Рішення

від 27.11.2023 по справі 910/13977/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2023Справа № 910/13977/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус-Спецмонтаж" (02092, місто Київ, ВУЛИЦЯ АЛМА-АТИНСЬКА, будинок 43/57, квартира 122)

до Товариства з обмеженою відповід альністю "КОМПАНІЯ СТРОЙМІР" (03056, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 154-А)

про стягнення 944 752,57 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус-Спецмонтаж" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповід альністю "КОМПАНІЯ СТРОЙМІР" про стягнення попередньої оплати в розмірі 944 752,57 грн, оскільки відповідачем не виконано зобов`язань за договором укладеного в спрощений спосіб, в частині своєчасної поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

22.09.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог та не стягувати з відповідача суму боргу в розмірі 944 752,57 грн, натомість вважати її оплатою за товар, який буде поставлено протягом 20 календарних днів після припинення дії воєнного стану в Україні. Крім того, відповідач наголошує, що не є безпосереднім виробником товару та вказує на настання форс-мажорних обставин. Представник відповідача просив суд не стягувати з останнього витрати із надання професійної правової допомоги.

05.10.2023 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань унеможливлює виконанням позивачам державного замовлення за договором №95/09/М, у зв`язку з цим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути відповідача суму попередньої оплати у розмірі 944 752,57 грн, та витрати із надання професійної правової допомоги у розмірі 40 000,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус-Спецмонтаж" (далі-покупець) оформило замовлення №2618 на сайті https://smartel.ua/, власником якого є Товариство з обмеженою відповід альністю "КОМПАНІЯ СТРОЙМІР" (далі-продавець).

Пунктом 1.1 публічної оферти (далі - «Оферта») - публічна пропозиція Продавця, адресована невизначеному колу осіб, укласти з Продавцем договір купівлі-продажу товару дистанційним способом (далі - «Договір») на умовах, що містяться в цій Оферті.

Датою укладення Договору-оферти (акцептом оферти) та моментом повного й беззаперечного прийняттям Покупцем умов Договору вважається дата заповнення

Покупцем форми замовлення, розташованої на сайті Інтернет-магазину, за умови отримання Покупцем від Продавця підтвердження замовлення в електронному вигляді або отримання на розрахунковий рахунок Продавця оплати, згідно з виставленим рахунком на оплату. У разі необхідності, за бажанням Покупця, Договір можу бути оформлений у письмовій формі (п. 2.2 Договору).

Пунктом 1.1 публічної оферти (далі - «Оферта») - публічна пропозиція Продавця, адресована невизначеному колу осіб, укласти з Продавцем договір купівлі-продажу товару дистанційним способом (далі - «Договір») на умовах, що містяться в цій Оферті.

Відповідно до п. 1.4 Договору, продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СТРОЙМІР» (ідентифікаційний код 35122632), юридична особа, яка створена і діє відповідно до чинного законодавства України, місцезнаходження якої: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154А, оф. 435.

Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти Товар на умовах цього Договору (п. 2.1 Договору).

17.11.2021 продавцем виставлено покупцю рахунок на оплату № 297 товару «турнікет вільного проходу Lot Porta на проходи (550/900). Нержавіюча полірована сталь. В комплекті з пультом дистанційного керування та зчитувачем QR-кодів»; кількість 3 шт.; на суму 944 752,57 грн з ПДВ.

18.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус-Спецмонтаж" у повному обсязі здійснило оплату вказаного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням №583 на суму 944 752,57 грн «призначення платежу: за турнікет вільного проходу, згідно рах. № 297 від 17.11.2021».

08.07.2023 покупцем на адресу відповідача скеровано лист, в якому позивач просив продавця здійснити поставку оплаченого товару.

21.07.2022 позивачем повторно надіслано на адресу відповідача лист про здійснення поставки оплаченого товару.

29.07.2022 Товариство з обмеженою відповід альністю "КОМПАНІЯ СТРОЙМІР" надало відповідь на лист, в якій зазначило, що виробник турнікетів не відповідає на запити відповідача щодо можливості відвантаження товару, бо виробнича діяльність ТОВ «ЛОТ» повністю зупинена. Разом з тим, відповідач повідомив позивача про неможливість виконати свої зобов`язання, в частині поставки оплаченрого товару, посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

01.06.2023 позивачем на адресу відповідача скеровано лист, в якому покупцем встановлено строки поставки товару до 21.06.2023, однак у випадку не виконання зазначеної вимоги позивач буде вимушений звернутись до суду.

14.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус-Спецмонтаж" повторно звернулось з вимогою про поставку товару.

20.07.2023 покупець повторно звернувся до продавця з вимогою про поставку турнікетів до 10.08.2023.

Разом з тим, відповідь на вищевказані листи позивач не отримав.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку з поставки товару, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 944 752,57 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що позивачем було погоджено строк виконання замовлення, а саме 40-50 робочих днів, що підтверджується скріншотом переписки у застосунку «Viber». Крім того, відповідач неодноразово нагадував позивачу про готовність товару, який знаходить у виробника ТОВ «ЛОТ» з вимогою забрати останній.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов`язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також, відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Датою укладення Договору-оферти (акцептом оферти) та моментом повного й беззаперечного прийняттям Покупцем умов Договору вважається дата заповнення Покупцем форми замовлення, розташованої на сайті Інтернет-магазину, за умови отримання Покупцем від Продавця підтвердження замовлення в електронному вигляді або отримання на розрахунковий рахунок Продавця оплати, згідно з виставленим рахунком на оплату. У разі необхідності, за бажанням Покупця, Договір можу бути оформлений у письмовій формі (п. 2.2 Договору).

17.11.2021 продавцем виставлено покупцю рахунок на оплату № 297 товару «турнікет вільного проходу Lot Porta на проходи (550/900). Нержавіюча полірована сталь. В комплекті з пультом дистанційного керування та зчитувачем QR-кодів»; кількість 3 шт.; на суму 944 752,57 грн з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2021 позивач повному обсязі здійснив оплату вказаного рахунку, що підтверджується платіжним дорученням №583 на суму 944 752,57 грн «призначення платежу: за турнікет вільного проходу, згідно рах. № 297 від 17.11.2021».

Пунктом 5.1.1. Договору продавець зобов`язаний передати Покупцеві товар у відповідності до умов цього Договору та замовлення Покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки від 27.10.2021 не встановлено строку виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Разом з тим, позивач звертався до Товариства з обмеженою відповід альністю "КОМПАНІЯ СТРОЙМІР" з вимогою про поставку оплаченого товару, що підтверджується листами від 08.07.2022, 21.07.2022, 01.06.2023, 14.07.20223, 20.07.2023.

29.07.2022 Товариство з обмеженою відповід альністю "КОМПАНІЯ СТРОЙМІР" надало відповідь на лист, в якій зазначило, що виробник турнікетів не відповідає на запити відповідача щодо можливості відвантаження товару, бо виробнича діяльність ТОВ «ЛОТ» повністю зупинена. Разом з тим, відповідач повідомив позивача про неможливість виконати свої зобов`язання, в частині поставки оплаченого товару, посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Більш того, матеріали справи не містять доказів, що особи, які вели листування (переговори), мають повноваження на укладення договору з визначенням його істотних умов (погоджувати строки поставки).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки товару, погодженого у рахунку №297 від 17.11.2021, або доказів повернення позивачу попередньої оплати у розмірі 944 752,57 грн.

Зі змісту ст. 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Строймір» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 944 752,57 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Модус-Спецмонтаж» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Строймір» попередньої оплати у розмірі 944 752,57 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд відхиляє пояснення відповідача про неможливість виконання ним обов`язку з поставки товару у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (війна з росією).

Так, у пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Однак, відповідачем не доведено суду існування форс-мажорних обставин саме для правовідносин, які виникли між сторонами (договір поставки від 27.10.2021), тоді як лист ТПП від 28.02.2022 №2024/01.0-7.1 не є беззаперечним доказом на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин, які свідчили про неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань саме за договором поставки від 27.10.2021, укладеним з позивачем.

Доводи ж відповідача про те, що він не є виробником товару, а замовляв його у ТОВ «Лот», судом відхиляються, оскільки відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У ст. 44 Господарського кодексу України зазначено, що одним з принципів підприємницької діяльності є комерційний ризик.

Таким чином, невиконання контрагентом відповідача своїх зобов`язань з поставки відповідачу товару (з будь-яких підстав) не звільняє відповідача від зобов`язань, які виникла перед позивачем на підставі договору поставки від 27.10.2021.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, умовою застосування наведеної статті є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А, у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

В даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги у встановленому законом порядку.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.

Вказану правову позицію викладено в постанові від 13.09.2018 Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/22116/16 та постанові від 25.05.2018 Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/125/14.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Також у позовній заяві зазначено, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, становить витрати на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Остаточний розрахунок та докази понесення позивачем судових витрат, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду по справі.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю "КОМПАНІЯ СТРОЙМІР" (03056, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 154-А; код ЄДРПОУ 35122632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус-Спецмонтаж" (02092, місто Київ, ВУЛИЦЯ АЛМА-АТИНСЬКА, будинок 43/57, квартира 122; код ЄДРПОУ 41723289) суму попередньої оплати у розмірі 944 752 (дев`ятсот сорок чотири тисячі сімсот п`ятсот дві) грн. 57 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 171 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят одну) грн. 29 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2023.

Суддя М.Є. Літвінова