Рішення

від 16.11.2023 по справі 911/2682/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2682/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН (02904, м. Київ, вул. Магнітогорська, 9)

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1)

про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України, у розмірі 197359604,29 грн., у тому числі 185810680,15 грн. реальних збитків, 11548342,14 грн. упущеної вигоди,

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача: Пазиняк Я.О. (наказ № ІХ-103-к від 01.11.2022 р.);

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН (далі ТОВ АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі Російська Федерація, відповідач) про стягнення збитків на відшкодування майнової шкоди, заподіяної збройною агресією Російської Федерації проти України, у розмірі 197359604,29 грн., у тому числі 185810680,15 грн. реальних збитків, 11548342,14 грн. упущеної вигоди.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що внаслідок обстрілу російськими військами будівлі, що розташована за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, 5, було знищено належний ТОВ АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН товар, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 185810680,15 грн. реальних збитків, 11548342,14 грн. упущеної вигоди, а також судові витрати покласти на відповідача.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі за даним позовом, визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, судом враховано наступне: предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, від 18 травня 2022 року № 760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20 (пункт 58).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 р. у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах № 490/9551/19 та № 311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 р. у справі № 428/11673/19 та у справі № 760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2023 р. було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/2682/23 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.10.2023 р.

Щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи слід зазначити таке.

У зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 р., з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 р. припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Наведене унеможливлює повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв`язку та звернення до суду держави-відповідача з судовим дорученням про вручення документів.

Враховуючи вищевикладене, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалося шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У судовому засіданні 16.10.2023 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги, а також заявляла про подання позивачем всіх наявних в останнього доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи були повідомлені належно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2023 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2023 р.

У судовому засіданні 16.11.2023 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2020 Господарського процесуального кодексу УКкраїнит неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 16.11.2023 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» є дистриб`ютором товарів для дітей, косметичних виробів та побутової хімії на території України, веде свою діяльність з низкою постачальників - ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна», ТОВ «ВЕДАРА ТРЕЙД», ТОВ «Хенкель Україна» та ТОВ «ЕйСіЕй Хайджин Україна», ТОВ «УКРМЕДИКА», ТОВ «ВСМ ДИСТРИБЬЮШН», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «СЕРВІС ПРО», ТОВ «ДІСТІНА Україна», ТОВ «НКС Групп», ТОВ «СЛ ДИСТРИБЬЮШН», ТОВ «ФОРВАРД-СВ», ТОВ «Дистрибуційні мережі», ТОВ «МАГНУС ТРЕЙД», на підставі укладених договорів поставки та дистрибуційних угод - № М19.2022 від 03.01.2022 р., № 0104 від 01.04.2016 р., № ДК 20-01 від 01.07.2020 р., № ДГ6Т-Ат-27012017 від 27.01.2017 р., № 04/16 від 01.04.2016 р., № М-04/11-01к від 04.11.2020 р., № СЛ133 від 16.12.2020 р., № 191120 від 19.11.2020 р., № 10/2021 від 01.10.2021 р., № 28/03/16 від 28.03.2016 р., № 01/01/18 від 01.01.2018 р., № 01/04/16 від 01.04.2016 р., № 24-01/22 від 24.01.2022 р., згідно яких позивач придбаває товар з метою подальшої його реалізації на території України.

На виконання умов укладених договорів позивачем протягом 2021-2022 року було придбано товарів на загальну суму 3338810485,48 грн. згідно долученого до матеріалів справи переліку прибуткових накладних.

Придбаний товар був повністю оплачений позивачем на користь постачальників ТОВ «ВСМ ДИСТРИБЬЮШН», ТОВ «ВЕДАРА ТРЕЙД», ТОВ «Джонсон і Джонсон Україна», ТОВ «Дистрибуційні мережі», ТОВ «ДІСТІНА Україна», ТОВ «СЛ ДИСТРИБЬЮШН», ТОВ «УКРМЕДИКА», ТОВ «ФОРВАРД-СВ», ТОВ «Хенкель Україна», ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується реєстром платіжних доручень за період з 01.01.2021 р. по 23.02.2022 р.

У зв`язку з відсутністю у ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» власних складських приміщень, придбаний товар передавався на відповідальне зберігання ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» на підставі договору транспортного експедирування № 03/06 від 01.06.2016 р., згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого експедитор (ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС») зобов`язується за дорученням замовника (ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН») та за його рахунок організувати та надати транспортно-експедиторські послуги (а саме - послуги пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу, зберіганням, перепакуванням, навантаженням та розвантаженням та інше відповідно до цього договору). Послуги з експедирування включають у себе комплекс юридичних і фактичних дій в рамках дії цього договору щодо організації перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом на території України, а саме: послуги, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів, відповідного оформленням такого перевезення, забезпеченням відправки вантажу із пункту відправлення і навантаження) і одержанням вантажу у пункті призначення (розвантаження) уповноваженою замовником особою (вантажоодержувачем); складування, зберігання, перепакування та розробка оптимального і економічно вигідного маршруту з урахуванням інтересів замовника; облік надходження та відправлення вантажів складів, терміналів або інших об`єктів; організація охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організація оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надання в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечення виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; забезпечення оптимізації руху матеріальних потоків від замовника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; надання інших допоміжних та супутніх транспортно-експедиторських послуг, що передбачені цим договором і не суперечать законодавству.

Додатком № 5 від 01.02.2022 р. до договору транспортного експедирування № 03/06 від 01.06.2016 р. було визначено місцезнаходження складів можливого зберігання вантажу замовника, а саме: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 151 А; м. Харків, пр. Московський, 199; м. Кропивницький, вул. Є. Маланюка, 3 (склад 5/1); Дніпровська область, м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 125 А; м. Полтава, вул. Половка, 64 д; м. Суми, проспект Курський, 147; м. Вінниця, вул. Василя Порика, 30-А; Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 194; Черкаська область, м. Умань, вул. Старицького, 5а; Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Берегова-промислова, 4 А; м. Чернігів, вул. Підводника Китицина, 15-А; м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 42 Д; м. Одеса, 19-км Старокиївської дороги; м. Запоріжжя, вул. Антенна, 11; Київська обл., с. Мироцьке, вул. Центральна, 1; Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, 5.

Станом на 23.02.2022 р. згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі», за яким ведеться облік руху та товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, на зберіганні у ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» на складі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, знаходились товарно-матеріальні цінності, що належали ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН», в кількості 378 номенклатурних одиниць, в загальній кількості 3676709 одиниці, загальною балансовою вартістю 135719996,53 грн. без урахування ПДВ, які були передані за складськими накладними на прийом ТМЦ за період з 01.01.2021 р. до 23.02.2022 р.

29.04.2022 р. ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» листом № 29-04-1 від 29.04.2022 р. повідомило ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» про те, що під час бойових дій по складським приміщенням за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, були здійснені збройні обстріли, які стали причиною пожежі, внаслідок якої було повністю знищено товарно-матеріальні цінності, які зберігалися на складі. З вказаного листа слідувало, що станом на 23.02.2022 р. на відповідальному зберіганні у ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» знаходилось товару, прийнятого від ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН», на загальну суму 135719997,00 грн. На підставі договору про надання логістичних послуг № ЛЮ-08 від 10.05.2016 р., укладеного між ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» та ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН», згідно умов якого виконавець (ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН») на підставі заявки замовника (ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС») зобов`язався за винагороду, з урахуванням необхідних правових підстав від власного імені або від імені замовника здійснювати дії з наданням замовнику логістичних послуг (операцій), пов`язаних з організацією і (або) виконанням транспортно-експедиторського обслуговування і (або) термінальної обробки вантажів замовника, а так само надавати інші послуги, пов`язані із здійсненням логістичних послуг (операцій) щодо вантажів замовника на підставі даного договору, ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» передало ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» на відповідальне зберігання за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, товари, отримані від ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН», на загальну суму 135719997,00 грн.

До листа ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» № 29-04-1 від 29.04.2022 р. було додано копію листа ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» № 28-04 від 28.04.2022 р., копію акту про пожежу від 26.04.2022 р., перелік товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН».

Зі змісту листа ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» до ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» № 28-04 від 28.04.2022 р. слідує, що під час бойових дій по складських приміщеннях на вул. Залізняка Максима, буд. 5, у м. Буча Київської області, військовими формуваннями РФ були здійснені збройні обстріли, які стали причиною пожежі та часткового знищення складських приміщень, в тому числі - орендованих ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» за договором оренди, разом з усім майном, яке знаходилось в орендованих приміщеннях, та всіх товарів, які знаходились на відповідальному зберіганні, загальною вартістю 573329747,20 грн., що підтверджується протоколом про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 15.04.2022 р. та актом про пожежу від 26.04.2022 р.

До матеріалів справи долучено Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження № 420221122320001203 від 17.04.2022 р. за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України за заявою ОСОБА_2 щодо пошкодження майна ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН», яке знаходилось за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Залізняка, буд. 5.

З акту про пожежу від 26.04.2022 р., підписаного комісією у складі: головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Юрія Миколайовича, заступника директора ТОВ «БЦ Регіон» Тютюкіна Олександра Миколайовича, директора з логістики ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» Висоцького Олександра Анатолійовича, співробітника служби безпеки ТОВ «КИЇВЛОГІСТИКГРУП» Гаврилюка Олександра Леонідовича, представника ТОВ «МКМ ГРУП», адвоката Юзефовича Артема Олексійовича, представника ФОП ОСОБА_3 громадянина ОСОБА_4 , уповноваженої за дорученням директора ТОВ «СТАРЕЛЕКТРО» Кириченко Юлії Петрівни, директора ТОВ «ПЕГАС-СК» Латанського Дмитра Віталійовича, директора ТОВ «СТЕМАКС» ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , громадянина ОСОБА_7 , вбачається, що пожежу, яка виникла орієнтовно 04.03.2022 р. о 15 год на об`єкті виробничо-складських та офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено 21.04.2022 р. виїздом на місце події комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Юрія Миколайовича, громадянина ОСОБА_7 , головного інженера ТОВ «БЦ Регіон» Журавського Петра Петровича. Сили та засоби пожежно-рятувальних підрозділів до ліквідації пожежі не залучались у зв`язку з проведенням активних бойових дій. Пожежею були знищені: належна ТОВ «БЦ Регіон» частина основної будівлі А площею приблизно 16000 кв.м, в тому числі - з обладнанням, меблями, електроінструментами; належне ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» складське обладнання, офісні меблі, кондиціонери, ноутбуки, принтери та інша комп`ютерна техніка та інша складська техніка, товари побутової хімії та гігієни, які знаходились на відповідальному зберіганні в орендованому об`єкті, а також майно інших суб`єктів господарювання, з якими були укладені договори, первинна та бухгалтерська документація. Причина пожежі (ймовірна) - виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків.

28.04.2022 р. згідно наказу директора ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» було створено комісію для проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на складі зберігання за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка, буд. 5, з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01.05.2022 р. з обов`язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів.

01.05.2022 р. комісією у складі: керівника групи продажів ОСОБА_8 , економіста фінансової роботи Ю. Мальцева, провідного менеджера Т. Василенко та директора ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» О. Литвин, було проведено інвентаризацію товару на складі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, про що складено Інвентаризаційний опис запасів. Згідно проведеної інвентаризації всі товарно-матеріальні цінності, які знаходились на складі, було знищено пожежею в повному об`ємі.

На підставі Протоколу інвентаризаційної комісії від 05.05.2022 р. товар було списано згідно акту списання товарів, які не відповідають критеріям активу від 05.05.2022 р., у кількості 378 номенклатурних одиниць, в загальній кількості 3676709 одиниці, загальною балансовою вартістю 135719996,53 грн.

10.05.2022 р. ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» звернулося до Київської торгово-промислової палати із заявою № 10-05/22-1 про проведення первинного фіксування зовнішнім оглядом стану майна, зруйнованого внаслідок бойових дій, з фотофіксацією.

За результатами обстеження було складено Експертний висновок Київської ТПП № І-260 від 30.05.2022 р., згідно з яким встановлено та зафіксовано повне знищення товарно-матеріальних цінностей (товарів), а також встановлено, що за результатами обстеження зовнішнім оглядом попередньо зафіксований стан руйнування складського приміщення ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» (секції № 7 - № 12), яке знаходилось в складському комплексі ТОВ «БЦ Регіон», за адресою: вул. Залізняка. 5, м. Буча Київської області, внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків, про що свідчить акт про пожежу від 26.04.2022 р. Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області, а також Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 15.04.2022 р. Бучанського РУП. Станом на 23.02.2022 р. на відповідальному зберіганні у ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» знаходився товар на загальну суму 135719997,00 грн. без ПДВ, прийнятий від компанії ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН», згідно із договором транспортного експедирування від 01.06.2016 р. № 03/06, укладеним між ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» (замовник) та ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» (експедитор), а також на підставі інформації, викладеної в листі-повідомленні ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» № 29-04-1 від 29.04.2022 р., адресованому ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН».

21.12.2022 р. ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» звернулося до ТОВ «МІЖНАРОДНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА» з проханням щодо проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи для подання до компетентних судових, правоохоронних та інших органів, щодо наступних питань: Яка ринкова вартість належного ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» майна, розташованого за адресою Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5, станом на дату знищення ТМЦ (04 березня 2022 року)? Чи підтверджується документально наявність за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5, належного ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» на момент знищення майна (04 березня 2022 року): товарно-матеріальних цінностей на суму 135719996,53 грн. без урахування ПДВ, згідно Інвентаризаційного опису запасів від 01.05.2022 р.? Який розмір реальних збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» в результаті знищення належного йому майна, розташованого за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5, відповідно до Інвентаризаційного опису запасів від 01.05.2022 р., що сталося в результаті збройної агресії російської федерації, розпочатої 24.02.2022 р., станом на дату знищення ТМЦ (04 березня 2022 року)? Який розмір упущеної вигоди, що не отримало ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» в результаті знищення належного йому майна, товарів та товарно-матеріальних цінностей, яке було розташовано за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, буд. 5, відповідно до Інвентаризаційного опису запасів від 01.05.2022 р., станом на дату знищення ТМЦ (04 березня 2022 року)?

На підставі договору про надання послуг № 21-12/22/6 від 21.12.2022 р., укладеного ТОВ «МІЖНАРОДНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА» з ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН», експертною установою було надано Висновок експертів № 11-05/23, комплексне дослідження за яким було проведено: ОСОБА_9 - судовим експертом, який має освіту вищу економічну, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 11.1. «Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності», 11.2. «Дослідження документів про економічну діяльність підприємств», 11.3. «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій», свідоцтво № 1122, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України 24.06.2016 р., термін дії продовжено до 09.08.2022 р., а згідно наказу Міністерства юстиції України 14.03.2022 р. № 1138/5 - продовжено на період дії воєнного стану, стаж експертної діяльності - з 2000 року; ОСОБА_10 - судовим експертом, яка має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.1. «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів», свідоцтво № 1917 від 15.12.2017 р., видане ЦЕКК Міністерства юстиції України, дійсне по 17.12.2023 р., стаж експертної роботи з 2017 року.

Так, згідно Висновку експертів № 11-05/23 від 11.05.2023 р. та проведених розрахунків, розмір реальних збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» в результаті знищення належного йому майна (перелік якого наведено в Інвентаризаційному описі запасів від 01.05.2022 р.), розташованого в логістичному центрі, що належав ТОВ «БЦ Регіон», за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5, що сталося внаслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань РФ на територію України, а саме - в результаті виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій, станом на 04.03.2022 р., становить 185810680,15 грн. Розмір упущеної вигоди (розрахований шляхом застосування оціночної процедури дисконтування чистого операційного доходу, що не отримає ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН», від дати завдання збитків до дати ймовірного відшкодування збитків у розмірі вартості майна, визначеній з урахуванням стану майна до знищення), яку не отримало ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» в результаті знищення належного йому майна (перелік якого наведений в Інвентаризаційному описі запасів від 01.05.2022 р.), розташованого в логістичному центрі, що належав ТОВ «БЦ Регіон», за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5, що сталося внаслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань РФ на територію України, шляхом ведення агресивної війни, а саме - в результаті виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій, станом на 04.03.2022 р., складає 11548924,14 грн.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» було надано позивачу лист-запит до ТОВ «БЦ Регіон» № 01/05 від 01.05.2023 р., Інформацію з державного реєстру нерухомого майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.10.2021 р., Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.09.2022 р., акт обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації № 1791 від 04.10.2022 р. за результатами обстеження об`єкта від 18.05.2022 р., копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до акту обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації № 1791 від 04.10.2022 р., за результатами обстеження об`єкта 18.05.2022 р., яке проводилось у складі комісії: заступника Бучанського міського голови Шепетько С.А., заступника начальника відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради Жуковець М.В., начальника відділу містобудування та архітектури Бучанської міської ради Наумова В.Ю., директора КП «Бучабудзамовник» ОСОБА_11 , начальника відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бучанської міської ради ОСОБА_12 та ін., було визначено ймовірні причини пошкодження (знищення) майна - пряме влучання боєприпасів, внаслідок чого виникла пожежа.

Оскільки зазначеною пожежею було знищено всі товарні запаси ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН», які знаходились на складі за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. М. Залізняка, буд. 5, чим було завдано позивачу істотних збитків, які становлять 185810680,15 грн. реальних збитків та 11548924,14 грн. упущеної вигоди, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Слід зазначити, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, відповідно до якого з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.

Місто Буча Київської області було окуповано російськими військами в період з 01.03.2022 р. по 01.04.2022 р. включно, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р.

Згідно наданого до матеріалів справи Експертного висновку Київської ТПП № 1-260 від 30.05.2022 р., було зафіксовано повне знищення товарно-матеріальних цінностей (товарів) та встановлено, що за результатами обстеження зовнішнім оглядом попередньо зафіксований стан руйнування складського приміщення ТОВ «ЛОГІСТИК ЮКРЕЙН» (секції № 7 - № 12), яке знаходилось в складському комплексі ТОВ «БЦ Регіон», за адресою: вул. Залізняка. 5, м. Буча Київської області, внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків, про що свідчить акт про пожежу від 26.04.2022 р. Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області, а також Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 15.04.2022 р. Бучанського РУП. Станом на 23.02.2022 р. на відповідальному зберіганні у ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» знаходився товар загальною вартістю 135719997, 00 грн. без ПДВ, прийнятий від компанії ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» згідно із договором транспортного експедирування від 01.06.2016 р. № 03/06, укладеним між ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» (замовник) та ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» (експедитор).

Також, як зазначалося вище, згідно Висновку експертів ТОВ «МІЖНАРОДНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА» № 11-05/23 від 11.05.2023 р. та проведених ними розрахунків, розмір реальних збитків, що призвели до завдання майнової шкоди ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» в результаті знищення належного йому майна (перелік наведено в Інвентаризаційному описі запасів від 01.05.2022 р.), розташованого в логістичному центрі, що належав ТОВ «БЦ Регіон», за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5, що сталося внаслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань РФ на територію України, а саме - в результаті виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій, станом на 04.03.2022 р., визначено в сумі 185810680,15 грн. Розмір упущеної вигоди в результаті знищення майна (перелік якого наведений в Інвентаризаційному описі запасів від 01.05.2022 р.) станом на 04.03.2022 р. визначено в сумі 11548924,14 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України Про міжнародне приватне право права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Одночасно, відповідно до пп. ж ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 р. права і обов`язки Сторін за зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди (а саме - знищення майна позивача) мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває права на відшкодування заподіяної йому майнової шкоди.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У силу статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювана збитків; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Водночас, збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Так само і для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При вирішенні відповідних спорів слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність будь-якої із зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

У той же час, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, а також надати докази протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між вказаними діями та заподіяними збитками.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі - атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини і вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року Про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу цивільного правопорушення, а саме - збройної агресії Росії проти України, в розумінні частини 3 статті 85 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елементу цивільного правопорушення, то законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 950 Цивільного кодексу України, професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігай, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського з зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто звичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За результатами дослідження зазначених вище доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що територія, на якій зберігалися товарно-матеріальні цінності позивача, була окупована з 01 березня 2022 року по 01 квітня 2022 року включно, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися)

бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 р., а товарно-матеріальні цінності, які знаходились на відповідальному зберіганні у ТОВ «ЦЕНТР ТРАНС СЕРВІС» за договором транспортного експедирування № 03/06 від 01.06.2016 р., було знищено пожежею внаслідок потрапляння з боку російських військ боєприпасів та їх уламків через обстріли збройних формувань Російської Федерації.

Водночас, заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір збитків підтверджено Висновком експертів ТОВ «МІЖНАРОДНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА» № 11-05/23 від 11.05.2023 р., в якому зазначено про спричинення матеріальної шкоди позивачу та визначено її розмір, який становить 185810680,15 грн. (реальні збитки), а також розмір упущеної вигоди в результаті знищення майна в сумі 11548924,14 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується повний склад цивільного правопорушення, то вимога позивача про стягнення завданої матеріальної шкоди у розмірі 185810680,15 грн. (реальні збитки) підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення упущеної вигоди у розмірі 11548342,14 грн. у зв`язку із знищенням товару суд відзначає таке.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включається, серед іншого, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків чи не заподіяння ним шкоди. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 р. у справі № 923/700/17, а також у постановах Верховного Суду України від 14.06.2017 р. у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 р. у справі № 5023/4983/12).

Таким чином, розрахунок упущеної вигоди має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Доводи позивача про розмір упущеної вигоди ґрунтуються на зазначеному вище висновку експертів ТОВ «МІЖНАРОДНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА» № 11-05/23 від 11.05.2023 р., якими було проведено відповідні розрахунки і розмір упущеної вигоди (розрахований шляхом застосування оціночної процедури дисконтування чистого операційного доходу, що не отримає ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН», від дати завдання збитків до дати ймовірного відшкодування збитків у розмірі вартості майна, визначеній з урахуванням стану майна до знищення), яку не отримало ТОВ «АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН» в результаті знищення належного йому майна (перелік якого наведений в Інвентаризаційному описі запасів від 01.05.2022 р.), розташованого в логістичному центрі, що належав ТОВ «БЦ Регіон», за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Залізняка Максима, 5, що сталося внаслідок широкомасштабного військового вторгнення збройних сил та інших військових формувань РФ на територію України, шляхом ведення агресивної війни, а саме - в результаті виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків, внаслідок бойових дій, станом на 04.03.2022 р., складає 11548924,14 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено наявність підстав для стягнення з відповідача упущеної вигоди в заявленому розмірі.

Також суд вважає за необхідне відзначити, що, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд оцінює його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

З урахуванням наведеного, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Дослідивши матеріали справи, суд відзначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого та підтвердженого наданими до матеріалів справи доказами.

Щодо розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 939400,00 грн. (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, судовий збір за подання позову у даній справі підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з держави Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТЛАНТ ДИСТРИБЬЮШН (02904, м. Київ, вул. Магнітогорська, 9, код 40289732) 185810680 (сто вісімдесят п`ять мільйонів вісімсот десять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 15 коп. реальних збитків, 11548924 (одинадцять мільйонів п`ятсот сорок вісім тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн. 14 коп. упущеної вигоди.

3.Стягнути з держави Російської Федерації на користь Державного бюджету України 939400 (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30.11.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна