Рішення

від 22.11.2023 по справі 914/2052/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023 Справа № 914/2052/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів", м. Київ

до відповідача: Державного підприємства "Арена Львів", м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 14 379 290,83 грн.

Представники сторін:

від позивача: Погас О.А. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7903/10 від 05.06.2019 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" до відповідача - Державного підприємства "Арена Львів" про стягнення заборгованості в розмірі 14 379 290,83 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 р., справу № 914/2052/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 р., позовну заяву Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" до відповідача - Державного підприємства "Арена Львів" про стягнення заборгованості в розмірі 14 379 290,83 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

17.07.2023 року представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2023 р., подано на адресу суду заяву з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 18018/23 від 20.07.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.07.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13.09.2023 р.

Протокольною ухвалою суду від 13.09.2023 р., продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2052/23 на тридцять днів, з ініціативи суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.09.2023 р., підготовче судове засідання у даній справі відкладено на 04.10.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2023 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2052/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.11.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 22.11.2023 р.

Протокольною ухвалою суду від 01.11.2023 р., задоволено усне клопотання представника позивача про проведення судового засідання 22.11.2023 р. в режимі відеоконференції та вирішено забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 22.11.2023 р. у справі № 914/2052/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

22.11.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

22.11.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 25.07.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 199, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414987128, ухвалу суду 25.07.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/2052/23, відповідачем отримано 07.08.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0600045852781, ухвалу суду 13.09.2023 р. про призначення підготовчого засідання на 04.10.2023 р., відповідачем отримано 19.09.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0600050645441, ухвалу суду 04.10.2023 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/2052/23 до судового розгляду по суті на 01.11.2023 р., відповідачем отримано 10.10.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу також на його електронну адресу -arenalviv.org@gmail.com.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/2052/23 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2052/23.

В судовому засіданні 22.11.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за Угодою про заміну сторони в зобов`язанні від 29.12.2012 р. за Договором безпроцентної позики від 18.10.2011 № 31/2011 із укладеними Додатковими угодами до Угоди про заміну сторони в зобов`язанні за Договором безпроцентної позики № 31/2011 від 18.10.2011 від 29.12.2012 р. в частині своєчасного та повного повернення наданих грошових коштів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість. У позові ДП "Фінансування інфраструктурних проектів", просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9 079 533,56 грн. основної заборгованості, 762 452,45 грн. - 3% річних, 4 533 015,81 грн. - втрат від інфляції, 4 289,01 грн. заборгованості в частині оплати за користування позикою та понесені позивачем судові витрати.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 25.07.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 199, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №7901414987128, ухвалу суду 25.07.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/2052/23, відповідачем отримано 07.08.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0600045852781, ухвалу суду 13.09.2023 р. про призначення підготовчого засідання на 04.10.2023 р., відповідачем отримано 19.09.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0600050645441, ухвалу суду 04.10.2023 р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 914/2052/23 до судового розгляду по суті на 01.11.2023 р., відповідачем отримано 10.10.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу також на його електронну адресу -arenalviv.org@gmail.com.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

18.10.2011 року між Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів» (за договором позикодавець, позивач у справі, Сторона-1) та Державним підприємством «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» (за договором позичальник, Сторона 2) укладено Договір безпроцентної позики від № 31/2011.

Відповідно до п. 2.1. Договору безпроцентної позики від 18.10.2011 № 31/2011, розмір позики за цим Договором становить 16 050 000,00 грн. Розмір позики може бути збільшений за взаємною згодою Сторін шляхом укладання додаткових угод до Договору.

До Договору безпроцентної позики від 18.10.2011 № 31/2011 було укладено ряд додаткових угод.

Згідно із Додатковою угодою № 2 від 24.09.2012 р. до Договору безпроцентної позики від 18.10.2011 № 31/2011, Сторони погодили зменшити розмір отриманої позики до 10 060 000,00 грн.

На виконання умов вказаного Договору безпроцентної позики від 18.10.2011 № 31/2011 та укладених Додаткових угод, 20.02.2012 року позивачем перераховано ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» кошти (позику) в сумі 10 060 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 20.02.2012 р., яке долучено позивачем до матеріалів справи.

У призначенні платежу вказаного платіжного доручення № 11 від 20.02.2012 р. зазначено: «Фінансування організаційного та матеріально-технічного забезпечення стадіону по вул. Стрійсько-Кільцевій, м. Львів згідно договору безпроцентної позики № 31/2011 від 18.10.2011 р. без ПДВ».

Крім того, 29.12.2012 року між Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів», Державним підприємством «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» та Державним підприємством «Арена Львів» укладено Угоду про заміну сторони в зобов`язанні за Договором безпроцентної позики № 31/2011 від 18.10.2011 (надалі Угода про заміну сторони).

Пунктом 1.1.1. Угоди про заміну сторони передбачено, що з метою забезпечення виконання умов Договору, сторони дійшли згоди замінити Державне підприємство «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» як Позичальника за Договором, укладеним між Стороною - 1 та Стороною - 2, на Позичальника - Сторону - 3 - Державне підприємство «Арена Львів» в частині прав та обов`язків за Договором на загальну суму позики 9 079 533,56 грн., в іншій частині Договору - Позичальником залишається Сторона 2 - Державне підприємство «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові».

До Угоди про заміну сторони 29.12.2012 р. сторонами було укладено ряд додаткових угод.

Згідно п. 2.1. Угоди про заміну сторони, строк повернення відповідачем позики - 07 жовтня 2013 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 7 від 15.10.2019 р. до Угоди про заміну сторони, Сторони погодились продовжити строк повернення позики Державним підприємством «Арена Львів» - до 10 вересня 2020 року.

Позивач зазначає, що інших додаткових угод на продовження цього строку Сторонами не укладалося та матеріали справи таких не містять, тобто останній день повернення позики відповідачем є 10 вересня 2020 року.

Згідно п. 4.3.2. Угоди про заміну сторони, відповідач зобов`язався повернути позивачу позику в строки та на умовах, передбачених цією Угодою.

Крім того, відповідно до п. 1.1.2 Угоди про заміну сторони, з метою забезпечення виконання умов Договору, сторони дійшли згоди визначити розмір плати за користування позикою в зазначеному пунктом 1.1. даної Угоди розмірі, в загальній сумі 1 255,34 грн. на рік, що сплачується Державним підприємством «Арена Львів» Державному підприємству «Фінансування інфраструктурних проектів» рівними частинами щомісяця до 5 числа кожного наступного місяця.

Відповідач не повернув позивачу позику у строки, що передбачені Угодою про заміну сторони від 29.12.2012 р. та Додатковою угодою № 7 від 15.10.2019 р. та має заборгованість в частині оплати за користування позикою.

Листом від 13.04.2023 № 324/04-23, позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості за Угодою про заміну сторони від 29.12.2012 р., яка залишена відповідачем без відповіді та реагування, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

У позовній заяві, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 9 079 533,56 грн. основної заборгованості, 762 452,45 грн. - 3% річних, 4 533 015,81 грн. - втрат від інфляції, 4 289,01 грн. заборгованості в частині оплати за користування позикою та понесені позивачем судові витрати.

Оцінка суду.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку, що вказані правочини за своєю правовою природою є договорами позики.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В той же час приписами ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

До того ж, ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, Інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Із матеріалів справи вбачається, що 18.10.2011 року між Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів» (за договором позикодавець, позивач у справі, Сторона-1) та Державним підприємством «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» (за договором позичальник, Сторона 2) укладено Договір безпроцентної позики від № 31/2011.

20.02.2012 року позивач здійснив перерахування ДП «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» грошових коштів у загальному розмірі 10 060 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 20.02.2012 р., яке долучено позивачем до матеріалів справи.

29.12.2012 року між Державним підприємством «Фінансування інфраструктурних проектів», Державним підприємством «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» та Державним підприємством «Арена Львів» укладено Угоду про заміну сторони в зобов`язанні за Договором безпроцентної позики від 18.10.2011 № 31/2011.

Пунктом 1.1.1. Угоди про заміну сторони передбачено, що з метою забезпечення виконання умов Договору, сторони дійшли згоди замінити Державне підприємство «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» як Позичальника за Договором, укладеним між Стороною - 1 та Стороною - 2, на Позичальника - Сторону - 3 - Державне підприємство «Арена Львів» в частині прав та обов`язків за Договором на загальну суму позики 9 079 533,56 грн., в іншій частині Договору - Позичальником залишається Сторона 2 - Державне підприємство «Дирекція з будівництва об`єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові».

Згідно п. 2.1. Угоди про заміну сторони, строк повернення відповідачем позики - 07 жовтня 2013 року.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, відповідно до Додаткової угоди № 7 від 15.10.2019 р. до Угоди про заміну сторони, Сторони погодились продовжити строк повернення позики Державним підприємством «Арена Львів» - до 10 вересня 2020 року.

Наявність обов`язку відповідача щодо повернення позикових коштів в загальному розмірі 9 079 533,56 грн. підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі на час ухвалення рішення у справі, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.1.2 Угоди про заміну сторони, з метою забезпечення виконання умов Договору, сторони дійшли згоди визначити розмір плати за користування позикою в зазначеному пунктом 1.1. даної Угоди розмірі, в загальній сумі 1 255,34 грн. на рік, що сплачується Державним підприємством «Арена Львів» Державному підприємству «Фінансування інфраструктурних проектів» рівними частинами щомісяця до 5 числа кожного наступного місяця.

За розрахунком позивача, плата за користування позикою становить 4 289,01 грн.

Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок плати за користування позикою, встановив, що розрахунок проведено вірно і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю у заявленій до стягнення сумі - 4 289,01 грн.

На підставі ст.625 ЦК України, позивачем на суму заборгованості нараховано 762 452,45 грн. - 3% річних, 4 533 015,81 грн. - втрат від інфляції за період з 11.09.2020 р по 29.06.2023 р.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунки 3% річних та втрат від інфляції позивачем долучено до матеріалів справи.

Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, встановив, що такі розрахунки проведено згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і 3% річних, втрат від інфляції, плати за користування позикою, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем, суду не надано.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9 079 533,56 грн. основної заборгованості, 762 452,45 грн. - 3% річних, 4 533 015,81 грн. - втрат від інфляції, 4 289,01 грн. заборгованості в частині оплати за користування позикою, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір в розмірі 215 689,36 грн. покладається на відповідача, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Державного підприємства "Арена Львів" (79031, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 199; код ЄДРПОУ №38457291) на користь позивача: Державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" (03118, м. Київ, вул. Хотівська, буд. 4, літера « 4»; код ЄДРПОУ 37264503) 9 079 533,56 грн. основної заборгованості, 762 452,45 грн. - 3% річних, 4 533 015,81 грн. - втрат від інфляції, 4 289,01 грн. заборгованості в частині оплати за користування позикою та 215 689,36 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 30.11.2023 р.

Суддя Долінська О.З.