Рішення

від 27.11.2023 по справі 925/508/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року Справа № 925/508/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Беленкова В.В. адвокат,

від відповідача Гладченко Д.В. - представник,

від третьої особи Мельник О.Ю. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства Уманьгаз, м. Умань,

Уманського району, Черкаської області

до Уманської міської ради, м. Умань, Уманського району, Черкаської

області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_1 , м. Умань, Уманського району,

Черкаської області

про визнання права користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне акціонерне товариство Уманьгаз до Уманської міської ради про визнання за позивачем права користування земельною ділянкою площею 3,5459 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 16 травня 2023 року.

Ухвалою суду від 16 травня 2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 29 червня 2023 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_1 .

В судовому засіданні, яке відбулося 29 червня 2023 року суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 19 липня 2023 року.

В судовому за сіданні, яке відбулося 19 липня 2023 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 00 хв. 08 вересня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 08 вересня 2023 року суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 04 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 04 жовтня 2023 року суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 18 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 18 жовтня 2023 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 30 хв. 14 листопада 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 14 листопада 2023 року суд відклав розгляд справи по суті на 10 год. 00 хв. 27 листопада 2023 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є правонаступником Управління експлуатації газового господарства, якому у 1994 році було надано в постійне користування спірну земельну ділянку площею 3,5459 га.

Проте, 14 жовтня 2021 року позивач дізнався, що новосформована земельна ділянка площею 0,8263 га, з кадастровим номером: 7110800000:04:004:0051 за адресою: АДРЕСА_2 , частково накладається на спірну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває в постійному користуванні позивача.

Вказані обставини стали перешкодою для виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 3,5459 га, реєстрації землі, та як наслідок виникнення даного спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та, зокрема, зазначав, що саме за ініціативою позивача було розроблено проект відведення земельної ділянки, площею 0,8263 га, з кадастровим номером: 7110800000:04:004:0051.

Як з`ясувалося в подальшому, земельна ділянка площею 0,8263 га була сформована за рахунок частини спірної земельної ділянки (площею 0,4388 га), яка була надана в постійне користування Управлінню експлуатації газового господарства на підставі державного акта серія ЧР 23-62 та за рахунок земельної ділянки комунальної власності Уманської міської ради площею 0,3875 га.

Земельна ділянка площею 0,8263 га, кадастровий номер: 7110800000:04:004:0051 по АДРЕСА_2 перебувала в оренді позивача на підставі договору оренду землі від 01 листопада 2006 року.

Отже, позивач фактично переоформив своє право користування землею із постійного користування на частину земельної ділянки, площею 0,4388 га у право оренди, що не заборонено Законом.

Уманська міська рада не заперечувала проти права постійного користування ПАТ Уманьгаз земельною ділянкою площею 3,1081 га в судовій справі №925/476/22 так і не заперечує це право в даній справі.

В зв`язку з чим Уманську міську раду не можна вважати відповідальною за виникнення даного спору.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю та не покладати на нього витрати позивача зі сплати судового збору.

У відповіді на відзив позивач вказував, що згідно з проектом відведення земельної ділянки для влаштування комплексу по обслуговуванню туристів відкритого акціонерного товариства Уманьгаз, загальною площею 0,8263 га по вул. Дерев`янка, 21 від 2006 року, затвердженого рішенням відповідача від 15 вересня 2006 року №4.12-4/5 земля відводилась позивачу відповідачем за рахунок земель запасу Уманської міської ради, а не за рахунок земельної ділянки за адресою: м. Умань, вул. Дерев`янка, 19, яка перебувала та перебуває у постійному користуванні позивача на підставі Акта від 24 червня 1994 року, серія ЧР 23-62.

Отже, на момент отримання в оренду земельної ділянки загальною площею 0,8263 га, за адресою: м. Умань, вул. Дерев`янка, 21, ВАТ Уманьгаз не було відомо та не могло бути відомо, що ця земельна ділянка накладається на земельну ділянку за адресою: м. Умань, вул. Дерев`янка, 19.

Твердження відповідача про те, що позивачем за власною ініціативою було переоформлено частину земельної ділянки, площею 0,4388 га з права постійного користування в оренду, є безпідставними.

У запереченні відповідач зазначав, що з огляду на обставини, з якими позивач пов`язує власне порушене право, відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає змісту порушення та бажаному для позивача результату.

При умові доведеності обставин правонаступництва приватного акціонерного товариства Уманьгаз після Управління експлуатації газового господарства в даній судовій справі, рішення про задоволення позовних вимог лише продублює посвідчення права постійного користування відповідно до Державного акту від 24 червня 1994 року Серія ЧР 23-62, проте в повній мірі не відновить становище позивача, яке існувало до порушення або невизнання права ким завгодно.

Задоволення позову жодним чином не вплине, зокрема, на усунення проблеми накладення земельних ділянок та подальшого існування новосформованої земельної ділянки, яка накладається на спірну земельну ділянку.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.

Відповідачем в судовій справі №925/476/22 було зазначено, що з огляду на розподіл обов`язків доказування обставин позивач не надав суду докази на підтвердження факту правонаступництва, в тому числі щодо правонаступництва в частині права постійного користування спірної земельної ділянки.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у письмовому поясненні та зазначав, що відповідно до витягу, отриманого на запит від 24 травня 2023 року за кодом 42875051107, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості про юридичних осіб, правонаступником яких є ПрАТ Уманьгаз.

На підтвердження правонаступництва створеного 12 лютого 1997 року відкритого акціонерного товариства Уманьгаз після Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Уманьгаз, ПрАТ Уманьгаз посилається, зокрема, на статут відкритого акціонерного товариства Уманьгаз, згідно з яким відкрите акціонерне товариство Уманьгаз засновано шляхом перетворення Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Уманьгаз у відкрите акціонерне товариство.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 01 вересня 2020 року №907/29/19 висловила позицію, згідно з якою статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Отже, статут відкритого акціонерного товариства Уманьгаз не є належним доказом правонаступництва створеного 12 лютого 1997 року відкритого акціонерного товариства Уманьгаз після Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Уманьгаз.

Відкрите акціонерне товариства Уманьгаз було створено шляхом виділення зі складу відкритого акціонерного товариства Черкасигаз його структурного підрозділу - Уманського управління по експлуатації газового господарства Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Уманьгаз.

Проте, до позовної заяви у даній справі ПрАТ Уманьгаз не додано затверджені наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 21 жовтня 1996 року №594-АТ розподільчі баланси відкритого акціонерного товариства Черкасигаз та Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Уманьгаз, складені станом на 01 жовтня 1996 року, з яких можна встановити перехід до відкритого акціонерного товариства Уманьгаз при його створенні шляхом виділення права постійного користування земельною ділянкою площею 3,4539 га.

Таким чином, ПрАТ Уманьгаз не доведено належними і допустимими доказами обставини правонаступництва ПрАТ Уманьгаз після Управління експлуатації газового господарства, якому видавався державний акт на право постійного користування землею на земельну ділянку площею 3,4539 га.

Крім того, ПрАТ Уманьгаз втратило право постійного користування частиною спірної земельної ділянки з моменту переоформлення ПрАТ Уманьгаз права постійного користування у право оренди на підставі договору оренду землі від 01 листопада 2006 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 27 листопада 2023 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/508/23.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 1994 року на підставі рішення №120 міськвиконкому Уманської міської ради народних депутатів, Управлінню експлуатації газового господарства, було надано в постійне користування земельну ділянку площею 3,5469 га за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, 19, що підтверджується копією державного акту на право постійного користування землею від 24 червня 1994 року серія ЧР 23-62 (а.с. 36-38, т. 1).

Наказом Української газової корпорації Укргаз від 23 лютого 1994 року №14 було вирішено створити Державне підприємство по газопостачанню та газифікації Уманьгаз на базі структурної одиниці Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Черкасигаз - Уманського управління по експлуатації газового господарства.

Даним наказом було доручено начальнику ДП Черкасигаз розробити та подати на затвердження статут Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Уманьгаз.

Тобто, право постійного користування земельною ділянкою площею 3,5469 га за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, 19 було надано структурному підрозділу Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Черкасигаз, а не самому державному підприємству, та через два місяці після прийняття наказу про створення на його базі Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Уманьгаз.

В подальшому голова Української газової корпорації Укргаз затвердив статут Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Уманьгаз, який зареєстрований Уманським міськвиконком.

У п.п. 1.1-1.2 статуту Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Уманьгаз зазначено:

1.1. підприємство засноване наказом Української газової корпорації Укргаз від 23 лютого 1994 року №14 згідно Закону України Про підприємства відповідно до клопотання виконкому Уманської міської Ради народних депутатів і представника Президента в Уманському районі від 25 січня 1994 року №37-1-15 погоджене з ДП Черкасигаз, на базі Уманського управління по експлуатації газового господарства Державного підприємства Черкасигаз і є його правонаступником.

1.2. місцезнаходження підприємства: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, 19.

25 січня 1995 року Уманський міськвиконком видав Державному підприємству по газопостачанню та газифікації Уманьгаз свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності №03361419 (т.1 а.с.40).

Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію, місцезнаходження Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Уманьгаз визначено за адресою: м, Умань, вул. Дерев`янка, 19.

Відповідно до п. 11 Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року №276 (в редакції від 29 квітня 1994 року), номер свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності повинен відповідати ідентифікаційному кодові, за яким цей суб`єкт включений до Державного реєстру звітних статистичних одиниць.

Державному підприємству по газопостачанню та газифікації Уманьгаз у Державному реєстрі звітних статистичних одиниць був присвоєний ідентифікаційний код 03361419.

07 серпня 1996 року заступником голови Фонду державного майна України та головою правління Державної акціонерної холдингової компанії Укргаз було затверджено організаційні заходи по виконанню Указу Президента України від 05 травня 1996 року №308 Про створення Державної акціонерної холдингової компанії Укргаз, які виконуються разом з Фондом Державного майна України та його регіональними відділеннями, згідно з яким було заплановано створення в установленому порядку відкритого акціонерного товариства Уманьгаз до 01 грудня 1996 року.

21 серпня 1996 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області було видано наказ за №350-ДП, згідно з яким було вирішено здійснити реструктуризацію ВАТ Черкасигаз з метою виділення із його складу структурного підрозділу Уманського управління по експлуатації газового господарства та створення на його базі ВАТ Уманьгаз.

Крім того вирішено: в термін до 01 вересня 1996 року визначити та затвердити персональний склад комісії по реструктуризації відкритого акціонерного товариства Черкасигаз.

Створити інвентаризаційну комісію та провести інвентаризацію майна відкритого акціонерного товариства Черкасигаз станом на 01 вересня 1996 року.

Інвентаризаційній комісії до 01 жовтня 1996 року подати до комісії по реструктуризації відкритого акціонерного товариства Черкасигаз протокол про результати інвентаризації, а також розподільчі баланси відкритого акціонерного товариства Черкасигаз та його структурного підрозділу Уманського управління по експлуатації газового господарства.

Комісії по реструктуризації в строк до 15 жовтня 1996 року розглянути, погодити та подати на затвердження до регіонального відділення протокол про результати інвентаризації та розподільчі баланси відкритого акціонерного товариства Черкасигаз та Уманського управління по експлуатації газового господарства з обов`язковим підтвердженням їх достовірності висновком аудиту.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 30 вересня 1996 року № 357-ДП було прийнято рішення про приватизацію майна державних підприємств, наведених в додатку до цього наказу, зокрема, ДП Уманьгаз ідентифікаційний код 03361419 (т.1 а.с.43).

21 жовтня 1996 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області було видано наказ №594-АТ, яким було затверджено розподільчі баланси ВАТ Черкасигаз та ДП Уманьгаз, складені станом на 01 жовтня 1996 року.

05 лютого 1997 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області було видано наказ №350-ДП, згідно з яким:

-Державне підприємство по газифікації та газопостачанню Уманьгаз було перетворене у відкрите акціонерне товариство Уманьгаз;

-до статутного фонду відкритого акціонерного товариства було передано державне майно підприємства Уманьгаз згідно з актом оцінки вартості, затвердженим наказом регіонального відділення від 31 січня 1997 року №768-П вартістю 387 700 гривень;

-установлено, що акціонерне товариство є правонаступником Державного підприємства Уманьгаз, що приватизується;

-затверджено статут відкритого акціонерного товариства Уманьгаз.

05 лютого 1997 року начальником Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області було затверджено статут відкритого акціонерного товариства Уманьгаз.

Згідно із статутом, ВАТ Уманьгаз засновано шляхом перетворення Державного підприємства по газифікації та газопостачанню Уманьгаз у відкрите акціонерне товариство.

Місцезнаходження ВАТ Уманьгаз: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, 19.

18 лютого 1997 року Уманським міськвиконкомом було видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності ВАТ Уманьгаз.

Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію місцезнаходженням ВАТ Уманьгаз є: м. Умань, вул. Дерев`янка, 19.

Ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій 03361419.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ Уманьгаз (протокол від 12 квітня 2011 року №13) ВАТ Уманьгаз було перейменоване на публічне акціонерне товариство Уманьгаз.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства Уманьгаз (протокол від 19 квітня 2019 року №21) ПАТ Уманьгаз було перейменоване на приватне акціонерне товариство Уманьгаз.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07 квітня 2023 року позивач має ідентифікаційний код 03361419 та місцезнаходження Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев`янка, 19.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права в силу ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 ЦК України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Захист права власності, або користування шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності (користування) на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають це право позивача.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником (користувачем) майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності (користування) на належне цій особі майно.

Умовами задоволення позову про визнання права на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності (користування). Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності (користування) входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності (користування) на спірне майно.

У відповідності до ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції Кодексу чинного станом на момент видачі державного акту на право постійного користування землею від 24 червня 1994 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За приписами ст. 37 ЦК Української РСР (у редакції від 20.05.1985 року №278-ХІ) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Приписами ст. 34 Закону України Про підприємства в Україні (в редакції Закону від 02.03.1995 року №82/95-ВР) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

Отже, за приписами наведених законів розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформляється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передаточним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.

Матеріали справи не містять розподільчих балансів відкритого акціонерного товариства Черкасигаз та Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Уманьгаз, складених станом на 01 жовтня 1996 року та в подальшому затверджених наказом №594-АТ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області.

Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19).

Отже, відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.

Водночас судом враховано, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2023 року зі справи № 925/476/22 за позовом приватного акціонерного товариства Уманьгаз до Уманської міської ради та до фізичної особи-підприємця Кисіля Ігоря Анатолійовича про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсними результатів земельних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень рішення Господарського суду Черкаської області від 09 вересня 2022 року та додаткове рішення місцевого господарського суду від 30 вересня 2022 року у справі №925/476/22 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення Уманської міської ради від 26 лютого 2021 року №32-8/8 Про затвердження переліку земельних ділянок комунальної власності Уманської міської ради, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Визнано недійсними результати земельних торгів у формі аукціону № 33439, які проведені 28 травня 2021 року організатором земельних торгів Уманською міською радою, що викладені у формі протоколу земельних торгів від 28 травня 2021 року №1 з продажу права оренди земельної ділянки, кадастровий номер:7110800000:04:004:0051.

Визнано недійсним договір оренди землі від 28 травня 2021 року, укладений за результатами земельних торгів між Уманською міською радою та фізичною особою-підприємцем Кисілем Ігорем Анатолійовичем, об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 0,8263 га, кадастровий номер:7110800000:04:004:0051.

Скасовано рішення від 03 червня 2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58520851.

Під час розгляду справи №925/476/22 судом апеляційної інстанції щодо правонаступництва ПрАТ Умангаз було встановлено, що матеріали справи містять висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 09 лютого 2022 року №0902/2.

Висновок експерта та надані позивачем для дослідження матеріали учасниками справи не заперечувались, дослідження проводилось судовим експертом Окрепко А.І., яка має відповідну кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз за спеціальностями 10.7- розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків за ст. 384, 385 КК України.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції прийняла до уваги твердження експерта в мотивувальній частині висновку, де експерт за наслідком дослідження наданих позивачем матеріалів зазначає, що ПАТ Уманьгаз є правонаступником Управління експлуатації газового господарства.

За таких обставин колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що факт правонаступництва ПАТ Уманьгаз є доведеним.

Відповідно до ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Водночас судом враховано, що стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд дійшов висновку, що подані позивачем докази на підтвердження факту правонаступництва ПрАТ Уманьгаз Управління експлуатації газового господарства щодо раніше наданого права постійного користування спірною земельною ділянкою є більш вірогідними ніж докази надані відповідачем та третьою особою на спростування даних обставин.

При цьому судом було також враховано, що інші юридичні особи, зокрема, ті, що входили до структури Державної акціонерної холдингової компанії Укргаз або Державного підприємства по газопостачанню та газифікації Черкасигаз не оспорювали факт правонаступництва та не заявляли своїх прав на землю.

Як зазначалося вище, відповідно до рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 15 квітня 1994 року №120 було надано в постійне користування земельну ділянку Управлінню експлуатації газового господарства по вул. Дерев`янка, 19 загальною площею 3,5469 га.

Водночас, відповідно до рішення Уманської міської ради від 27 квітня 2005 року №2.5-46/4 було погоджено місце розташування об`єкту комплексу по обслуговуванню туристів на земельній ділянці площею 4560 кв.м по вул. Дерев`янка, 21 ВАТ Уманьгаз.

Рішенням Уманської міської ради від 11 листопада 2005 року №3.2-53/4 Про затвердження матеріалів попереднього погодження місць розташування об`єктів погоджено місце розташування об`єктів комплексу по обслуговуванню туристів (кафе, магазин, стоянка, кемпінг та автомобільна газонаповнювальна компресна станція) площею 8263 кв.м. по вул. Дерев`янка, 21 ВАТ Уманьгаз.

Рішенням Уманської міської ради від 28 лютого 2006 року №11-58/4 Про затвердження матеріалів попереднього погодження місць розташування об`єктів погоджено місце розташування об`єктів комплексу по обслуговуванню туристів (кафе, магазин, стоянка автомобілів, кемпінг та автомобільна газонаповнювальна компресна станція на 45 заправок у добу та 2 заправочних пости) на земельній ділянці площею 8263 кв.м. по вул. Дерев`янка, 21 ВАТ Уманьгаз.

Рішенням Уманської міської ради від 15 вересня 2006 року №4.12-4/5 Про розгляд звернень підприємств, установ та громадян з питань землекористування, приватизації земельних ділянок затверджено проект відведення земельних ділянок для влаштування комплексу по обслуговуванню туристів по вул. Дерев`янка, 21 площею 8263 кв.м. ВАТ Уманьгаз та надано в оренду земельну ділянку, яка використовується в комерційних цілях: ВАТ Уманьгаз (т.2 а.с.109).

З проекту відведення земельної ділянки по вул. Дерев`янка, 21 площею 8263 кв.м. вбачається, що акт узгодження меж землекористування було підписано замовником - ВАТ Уманьгаз(т.2 а.с.89).

Кадастровий план земельної ділянки також є складовою частиною проекту відведення (т.2 а.с.88).

З проекту відведення вбачається, що вказаній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер: 7110800000:04:004:0051.

01 листопада 2006 року було укладено договір оренди землі між Уманською міською радою (орендодавець) та ВАТ Уманьгаз (орендар).

Згідно п. 1 вищевказаного договору орендодавець зобов`язався надати, а орендар прийняти у строкове платне користування земельну ділянку для влаштування комплексу по обслуговуванню туристів по вул. Дерев`янка, 21 площею 8263 кв.м. за рахунок земель Уманської міської ради строком на 5 років.

Відповідно до умов п. 16 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розроблення проекту її відведення, організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладається на орендаря.

Рішенням Уманської міської ради від 26 листопада 2012 року №3.11-30/6 Про розгляд звернень підприємств, установ та громадян з питань землекористування, приватизації земельних ділянок надано в оренду земельні ділянки ПАТ Уманьгаз для будівництва комплексу з обслуговування туристів площею 8263 кв.м. по вул. Дерев`янка, 21 за рахунок земель Уманської міської ради, що перебували в їхньому користуванні, строком на 5 років.

03 грудня 2012 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,8263 га, кадастровий номер 7110800000:04:004:0051 між Уманською міською радою та ПАТ Уманьгаз терміном до 26 листопада 2017 року.

Рішенням Уманської міської ради від 28 серпня 2018 року №5.34-52/7 Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань надання в оренду та поновлення (продовження) терміну користування земельними ділянками згідно з поданими зверненнями, поновлено (продовжено) термін користування земельними ділянками шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі ПАТ Уманьгаз для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування площею 0,8263 га (кадастровий номер: 7110800000:04:004:0051) за адресою: вул. Дерев`янка, 21 за рахунок земель комунальної власності Уманської міської ради, які перебувають в їхньому користуванні та віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови, строком на 2 роки.

В зв`язку із закінченням строку договору оренди, рішенням Уманської міської ради від 12 лютого 2021 року №21-7/8 Про припинення права користування та вилучення земельної ділянки за адресою: вул. Дерев`янка, 21 припинено право користування та вилучено земельну ділянку площею 0,8263 га (кадастровий номер: 7110800000:04:004:0051) за адресою: вул. Дерев`янка, 21, яка надана на умовах оренди ПрАТ Уманьгаз для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування відповідно до рішення Уманської міської ради від 28 серпня 2018 року №5.34-52/7.

Рішення Уманської міської ради від 12 лютого 2021 року №21-7/8 про припинення права користування та вилучення земельної ділянки площею 0,8263 га (кадастровий номер: 7110800000:04:004:0051) за адресою: вул. Дерев`янка, 21 є чинним та в установленому законом порядку не було скасовано.

Припинення права оренди земельної ділянки Уманською міською радою здійснено 19 лютого 2021 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25 лютого 2021 року.

Водночас судом враховано, що відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії; припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами); невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.

За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

На час звернення позивача з відповідним позовом до місцевого господарського суду земельна ділянка площею 0,8263 га (кадастровий номер 7110800000:04:004:0051) за адресою: вул. Дерев`янка, 21 перебувала в оренді фізичної особи Кисіля І.А.

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2023 року зі справи № 925/476/22 зазначено, що судом встановлено, що позивач, з урахуванням вимог частини 10 статті 79-1 Земельного кодексу України, звернувся з листом до сертифікованого інженера-землевпорядника фізичної особи-підприємця Дубашевського О.В. з приводу виготовлення технічної документації для внесення відомостей про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у постійному користуванні позивача до Державного земельного кадастру, оскільки без зазначеної дії неможливо зареєструвати право постійного користування цією ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Листом від 14 жовтня 2021 року фізична особа-підприємець Дубашевський О.В. повідомив позивача, що на зазначеній у державному акті земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 було утворено земельну ділянку площею 0,8263 га (кадастровий номер: 7110800000:04:004:0051), право оренди на яку 28 травня 2021 року було зареєстровано за Кисілем Ігорем Анатолійовичем.

Відповідно до експертного висновку складеного за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 09 лютого 2022 року №0902/22 встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , згідно каталогу координат, що міститься в національній кадастровій системі частково накладається на земельну ділянку площею 3,5469 га, що перебуває в користуванні ПрАТ Уманьгаз відповідно до координат поворотних точок, що містяться в документації із землеустрою, та на підставі якої сформований Державний акт на право постійного користування землею, серія та номер: ЧР 23-62 від 24 червня 1994 року, видавник: Уманська міська Рада народних депутатів. Площа накладення становить 0,4388 га.

Таким чином, факт накладення земельної ділянки, яка перебуває (перебувала) в оренді ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 на земельну ділянку площею 3,5469 га, що перебуває в користуванні ПрАТ Уманьгаз, підтверджується вищезазначеним висновком судового експерта, статус доказу у справі якому судом було надано у розділі 1 цієї постанови.

Згідно ч. 4. ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (ч. 2 ст. 79-1 ЗК України).

Частина 13 ст. 79-1 ЗК України вказує, що земельна ділянка припиняє своє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, у разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Державну реєстрацію новосформованої земельної ділянки площею 0,8263 га кадастровий номер: 7110800000:04:004:0051, як об`єкта цивільних прав, яка в той же час частково накладається на земельну ділянку площею 3,5469 га, що раніше була надана позивачу в постійне користування не скасовано.

Даний спір виник саме з тих підстав, що позивач позбавлений можливості розробити технічну документацію та зареєструвати земельну ділянку площею 3,5469 га.

Проте, частина 6 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр установлює, що однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, що підлягає реєстрації, іншої земельної ділянки або її частини.

Оскільки факт знаходження в межах земельної ділянки, площею 3,5469 га іншої земельної ділянки з кадастровим номером: 7110800000:04:004:0051 документально підтверджується, то слід дійти висновку, що на даний час не існує такого об`єкту цивільних прав, як земельна ділянка саме таких розмірів (площею 3,5469 га).

Крім того, частину спірної землі у позивача вилучено чинним рішення Уманської міської ради від 12 лютого 2021 року.

Дані обставини є самостійною підставою для відмови в позові.

Також суд зазначає, що з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02) в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Суд погоджується з доводами відповідача, що обраний позивачем в даному випадку спосіб захисту не є ефективним, оскільки без скасування державної реєстрації новоствореної земельної ділянки площею 0,8263 га з кадастровим номером: 7110800000:04:004:0051, що накладається на спірну землю, позивач позбавлений реальної можливості зареєструвати за собою право користування на підставі судового рішення про визнання цього права.

З урахуванням вищенаведеного підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Третя особа просить суд стягнути з позивача 50 000 грн. 00 коп. понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2. договору про надання правничої допомоги від 24 травня 2023 року укладеного між адвокатом Мельником Олексієм Юрійовичем та Кисілем Ігорем Анатолійовичем визначено, що виходячи зі складності доручення клієнта, фінансового стану клієнта, кваліфікації адвоката, затрат часу і обсягу роботи адвоката необхідних на фактичне виконання доручення клієнта, враховуючи значення справи для клієнта, сторони погодили, що розмір гонорару складає 50 000 грн. 00 коп.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, прийнятий правовий висновок про те, що адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Договір про надання правничої допомоги №1 від 24 травня 2023 року містить положення про фіксовану суму гонорару у розмірі 50 000 грн., а отже, детального опису робіт та послуг, виконаних адвокатом у рамках надання професійної правничої допомоги по справі не потребує.

З матеріалів справи вбачається, що третьою особою було сплачено виконавцю за договором 50 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією платіжної інструкцій від 22 червня 2023 року.

Судом враховано, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі №910/4201/19).

В даному випадку гонорар визначений сторонами у договорі у фіксованому розмірі.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від позивача не надходило до суду жодних заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат третьої особи на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката третьої особи, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.

Матеріали справи не містять доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності із значенням справи для третьої особи, ціни позову, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару адвоката.

Згідно ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Під час розгляду даного спору третя особа позовні вимоги заперечувала.

Отже, з позивача підлягає стягненню 50 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства Уманьгаз, вул. Дерев`янка, 19, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 03361419 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 - 50 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 30 листопада 2023 року.

Суддя А.В.Васянович