Рішення

від 20.11.2023 по справі 904/4993/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4993/23Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістал М Груп» м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіфрут» м. Дніпро

про стягнення суми боргу в розмірі 337207грн10коп, пені в розмірі 220179грн89коп, інфляційних втрат в розмірі 54059грн98коп

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Коваленко В.С., ордер серія АЕ №1215141 від 10.11.2023, адвокат.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крістал М Груп» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіфрут» з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 337207грн10коп, пені в розмірі 220179грн89коп, інфляційних втрат в розмірі 54059грн98коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого на підставі договору поставки №110821/1 від 11.08.2021.

Позивач зазначав, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар:

- 17.02.2022 на суму 102926грн64коп згідно з видатковою накладною №526 від 17.02.2022 та товарно-транспортною накладною №Р526 від 17.02.2023;

- 16.05.2022 на суму 386703грн98коп відповідно до видаткової накладної №1226 від 16.05.2022 та товарно-транспортної накладної №Р1226 від 16.05.2023.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату №526 від 17.02.2023 102926грн64коп та №1226 від 16.05.2023 на суму 386703грн98коп.

Позивач повідомив, що відповідач частково сплатив вартість поставленого товару 17.02.2023 на суму 102423грн52коп за рахунком №526 від 17.02.2022 та 23.09.2022 на суму 50000грн за рахунком №1226 від 16.05.2023.

Позивач стверджував, що відповідач станом на день подання позову має заборгованість за поставлений товар в загальному розмірі 337207грн10коп.

Посилаючись на 6.2 договору, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 220179грн89коп за загальний період 25.02.2022 - 05.09.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 54059грн98коп за загальний період червень 2022 року - липень 2023 року

Також позивач зазначав, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу дорівнює 26000грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 03.10.2023.

Суд запропонував відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду від 18.09.2023 надіслана судом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 49051, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 82а, кв.30.

Поштове відправлення із ухвалою суду від 18.09.2023 повернено підприємством поштового зв`язку із застереженням про відсутність адресата за вказаною адресою.

Додатково ухвала суду від 18.09.2023 була надіслана на адресу електронної поштової скриньки відповідача - 230914@ukr.net.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 суд відклав підготовче засідання до 01.11.2023.

Ухвала суду від 03.10.2023 надіслана судом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення із ухвалою суду від 03.10.2023 повернено підприємством поштового зв`язку із застереженням про відсутність адресата за вказаною адресою.

Додатково ухвала суду від 03.10.2023 була надіслана на адресу електронної поштової скриньки відповідача - 230914@ukr.net.

На адресу суду 03.10.2023 надійшла заява позивача, направлена до суду 27.09.2023.

Позивач повідомив, що за період з 18.09.2023 по 25.09.2023 відповідач сплатив суму боргу в розмірі 337207грн10коп. До заяви позивач долучив банківську виписку по рахунку позивача.

Позивач просив закрити провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 337207грн10коп та підтримав позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 220179грн89коп, інфляційних втрат в розмірі 54059грн98коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26000грн.

Також позивач просив розглядати справу за відсутності представника позивача.

На адресу суду 05.10.2023 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання представника позивача про розгляд справи без участі позивача за наявними у справі матеріалами. Позивач підтримав раніше подану заяву про закриття провадження в частині стягнення суми боргу в розмірі 337207грн10коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 20.11.2023.

На адресу суду 10.11.2023 надійшли:

- клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження. Відповідач зазначив, що підставами для повернення до стадії підготовчого провадження є повне погашення суми боргу, безпідставність нарахування штрафних санкцій поза межами статті 232 Господарського кодексу України, неотримання претензії позивача та процесуальних документів у справі №904/4993/23.

- клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю спору, оскільки сума основного боргу сплачена у повному обсязі. Відповідач вказав, що - позивач неналежно здійснював заходи досудового врегулювання спору; внаслідок повномасштабного вторгнення відповідач не зміг виконати своєчасно грошове зобов`язання; пеня нарахована за два роки; позивач не надав доказів погіршення фінансового стану внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов`язання.

- заява відповідача про зменшення витрат на правову допомогу.

Відповідач зазначив про - відсутність документального підтвердження витрат позивача на правничу допомогу; неспівмірність витрат на правничу допомогу з огляду на складність виконаної роботи, невідповідність витрат критеріям реальності та розумності.

На адресу суду 16.11.2023 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення позивача на подані відповідачем клопотання та заяви. Позивач просив відмовити в їх задоволенні.

Позивач вказав, що відповідач не навів достатніх підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження. Заперечення відповідача щодо претензії, розрахунку штрафних санкцій будуть з`ясовуватися та досліджуватися при розгляді справи по суті. Відповідач не зазначив, які саме докази він має намір надати, лише приводить заперечення до позову, що не заборонено здійснювати при розгляді справи по суті.

Позивач зазначив, що термін виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару сплинув за 2 тижні до 24.02.2022, тому повномасштабне вторгнення не може слугувати підставою для невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Посилання відповідача на систематичне невиконання умов договору не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Позивач вказав, що розмір витрат на правничу допомогу є співмірним складності справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт та обсягу послуг. позивач послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) та вказав, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені.

В судовому засіданні від 20.11.2023 представник відповідача підтримав заявлені клопотання та заяви.

Розглянувши клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження, суд відмовив у його задоволенні.

Ухвали суду від 18.09.2023, від 03.10.2023, від 01.11.2023 направлялись на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - 49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 62А, кв.30.

Поштові відправлення з ухвалами 18.09.2023, від 03.10.2023 повернені підприємством поштового зв`язку разом з поштовими довідками Ф.20 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Згідно з довідками Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 та 03.10.2023 ухвали суду від 18.09.2023, від 03.10.2023 доставлені до електронної поштової скриньки відповідача - 230914@ukr.net. Вказана адреса електронної поштової скриньки вказана у клопотаннях та заяви відповідача.

Відповідач не навів достатніх підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження.

В судовому засіданні від 20.11.2023 представник відповідача повідомив суду про помилковість посилання в графі «призначенні платежу» платіжних документів на договір №1008-21/2 від 10.08.2021. Відповідач пояснив, що між сторонами укладався договір поставки №1108-21/1 від 11.08.2021, інший договір між сторонами відсутній. Платежі здійснювались саме на виконання зобов`язань за договором поставки №1108-21/1 від 11.08.2021.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представника відповідача, суд установив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крістал М Груп» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультіфрут» (далі - покупець) укладений договір поставки №1108-21/1 від 11.08.2021 (далі - договір від 11.08.2021).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору від 11.08.2021 постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) покупцю товари (горіхи, цукати, сухофрукти, крупи, та інше) (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов даного договору.

Постачальник гарантує, що товар, який буде поставлено за даним договором, є власністю постачальника і не обтяжений претензіями з боку третіх осіб чи органів державного управління.

Згідно з пунктами 2.2 - 2.4 договору від 11.08.2021 фактична сума договору складається з відповідних сум накладних на відвантажений товар, підписаних покупцем за період дії договору.

Ціна товару, яка входить в партію поставки узгоджується сторонами і визначається в видаткових накладних, які підписуються уповноваженими особами сторін.

Ціна одиниці товару включає вартість товару, а також витрати на зберігання на складі постачальника, витрати на оформлення необхідної документації, інші витрати постачальника у зв`язку з виконанням даного договору.

Пунктами 3.1 - 3.5 договору від 11.08.2021 визначено, що поставка здійснюється на підставі замовлень покупця, окремими партіями в кількості, асортименті та за ціною, визначених в видаткових накладних та рахунках постачальника. Замовлення на поставку надається покупцем в усній формі або шляхом направлення листа на електронну адресу постачальника: підтвердження постачальником прийняття замовлення на поставку або повідомлення про неможливість виконати замовлення покупця здійснюється усно.

Датою поставки партії товару сторони визнають дату зазначену постачальником у видатковій накладній.

Поставка товару здійснюється за рахунок покупця на умовах самовивозу зі складу постачальника, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8-М, або з іншого складу постачальника, зазначеного в товаросупровідних документах. За погодженням сторін, поставка може бути здійснена на склад покупця за рахунок постачальника (DАР, в редакції Інкотермс 2010).

При виконанні договору сторони належним чином оформлюють документи на товар згідно вимог чинного законодавства. Право підпису видаткових накладних від імені покупця надається особі, яка уповноважена підприємством, що підтверджується належним чином оформленою довіреністю.

Постачальник надає товар для відвантаження зі складу постачальника згідно замовлення покупця у строк, що не перевищує 3 (трьох) робочих днів з моменту погодження замовлення покупця.

Відповідно до пункту 4.5 договору від 11.08.2021 право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент відвантаження товару на транспорт, визначений покупцем зі складу постачальника. З моменту переходу права власності, ризик гибелі або випадкової втрати товару несе покупець.

Пунктами 5.1 - 5.3 договору від 11.08.2021 передбачено, що кошти за поставлений товар перераховуються на поточний рахунок постачальника, зазначений у рахунку-фактурі.

Розрахунки згідно даного договору здійснюються у безготівковій формі, не пізніше 7 (сьомого) дня, що наступає за днем відвантаження товару зі складу постачальника.

Постачальник має право не відвантажувати наступні партії товару до здійснення остаточних розрахунків за поставками попередніх партій.

Пунктом 9.1 договору від 11.08.2021 встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 10.08.2022, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов`язань по цьому договору. Якщо жодна з сторін письмово за 15 днів до його закінчення не повідомила іншу про припинення його дії, договір автоматично вважається продовженим на 12 місяців. Кількість пролонгації строку дії договору не обмежена.

Звертаючись з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 337207грн10коп, позивач стверджував про часткову оплату відповідачем товару поставленого згідно з видатковими накладними №526 від 17.02.2022 на суму 102926грн64коп, №1226 від 16.05.2022 на суму 386703грн98коп.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 5.2 договору відповідач повинен був оплатити поставлений товар за видатковою накладною №526 від 17.02.2022 в строк до 24.02.2022 включно, за видатковою накладною №1226 від 16.05.2022 - до 23.05.2022 включно.

В підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків за період 11.08.2023 - 31.07.2023 наведений перелік поставок товару за договором від 11.08.2021 та здійснення платежів відповідачем.

Згідно з матеріалами справи (акт звірки взаємних розрахунків за період 11.08.2023 - 31.07.2023, банківська виписка щодо рахунку позивача) 17.02.2022 відповідач перерахував позивачу 300000грн. Вказана сума частково була спрямована на оплату раніше поставленого товару 20.10.2021 (в розмірі 197576грн22коп) та частково (в розмірі 102423грн78коп) на оплату товару, поставленого за видатковою накладною №526 від 17.02.2022.

Станом на 25.02.2022 існувала несплачена сума боргу в розмірі 502грн86коп з оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №526 від 17.02.2022.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період 11.08.2023 - 31.07.2023 та банківської виписки щодо рахунку позивача 13.04.2022 відповідач перерахував позивачу 500000грн. В графі «призначення платежу» відповідач не конкретизував рахунок, що оплачується. Водночас, 13.04.2022 відбулась поставка товару на суму 500000грн26коп.

З огляду на існування станом на 13.04.2022 непогашеної суми боргу в розмірі 502грн86коп за видатковою накладною №526 від 17.02.2022 та відсутність конкретизації платежу, сплачена відповідачем сума в розмірі 500000грн мала бути спрямована в першу чергу на погашення суми боргу в розмірі 502грн86коп. Залишок суми в розмірі 499497грн14коп (500000грн - 502грн86коп) частково погашав вартість поставленого товару 13.04.2022. Сума боргу в розмірі 503грн12коп (500000грн26коп - 499497грн14коп) за видатковою накладною №877 від 13.04.2022 була оплачена відповідачем 23.09.2022 під час здійснення платежу в розмірі 50000грн. Залишок суми в розмірі 49496грн88коп (50000грн - 503грн12коп) спрямовується на часткову оплату вартості поставленого товару за видатковою накладною №1226 від 16.05.2022. Таким чином сума боргу за видатковою накладною №1226 від 16.05.2022 дорівнювала 337207грн10коп (386703грн98коп - 49496грн88коп).

Після звернення позивача з позовом до суду протягом 18 - 20вересня 2023року відповідач сплатив повністю суму боргу в 337207грн10коп за видатковою накладною №1226 від 16.05.2022.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі в частині стягнення суми боргу в 337207грн10коп у зв`язку з відсутністю предмету спору.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 6.2 договору від 11.08.2021 за несвоєчасну оплату товару згідно п.5.2. даного договору, покупець зобов`язаний оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня.

На підставі пункту 6.2 договору від 11.08.2021 за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 220179грн89коп за загальний період 25.02.2022 - 05.09.2023.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок пені. Позивач не врахував положення чинного законодавства та здійснення відповідачем платежів.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 6.2 договору від 11.08.2022 сторони не визначили інший період нарахування пені.

Пунктом 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" №211 від 11.03.2020 на території України був встановлений карантин з 12.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином після завершення карантину (після 30.06.2023) відсутня можливість нараховувати штрафні санкції понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За розрахунками суду обґрунтований розмір пені становить 191051грн55коп та складається з сум пені

- в розмірі 12грн95коп за період з 25.02.2022 по 12.04.2022 внаслідок порушення строку оплати суми боргу в розмірі 502грн86коп за видатковою накладною №526 від 17.02.2022;

- в розмірі 61236грн96коп за період з 24.05.2022 по 22.09.2022 внаслідок порушення строку оплати суми боргу в розмірі 386703грн98коп за видатковою накладною №1226 від 16.05.2022;

- в розмірі 129801грн64коп за період з 23.09.2022 по 30.06.2022 внаслідок порушення строку оплати суми боргу в розмірі 337207грн10коп за видатковою накладною №1226 від 16.05.2022.

У задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 29128грн34коп слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Заявлена до стягнення пеня в розмірі 191051грн55коп становить більше половини суми боргу (337207грн10коп). З урахуванням цього, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% з 191051грн55коп до 95525грн50коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 54059грн98коп за загальний період червень 2022 року - липень 2023 року.

Суд перевірив розрахунок інфляційної складової та не виявив порушень чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення інфляційної складової в розмірі 54059грн98коп є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог. При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача без урахування зменшення цієї суми.

Позивач просив покласти на відповідача витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 26000грн.

Відповідач заперечив проти розміру витрат на правову допомогу та просив відмовити в їх задоволенні. Водночас відповідач вказував на неспівмірність витрат на правничу допомогу з огляду на складність виконаної роботи, невідповідність витрат критеріям реальності та розумності.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу та компенсації витрат адвоката позивачем були надані до суду копії: свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю серія ОД №003578 від 16.01.2019; договору про надання правничої допомоги №28-08/23 від 28.08.2023; рахунку - фактури №1 від 05.09.2023 на суму 26000грн; ордеру серія ВН №1280698 від 05.09.2023.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістал М Груп» в цій справі здійснював адвокат Андрєєв Олексій Ігорович на підставі ордеру ВН №1280698 від 05.09.2023, виданого Адвокатським об`єднанням «Некст Левел».

Між адвокатським об`єднанням «Некст Левел» (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крістал М Груп» (далі - клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги №28-08/23 від 28.08.2023 (далі - договір від 28.08.2023).

Згідно з пунктом 1.1 договору від 28.08.2023 клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу щодо стягнення з ТОВ "Мультіфрут" заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до підпунктів 2.1.1 - 2.1.2 пункту 2.1 договору від 28.08.2023 клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати в інтересах клієнта такі дії: складення, підписання та подання від імені клієнта документів, заяв та клопотань по суті справи, заяв з процесуальних питань, в тому числі, але не виключно адвокатських запитів, позовних заяв (зустрічних), апеляційних та касаційних скарг, заперечень, пов`язаних з наданням правової допомоги визначеної у п. 1.1 даного договору у будь-яких судах. Представництво інтересів клієнта в організаціях, установах, підприємствах усіх форм власності та судах всіх юрисдикцій з усіма правами, які надані клієнту, як стороні по справі.

Пунктом 3.1 договору від 28.08.2023 передбачено, що вартість послуг адвокатського об`єднання за цим договором орієнтовно складає 26000грн, яку клієнт зобов`язаний сплатити протягом трьох днів з моменту отримання рахунку, у якому зазначено перелік послуг з надання правової допомоги та їх вартість.

Пунктом 4.1 договору від 28.08.2023 визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року.

Договір від 28.08.2023 підписаний сторонами без заперечень та зауважень до нього.

До матеріалів справи наданий підписаний адвокатом рахунок - фактуру №1 від 05.09.2023 на суму 26000грн, в якому визначений перелік послуг:

- консультування замовника - тривалість 3год - вартість послуги 6000грн;

- вивчення та аналіз на відповідність вимогам діючого законодавства матеріалів - тривалість 4год - вартість послуги 8000грн;

- підготовка позовної заяви та інших заяв з процесуальних питань - тривалість 6год - вартість послуги 12000грн.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, Верховний Суд дійшов висновків, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме - пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, враховуючи незначну кількість виготовлених під час розгляду справи представником позивача документів та їх зміст, суд дійшов до висновку не присуджувати позивачу всі його заявлені до стягнення витрати на професійну правову допомогу.

Враховуючи складність цієї справи; витрачений адвокатом час, який міг би витратити адвокат на консультування, вивчення матеріалів у справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець; незначний обсяг доказів у справі; відсутність складних розрахунків в позовній заяві; ціну позову; наявність усталеної судової практики щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості, суд покладає на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу залишається на позивачеві.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 231, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістал М Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіфрут» про стягнення суми боргу в розмірі 337207грн10коп, пені в розмірі 220179грн89коп, інфляційних втрат в розмірі 54059грн98коп. - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 337207грн10коп, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Зменшити розмір пені на 50% з 191051грн55коп до 95525грн50коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіфрут» (ідентифікаційний код: 39406117; місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 62А, кв. 30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крістал М Груп» (ідентифікаційний код: 43008296; місцезнаходження: 65048, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, 36, офіс 306) пеню в розмірі 95525грн50коп, інфляційні втрати в розмірі 54059грн98коп, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3676грн67коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні 20.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписаний 30.11.2023.

Суддя Р.Г. Новікова