Рішення

від 21.11.2023 по справі 918/770/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2023 р. м. РівнеСправа № 918/770/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові перспективи" (вул. Залізнична, 2, с. Озеряни, Дубенський район, Рівненська обл., 35613, код ЄДРПОУ 33095450) до Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 02910077) в особі Дубенської окружної прокуратури (вул. І. Франка, 10, м. Дубно, Рівненська область, 5600) про скасування постанови про накладення заборони на розпорядження майном

у судове засідання з`явились:

- від позивача: Борова Л.В. (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Кректун О.А.;

ВСТАНОВИВ:

Суть спору

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов ТОВ "Нові перспективи" до Рівненської обласної прокуратури в особі Дубенської окружної прокуратури про скасування постанови про накладення заборони на розпорядження майном.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Даний позов ТОВ "Нові перспективи" обґрунтовує тим, що спірною постановою, винесеною слідчим Дубенської міжрайонної прокуратури в кримінальній справі №58/10-11, накладено заборону на розпорядження майном, що належить ТОВ "Нові перспективи": - майновий комплекс за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Варковичі, вул. Шевченка, 68, що складається з: хлібзавод, пральня, склад, склад та автовагова; - майновий комплекс за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62; - приміщення за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова, 22; - приміщення за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Д. Галицького, 3.

Оскільки постановою начальника СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області від 30.09.2012 кримінальна справа №58/1-11 відносно службових осіб ТОВ "Нові перспективи" за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, була закрита за відсутністю в їх діях складу злочину, а також, враховуючи, що вказана постанова про закриття кримінальної справи в подальшому не скасовувалася, існує необхідність зняття накладеної заборони, тому товариство вбачає підстави для скасування постанови про накладення заборони на розпорядження майном від 22.02.2011.

Рівненська обласна прокуратура у своєму відзиві на позовну заяву вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, зазначаючи, що до господарського суду ТОВ "Нові перспективи" звертається з вимогою скасувати постанову слідчого прокуратури, прийняту в межах КПК України (1960 року), у той час, як порядок зняття арешту з майна, у даному випадку регламентується п.9 Прикінцевих та перехідних положень КПК України (в редакції 2012 року).

В свою чергу, позовна заява з вимогою скасування постанови слідчого прокуратури про заборону на розпорядження майном, винесена в ході досудового слідства у кримінальній справі, не може розглядатися в порядку господарського судочинства, а питання про скасування постанови слідчого прокуратури, прийнятої у кримінальній справі, вирішується в межах кримінального судочинства.

Крім того, позивачем не доведено факту порушення його прав постановою слідчого про накладення заборони на розпорядження майном, оскільки ТОВ "Нові Перспективи" згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є власником більшості майна, щодо якого існує відповідна заборона на розпорядження та зареєстровано обтяження.

Серед усього майна, на яке відповідно до оскаржуваної постанови накладено обтяження, ТОВ "Нові перспективи" на даний час є власником лише комплексу будівель і споруд за адресою: Дубенський район, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62.

У відповіді на відзив ТОВ "Нові перспективи" висловило свою позицію щодо можливості розгляду такої категорії справ у межах господарського судочинства та вказує на висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19: "у випадку арешту майна, накладеного за правилами КПК України 1960 р. та не знятого за цим кодексом після закриття кримінальної справи, такий арешт знімається у порядку цивільного або господарського судочинства.

Тобто, за переконанням позивача, питання про скасування постанови, винесеної слідчим Дубенської міжрайонної прокуратури Суржуком С.Є. у кримінальній справі №58/10-11 від 11.02.2011 належить до юрисдикції Господарського суду Рівненської області.

Крім того, стосовно наявності спірного майна у власності, товариство підтвердило той факт, що станом на зараз, у законній власності перебуває лише нерухомість за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62.

Процесуальні дії у справі

27.07.2023 позов ТОВ "Нові перспективи" до Дубенської окружної прокуратури про скасування постанови про накладення заборони на розпорядження майном надійшов до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою від 01.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 22.08.2023.

Ухвалою від 07.08.2023 задоволено заяву ТОВ "Нові перспективи", надано можливість його представнику приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17.08.2023 від Дубенської окружної прокуратури надійшли:

- відзив на позовну заяву, в якому прокуратура просить закрити провадження у справі посилаючись на те, що справа про скасування постанови слідчого прокуратури про заборону на розпорядження майном, винесена в ході досудового слідства кримінальної справи, не підвідомча та не може розглядатися в порядку господарського судочинства, а також на те, що Дубенська окружна прокуратура не має статусу юридичної особи і не може бути відповідачем у справі;

- клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки питання про скасування постанови слідчого прокуратури, прийнятої у кримінальній справі вирішується в межах кримінального судочинства.

Ухвалою від 22.08.2023 відкладено підготовче засідання на 12.09.2023.

Ухвалою від 12.09.2023 відкладено підготовче засідання на 28.09.2023.

13.09.2023 від позивача надійшли відповідь на відзив і заява про заміну неналежного відповідача: Дубенської окружної прокуратури на Рівненську обласну прокуратуру.

13.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій товариство просить визнати причини пропуску процесуального строку на подання відповіді на відзив поважними, поновити його та долучити до матеріалів справи відповідь на відзив на позовну заяву.

13.09.2023 від Дубенської окружної прокуратури надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких прокурор заперечив проти приєднання до справи відповіді на відзив, оскільки її було подано поза встановленим процесуальним строком. Крім того, прокуратурою підтримано висловлену раніше позицію стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі.

Ухвалою від 28.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Нові перспективи" про поновлення строку на подання відповіді на відзив на позов, визнано причини пропуску строку на подання ТОВ Нові перспективи" відповіді на відзив поважними, прийнято та долучено до матеріалів справи відповідь ТОВ "Нові перспективи".

Ухвалою від 28.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Дубенської окружної прокуратури про закриття провадження у справі, а також задоволено заяву позивача і замінено первісного відповідача Дубенську окружну прокуратуру належним Рівненською обласною прокуратурою. Продовжено, за ініціативою суду, процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів до 30.10.2023, підготовче засідання відкладено на 12.10.2023.

Ухвалою від 12.10.2023 підготовче засідання було відкладено на 24.10.2023 з метою надання залученому належному відповідачу - Рівненській обласній прокуратурі можливості підготувати відзив на позовну заяву.

23.10.2023 від Рівненської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 24.10.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 31.10.2023.

30.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив Рівненської обласної прокуратури.

Ухвалою від 31.10.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 21.11.2023.

21.11.2023 представники сторін з`явились в судове засідання, підтримавши свої доводи і заперечення, викладені в заявах по суті справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

07.04.2010 рішенням Господарського суду Рівненської області справі №11/49 було задоволено позов ТОВ "Нові Перспективи" до ПП "Привільне Арго" про визнання недійсним правочину щодо передачі нерухомого майна та визнано недійсним правочин з передачі ТОВ "Нові Перспективи" нерухомого майна для формування статутного капіталу ПП "Привільне Агро" з моменту його вчинення, а саме: майнового комплексу за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62; приміщення магазину за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова, 22 та приміщення магазину за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Д. Галицького, 3.

Рішенням встановлено, що загальні збори учасників ТОВ "Нові перспективи" не давали згоди на відчуження на користь ПП "Привільне Агро" нерухомого майна, яке є предметом спірних договорів, тому генеральний директор ТОВ "Нові перспективи" Сергієнко В.Ю., всупереч вимог пп.8.10-8.12 статуту товариства, свідомо вчинив 07.05.2008 від імені товариства дію, що виходить за межі його компетенції передав до статутного фонду ПП "Привільне Агро" нерухоме майно на загальну суму 192 811,10 грн.

Враховуючи зазначене вище, суд вважав, що 07.05.2008р. під час передачі майна ТОВ "Нові перспективи" не було дотримано вимог, які встановлені пп.1-3 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняла правочин не мала необхідного обсягу правоздатності, відсутнє волевиявлення сторони, правочин не вчинено у встановленій законом формі і його зміст протирічать вимогам цивільного законодавства, що дає підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.

28.01.2011 Дубенським міжрайонним прокурором, відносно службових осіб ТОВ "Нові перспективи" за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, була порушена кримінальна справа №58/10-11.

22.02.2011, у ході проведення досудового розслідування, слідчим Дубенської міжрайонної прокуратури Суржуком С.Є. винесено постанову про накладення заборони на розпорядження майном, якою вирішено внести в реєстр заборон заборону на розпорядження майном ТОВ "Нові перспективи":

- майновим комплексом за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Варковичі, вул. Шевченка, 68, що складається з: хлібзавод, пральня, склад, склад та автовагова;

- майновим комплексом за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62;

- приміщенням за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова, 22;

- приміщенням за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Д. Галицького, 3.

30.09.2012 постановою начальника СВ Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області Гай І.М. кримінальна справа №58/1-11 була закрита за відсутністю в їх діях складу злочину. Вказана постанова про закриття кримінальної справи в подальшому не скасовувалася і на даний час є чинною.

Враховуючи факт закриття кримінальної справи №58/1-11, ТОВ "Нові Перспективи" вважає, що арешти, які були накладені на його нерухомість у ході досудового розслідування, підлягають скасуванню, як такі, що порушують право власності товариства, шляхом скасування постанови слідчого Дубенської міжрайонної прокуратури про накладення заборони на розпорядження майном від 22.02.2011.

Одночасно вирішити питання про зняття вказаного арешту шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі приписів КПК України 1960 року наразі є неможливим.

Доводячи право власності на об`єкти нерухомості, на які було накладено арешт, ТОВ "Нові Перспективи" долучило до матеріалів справи витяг ДКМП "Архітектор" №6306799 від 25.01.2005 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно якого товариство є власником (колективна форма власності) комплексу будівель та споруд за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Стаття 41 Конституції України презюмує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Приписами ст.ст. 316, 328 ЦК України унормовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321, ст. 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, оспорюваний арешт накладено на майно позивача у межах кримінальної справи постановою від 22.02.2011.

Відповідно до ст.ст. 126, 214, 404 КПК України від 28.12.1960, чинного на час накладення арешту на майно позивача, забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Слідчий закриває справу мотивованою постановою, в якій, крім даних, передбачених у ст. 130 цього Кодексу, зазначає: відомості про особу обвинуваченого, суть справи, підстави для закриття справи, рішення про скасування запобіжного заходу і заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна, а також рішення в питанні про речові докази відповідно до ст. 81 цього Кодексу.

Якщо у виправданого або у особи, щодо якої справа закрита, були вилучені документи, цінності та інші предмети чи був накладений арешт на майно, копія вироку, що набрав законної сили, або ухвала апеляційної чи касаційної інстанції направляються відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей та інших предметів, а також для зняття арешту з майна.

Отже, вказаними вище процесуальними нормами передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття, або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба, а власник майна, який не набував процесуального становища підозрюваного, обвинуваченого, не був наділений процесуальним правом ініціювати питання про звільнення майна з-під арешту.

19.11.2012 набрав чинності КПК України від 13.04.2012 №4651-VI, відповідно до п.2 Прикінцевих положень якого визначено, що з дня набрання чинності цим Кодексом втрачають чинність, зокрема, КПК України із наступними змінами.

Відповідно до п.9 Перехідних положень КПК України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув після накладення арешту, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року не буде ефективним способом захисту порушеного права, тоді як нормативна неврегульованість порядку захисту права, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті.

Водночас, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень ст. 19 ЦПК України, ст. 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 21.08.2019 у справі №911/1247/18 (провадження №12-99гс19).

З огляду вказаного вище, враховуючи закриття кримінальної справи, в межах якої на майно позивача накладено арешт згідно постанови Дубенської міжрайонної прокуратури Рівненської області від 22.02.2011 та не скасування відповідно накладеного арешту у передбаченому чинним на той час процесуальним законодавством порядку, що призвело до вичерпання усіх можливих способів захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зняття арешту з належного на праві власності позивачу майна.

Так, ТОВ "Нові Перспективи" підтвердило права власності лише на частину нерухомості, яка була предметом арешту, а саме: згідно витягу ДКМП "Архітектор" №6306799 від 25.01.2005 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, товариство є власником (колективна форма власності) комплексу будівель та споруд за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про обтяження даного нерухомого майна: тип - заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 10993287, зареєстровано: 26.03.2011 15:24:56 за №10993287 реєстратором: Друга Дубенська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: заява про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна, вих. №58/10-11, 02.03.2011, Дубенська міжрайонна прокуратура, документ-підстава: постанова слідчого №58/10-11 від 22.02.2011.

Отож, зняття арешту підлягає задоволенню лише в частині накладення на цей об`єкт нерухомості.

В свою чергу, інше майно, на яке постановою Дубенської міжрайонної прокуратури Рівненської області від 22.02.2011 накладався арешт, не перебуває у власності ТОВ "Нові Перспективи".

Більше того, будь-які зареєстровані обмеження на підставі оскаржуваної постанови щодо цього майна, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відсутні.

За таких обставин позивачем не доведено наявність підстав для зняття арешту, накладеного постановою Дубенської міжрайонної прокуратури Рівненської області від 22.02.2011 на: майновий комплекс за адресою: Рівненська область, Дубенський район, с. Варковичі, вул. Шевченка, 68, що складається з: хлібзавод, пральня, склад, склад та автовагова; приміщення за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова, 22; приміщення за адресою: Рівненська область, м. Дубно, вул. Д. Галицького, 3.

Слід зазначити, що позов ТОВ "Нові Перспективи" містить вимогу про скасування постанови слідчого Дубенської міжрайонної прокуратури Рівненської області від 22.02.2011, на що неодноразово звертав увагу відповідач, вважаючи спочатку, що це є підставою для закриття провадження у справі, а потім для відмови у задоволенні.

В той же час, даний спір стосується права власності позивача на об`єкт нерухомості та його (зокрема, права розпорядження) безпідставне обмеження протягом тривалого строку.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Суд, оцінивши доводи, викладені у позовній заяві та інших заявах сторін по суті спору, надавши правову оцінку правовідносинам сторін, дійшов висновку, що метою звернення з даним позовом є захист права власності, яке безпідставно обмежується, і може бути відновлене шляхом зняття накладених обтяжень.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, виконуючи обов`язок щодо здійснення правильної правової кваліфікації спірних правовідносин, оцінивши предмет, підстави і правове обґрунтування позовних вимог, враховуючи закриття кримінальної справи, в межах якої на майно позивача накладено арешт та не скасування відповідно накладеного арешту у передбаченому чинним на той час процесуальним законодавством порядку, що призвело до вичерпання усіх можливих способів захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про доцільність застосування норм права, що регулюють питання не скасування постанови слідчого прокуратури, а наявності/відсутності підстав зняття арешту з належного на праві власності позивачу майна.

В даному випадку суд враховує, що нормативна неврегульованість порядку захисту права, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра багато років потерпає від свавільного втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища особи, котра зазнає негативних наслідків не лише від помилки представника влади, а й від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час.

Крім того, під час розгляду справи господарський суд та учасники справи мають керуватися принципом процесуальної економії господарського судочинства (постанова від 30.01.2019 у справі №912/2185/16 (912/3192/17).

Принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства слід вважати: - вимога оперативного розгляду справи; - вимога економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з правом власності чи іншим речовим правом на майно, відповідно до п.6 ч.1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Безпідставне обмеження права власності на майно позивача порушує інтереси останнього і обумовлює настання передбачених законом правових наслідків у вигляді відновлення порушеного права шляхом зняття арешту.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і про зняття арешту, накладеного постановою про накладення заборони на розпорядження майном Дубенської міжрайонної прокуратури від 22.02.2011 на комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62 та належить на праві колективної власності ТОВ "Нові перспективи".

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 147, 00 грн, що підтверджується квитанцією №9312-9383-6042-890498 від 27.07.2023, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв`язку з частковим задоволенням позову (з вимогами немайнового характеру).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зняти арешт (реєстраційний номер обтяження 10993287), накладений постановою про накладення заборони на розпорядження майном Дубенської міжрайонної прокуратури від 22.02.2011 на комплекс будівель та споруд (реєстраційний номер майна 5675250), що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Озеряни, вул. Залізнична, 62, та належить на праві колективної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Нові перспективи" (вул. Залізнична, 62, с. Озеряни, Дубенський район, Рівненська обл., 35613, код ЄДРПОУ 33095450).

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 02910077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові перспективи" (вул. Залізнична, 62, с. Озеряни, Дубенський район, Рівненська обл., 35613, код ЄДРПОУ 33095450) 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "30" листопада 2023 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК