Рішення

від 30.11.2023 по справі 917/1469/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2023 Справа № 917/1469/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Михатило А.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландтехнік", вул. Івана Бориса, 22А, с. Іванків, Бориспільський район, Київська область, 08335

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Інвест Груп", вул. Соборності, 29/15, м. Полтава, 36000

про стягнення 752 987,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландтехнік" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Інвест Груп" про стягнення 752 987,00 грн заборгованості за договором № 02/12/22 купівлі-продажу від 02.12.2022 року, з яких: 707 730,00 грн сума основного боргу, 335,00 грн - пеня, 12 506,00 грн - 3% річних, 32 416 грн - інфляційні втрати (вх. № 1571/23).

В прохальній частині позовної заяви позивач також просив визнати справу малозначною та здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 21.08.2023 року суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландтехнік" без руху та надав позивачу строк 5 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

04.09.2023 року до суду від позивача надійшов лист (з додатками) на виконання ухвали суду від 21.08.2023 року про залишення позовної заяви без руху (вх. № 10817).

Ухвалою від 05.09.2023 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Суд належим чином повідомляв відповідача про відкриття провадження у даній справі. Однак ухвала суду від 05.09.2023 року про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою". Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №190662 від 21.08.2023 року, адреса місцезнаходження відповідача: вул. Соборності, 29/15, м. Полтава 36000, що збігається з адресою направлення ухвали суду.

Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Суд зазначає, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що передав відповідачу товар на підставі Договору купівлі-продажу від 02 грудня 2022 року № 02/12/22. Відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати отриманого товару, заборгованість відповідача перед позивачем становить 707 730 грн. На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача три проценти річних в розмірі 12 506 грн. та інфляційні витрати в сумі 32 416 грн., а також 335 грн пені.

Позивачем подано наступні докази на підтвердження позовних вимог: копії свідоцтва про державну реєстрацію позивача, виписки з ЄДР юридичних осіб, наказу про призначення директора, Статуту ТОВ «Ландтехнік», договору купівлі-продажу від 02 грудня 2022 року № 02/12/22, додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 02 грудня 2022 року № 02/12/22, акту здачі -прийняття товару від 16 січня 2023 року, видаткової накладної від 16 січня 2023 року, виписок по особовому рахунку, претензії від 08.06.2023 щодо сплати заборгованості за договором купівлі-продажу від 02 грудня 2022 року № 02/12/22.

Судом досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі поданих доказів суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ландтехнік» (позивач, продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Інвест Груп» (відповідач, покупець) укладено договір купівлі -продажу від 02 грудня 2022 року № 02/12/22 (арк. справи 24-26).

За умовами Договору № 02/12/22 продавець зобов`язався продати та передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити новий дизельний генератор GNT 410 Super Silen Canopy, 2022 року випуску.

Згідно з п.3.2. Договору купівлі-продажу, ціна товару сформована на 02 грудня 2022 року і складає 49,500 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот євро ). При цьому оплата здійснюється в національній валюті України, відповідно до формули визначеної договором.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець, згідно ч. 1 ст. 691, ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного Кодексу України, зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Із наведених норм слідує, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 16 січня 2023 року на виконання умов Договору № 02/12/22 поставив товар відповідачу новий дизельний генератор GNT 410 Super Silent Canopy, 2022 року випуску на суму 49 500 євро, про що свідчить акт здачі-прийняття товару згідно договору від 02 грудня 2022 року № 02/12/22, підписаний представниками обох сторін та скріплений відповідними печатками підприємств ( арк. справи 28).

Умови Договору ( розділ 3) встановлюють, що ціна Товару сформована на 02 грудня 2022 року і складає 49 500,00 (Сорок дев`ять тисяч п`ятсот євро 00 центів). При цьому оплата здійснюється в національній валюті України, у відповідності до нижче приведеної формули:

S=(Z1 х А1/А2) + (Z2 х А1/А2) + (ZN х А1/А2), де

S - загальна ціна товару (максимальна сума), що складається із сум часткових оплат, визначе них за формулою (грн.);

Zl, Z2, ZN - узгоджена сторонами сума часткових оплат за Товар, визначених у додатку 1 до договору та графік яких визначений у п.4.1 договору.

А1 - курс купівлі євро за гривні, на Українській міжбанківській валютні біржі (УМВБ) встано влений, після дня зарахування коштів на р/р Продавця, на наступний операційний день на момент за криття торгів (http://www.udinform.com/index.php, колонка Закриття ASK);

К А2 - курс гривні до євро, що встановлений на рівні 38,54 (Тридцять вісім гривень 54 копійки ) гривень за 1 євро, станом на 02 грудня 2022 року.

Загальна сума договору складає 1 907 730,00 гривень (один мільйон дев`ятсот сім тисяч сімсот тридцять гривень 00 копійок), без ПДВ згідно Податкового кодексу України пункт 71 підрозділу 2 розділу XX №2755-VI . Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України, згід но п. 3.2 цього Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору купівлі-продажу, платежі за товар перераховуються покупцем на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в розділі 10 Договору, та на умовах, передбачених п.2.2. цього Договору, при цьому платежі здійснюються відповідно до Додатку № 1 до Договору купівлі продажу (арк. справи 27).

Згідно Додатку № 1 до Договору купівлі продажу № 02/12/22 від 02 грудня 2022 розрахунки за поставлений продавцем товар здійснюються шляхом сплати чотирьох платежів, а саме:

-перший платіж до 02.12.2022 - 953 865,00 грн;

-другий платіж до 16.12.2022 - 572 319,00 грн.;

-третій платіж до 28.12.2022 -381 546,00 грн.

Всього-1 907 730 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України та ст. 202 Господарського Кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч. 1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного Кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого від позивача товару у встановлені Договором строки відповідач виконав неналежним чином.

ТОВ «Прайм Інвест Груп» сплатило позивачу за придбаний товар:

-400 000 грн. сплачено 06.12.2022 року;

-450 000 грн. сплачено 07 .12. 2022 року;

-350 000 грн. сплачено 20.12.2022 року,

Всього відповідачем сплачено 1 200 000 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку ( арк. справи 33-36).

Таким чином, боргу відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 707 730 грн.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано за заявлено до стягнення з відповідача:

-три проценти річних в розмірі 12 506 грн за період з 29/12/2022 до 01/08/2023 року;

-інфляційні нарахування в сумі 32 416 грн за період з січня 2022 року по червень 2023 року.

При цьому у прохальній частині позову позивач просить суд стягнути з відповідача «інфляційних втрат 32 416 ( двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч гривень)», що вочевидь є опискою, оскільки по тексту позову і в розрахунку позивач вказує суму інфляційних 32 416, що також узгоджується із ціною позову 752 987 грн (707730 грн. основного боргу +32416 грн. інфляційних +12506 грн три відсотка річних+ 335 грн. пені=752 987 грн).

Суд перевірив здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, розрахунок позивача є арифметично вірним, позовні вимоги в цій частині правомірні.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.2. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує на користь Продавця неустойку в розмірі 0,08% за кожен день прострочення виконання зобов`язань від суми боргу, але не більше 20% від суми, не сплаченої в строк.

Позивач просить суд стягнути пеню в сумі 335 грн. за період з 29.12.2022 року по 01.08.2023 року.

Судом зроблено перерахунок пені з урахуванням приписів п. 6 ст. 232 ГК України, пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України, постанови КМУ від 27.06.2023 р. № 651.

За розрахунками суду розмір пені є вищим, однак враховуючи, що суд розглядає позовні вимоги виключно в межах, заявлених позивачем, то задоволенню підлягають вимоги про стягнення 335 грн. пені.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).

Жодних доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 11 294,81 грн судового збору за платіжною інструкцією № 1004 від 08.08.2023 (а.с.7). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено відповідною випискою (а.с.53).

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Інвест Груп"( вул. Соборності, 29/15, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 43142936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландтехнік" (вул. Івана Бориса, 22А, с. Іванків, Бориспільський район, Київська область, 08335, ідентифікаційний код 37340919) 707730 грн. основного боргу, 335 грн. пені, 12 506,00 грн - 3% річних, 32 416 грн - інфляційних втрат, 11294,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.11.2023 року

Суддя Тимощенко О.М.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.