Рішення

від 22.11.2023 по справі 144/1379/23

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1379/23

Провадження № 2/144/398/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2023 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді - Германа О.С.,

з участю секретаря судового засідання Пігулі А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Гайсинської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли у спадщину після смерті ОСОБА_3 по 1/2 частці кожна, земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:02:001:0277 площею 1,3734 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області нині Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом № 26 та № 28 від 17.01.2014, виданих державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. З метою набуття права на власності на вказану земельну ділянку, 17.01.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до державного реєстратора Теплицької державної нотаріальної контори Лужанської Т.В. з заявами про державну реєстрацію права власності. Того ж дня, державним реєстратором Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. зареєстровано право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частку (за кожною) на земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:02:001:0277 площею 1,3734 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області нині Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли у спадщину після смерті ОСОБА_3 по 1/2 частці кожна, земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:03:001:0135 площею 0,1458 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом № 32 та № 36 від 17.01.2014, виданих державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. З метою набуття права власності на вказану земельну ділянку, 17.01.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до державного реєстратора Теплицької державної нотаріальної контори Лужанської Т.В. з заявами про державну реєстрацію права власності. Того ж дня, державним реєстратором Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. зареєстровано право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частку (за кожною) на земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:03:001:0135 площею 0,1458 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Земельні ділянки з кадастровими номерами 0523780800:02:001:0277 та 0523780800:03:001:0135 належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалися. За обліками Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не значаться. Належність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до громадянства російської федерації підтверджується інформацією наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зокрема в розділі про власників земельних ділянок з кадастровими номерами 0523780800:02:001:0277 та 0523780800:03:001:0135, в ОСОБА_1 наявний паспорт громадянина російської федерації за № НОМЕР_1 , виданий 26.10.2004 Долгопрудненським ВВС Московської області, а в ОСОБА_2 наявний паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_2 , виданий 05.04.2007 ПВО ВВС району Північне Бутово міста Москви. Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.09.2023 власниками земельної ділянки з кадастровим номером 0523783200:01:000:0204 по 1/2 частки кожна та земельної ділянки з кадастровим номером 0523780800:03:001:0135 площею 0,1458 га по 1/2 частки кожна є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Оскільки всупереч положенням статтей 13, 14, 41 Конституції Українита статтей80, 81, 145 Земельного кодексу України відповідачі, будучи іноземцями, не відчужили дану земельну ділянку протягом року після набуття права власності та продовжують нею володіти, відтак із метою захисту порушених інтересів держави прокурор просить припинити право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а також стягнути понесені судові витрати.

Прокурор, який діє в інтересах держави в особі позивача:Головного управлінняДержгеокадастру у Вінницькійобласті Поліщук А.І., в судове засідання не з`явилася, на адресу суду направила клопотання з прохання проводити судове засідання без присутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує, щодо винесення заочного рішення по страві.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у судове засідання не з`явився, у надісланих до суду поясненнях просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги задовольнити. Зазначив, що на момент успадкування спірної земельної ділянки, державної реєстрації права власності та по теперішній час відповідач є громадянином російської федерації, відтак протягом року, починаючи з 03.12.2014, у відповідності до вимог частини 4 статті 81 ЗК України, зобов`язаний був її відчужити, чого не зробив, відтак вона підлягає конфіскації в порядку статті 145 ЗК України.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подачу відзиву та пред`явлення зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст.174ЦПК України - при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, що відповідає положенню ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Позов правомірно пред`явлено прокурором в інтересах держави відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, ч. 4ст. 56 ЦПК України, ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та є законною, що також підтверджується правовою позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використанні громадянином російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли у спадщину після смерті ОСОБА_3 по 1/2 частці кожна, земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:03:001:0135 площею 0,1458 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом № 32 та № 36 від 17.01.2014, виданих державним нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. (а.с. 19-20)

17.01.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до державного реєстратора

Теплицької державної нотаріальної контори Лужанської Т.В. з заявами про державну реєстрацію права власності. Того ж дня, державним реєстратором Теплицької державної нотаріальної контори Лужанською Т.В. зареєстровано право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частку (за кожною) на земельну ділянку з кадастровим номером 0523780800:03:001:0135 площею 0,1458 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-16, 33-34).

Земельні ділянки з кадастровими номерами 0523780800:02:001:0277 та 0523780800:03:001:0135 належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки (а.с. 41-51).

Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалися. За обліками Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не значаться. (а.с. 24, 29).

Належність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до громадянства російської федерації підтверджується інформацією наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зокрема в розділі про власників земельних ділянок з кадастровими номерами 0523780800:02:001:0277 та 0523780800:03:001:0135, в ОСОБА_1 наявний паспорт громадянина російської федерації за № НОМЕР_1 , виданий 26.10.2004 Долгопрудненським ВВС Московської області, а в ОСОБА_2 наявний паспорт громадянина російської федерації № НОМЕР_2 , виданий 05.04.2007 ПВО ВВС району Північне Бутово міста Москви (а.с.16).

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.09.2023 власниками земельної ділянки з кадастровим номером 0523783200:01:000:0204 по 1/2 частки кожна та земельної ділянки з кадастровим номером 0523780800:03:001:0135 площею 0,1458 га по 1/2 частки кожна є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (ас.15-16).

Гайсинська окружна прокуратура зверталася до начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Р. Шведа із проханням надати інформацію про те, чи відомо їм про факти володіння земельними ділянками сільськогосподарського призначення іноземними особами та чи вживалися ними заходи, спрямовані на примусове припинення прав, в тому числі, на земельні ділянки з кадастровими номерома 0523780800:02:001:0277, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 30-31).

На вказаний запит Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало відповідь про те, що у зв`язку із відсутністю у повному обсязі фінансування витрат ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області по сплаті судового збору, ГУ Держгеокадастру не може належним чином здійснити повноваження щодо подання позовів до суду про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власників, яким такі земельні ділянки не можуть належати та викладено прохання щодо здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом подання позовів про конфіскацію земельних ділянок, власниками яких є іноземці (а.с. 32).

Згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Основного закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначеноЗемельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується.

Згідно з положеннями частинами 1, 2, 5 ст. 22ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цьогоКодексу.

За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті уразі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно правовими угодами; б)викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в)прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з ч. «е» ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. в ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

За змістом частин 1, 2 та 4 статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. Уразі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Приписами статті 14 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4ст. 81 ЗК України.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом року з моменту переходу права власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відчужив її, тому позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідачів на дані земельні ділянки шляхом конфіскації підлягають до задоволення.

Суд вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, на підставіп. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати у вигляді судового збору, що підтверджені документально у сумі 10736, 00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 258, 263-265, 268, 280 283, 352, 354 ЦПК України, Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст.1,81,140, 145, ЗК України, ст. ст.14, 346, 354 ЦК України, ст. ст. 13, 56, 76, 81, 82, 89, 141, 158, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0523780800:02:001:0277 площею 1,3734 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області, нині Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0523780800:02:001:0277 площею 1,3734 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Брідоцької сільської ради Теплицького району Вінницької області, нині Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0523780800:03:001:0135 площею 0,1458 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0523780800:03:001:0135 площею 0,1458 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988) судові витрати, сплачений судовий збір в сумі 10 736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) гривень, у рівних частинах.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30.11.2023.

Суддя