Рішення

від 21.11.2023 по справі 922/2834/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023м. ХарківСправа № 922/2834/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Пономар Є. А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м.Харків (61125, м. Харків, Ващенківський в`їзд, 16-А) до Первомайського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м.Первомайський (64102, Харківська обл., м. Первомайський, вул.Комарова, буд.1) 3-я особа №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Первомайське комунальне підприємство "ТЕПЛОМЕРЕЖІ", м.Первомайський (адреса: 64102, Харківська обл., місто Первомайський, Мікрорайон 1/2, Дитячий садок №9), 3-я особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Первомайська міська рада Харківської області, м.Первомайський ( адреса: 64102, Харківська область, місто Первомайський, проспект Незалежності, будинок 1) про стягнення 524567,26 грн за участю представників:

позивача - Єграшина Т.Г. (самопредставництво згідно з витягом);

відповідача - не з`явився;

3-ої особи №1 - не з`явився;

3-ої особи №2 - Ганга Д.Г. (адвокат, ордер ВІ №1179145 від 14.11.2023 року).

ВСТАНОВИВ:

30.06.2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Первомайського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення 524567,26 грн за договором №1 від 01.11.2019 року, з яких: заборгованість за договором - 329970,59 грн; 3% річних - 31351,73 грн; інфляційні - 163244,94 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 року позовну заяву залишено без руху.

18.07.2023 року позивач надав до суду заяву (вх.№18659) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2023 року відкрито провадження у справі №922/2834/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.08.2023 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 19.09.2023 року.

15.08.2023 року представник позивача супровідним листом (вх.№21753) надав до суду документи для долучення до матеріалів справи.

18.09.2023 року представник позивача надав до суду клопотання (вх.№25253) про відкладення розгляду справи.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 19.09.2023 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 10.10.2023 року.

19.09.2023 року до суду надійшло клопотання позивача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору (вх.№25299).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

10.10.2023 року до суду надійшло клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (вх.№27481), в якому позивач просить суд залучити до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Первомайське комунальне підприємство "ТЕПЛОМЕРЕЖІ" (ПКП "ТЕПЛОМЕРЕЖІ") та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (вх.№27479), в якому позивач просить суд залучити до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Первомайську міську раду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.10.2023 року задоволено клопотання позивача(вх.№27479, 27481) про залучення третіх осіб, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 31.10.2023 року.

30.10.2023 року представник 3-ої особи №1 надав до суду письмові пояснення (вх.№29576) щодо суті спору, в яких зазначив, що ПКП "Тепомережі" не є правонаступником відповідача, не наслідує його прав та обов`язків, не має відношення до Договору №1 від 01.11.2019 року та не має господарських відносин з позивачем.

31.10.2023 року представник позивача надав до суду додаткові письмові пояснення (вх.№29646).

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 31.10.2023 року було відкладено розгляд справи по суті на 21.11.2023 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2023 року позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник 3-ої особи №1 у судове засідання 21.11.2023 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, наявна в матеріалах справи (а.с.159).

Представник 3-ої особи №2 у судовому засіданні 21.11.2023 року надав усні пояснення, що є засновником відповідача, але не відповідає за зобов`язаннями відповідача, який є самостійною діючою юридичною особою, та просив вирішити справу на розсуд суду.

Представник відповідача у судове засідання 21.11.2023 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 64102, Харківська обл., м.Первомайський, вул.Комарова, буд.1.

Однак, ухвали повернулись до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Слід зазначити, що відповідно до п. 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" у разі невручення рекомендованого листа, він разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відтак, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і не вручено підприємством зв`язку з посиланням на "за закінченням терміну зберігання", вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вєк Технолоджі» (Постачальник, Позивач) та Первомайським комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (Споживач, Відповідач) укладено договір №1 (далі - Договір).

Договір та додаткові угоди до нього є публічно доступними і опубліковані в системі Прозорро за електронним посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-09-24-001874-b.

Згідно з умовами договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2019 році електричну енергію (Електрична енергія для потреб Первомайського КВУ ВКГ) (за ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія) (далі - Товар), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.5.2. Договору загальна вартість цього Договору становить 1214318,33 грн., крім того ПДВ 242863,67 грн, разом з ПДВ 1457182,00 грн.

Згідно з п.5.3. Договору зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Споживач здійснює оплату електричної енергії протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання Сторонами Акту приймання передачі обсягів купівлі продажу електричної енергії за розрахунковий період, на підставі отриманого у Постачальника Акту приймання передачі та рахунку. На підставі звернення Споживача, можуть здійснюватися планові платежі розраховані відповідно до прогнозованих обсягів споживання електроенергії згідно рахунку отриманого у постачальника з подальшим перерахунком згідно фактичного споживання (п.5.6. Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору ціна за 1 кВт/год. електричної енергії за цим договором становить 1,94 грн. без ПДВ, ПДВ 0,39 грн., разом з ПДВ 2,33 грн, з урахуванням плати за розподіл, як елементу ціни.

Згідно з п.5.6. Договору Споживач здійснює оплату електричної енергії протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання Сторонами Акту приймання передачі обсягів купівлі продажу електричної енергії за розрахунковий період, на підставі отриманого у Постачальника Акту приймання передачі та рахунку. На підставі звернення Споживача, можуть здійснюватися планові платежі розраховані відповідно до прогнозованих обсягів споживання електроенергії згідно рахунку отриманого у постачальника з подальшим перерахунком згідно фактичного споживання.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору та Договору на постачання електричної енергії.

Розрахунковий період встановлюється умовами договору про постачання електроенергії. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця (п.5.10 Договору).

Відповідно до п.7.1. Договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

Відповідно до п.13.1. Договір набуває чинності з моменту підписання до 31 грудня 2019 року (включно). Бюджетні зобов`язання за цим договором діють до завершення бюджетного року.

Відповідно п.4.12 «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Позивачем на підтвердження обсягів спожитої електричної енергії відповідачем надано листі АК «Харківобленерго» №56К-01/04-2495 від 22.06.2023 року, в якому вказано споживання споживача за листопад 2019, грудень 2019, січень, лютий 2020 року, коли постачальником споживача був позивач.

В листі АТ «Укрзалізниця» №ЕЕЦ-17/1021 від 21.06.2023 року вказано споживання споживача за листопад 2019, грудень 2019, січень, лютий 2020 року, коли постачальником споживача був позивач.

Також з 01 липня 2019 року Постачальник сплачує за рахунок Споживача послуги з передачі електроенергії згідно тарифам, встановленим НКРЕКП.

Тариф на передачу з 01.07.2019 0,34743 грн кВт*г згідно Постанови НКРЕКП №954 від 07.06.2019:

- з 01.08.2019 - 0,31214 грн кВт*г згідно Постанови НКРЕКП №1411 від 12.07.2019;

- з 01.09.2019 - 0,11654 грн кВт*г згідно Постанови НКРЕКП №1781 від 30.08.2019;

- з 01.01.2020 - 0,1554 грн кВт*г згідно Постанови НКРЕКП №2668 від 10.12.2019.

На виконання умов Договору, протягом листопада - грудня 2019, січня - лютого 2020 року Позивач поставив Відповідачу електричну енергію на загальну суму 329970,59 грн, що підтверджується актами приймання - передачі електричної енергії №7 від 30.11.2019, №7 від 31.12.2019, №7 від 31.01.2020 та №7 від 29.02.2020 (а.с.49-53).

Як стверджує позивач, вищезазначені акти направлялись відповідачу, однак відповідач підписані із свого боку акти на адресу позивача не повернув.

Крім того, позивачем надано Акт звіряння розрахунків від 30.07.2020 року на суму 329970,59 грн, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача (а.с.21-24).

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, за поставлену електричну енергію не розрахувався, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Таким чином, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 329970,59 грн.

На суми заборгованості за договором позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 31351,73 грн та інфляційних втрат в розмірі 163244,94 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії"

Відповідно до п.3.1.1 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».

У статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 276 ГК України визначено, що загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі, виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.3.1.1 р.III Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (надалі - Правила), постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання Правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (чч.6,7,11 ст.56 Закону "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (статті 173, 174 ГК України).

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ч.1 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії» зазначено, що оператор системи розподілу: 1) забезпечує недискримінаційний доступ до системи розподілу; 2) надає послуги з розподілу електричної енергії з дотриманням встановлених показників якості надання послуг; 3) надає послуги з приєднання до системи розподілу відповідно до кодексу систем розподілу; 4) здійснює планування розвитку системи розподілу з урахуванням заходів з енергоефективності, управління попитом та можливостей використання розподіленої генерації; 5) забезпечує довгострокову спроможність систем розподілу задовольняти обґрунтований попит на розподіл за допомогою перспективного планування заходів та інвестицій для забезпечення достатньої потужності системи розподілу та надійності її функціонування; 6) забезпечує безпечне, надійне та ефективне функціонування систем розподілу з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища; 7) забезпечує користувачів системи інформацією, необхідною для ефективного доступу та використання системи розподілу; 8) забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; 9) розробляє типові графіки (профілі) навантаження для певних категорій споживачів відповідно до кодексу комерційного обліку; 10) виконує інші функції, передбачені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно з ч.2 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу має право: 1) своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з розподілу електричної енергії та інші послуги, надані на ринку електричної енергії; 2) отримувати від учасників ринку інформацію, необхідну для виконання своїх функцій, у формі та порядку, визначених правилами ринку та кодексом систем розподілу; 3) інші права, передбачені законодавством та укладеними ним договорами на ринку електричної енергії.

Відповідно до ч.4 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Судом встановлено, що позивачем поставлено електричну енергію відповідачу, що підтверджується актами приймання - передачі електричної енергії №7 від 30.11.2019, №7 від 31.12.2019, №7 від 31.01.2020 та №7 від 29.02.2020, які підписані позивачем та були направлені відповідачу, однак останній підписані акти із свого боку не повернув.

Крім того, обсяги спожитої відповідачем електричної енергії підтверджує лист АК «Харківобленерго» №56К-01/04-2495 від 22.06.2023 року, в якому вказано споживання Первомайським комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства за листопад 2019, грудень 2019, січень, лютий 2020 року, коли постачальником споживача був позивач.

Також сторонами підписано Акт звіряння розрахунків від 30.07.2020 року на суму 329970,59 грн за договором №1 від 01.11.2019 року (а.с.21-24).

Таким чином, сума заборгованості відповідача складає 329970,59 грн.

На час прийняття рішення доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Статтею 509 ЦК України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за поставлену електричну енергію у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 329970,59 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні на суму боргу.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку про їх часткову арифметичну невірність, у зв`язку з чим задоволенню підлягають 3% річних в сумі 31333,57 грн.

У задоволенні 18,16 грн 3% річних суд відмовляє, у зв`язку з невірним розрахунком.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 163244,94 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, але, з урахуванням невірного розрахунку 3 % річних, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 6294,59 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Первомайського комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (64102, Харківська обл., м.Первомайський, вул.Комарова, буд.1; код ЄДРПОУ 22714272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (адреса: 61125, м.Харків, Ващенківський в`їзд, 16-А; код ЄДРПОУ 30510656) 329970,59 грн боргу, 31333,57 грн 3% річних, 163244,94 грн інфляційних, 6294,59 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "30" листопада 2023 р.

СуддяК.В. Аріт