший підтверджуючий документ Торгово-промислової палати, іншого компетентного уповноваженого органу. Невиконання цієї умови позбавляє сторони права посилатися на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності за порушення договору.

Всупереч цьому, доказів звернення до позивача з відповідним сертифікатом ТПП та доказами неможливості виконання договору відповідачем не надано.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 9 219,57 грн., пені у розмірі 107 476,90 грн., інфляційних втрат в розмірі 22 471,68 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 46 061,53 грн., інфляційних втрат у розмірі 4,12 грн. слід відмовити.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 33 415,24 грн провадження у справі слід закрити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Так, за подання позовної заяви позивач сплатив згідно платіжної інструкції № 1647 від 17.08.2023 судовий збір в розмірі 3 279,74 грн. (а.с. 8).

Судом закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 33 415,25 грн., на підставі п. 2. ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, поверненню підлягає судовий збір в розмірі 501,23 грн., який повертається відповідною ухвалою, в разі подання клопотання.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2778,45 грн.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-Комерційна Фірма "Новий Формат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" про стягнення заборгованості за договором з надання послуг з оренди та обслуговування орендованих рекламних конструкцій у розмірі 218 649,05 грн -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, ідентифікаційний код 30982361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-Комерційна Фірма "Новий Формат" (03061, м. Київ, вул. Шепелева Миколи, буд. 6, ідентифікаційний код 32905446) 3% річних у розмірі 9 219,57 грн., пеню у розмірі 107 476,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 22 471,68 грн., судовий збір у розмірі 2 778,45 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 33 415,24 грн. провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко