Рішення

від 30.11.2023 по справі 915/1423/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року Справа № 915/1423/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін справу № 915/1423/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод" (вул. Маяковського, 3, м. Дніпро; ел.пошта: ua_office@dmz-petrovka.dp.ua)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРОМСИГНАЛ-КР" (вул. Шевченка, 59-А, м. Миколаїв; ел. пошта: promsignalkr@gmail.com)

про стягнення грошових коштів у сумі 238320 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватним акціонерним товариством (ПрАТ) "Дніпропетровський металургійний завод" пред?явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Науково-виробниче підприємство (НВП) "ПРОМСИГНАЛ-КР" у порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України грошових коштів у сумі 238320 грн. ? попередньої оплати, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов?язань за укладеним з ПрАТ "Дніпропетровський металургійний завод" договором поставки від 04.07.2023 № 664/2023, а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному поставки оплачених покупцем товарів.

Позивач також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

За такими вимогами ухвалою суду від 19.09.2023 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Ухвалу суду від 19.09.2023 відповідачеві надіслано за адресою, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі та повернуто суду без вручення органом поштового зв`язку 27.10.2023 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Окрім цього, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких заяв чи клопотань по суті справи суду не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між сторонами у справі 04.07.2023 укладено Договір № 664/2023 (далі - договір), відповідно до умов якого ТОВ "НВП "ПРОМСИГНАЛ-КР" (Постачальник) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність ПрАТ "Дніпропетровський металургійний завод" (Покупця) товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 1.2 Договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються Сторонами в Специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього Договору.

Поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно - транспортним документом (п. 2.1).

Відповідно до п. 2.2. Договору базисні умови, строки поставки Товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються Сторонами в Специфікаціях (Додатках) до Договору.

Датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо її не було обумовлено Специфікацією (Додатком). Право власності на товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходять від Постачальника до Покупця і відповідності до умов переходу права власності на товар, визначений у Специфікаціях (п.2.4).

Ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до п.1.2 цього Договору.

Загальна вартість Договору визначається вартістю всіх Специфікацій (Додатків), підписаних по цьому Договору, які є невід`ємною частиною Договору.

Пунктами 4.1.,4.2. Договору передбачено, що оплата вартості партії Товару здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, на умовах оплати узгоджених Сторонами у відповідній Специфікації (Додатках) до Договору, на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 13.5).

Договір підписаний та скріплений печатками Сторін договору.

Пунктом 3 Додатку №4 до Договору «СПЕЦИФІКАЦІЯ на поставку Товару за Договором» передбачено, що оплата Товару, що поставляється за Договором, здійснюється Покупцем на умовах 100% передоплати.

У Специфікації сторони погодили поставку товару з урахуванням DDP на склад ПрАТ «ДМЗ» (в редакції Інкотермс-2010).

При перевезенні автомобільним транспортом права власності на товар від Постачальника до Покупця переходить з дати поставки.

Відповідно до п. 6 Додатку № 4 до Договору строк поставки - протягом 10-ти календарних днів з моменту подачі письмової заявки Покупця.

Загальна вартість Договору з урахуванням цієї Специфікації становить 238320,00 грн. (п.5 Специфікації).

На виконання умов Додатку №4 до Договору та на підставі виставленого Постачальником рахунку від 10.07.2023 № 013, Покупець здійснив попередню оплату партії Товару в сумі 238 320,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 39654 від 11.07.2023.

Так, 03.08.2023 на офіційну електронну адресу Постачальника було скеровано письмову заявку Покупця щодо постачання оплаченого товару, зазначеного у Специфікації (Додатку № 4 до Договору).

Отже, строк поставки Товару згідно п. 6 Додатку №4 до Договору - 13.08.2023 включно.

Проте, у зазначений строк Покупцеві Товар не був поставлений, у зв`язку з чим 14.08.2023 Позивачем було повторно надіслано на офіційну електронну адресу Постачальника письмову заявку щодо постачання оплаченого товару.

У зв`язку з невиконанням Постачальником зобов`язань щодо поставки товару, Покуцець надіслав на юридичну адресу Постачальника вимогу про повернення попередньої оплати за вих. № 474 від 23.08.2023, таку ж вимогу Покупець надіслав Постачальнику й на попередню адресу реєстрації у м. Кривий Ріг. На офіційному сайті Укрпошта суд здійснив пошук зазначених направлень та встановив, що останні повернуті відправнику у зв`язку з закінченням строку зберігання.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договору не виконав, товар не поставив, суму попередньої оплати 238320,00 грн. йому не повернув, внаслідок чого на даний час за ним обліковується заборгованість в цій сумі.

Тому позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, що передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України та звернувся до суду з позовом про її стягнення.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Правовідносини із постачання товару регулюються Цивільним та Господарським кодексом України.

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Чинним законодавством України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України).

Приписами статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статями 526, 525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статі 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи доведено обставину належного виконання позивачем зобов`язань за Договором в частині повної передплати товару, визначеного у Додатку № 4 до Договору.

Відповідач, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не поставив товару та не повернув кошти, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 238320,00 грн.

Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки (по специфікації - додаток № 4 до Договору) - з 14.08.2023.

Аналогічна правова позиція щодо визначення дати виникнення у постачальника зобов`язань з повернення суми попередньої оплати викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, доказів виконання такого обов`язку - доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 238320,00 грн., відповідачем також не надано, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд також приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах від 23.10.1991 "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії", від 01.06.2006 "Федоренко проти України" зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Суд вказує, що зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару, відповідно до положень ч.1 ст.530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням порушенням строку поставки, після настання якого постачальник усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати, тобто сплатити грошові кошти.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

З урахуванням викладеного, позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати ПрАТ "Дніпропетровський металургійний завод" на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжної інструкції № 42689 від 12.09.2023 у сумі 3574,80 грн., належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Суд також вважає необхідним зазначити про те, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРОМСИГНАЛ-КР" (вул. Шевченка, 59-А, м. Миколаїв, 54017; ідентифікаційний код 43654385) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний завод" (вул. Маяковського, 3, м. Дніпро, 49064; ідентифікаційний код 05393056) грошові кошти в сумі 238320,00 грн, сплачені у вигляді попередньої оплати за Договором № 664/2023 від 04.07.2023 та грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 3574,80 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Давченко