Рішення

від 30.11.2023 по справі 905/742/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.2023р. Справа №905/742/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49602, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7; код ЄДРПОУ: 42086719, електронна пошта 42086719@mail.gov.ua)

до відповідача: Маріупольського будівельного фахового коледжу (87592, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Свободи, буд. 90, код ЄДРПОУ 01242886, електронна пошта msklabvt@gmail.com)

про: стягнення 19 657,01 грн., з яких заборгованість в розмірі 15 706,32 грн., 3% річних в розмірі 570,62 грн., інфляційні втрати в розмірі 3380,07 грн.,-

без повідомлення (виклику) учасників справи

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольського будівельного фахового коледжу про стягнення 19 657,01 грн., з яких заборгованість в розмірі 15 706,32 грн., 3% річних в розмірі 570,62 грн., інфляційні втрати в розмірі 3380,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №643У від 27.01.2022, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 15 706,32 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних в розмірі 570,62 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3380,07 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/742/23; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.06.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та посилався на те, що протягом 2022 позивач не надав акту прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) про заборгованість за лютий місяць 2022 року. Крім того зазначив, що строк дії спірного договору закінчився 31.12.2022 року, а заборгованості станом на 01.01.2023 не було. Більш того, Маріупольський будівельний фаховий коледж з 13.04.2022 працює у м. Хмельницький, і до цього часу всі комунальні служби м. Маріуполя надали акти за лютий протягом 2022 року і були сплачені в повному обсязі. Відповідач стверджує, що на теперішній час відсутній договір з позивачем і кошти щодо сплати не заплановані кошторисом коледжу на 2023 рік, а позивач сам винен у тому, що сплата не була своєчасно проведена, оскільки не надав своєчасно відповідні документи, а саме: акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) та документи, що підтверджують переміщення організації з окупованої території. Більш того, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат вважає абсурдними, оскільки будівля коледжу внаслідок військових дій була вщент зруйнована.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розпорядженням голови Господарського суду Донецької області від 15.04.2022р. №9-р з 18.04.2022р. запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об`єктивних обставин, пов`язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності та визначена можливість проведення судових засідань у приміщенні суду за наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення такого судового засідання у приміщенні суду (перебування суддів, працівників суду).

Крім того слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно із частиною 1 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 №429 ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2022 між ТОВ "Донецькі енергетичні послуги"(далі - позивач, постачальник) та Маріупольським будівельним фаховим коледжем(далі - відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 643У (далі - Договір), відповідно до умов якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії для колективних побутових та інших споживачів, постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком до цього Договору.

За змістом п. 1.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Найменування товару: електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (далі товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31 грудня 2022 року становить 78 000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до п. 2.1 Договору строк (термін) поставки товару до 31 грудня 2022 року. Місце поставки (передачі) товару: 87541, м. Маріуполь, вул. Азовстальська, буд. 27.

Згідно п. 4.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього договору становить 1,68 грн. з ПДВ. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.

Відповідно до п.4.2 Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим договором. У випадку застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках (актах прийняття-передавання товарної продукції чи акт прийому передачі проданих товарів та/або наданих послуг), можуть відображати середню обчислену на базі різних диференційованих цін.

Згідно п. 4.3 Договору вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного в пункті 1.3 договору, та становить 131 040,00 грн. (сто тридцять одна тисяча сорок грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 21 840,00 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот сорок грн. 00 коп.).

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 4.4 договору).

Відповідно до п.4.5 договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюються споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальником. Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему та в інший, не заборонений чинним законодавством, спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Оплата рахунка постачальника за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також можуть містити інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 4.6 договору).

Згідно п. 4.10 договору у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, Постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. Але в будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або не повної оплати коштів; згідно виставлених постачальником рахунків (актів прийняття-передавання товарної продукції чи акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг).

Згідно п. 5.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору згідно з умовами цього договору.

Постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію (п.6.1 договору).

Згідно п.п. 2 п. 6.2 Договору постачальник зобов`язується нараховувати і виставляти рахунки (акти прийняття-передавання товарної продукції чи акту прийому-передачі поданих товарів та/або наданих послуг) споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Відповідно до п.8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 12. 1 договору).

Споживач приєднався до умов договору на підставі поданої заяви-приєднання (додаток №1 до договору) на умовах комерційної пропозиції постачальника «Колективна побутова».

Розділом 5 Комерційної пропозиції передбачено, що розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.

Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет». В інших випадках рахунок формується та надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.

У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим Споживачем.

Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку.

Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду (отримання) в сервісі «Особистий кабінет».

Розділом 6 Комерційної пропозиції передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, у встановленому законодавством порядком, може бути нараховано пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання. Відповідно до ст. 625 ЦК України на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3% річних від суми боргу за весь період прострочення.

Вищезазначений договір з додатками підписаний представниками без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку електричної енергії протягом лютого 2022, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) в обсязі 9349 кВт/год. на суму 15 706,32 грн. з ПДВ.

Одночасно позивачем виставлено відповідачу рахунок за спожиту електроенергію за лютий 2022 на суму 15 706,32 грн. з ПДВ. Акт та рахунок за лютий 2022 року підписані та скріплені печаткою з боку підприємства позивача.

13.04.2023 позивачем на електронну адресу відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості за спожиту електроенергію за лютий 2022 на суму 15 706,32 грн, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, 24.04.2023 позивачем направлено на електронну поштову скриньку відповідача - msklabvt@gmail.com та mbk_buh@meta.ua акт прийому передачі та рахунок.

Разом із тим, оплату за спожиту електричну енергію відповідачем не здійснено, у зв`язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за спірним Договором.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу № 643У від 27.01.2022 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Як свідчать фактичні обставини справи, відповідачу поставлено електричної енергії за договором у лютому 2022 року в обсязі 9349 кВт/год. на суму 15 706,32 грн. з ПДВ.

Також позивачем було складено та підписано рахунок за спожиту електроенергію за лютий 2022 на суму 15 706,32 грн. з ПДВ.

Розділом 5 Комерційної пропозиції передбачено, що розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.

Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем або в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Розділом 5 Комерційної пропозиції передбачено, що рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет». В інших випадках рахунок формується та надається постачальником споживачу на підставі отриманих від споживача/оператора розподілу/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника.

У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, у встановлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим Споживачем.

Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про обсяги споживання від споживача/оператора системи/адміністратора комерційного обліку.

Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду (отримання) в сервісі «Особистий кабінет».

За поясненнями позивача, рахунок на оплату фактично спожитої електричної енергії та акт прийняття передавання товарної продукції (електроенергії) сформовано відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Донецькі електромережі» у відповідності до вимог п.п. 4.3, 4.12, пп. 31 п. 5.1.2 ПРРЕЕ, главою 9.14 Розділу ІХ, главою 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 та ст. 53 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені акт та рахунок за спожиту електричну енергію за лютий 2022 позивачем направлені відповідачу на його електронні поштові скриньки, які вказані у реквізитах споживача у заявці-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Доказів повідомлення позивача про зміну чи неактуальність адреси електронної поштової скриньки відповідача для комунікацій матеріали справи не містять.

За викладених обставин, за висновком суду, позивачем вчинено дії з направлення означених документів відповідачу.

Відповідно до п.4 та п.5 ч.2 ст.53 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор комерційного обліку на ринку електричної енергії відповідно до правил ринку, кодексу комерційного обліку та інших нормативно-правових актів: надає дані комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків та іншим учасникам ринку; створює та управляє базами даних комерційного обліку електричної енергії, а також централізованими реєстрами постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та автоматизованих систем, що забезпечують комерційний облік електричної енергії.

Згідно п.9.14.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до п.4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За приписами п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

У заяві-приєднання оператором системи розподілу вказано АТ "ДТЕК Донецькі електромережі".

Щодо обсягів розподіленої електричної енергії за визначений позивачем період суд зазначає, що до матеріалів справи додана копія листа АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» № 67/4340-вих від 28.03.2023, згідно якого фактичний обсяг розподіленої електричної енергії споживачу Маріупольський будівельний фаховий коледж (код ЄДРПОУ 01242886) за період лютий 2022 року складає 9349 кВт*год.

Відповідно до п. 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється лише за умови, якщо споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

При здійсненні нарахувань Позивачем використано інформацію про спожиті Відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає ОСР (оператор системи розподілу), дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме - п. 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.

Згідно пункту 9.1.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, обсяг, формат та порядок обміну (передачі/отримання) даних комерційного обліку визначається регламентами та протоколами інформаційного обміну АКО, а також укладеними договорами між відповідними сторонами інформаційного обміну.

Виходячи з вищевикладеного, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку (далі - ТКО) відповідача. Позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР. Відповідно до галузевого законодавства та договірних умов, позивач не впливає на визначення переліку ТКО споживача та на визначення обсягів спожитої електричної енергії.

Враховуючи наведене, беручи до уваги лист АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/4340-вих від 28.03.2023, суд вважає доведеним споживання відповідачем обсягу електричної енергії, вказаного у актах прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2022.

Доказів, які б спростовували обсяг спожитої відповідачем електроенергії, суду під час розгляду справи не надано.

Як вже зазначалося, розділом 5 Комерційної пропозиції передбачено, що розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися у строк, вказаний у рахунку, але в будь-якому випадку не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку.

Суд зазначає, що виставлення рахунків за змістом означених положень договору не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.

Крім того, за своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.09.2009р. у справі №3-3902к09, від 29.09.2009р. у справі №37/405, а також у постанові Верховного Суду від №910/9472 від 23.01.18р., в яких суд зазначив, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати певні кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за надані послуги.

Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу електричної енергії за договором у лютому 2022 року на суму 15 706,32 грн. з ПДВ. що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2022.

Факт отримання від позивача послуг з боку відповідача за вищевказаним договором під час розгляду даної справи відповідачем не спростовано.

Сплату заборгованості за спожиту за вказаний період електричну енергію в сумі 15 706,32 грн. боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу № 643У від 27.01.2022 щодо оплати спожитої електричної енергії в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Відповідачем даний факт не спростовано.

Згідно норм ЦК та ГК України відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов`язку виконати грошове зобов`язання по оплаті робіт чи послуг, які прийняті ним без зауважень.

Згідно приписів частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тобто, з наведеного полягає, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати робіт за відповідним правочином. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018р. у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018р. по справі №904/6252/17, від 28.01.2019р. по справі №917/611/18.

Несплата відповідачем наданих позивачем послуг призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 15 706,32 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 570,62 грн. за період з 10.03.2022 по 22.05.2023 та інфляційні нарахування за період з березня 2022 по квітень 2023 в сумі 3380,07 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначений початок настання заборгованості, оскільки з урахуванням розділу 5 Комерційної пропозиції він має бути розрахований з 11.03.2022.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунку сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 565,43 грн. за період з 11.03.2022 по 22.05.2023.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунку сума інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 4 238,95 грн. Разом із тим, враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в межах заявленої суми 3380,07 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" до Маріупольського будівельного фахового коледжу про стягнення 19 657,01 грн., з яких заборгованість в розмірі 15 706,32 грн., 3% річних в розмірі 570,62 грн., інфляційні втрати в розмірі 3380,07 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Маріупольського будівельного фахового коледжу (87592, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Свободи, буд. 90, код ЄДРПОУ 01242886, електронна пошта msklabvt@gmail.com) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49602, м. Дніпро, вул. Моссаковського Володимира, буд. 7; код ЄДРПОУ: 42086719, електронна пошта 42086719@mail.gov.ua) заборгованість в сумі 15 706,32 грн., 3% річних в сумі 565,43 грн., інфляційні втрати в сумі 3380,07 грн., судовий збір в сумі 2146,63 грн.

В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2023.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман