Рішення

від 02.11.2023 по справі 921/546/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 листопада 2023 року м. ТернопільСправа № 921/546/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ ЕНЕРГО ЗБУТ", вул. Велика Житомирська, 20, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ГАЗОВИЙ КЛУБ", вул. Старий Поділ, 14, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості у розмірі 222 132,95 грн.

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Багдасарова Г.М.- адвокат (участь в режимі відеоконференції).

Судові процедури

Учаснику судового процесу оголошено склад суду.

Для розгляду справи в режимі відеоконференцзв`язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференц-прийому "EASYCON".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ ЕНЕРГО ЗБУТ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ГАЗОВИЙ КЛУБ" про стягнення заборгованості у розмірі 222 132,95 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023, для розгляду справи №921/546/23 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.08.2023 відкрито провадження у справі №921/546/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.09.2023.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначене на 20.09.2023.

Протокольною ухвалою від 20.09.2023 підготовче засідання відкладено на 05.10.2023.

Ухвалою суду від 05.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/546/23 до судового розгляду по суті на 19.10.2023.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 19.10.2023 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 19.10.2023 судове засідання відкладено на 02.11.2023.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 02.11.2023, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові, просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконали, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення з позначкою "Судова повістка", про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без їх участі, за наявними у ній матеріалами.

Також, беручи до уваги, що учасники справи, зокрема відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Фактичні обставини, встановлені судом.

19.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ ЕНЕРГО ЗБУТ" (як, Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ГАЗОВИЙ КЛУБ" (як, Покупцем) укладено Договір купівлі продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №1902/01.

Предметом договору є електрична енергія в обсягах та за ціною, яка визначена Щомісячною угодою (графіком продажу/купівлі електричної енергії), що є Додатком до цього Договору ( п.1.1 Договору).

Графік продажу електричної енергії визначається у Щомісячних угодах до цього Договору, що є невід"ємними частинами цього Договору ( п.1.2. Договору).

Продавець зобов"язується продати електричну енергію, а Покупець зобов"язується купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною згідно Щомісячної угоди (графіку продажу / купівлі електричної енергії), що є Додатком до цього Договору (п.2.1 Договору).

Умовами договору сторони домовилися, що не пізніше 3-х робочих днів місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу електричної енергії, Продавець зобов"язується направити Покупцю підписані та скріплені печаткою Продавця, 2 примірника Акту купівлі-продажу електричної енергії, у яких зазначаються обсяги продажу/купівлі електричної енергії відповідно до зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній формі Оператора системи передач (п. 2.6 Договору).

Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу та загальна вартість Договору визначаються у щомісячних угодах, що є Додаткам до цього Договору (п.3.1 Договору).

Оплата за електричну енергію проводиться Покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця шляхом перерахування грошових коштів. Порядок оплати визначається щомісячно згідно умов Щомісячної угоди, яка є невід"ємною частиною Договору ( п. 3.2 Договору).

Датою оплати Покупцем електричної енергії є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.3.5 Договору).

Цей договір вступає в силу з 19 лютого 2021 року та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині виконання зобов"язань до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов"язань за Договором ( п.8.1 Договору).

19.02.2021 та 24.02.2021 підписано Щомісячні угоди відповідно №1 (Додаток №1) та №2 (Додаток №2), якими сторони визначили ціну електричної енергії, обсяг постачання електричної енергії, порядок проведення оплати та місце продажу електричної енергії.

31.03.2021 та 30.07.2021 укладено та підписано Додаткові угоди відповідно №1 та №2 до Договору купівлі продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №1902/01, якими сторони домовились внести зміни до Щомісячної угоди №2 та до Договору №1902/01 доповнивши Додатками №1, №2, №3, №4.

Також, 18.08.2021, 31.08.2021, 30.09.2021, 29.10.2021, 03.11.2021, 26.11.2021 укладено та підписано Додаткові угоди №3, №3-ОК, №4, №5, №6, №7, №8.

На виконання умов Договору позивач продав, а відповідач купив електричну енергію за період з травня місяця по грудень місяць 2020 року, зокрема у лютому місяці 2021 року в обсязі 336,00 кВт, у березні місяці 2021 року в обсязі 864,00 кВт, у серпні місяці 2021 року в обсязі 288,00 кВт, у вересні місяці 2021 року в обсязі 720,00 кВт, у жовтні місяці 2021 року в обсязі 745,00 кВт, у листопаді місяці 2021 року в обсязі 720,00 кВт, у грудні місяці 2021 року в обсязі 744,00 кВт, про що свідчать Акти передачі приймання електричної енергії.

Також, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату отриманої електричної енергії №48 від 26.02.2021 на суму 604 683,18 грн, №63 від 05.03.2021 на суму 381 553,15 грн, №79 від 11.03.2021 на суму 517 053,18 грн, №93 від 18.03.2021 на суму 447 086,68 грн, №400 від 26.08.2021 на суму 418 114,12 грн, №413 від 02.09.2021 на суму 628 603,32 грн №447 від 10.09.2021 на суму 530 003,887 грн, №456 від 17.09.2021 на суму 450 000,18 грн, №463 від 23.09.2021 на суму 169 314,85 грн, №467 від 30.09.2021 на суму 695 541,38 грн, №478 від 07.10.2021 на суму 437 490,40 грн, №504 від 13.10.2021 на суму 494 769,84 грн, №506 від 21.10.2021 на суму 509 096,04 грн, №526 від 29.10.2021 на суму 60 831,12 грн, №525 від 28.10.2021 на суму 537 875,12 грн, №562 від 12.11.2021 на суму 964 648,08 грн, №563 від 18.11.2021 на суму 594 952,44 грн, №580 від 25.11.2021 на суму 579 952,48 грн, №584 від 02.12.2021 на суму 342 066,10 грн, №585 вд 02.12.2021 на суму 149 526,31 грн, №624 від 09.12.2021 на суму 536 932,39 грн, №625 від 16.12.2021 на суму 593 170,28 грн, № 627 від 23.12.2021 на суму 556 962,97 грн, №647 від 30.12.2021 на суму 561 859,52 грн, №650 від 30.12.2021 на суму 718 640,95 грн.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати отриманої електричної енергії повністю не виконав у строк, визначений умовами договору та додаткових угод, у зв`язку з чим допустив заборгованість на суму 108 640,95 грн, про що свідчить Акт звірки взаємних розрахунків за 2021 рік.

Таким чином, за відповідачем рахується борг перед позивачем у розмірі 108 640,95 грн (на момент звернення з даним позовом до суду), про що свідчить обґрунтований розрахунок ціни позову.

06.06.2023 та 04.07.2023 позивач звертався до відповідача з претензіями щодо виконання умов договору зокрема щодо оплати за отриману електричну енергію.

Вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.

У зв"язку з порушенням строків оплати, відповідно до умов Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 73 066,25 грн.

Також, згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 5 223,69 грн та інфляційні втрати в розмірі 35 202,06 грн .

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням Договору купівлі продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №1902/01 від 19.02.2021, який за своєю правовою природою є договором про постачання електричної енергії та які регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Норми права, які застосував суд.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема, про надання послуг з розподілу, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, про купівлю-продаж електричної енергії (двосторонній договір).

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (стаття 58 Закону України "Про ринок електричної енергії").

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" вказує, що платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Мотивована оцінка судом .

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 Цивільного кодексу України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Аналогічне положення містить стаття 275 Господарського кодексу України.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів регулюються спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема, про надання послуг з розподілу, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, про купівлю-продаж електричної енергії (двосторонній договір).

Відповідно до п.1.2.15 Правил укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Як слідує із матеріалів справи, 19.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ ЕНЕРГО ЗБУТ" (як, Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ГАЗОВИЙ КЛУБ" (як, Покупцем) укладено Договір купівлі продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №1902/01.

Предметом договору є електрична енергія в обсягах та за ціною, яка визначена Щомісячною угодою (графіком продажу/купівлі електричної енергії), що є Додатком до цього Договору ( п.1.1 Договору).

Графік продажу електричної енергії визначається у Щомісячних угодах до цього Договору, що є невід"ємними частинами цього Договору ( п.1.2. Договору).

19.02.2021 та 24.02.2021 підписано Щомісячні угоди відповідно №1 (Додаток №1) та №2 (Додаток №2), якими сторони визначили ціну електричної енергії, обсяг постачання електричної енергії, порядок проведення оплати та місце продажу електричної енергії.

31.03.2021 та 30.07.2021 укладено та підписано Додаткові угоди відповідно №1 та №2 до Договору купівлі продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №1902/01, якими сторони домовились внести зміни до Щомісячної угоди №2 та до Договору №1902/01 доповнивши Додатками №1, №2, №3, №4.

Також, 18.08.2021, 31.08.2021, 30.09.2021, 29.10.2021, 03.11.2021, 26.11.2021 укладено та підписано Додаткові угоди №3, №3-ОК, №4, №5, №6, №7, №8.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, відповідно до п.2.1 Договору сторони домовились, що Продавець зобов"язується продати електричну енергію, а Покупець зобов"язується купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною згідно Щомісячної угоди (графіку продажу/купівлі електричної енергії), що є Додатком до цього Договору .

Умовами договору сторони домовилися, що не пізніше 3-х робочих днів місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу електричної енергії, Продавець зобов"язується направити Покупцю підписані та скріплені печаткою Продавця , 2 примірника Акту купівлі-продажу електричної енергії, у яких зазначаються обсяги продажу /купівлі електричної енергії відповідно до зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній формі Оператора системи передач (п. 2.6 Договору).

На виконання умов Договору позивач продав, а відповідач купив електричну енергію за період з травня місяця по грудень місяць 2020 року, зокрема у лютому місяці 2021 року в обсязі 336,00 кВт, у березні місяці 2021 року в обсязі 864,00 кВт, у серпні місяці 2021 року в обсязі 288,00 кВт, у вересні місяці 2021 року в обсязі 720,00 кВт, у жовтні місяці 2021 року в обсязі 745,00 кВт, у листопаді місяці 2021 року в обсязі 720,00 кВт, у грудні місяці 2021 року в обсязі 744,00 кВт, про що свідчать Акти передачі приймання електричної енергії.

Також, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату отриманої електричної енергії №48 від 26.02.2021 на суму 604 683,18 грн, №63 від 05.03.2021 на суму 381 553,15 грн, №79 від 11.03.2021 на суму 517 053,18 грн, №93 від 18.03.2021 на суму 447 086,68 грн, №400 від 26.08.2021 на суму 418 114,12 грн, №413 від 02.09.2021 на суму 628 603,32 грн №447 від 10.09.2021 на суму 530 003,887 грн, №456 від 17.09.2021 на суму 450 000,18 грн, №463 від 23.09.2021 на суму 169 314,85 грн, №467 від 30.09.2021 на суму 695 541,38 грн, №478 від 07.10.2021 на суму 437 490,40 грн, №504 від 13.10.2021 на суму 494 769,84 грн, №506 від 21.10.2021 на суму 509 096,04 грн, №526 від 29.10.2021 на суму 60 831,12 грн, №525 від 28.10.2021 на суму 537 875,12 грн, №562 від 12.11.2021 на суму 964 648,08 грн, №563 від 18.11.2021 на суму 594 952,44 грн, №580 від 25.11.2021 на суму 579 952,48 грн, №584 від 02.12.2021 на суму 342 066,10 грн, №585 вд 02.12.2021 на суму 149 526,31 грн, №624 від 09.12.2021 на суму 536 932,39 грн, №625 від 16.12.2021 на суму 593 170,28 грн, № 627 від 23.12.2021 на суму 556 962,97 грн, №647 від 30.12.2021 на суму 561 859,52 грн, №650 від 30.12.2021 на суму 718 640,95 грн.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (стаття 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", пп. 5.5.5 Правил).

Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу та загальна вартість Договору визначаються у Щомісячних угодах, що є Додаткам до цього Договору (п.3.1 Договору).

Оплата за електричну енергію проводиться Покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця шляхом перерахування грошових коштів. Порядок оплати визначається щомісячно згідно умов Щомісячної угоди, яка є невід"ємною частиною Договору ( п. 3.2 Договору).

Датою оплати Покупцем електричної енергії є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.3.5 Договору).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи умови Договору, строк оплати відповідачем купленої електричної енергії є таким, що настав.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, своїх договірних зобов`язань в частині несвоєчасної оплати за отриману електричну енергію.

06.06.2023 та 04.07.2023 позивач звертався до відповідача з претензієми щодо виконання умов договору зокрема оплати за отриману електричну енергію.

Вказані претензії залишені без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату прийняття рішення становить 108 640, 95 грн, що підтверджується також Актами звірки взаємних розрахунків (містяться в матеріалах справи).

Судом враховано, що Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2022 у справі №927/738/19.

Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості, яка виникла на підставі договору №1902/01 купівлі продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги в частині щодо стягнення заборгованості у розмірі 108 640,95 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 5 223,69 грн, суд встановив таке.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати купленої електричної енергії, у зв`язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 5 223,69 грн, відповідно до вимог статті 625 ЦК України.

Судом, перевірено розрахунок 3% річних та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 5 223,69 грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 35 202,06 грн, суд встановив таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

У зв"язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриману електричну енергію позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 35 202,06 грн.

Судом, здійснено розрахунок інфляційних втрат, за допомогою калькулятора програми "Ліга", який становить 34 339,00 грн ( міститься в матеріалах справи).

Отже, суд прийшов до висновку, що вірно обрахованими є інфляційні втрати у розмірі 34 339,00грн та такими, що підлягають задоволенню в цій частині. В іншій частині щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі863,06грн, то суд вважає їх безпідставно нарахованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 73 066,25 грн за період з 01.01.2022 до 08.08.2023, суд зазначає таке.

Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Пунктом 5.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 визначено у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом (частиною 6 статті 232 ГК України) передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Проте, наведене позивачем при нарахуванні пені враховано не було.

При цьому, суд звертає увагу на те, що розмір пені законодавством обмежений.

Так, згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).

Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Пунктом 1 Додаткової Угоди №2 від 30.07.2021 до Двостороннього договору купівлі продажу електричної енергії №1902/01 від 19.02.2021 передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань за цим Договором сторона, яка допустила таке несвоєчасне виконання сплачує протилежній стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасного виконаного (не виконаного) грошового зобов"язання, за кожен день прострочення.

Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Оскільки відповідачем не оплачено вартість отриманої електричної енергії, на підставі положень ст.ст. 546-551 ЦК України, ст. ст. 217-230 ГК України та умов договору позивачем нараховано пеню у розмірі 73 066,25 грн за період з 01.01.2022 до 08.08.2023.

Судом, здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що під час проведення позивачем, вірно визначено суму заборгованості, але періоди нарахування пені зазначені невірно, а саме на суму боргу - 108 640,95 грн визначено період з 01.01.2022 до 08.08.223, що перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, чим порушено вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Отже, розрахунок пені визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, зокрема на суму боргу - 108 640,95 грн за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, який складає 13 155,97 грн.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають до задоволення в частині у розмірі 13 155,97 грн.

В решті щодо стягнення пені у розмірі 29 910,28 грн, не підлягають до задоволення, як заявлені неправомірно.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеними висновками суду.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 3331,98 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 3331,98 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2420,38 грн покладається на відповідача, у розмірі 911,60 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2420,38 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ГАЗОВИЙ КЛУБ", вул. Старий Поділ, 14, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40697269 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ ЕНЕРГО ЗБУТ", вул. Велика Житомирська, 20, м. Київ, код ЄДРПОУ 43257546, на рахунок НОМЕР_1 (рахунок із спеціальним режимом використання) АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478 108 640,95 грн основного боргу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ГАЗОВИЙ КЛУБ", вул. Старий Поділ, 14, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40697269 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ ЕНЕРГО ЗБУТ", вул. Велика Житомирська, 20, м. Київ, код ЄДРПОУ 43257546, на рахунок НОМЕР_2 (поточний рахунок ) АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478 13 155,97 грн пені, 5 223,69 грн 3% річних та 34 339,00 грн інфляційних втрат.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ГАЗОВИЙ КЛУБ", вул. Старий Поділ, 14, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40697269 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ ЕНЕРГО ЗБУТ", вул. Велика Житомирська, 20, м. Київ, код ЄДРПОУ 43257546, на рахунок НОМЕР_2 (поточний рахунок ) АБ "УКРГАЗБАНК", МФО 320478 2 420,38 грн судового збору.

6. Видати накази стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

7. В решті позову, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати учасникам справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Позивачу: Товариству з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ ЕНЕРГО ЗБУТ", вул. Велика Житомирська, 20, м. Київ.

Відповідачу: Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ГАЗОВИЙ КЛУБ", вул. Старий Поділ, 14, м. Тернопіль.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "30" листопада 2023 року.

Суддя Я.Я. Боровець